Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №740/3590/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 740/3590/25 Головуючий у 1 інстанції Гагаріна Т. О.

Провадження № 33/4823/261/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд в складі:

Головуючого - судді Салая Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Чернігові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 січня 2026 року,

У С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий по АДРЕСА_2 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп судового збору.

Місцевим судом установлено, що 22.06.2025 року о 20 годині 44 хвилини у м. Ніжині по вул. Віри Смолянчук, 15, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки “Мерседес”, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі стосовно нього у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що він є військовослужбовцем, повертався після добового чергування, більше доби не відпочивав, зупинився самостійно та перебував у автомобілі, до нього під`їхав автомобіль патрульної поліції та безпідставно розпочали здійснювали перевірку. Вважає дії поліцейського незаконними, оскільки його зупинено не було, алкогольних напоїв він не вживав та ознак сп`яніння не було, направлення на огляд у його присутності не складалося, та не було залучено працівників ВСП, адже він військовослужбовець, не роз`яснено права та обов`язки, а також право скористатися правовою допомогою. На думку апелянта, зупинка транспортного засобу чи то перевірка його документів не відповідала вимогам ст. 35 Закону України “Про Національну поліцію”. Вказує, що поліцейський на місці не повідомляв про наявність у нього будь-яких ознак сп`яніння. Зазначає, що при оформленні протоколу поліцейським не було дотримано вимог КУпАП та Інструкції №1026 щодо порядку фіксування безпосередньо відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння. Наголошує на порушенні судом вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП.

ОСОБА_1 у засідання апеляційного суду не з`явився, судом був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду. Будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду від нього не надходило.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Вказане положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи. яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до статті 266 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під дією препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, який здійснюється в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Відповідно до п. 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 1452/735 від 09.11.2015 року у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

З контексту п. 7 розділу 1 Інструкції вбачається наявне право водія відмовитися від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або ж не погодитися з результатом огляду. Такі дії водія мають потягти за собою обов`язок поліцейського направити особу на огляд до закладу охорони здоров`я.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 369804 від 22.06.2025 ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився та власноруч його підписав (а.с. 2).

Згідно Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у ОСОБА_1 поліцейськими установлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, (а.с. 4).

Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.06.2025, у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів (а.с. 3).

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Так, з відеореєстатора та відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, як було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Поліцейські повідомляють про ведення відеофіксації. Під час спілкування з водієм поліцейський повідомляє, що вбачає у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю, почервоніння очей, незв`язна мова, та пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці чи у медичному закладі, на що водій відповів, що не вживав, але в подальшому не заперечував факт керування автомобілем, наголошуючи, що “іхав додому”, та вживання ним алкоголю, і погодився на проходження огляду на місці за допомогою приладу “Драгер”. Видно, як поліцейський здійснює контрольний забір повітря, роз`яснює правила продуття приладу, водій робить спробу продути, однак відразу відмовляється від проходження Поліцейський повідомляє про складання протоколу стосовно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП п. 2.5 ПДР, а саме за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, з чим водій погодився. Водія відсторонено від керування транспортним засобом. Будь-яких зауважень водій не виказував та погодився із вчиненим.

За таких обставин, апеляційний суд визнає цей відеозапис достатнім для того, щоб разом з протоколом про адміністративне правопорушення та у сукупності з іншими доказами зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, зафіксовано факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відтак, його доводи про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу.

Отже, волевиявлення ОСОБА_1 на відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у передбаченому законом порядку, було добровільним та усвідомленим. Більш того, керування транспортним засобом у стані сп`яніння йому не інкримінується, а відмова водія, який має ознаки сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку є самостійним складом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи у скарзі про те, що поліцейський не назвав ознак алкогольного сп`яніння не є слушними. Апеляціний суд звертає увагу на те, що відповідно до чинного законодавства, працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. Як вбачається з відеозапису, поліцейський повідомив про відчутний різкий запах алкоголю від водія, а також про почервоніння очей та йог незв`язну мову.

Твердження апелянта про відсутність даних по справі щодо керування ним автомобілем, адже він зупинився самостійно та перебував у автомобілі і до нього безпідставно під`їхав автомобіль патрульної поліції слід визнати безпідставними та надуманими, адже такі факти в повному обсязі спростовується відеозаписом з камери поліцейського, з якого видно як водій особисто повідомив про те, що їхав додому, і дану відеофіксацію вважати неналежним доказом по справі чи ставити під сумнів фактичні обставини, на що посилається апелянт, у апеляційного суду об`єктивні дані відсутні. Крім того, на місці події при складанні протоколу про адміністративне правопорушення водій не заперечував факту керування ним автомобілем.

Посилання апелянта щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пред`явити документ, що посвідчує особу, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби.

На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395.

При винесенні рішення, апеляційний суд не може взяти до уваги інші доводи апелянта, оскільки підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими, відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи. Доводи апелянта апеляційний суд розцінює як такі, що мають формальний характер і спрямовані на уникнення ним відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладене судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення.

Порушень вимог закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та під час розгляду справи місцевим судом, які можуть бути підставою для скасування постанови суду, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Залишити без задоволення апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 січня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяГ. А. Салай