Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №522/26069/21 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/761/26

Справа № 522/26069/21

Головуючий у першій інстанції Абухін Р.Д.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Комунальне підприємства «Одесміськелектротранс», Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційними скаргами Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_1 ,

на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 липня 2024 року, ухвалене судом у складі судді Абухіна Р.Д., в Одеса,

за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до КП «Одесміськелектротранс», який уточнила після залучення співвідповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 05-20 год. на регульованому перехресті вул. Балківська та Ольгівський узвіз в Приморському районі м. Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме: по вул. Балківська, з боку вул. Маловського в напрямок вул. Приморська, за міським маршрутом № 17, рухався трамвай марки «Tatra T-3 SU-CS», бортовий номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка допустила наїзд на пішохода ОСОБА_3 , котра перетинала трамвайні колії по газону, що розділяє вул. Балківська. Внаслідок ДТП від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 загинула на місці.

17 вересня 2021 року до ЄРДР за №1202116000000001205 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

30 жовтня 2021 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Одеській області винесена постанова про закриття кримінального провадження в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Позивачка ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про народження є дочкою померлої.

Внаслідок смерті матері позивачкою ОСОБА_1 були витрачені кошти на поховання на загальну суму 34890,00 гривень, що підтверджуються рахунками та квитанціями. Зазначені кошти в якості відшкодування матеріальної шкоди позивач просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан».

Позивач посилається, що внаслідок загибелі матері їй було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у втраті близької людини, є непоправна, та безсумнівно призводить до суттєвих негативних наслідків, у тому числі, пов?язаних із нормальним життєвим укладом родини, неможливістю повного відновлення попереднього стану, а також які позначили негативні зміни у житті позивача, щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності, в зв?язку з чим, розмір моральної шкоди, яку зазнав позивач, вона оцінює у 500000 гривень.

Позивач просила суд стягнути з ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 34890,00 гривень, стягнути з КП «Одесміськелекторотранс» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди 500000 гривень. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 31 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до КП «Одесміськелектротранс», ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки задовольнив частково. Стягнув з ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди 34890 гривень 00 копійок. Стягнув з КП «Одесміськелектротранс» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 гривень. Стягнув з КП «Одесміськелектротранс» на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 гривень. Стягнув з ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 гривень. У задоволені решти вимог відмовив.

Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що 17.12.2020 року між КП «Одесміськелектротранс» та ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан» укладений договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника). П. 3.4. договору ліміт відповідальності страховика при експлуатації кожного окремого забезпеченого транспортного засобу становить за заподіяння шкоди життю та здоров`ю третіх осіб 50000 гривень. П. 3.4.2. договору за заподіяння моральної шкоди третім особам - не відшкодовується. Суд першої інстанції дійшов висновку, що з ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода, пов`язана з витратами на поховання матері останньої ОСОБА_3 в розмірі 34890,00 гривень 00 копійок. Крім того, суд зазначив, що втрата близької людини є непоправною, та безсумнівно призводить до суттєвих негативних наслідків, у тому числі, пов`язаних із нормальним життєвим укладом родини, неможливістю повного відновлення попереднього стану, а тому наявні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 10000 грн, завданої загибеллю матері з урахуванням ступеня вини самої потерпілої, яка порушила вимоги пунктів 1.5, 4.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2021 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»» просить рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/26069/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31.07.2024 року в частині задоволення її позовних вимог до КП «Одесміськелектротранс» про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 10000,00 грн. У вказаній частині ухвалити нове рішення про стягнення з КП «Одесміськелектротранс» на її користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 500000,00 гривень, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»» не погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що страхування цивільної відповідальності Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» здійснюється за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто в даних правовідносинах договором добровільного страхування чітко визначено межі відповідальності ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» та підстави стягнення страхової суми.

Зауважує, що параграфом 9 договору добровільного страхування встановлено перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку.

Зазначає, що до матеріалів справи долучена постанова про закриття кримінального провадження в зв?язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України, яка не оскаржувалась позивачем. Тобто, як вбачається із матеріалів справи, відсутнє як судове рішення, що встановлює вину страхувальника у ДТП, так і судове рішення, що встановлює зобов?язання страхувальника відшкодувати заподіяну шкоду. Отже, оскільки вина водія забезпеченого транспортного засобу у вчиненні дорожньо-транспортної події, що мала місце 17.09.2021 року відсутня, то відповідно до п. 2.2. договору добровільного страхування, цивільна відповідальність за завдання шкоди життю та здоров?ю третіх осіб внаслідок ДТП не наступає, отже, відповідно до п. 2.1. договору добровільного страхування, у скаржника відсутні підстави вважати вказану ДТП страховим випадком, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позову у частині стягнення зі скаржника страхового відшкодування.

Посилається, що судом першої інстанції не досліджувались обставини того, що 17.09.2021 року пішохід похилого віку ОСОБА_3 , перебуваючи к важкому нестабільному морально-психологічному стані, позбавила себе можливості адекватно сприймати навколишню дорожню обстановку та своєчасно реагувати на її зміну, вважає, що не можна виключати як умисел, так і грубу необережність потерпілої, що спричинила її смерть.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається, на те, що відповідач, КП «Одесміськелектротранс», як власник джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за спричинену їй моральну шкоду, проте, суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір грошової компенсації моральної шкоди не прийнявши до уваги, що у матері позивача не було умислу, що вона не лише не передбачала, але і не бажала та свідомо не допускала настання шкідливого результату - своєї смерті, а відповідач КП «Одесміськелектротранс» несе відповідальність за спричинену ОСОБА_3 , моральну шкоду, у заявленому розмірі 500000,00 грн.

Вважає, що судом першої інстанції дано невірну оцінку усім перенесеним моральним стражданням позивача, та не враховано їх рівень та значення для ОСОБА_3

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.09.2024 року про відкриття провадження роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» копію ухвали про відкриття провадження отримало 11.09.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

КП «Одесміськелектротранс» копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримало 11.09.2024 року та 09.09.2024 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття провадження від 11.09.2024 року та копія апеляційної скарги надсилались засобами поштового зв`язку, конверт повернувся до суду із зазначенням про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.05.2025 року про відкриття провадження роз`яснювалось Комунальному підприємству «Одесміськелектротранс», Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 копію ухвали про відкриття провадження отримала 14.06.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримало 14.06.2025 року та 19.04.2025 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

КП «Одесміськелектротранс» копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримало 14.06.2025 року та 19.04.2025 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ТДВ «Страхова компанія «Гардіан», КП «Одесміськелектротранс» судові повістки-повідомлення отримали 23.01.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримали, заперечували проти задоволення апеляційної скарги ТДВ «Страхова компанія «Гардіан».

Представник ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» - Поліщук О.Г., приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просила апеляційну скаргу ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» задовольнити, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Представник КП «Одесміськелектротранс» - Зуєва І.І., просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність КП «Одесміськелектротранс» була застрахована в ТДВ «Страхова компанія «Гардіан», відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) №У-У/2020/786 від 17 грудня 2020 року, який діяв на час дорожньо-транспортної пригоди.П. 3.4. договору ліміт відповідальності страховика при експлуатації кожного окремого забезпеченого транспортного засобу становить за заподіяння шкоди життю та здоров`ю третіх осіб 50000 гривень, тому з ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода, пов`язана з витратами на поховання матері останньої ОСОБА_3 в розмірі 34890,00 гривень.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 05-20 год. на регульованому перехресті вул. Балківська та Ольгівський узвіз в Приморському районі м. Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме: по вул. Балківська, з боку вул. Маловського в напрямок вул. Приморська, за міським маршрутом № 17, рухався трамвай марки «Tatra T-3 SU-CS», бортовий номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка допустила наїзд на пішохода ОСОБА_3 , котра перетинала трамвайні колії по газону, що розділяє вул. Балківська. Внаслідок ДТП від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 загинула на місці.

17 вересня 2021 року до ЄРДР за №1202116000000001205 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

30 жовтня 2021 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Одеській області винесена постанова про закриття кримінального провадження в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Позивачка ОСОБА_1 є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Внаслідок смерті матері позивачкою ОСОБА_1 були витрачені кошти на поховання на загальну суму 34890,00 гривень, що підтверджуються рахунками та квитанціями.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичній або юридичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Тобто відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності відповідних підстав: 1) шкоди; 2) протиправної поведінки заподіювача шкоди; 3) причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; 4) вини.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки - стаття 1188 ЦК України), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

У статті 1 Закону України «Про страхування», в редакції на час виникнення правовідносин, визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 5 Закону України «Про страхування», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачено, що страхування може бути добровільним або обов`язковим.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин (ст. 6 Закону України «Про страхування», в редакції на час виникнення правовідносин).

Із матеріалів справи вбачається, що 17.12.2020 року між КП «Одесміськелектротранс» та ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № У-У/2020/786, предметом якого є страхування майнових інтересів, що не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної ним третій особі, а саме: фізичній особі або її майну та (або) майну юридичної особи, внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховик бере на себе зобов`язання здійснити страхову виплату, на умовах, що регулюються цим договором.

Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка сталася за участю забезпеченого ТЗ і внаслідок якої настає цивільна відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (п. 2.1. договору).

Пунктом 2.3. договору передбачено, що до страхових випадків відноситься настання цивільної відповідальності за: завдання збитку майну третіх осіб внаслідок ДТП з вини особи, відповідальність якої застрахована.

За договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № У-У/2020/786 ліміт відповідальності страховика при експлуатації кожного окремого забезпеченого ТЗ становить за: заподіяння шкоди життю та здоров`ю третіх осіб - 50000 грн; за заподіяння моральної шкоди третім особам - не відшкодовується; завдання збитку майну третіх осіб - 100000 грн.

Зазначені обставини свідчать про те, що цивільно-правова відповідальність водія трамвая марки «Tatra T-3 SU-CS», бортовий номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, застрахована в ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів Т-У-У/2018/534 від 01.112018 року із лімітом відповідальності страховика за заподіяння шкоди життю та здоров`ю третіх осіб 50000 грн.

Проте, судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано обставини справи, не враховано, що відшкодування завданої позивачу шкоди страховиком мало відбуватися в порядку, визначеному договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № У-У/2020/786 від 17.12.2020 року укладеному між КП «Одесміськелектротранс» та ТДВ «Страхова компанія «Гардіан».

Пунктом 2.2. договору передбачено, що до страхових випадків відноситься настання цивільної відповідальності за: заподіяння шкоди життю та здоров?ю третіх осіб внаслідок ДТП з вини особи, відповідальність якої застрахована.

Старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Одеській області 30 жовтня 2021 року винесена постанова про закриття кримінального провадження №1202116000000001205 від 17.09.2021 року, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. В постанові зазначено, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стали порушення пішоходом ОСОБА_3 вимог пунктів 1.5, 4.10 «Правил дорожнього руху» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.

Отже витрачені позивачкою кошти на поховання на загальну суму 34890,00 гривень підлягають відшкодуванню КП «Одесміськелектротранс».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів:предмета і підстави позову.

Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17(провадження № 61-9545сво21).

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Пунктом 2 статті 264 ЦПК України передбачено, що суд не може виходити за межі позовних вимог.

Звертаючись до суду з позовом позивач просив стягнути з ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди у розмірі 34890,00 гривень,

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявлялось вимог щодо стягнення зазначеної майнової шкоди з відповідача КП «Одесміськелектротранс».

Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ураховуючи положення укладеного між КП «Одесміськелектротранс» та ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № У-У/2020/786 від 17.12.2020 року, постанову про закриття кримінального провадження №1202116000000001205 від 17.09.2021 року, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 34890,00 гривень, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» матеріальної шкоди.

Посилання представника КП «Одесміськелектротранс» на висновки викладені у постанові Одеського апеляційного суду від 23.01.2020 року у справі № 522/11907/17 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тобто, висновки щодо застосування норм права, які викладені у судових рішеннях інших судів, ніж в постановах Верховного Суду, не є обов`язковими під час розгляду справи апеляційним судом у подібних правовідносинах.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральну шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням і зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

Відповідно до ст. 1172 ч. 1 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18 (провадження № 61-8734 св 19), від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18 (провадження № 61-11853 св 18).

У частині другій статті 1193 ЦК України визначено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

У відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.

Разом з тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи не звільняє відповідача від обов`язку доказування своєї невинуватості.

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Вказаний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 450/446/16-ц (провадження № 61-3140св23), від 13 березня 2024 року у справі № 569/4753/23 (провадження № 61-16332св23).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із позовної заяви вбачається, що підставою для стягнення моральної шкоди позивачка зазначила, що їй внаслідок загибелі матері було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у втраті близької людини, є непоправна, та безсумнівно призводить до суттєвих негативних наслідків, у тому числі, пов`язаних із нормальним життєвим укладом родини, неможливістю повного відновлення попереднього стану, які позначили негативні зміни у житті позивачки щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності.

Встановивши, що ОСОБА_1 є донькою загиблої ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заподіяна позивачу моральна шкода внаслідок загибелі ОСОБА_3 підлягає відшкодуванню КП «Одесміськелектротранс», як власником джерела підвищеної небезпеки, оскільки підприємство у судовому засіданні не довело, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої.

КП «Одесміськелектротранс» рішення суду не оскаржується.

Разом з тим, суд першої інстанції визначаючи розмір моральної шкоди 10000 грн, не врахував всіх обставин справи, обсяг та глибину душевних страждань позивачки, непоправність втрати близької людини - матері, погіршенням загального психоемоційного стану, неможливістю відновлення попереднього стану, біль і страждання.

Визначаючи розмір моральної шкоди колегія суддів враховує підстави обґрунтування позивачем розміру моральної шкоди, фактичні обставини справи, в їх сукупності, зокрема, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стали порушення пішоходом ОСОБА_3 вимог пунктів 1.5, 4.10 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивача, пов`язані з загибеллю рідної людини, що тягне за собою порушення його нормальних життєвих зв`язків та докладання з їх боку додаткових зусиль для організації свого життя, тому рішення суду в частині стягнення моральної шкоди слід змінити, збільшивши розмір стягнутої моральної шкоди з 10000 грн до 50000 грн, що відповідає засадам розумності та справедливості.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування майнової шкоди та стягнення судового збору з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування майнової шкоди відмовити. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 липня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» слід змінити, збільшивши розмір стягнутої з Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» моральної шкоди з 10000 грн до 50000 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, тому з Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1250 грн.

За подання апеляційної скарги Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»» сплачено судовий збір в сумі 1362 грн.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору в силу вимог закону, а Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»» сплачено судовий збір, та апеляційна скарга товариства підлягає задоволенню, то колегія суддів вважає, що товариству підлягає компенсації за рахунок держави судовий збір у розмірі 1362 грн, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»» задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 липня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування майнової шкоди та стягнення судового збору з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування майнової шкоди відмовити.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 липня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» змінити, збільшивши розмір стягнутої з Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» моральної шкоди з 10000 грн до 50000 грн.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 липня 2024 року в частині стягнення з Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» судового збору скасувати.

Стягнути з Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» на користь держави судовий збір в сумі 1250 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Компенсувати Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»» (ЄДРПОУ 35417298) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 березня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко