Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №458/103/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 458/103/26

Провадження № 23-з/811/18/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., розглянувши подання Турківського районного суду Львівської області про направлення справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, на розгляд до іншого суду,

встановив:

до Львівського апеляційного суду надійшло подання Турківського районного суду Львівської області про направлення справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, на розгляд до іншого суду у зв`язку з неможливість утворити склад суду.

Ознайомившись з матеріалами справи та перевіривши його доводи, вважаю, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею першою КУпАП визначено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.

Частиною першою ст. 55 Конституції України передбачено право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створені або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце ущемлення прав та свобод.

Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачений порядок направлення справ про адміністративні правопорушення, які розглядаються місцевими загальними судами (суддями), з одного суду до іншого, зокрема, у випадку неможливості розгляду такої справи у відповідному суді.

Відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки, незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Частиною першою статті 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосудді.

Відповідно до ч. 4 ст. 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», список присяжних затверджується на три роки і переглядається в разі необхідності для заміни осіб, які вибули зі списку, за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», присяжним за час виконання ними обов`язків у суді виплачується винагорода.

З аналізу вказаних норм закону слідує, що присяжний, у визначених законом випадках залучається для здійснення правосуддя відповідним судом.

Єдиною нормою, яка вказує на можливість вирішення питання направлення справ про адміністративні правопорушення, з одного суду до іншого є ч. 3 ст. 257 КУпАП, яка передбачає, що у разі вчинення корупційного правопорушення службовою особою, яка працює в апараті суду, протокол разом з іншими матеріалами надсилаються до суду вищої інстанції для визначення підсудності.

Отже на даний час у КУпАП існує прогалина щодо процедури розгляду судом вищої інстанції (апеляційним судом) питання направлення справ про адміністративні правопорушення, з одного суду до іншого, для усунення якої потрібно законодавче врегулювання.

Способом ж подолання даної прогалини є можливість застосування правових інструментів, які дозволять в процесі правозастосування вирішити це питання за допомогою аналогії закону.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, пунктами 21, 22 рішення у справі «Надточій проти України», пунктом 55 рішення у справі «Гурепка проти України» справи про адміністративні правопорушення в силу суворості санкції можуть бути прирівняні до кримінальних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для судового розгляду.

Встановлено, що ОСОБА_1 , який був присяжним Турківського районного суду Львівської області, ставиться у вину вчинення корупційного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у зв`язку з чим всі судді суду заявили самовідводи.

Враховуючи вищевикладене, з метою усунення перешкод для реалізації права особи на справедливий суд та доступ до правосуддя, керуючись принципом верховенства права, вважаю необхідним направити матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, для розгляду до найбільш територіально наближеного суду.

Керуючись ст.ст. 1, 2, ч. 3 ст. 257 КУпАП, ст. 55 Конституції України, апеляційний суд

постановив:

подання Турківського районного суду Львівської області про направлення до іншого суду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП задовольнити.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП направити на розгляд Старосамбірського районного суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її винесення.

Суддя Романюк М.Ф.