Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №127/5891/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5891/26

Провадження № 3/127/1232/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 10.02.2026 року серії ВБА № 147523: «10.02.2026 за адресою АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 ухилився від виконання, передбачених ст. 150 СК України, обов`язків відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння».

До судового засідання ОСОБА_1 з`явився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, суду пояснив, що належним чином виконує батьківські обов`язки по відношенню до своє доньки ОСОБА_2 , в стані алкогольного сп`яніння не перебував.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердила, що ОСОБА_1 належним чином виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до доньки ОСОБА_2 , алкогольними напоями не зловживає.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, покази свідка та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, зважаючи на наступне.

Частина 1 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Статтею 150 СК України встановлено вичерпний перелік обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини. Так, відповідно до положень ст. 150 СК України (частини 1 – 7): 1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов`язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Ухилення від виконання саме цих, передбачених ст. 150 СК України обов`язків, і не саме по собі, а саме щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей – утворює склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Тому, для утворення діями/бездіяльністю батьків або осіб, які їх замінюють об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, необхідна сукупність трьох юридичних фактів:

1) факт ухилення;

2) безпосередній предмет ухилення: обов`язки, передбачені статтею 150 СК України;

3) предмет ухилення невід`ємно пов`язаний із забезпеченням необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

За відсутності хоч одного з трьох вищеназваних юридичних фактів – об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП – відсутня.

При цьому, про ухилення від виконання батьківських обов`язків не свідчить лише поведінка малолітнього (неповнолітнього), в діях батьків має міститись склад невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, зокрема статтею 150 СК України, і саме щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Поведінка малолітнього (неповнолітнього) як може бути наслідком ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, так може і не бути. Оскільки визначальним в означеній категорії справ є встановлення конкретних, передбачених ст. 150 СК України батьківських обов`язків, від виконання яких в сфері забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини, ухилилась особа (батько, мати, особа, що їх замінює).

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 147523 від 10.02.2026 року зазначено, щоОСОБА_1 ухилився від виконання, передбачених ст. 150 СКУ обов`язків, відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Проте, від яких саме обов`язків щодо виховання своєї доньки ухилився ОСОБА_1 – не зазначено.

Також, не зазначено в протоколі, чи спричинив випадок перебування ОСОБА_1 10.02.2026 року у стані алкогольного сп`яніння до ухилення ним від виконання батьківських обов`язків, та яких конкретно батьківських обов`язків, з числа передбачених ст. 150 СК України, і чи призвів цей факт до не забезпечення ОСОБА_1 необхідних умов життя, навчання та виховання його доньки. Додані до протоколів матеріали справи також не містять цієї інформації.

Факт вживання особою спиртних напоїв чи перебування з явними ознаками алкогольного сп`яніння вдома, за місцем свого проживання, тобто в не забороненому законом місці, сам по собі не вказує на ухилення особи від виконання передбачених ст. 150 СК України батьківських обов`язків, оскільки стаття 150 СК України має зовсім інший предмет правового регулювання.

Зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення факт перебування ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння «в присутності дитини», в залежності від конкретних обставин, може бути розцінений як негативний аморальний вчинок батька, проте, також не вказуватиме на ухилення батька від виконання передбачених ст. 150 СК України батьківських обов`язків, так як означена стаття 150 СК України не містить жодних заборон щодо вживання батьками спиртних напоїв чи перебування у стані алкогольного сп`яніння, а має інший предмет правового регулювання.

Окрім того, в своїх поясненнях, безпосередньо наданих 09.03.2026 суду, ОСОБА_1 заперечив факт перебування 10.02.2026 у стан алкогольного сп`яніння, вказав на надуманий характер цього формулювання зі сторони особи, яка склала протокол. Пояснення ОСОБА_1 повністю узгоджуться та не спростовувуються показами свідка ОСОБА_3 ..

В протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє зазначення того, щоб ОСОБА_1 систематично зловживав спиртними напоями, внаслідок чого б ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що в діях ОСОБА_1 міститься склад ухилення ним від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання його доньки.

За таких обставин, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення, диспозиція частини 1 статті 184 КУпАП в протоколі не розкрита, відсутня, та матеріалами справи не підтверджується.

Крім того, згідно статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення від 10.02.2026 року серії ВБА № 147523, працівниками поліції не зазначено час вчинення адміністративного правопорушення.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищевикладене, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 184, ст. ст. 7, 9, 36, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: