Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №399/973/25 — Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

справа № 399/973/25

провадження № 2/399/64/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року смт Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Шульженко В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості (справа № 399/973/25),-

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом через систему «Електронний суд» в якому просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2014389810, яка становить суму у розмірі 30646,06 грн. - вказана сума заборгованості включає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 18543,29 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 12102,77 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 24.03.2023 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладено Договір факторингу №24/03/23, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за №265. Відповідно до умов даного Договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників (Додаток №1 до Договору), зокрема за договором про надання споживчого кредиту №2014389810, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1

28.12.2016 між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №2014389810 Договір є змішаним, в якому містяться елементи різних договорів і позичальнику надано декілька різних послуг – кредитування та видача і обслуговування картки.

Відповідно до п. 2 цього Договору банк та позичальник підтверджують факт укладення між ними договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток на підставі правил кредитування, правил користування кредитною карткою MasterCard Standard, що розміщені на інтернет сайті Банку (www.otpbank.com.ua) (надалі – правила) та на умовах викладених у цьому розділі (надалі – угода).

У позові зазначено пункти 2.1, 2.4 Договору. Цей Договір укладається відповідно до ст. ст. 6, 207, 627 ЦК України, і підписання її зі сторони Банка відбувається шляхом нанесенням на неї типографськими засобами відбитка печатки та підписів уповноважених представників Банку.

Відповідач звернувся до Банку із вимогою відкриття рахунку із кредитною лінією, тим самим підписавши Договір про надання споживчого кредиту та безумовно прийняв пропозицію Банку та погодився із тим, що Договір разом із Правилами, Тарифами, є невід`ємною його частиною та погоджується з ними та зобов`язується належно та неухильно їх виконувати.

З наданих доказів вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надавав відповідачу кредитні кошти, активував кредитну картку, що підтверджується наданими доказами, зокрема розрахунком заборгованості.

Відповідачем кредитні кошти отримувались та деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості. Останній платіж було здійснено 05.03.2021.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості за період з 2016 по 2023 роки відповідачем здійснювались операції по розрахунках карткою та зняття готівки.

У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання за ним не виконував належним чином, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на день відступлення права вимоги становить 30646,06 грн. - вказана сума заборгованості включає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 18543,29 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 12102,77 грн.

27.06.2025 позивачем було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором по карті. Дана вимога не була отримана відповідачем, а повернулась за закінченням терміну зберігання

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, то позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та нарахувань процентів, обумовлених договором.

Ухвалою суду від 06.10.2025 відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, зазначено про строки протягом яких сторони мають право подати відповідні процесуальні документи.

Відповідачу за зареєстрованою адресою місяця проживання направлено судові поштові документи, а саме копія ухвали про відкриття провадження у справі, проте до суду повернувся конверт з відміткою на ньому «адресат відсутній».

Враховуючи положення п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України днем вручення вказаних судових документів є 14.10.2025. В установлені строки відзив не надійшов.

Розгляд справи здійснюється на підставі ст. 279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

В порядку спрощеного позовного провадження вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.12.2016 року між ПАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2014389810.

Розділом 1 Договору передбачено «Надання кредиту».

Банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: на придбання Товару/послуг у продавця 1: 2560,76 грн.; на сплату комісії за надання кредиту 256,08 грн.; на сплату послуг за надання виписок в електронному вигляді (смс - інформування): 200,00 грн. Загальна сума кредиту 3016,04 грн. Цільове використання кредиту – придбання Товарів та послуг у продавця 1 та Банку. Строк кредиту 6 міс. Розмір процентної ставки 0,01% річних. Продавець 1: ТОВ Технополіс -1, що реалізує товари в рамках програми споживчого кредитування Банку, що зазначено в п. 1.1 Договору.

Банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним Договором Додатком №1 «Графік платежів» (п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору передбачено, що підписанням цього Договору позичальник надає Банку доручення на перерахування визначених цим Договором сум на рахунок отримувачів (Продавців).

Позичальник зобов`язаний повернути Банку суму кредиту та виконати всі інші зобов`язання встановлені Договором не пізніше 28.06.2017. Сума отриманого кредиту погашається щомісяця в дату платежу та в розмірі, зазначеному в Графіку платежів (п. 1.4 та п.п. 1.4.1 Договору).

За управління кредитом позичальник сплачує комісію, розмір якої зазначений в Графіку платежів. Проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються щомісяця одночасно з погашенням суми отриманого кредиту, виходячи із розміру процентної ставки визначеної п.1 даного Договору. Для розрахунку використовується база виходячи з 365 днів у році. Проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, на фактичну суму непогашених кредитних коштів за фактичний час користування такими коштами, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році, включаючи день видачі та виключаючи день повернення та сплачуються позичальником відповідно до умов цього Договору. За порушення строків або суми сплати щомісячного платежу позичальником він сплачує штраф за кожен факт порушення: 25 грн. ( п. 1.5 -1.7 Договору).

Розділом 2 Договору передбачено «Видача та обслуговування кредитної картки позичальника».

Пунктами 2 - 2.6 Договору передбачено, що цим Банк та позичальник підтверджують факт укладення між ними Договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток (приватних) на підставі прав кредитування, правил користування кредитною карткою Mastercard Standard, що розміщенні на Інтернет сайті банку (www.otpbank.com.ua) (надалі – «Правила») та на умовах викладених в цьому розділі (надалі – «Угода»).

За умови належного виконання позичальником умов Кредитного договору та прийняття Банком позитивного рішення щодо надання Держателю кредиту, Банк відкриває Держателю картковий рахунок в гривнях та випускає кредитну картку типу MasterCard Standard, а також виконує розрахункове обслуговування Платіжних операцій, здійснених з використанням Кредитної картки, реквізитів чи без використання Картки.

Розмір Кредитного ліміту складає 500.00 грн.

Строк дії Кредитної лінії становить 3 роки (три роки) з моменту підписання Банком і Позичальником цього Договору.

За користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, Банк нараховує проценти в розмірі встановленому Тарифами Банку та на дату укладення Угоди розмір процентів становить 40% відсотків річних по операціях розрахунків карткою за товари, послуги та в мережі Інтернет, та по операціях зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки. У разі виникнення несанкціонованого овердрафту відсотки нараховуються від сумі заборгованості 0,15 відсотків за день.

За користування кредитом, наданим держателю протягом розрахункового циклу, держателю встановлюється пільговий період користування кредитом. Тривалість пільгового періоду визначається Правилами, а розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 відсотків річних.

Підписанням цього Договору держатель гарантує, що йому зрозумілі і він погоджується з усіма положеннями Угоди, Правил та Тарифів Банку, з якими він ознайомився сам зобов`язується ознайомити кожну довірену особу.

Разом з копією вищевказаного Договору позивачем надано до позову копію Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.

На виконання вищевказаних умов, 28.12.2016 року відповідач отримав катку № НОМЕР_1 , з терміном дії, 07/19 року, про що свідчить розписка банку.

З виписок по банківському рахунку відповідача в АТ «ОТП БАНК», відкритого на ім`я останньої, вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами та частково здійснила погашення кредиту.

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 2014389810_CARD від 28.12.2016 року, що виданий АТ «ОТП БАНК», вбачається, що за період з 08.02.2017 по 14.03.2023 ОСОБА_1 використала коштів на суму 28549,29 грн., плата за обслуговування рахунку/списання за смс-інформування 8070,31 грн., нараховано % у розмірі 29341,84 грн., нараховано штрафу у розмірі 150 грн., що в загальному розмірі становить 66111,44 грн. При цьому, за вищевказаний період від відповідача надійшло коштів на рахунок у розмірі 35465,28 грн. Таким чином, заборгованість відповідача складає 30646,06 грн., з яких, як вказує позивач у позові 18543,29 грн. – заборгованість за тілом кредиту та 12102,77 грн. – заборгованість за відсотками.

24.03.2023 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладено Договір факторингу №24/03/23, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за №265. Відповідно до умов даного Договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників (Додаток №1 до Договору), зокрема за договором про надання споживчого кредиту №2014389810, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , що підтверджується копіями зазначеного Договору, акта приймання – передачі реєстру боржників №2 по зазначеному Договору факторингу від 24.03.2023, витягу з додатку №1 до Договору факторингу.

ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» направив відповідачу вимогу про погашення кредитної заборгованості та повідомив його про укладення договору факторингу та набуття права вимоги за Кредитним договором № 2014389810, продукт (CARD) укладений між відповідачем та АТ «ОТП БАНК».

Враховуючи все вищезазначене судом встановлено, що на сайті АТ «ОТП Банк» (https://www.otpbank.com.ua) у вільному доступі розміщено на вкладках «Про банк», а далі «Загальна інформація» розміщено Стати банку в різних редакціях, при цьому з Статуту останнього за редакцією та затвердженого рішенням Акціонера № 94 від 30.04.2025., з якого вбачається, що АТ «ОТП Банк» є правонаступником усіх прав та обов`язків зокрема ПАТ«ОТП Банк».

Умовами вищевказаного Договору № 2014389810 від 28.12.2016 (п. 2.3) чітко передбачено, що строк дії кредитної ліні становить 3 роки з моменту підписання банком і позичальником цього Договору. Умови щодо пролонгації цього строку Договір не містить.

Пунктом 3.3 Договору, зокрема, зазначено, що невід`ємною частиною цього Договору є Правила кредитування, що розміщені на сайті банку www.otpbank.com.ua.

При цьому, слід зазначити, що такі Правила матеріали справи не містять, а роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (Банку), яка може вносити відповідні зміни в ці Правила, що підтверджено постановою Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

З огляду на викладене, Правила кредитування, що розміщені на сайті банку, не містять доказів того, що саме ці Правила та саме в цій редакції розуміла відповідач, погоджуючись з ними шляхом підписання зазначеного Договору, і сама лише обставина наявності відповідної редакції Правил, розміщених на сайті банку на дату підписання відповідачем Договору, жодним чином не спростовує даного висновку суду.

За змістом ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Отже, судом встановлено, що строк дії кредитної ліні становить 3 роки з моменту підписання банком і позичальником вказаного Договору від 28.12.2016, таким чином цей строк становить до 28.12.2019.

Суд доходить наступних висновків.

З вищезазначеного розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки нараховані відповідачу поза межами строку дії договору, а саме до 14.03.2023. Крім того, відповідачу нараховано плату за обслуговування рахунку/списання за смс-інформування у розмірі 8070,31 грн та штрафи у розмірі 150 грн., які з огляду на позовні вимоги вирахувано з сплачених позивачем сум. Однак, при цьому, умовами цього договору, а саме розділу 2 «Видача та обслуговування кредитної картки позичальника», що стосується саме кредитної лінії, не передбачено ні нарахування позивачем штрафів, ні плату за обслуговування рахунку/списання за смс-інформування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такого правового висновку дійшла ВП ВС у справі від 28.03.2018 року № 444/9519/12.

Стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування грошима і після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права, про що зазначено у постанові ВП ВС від 23.10.2019 року у справі №723/304/16-ц.

У зв`язку із вищевикладеним позов підлягає частковому задоволенню. Таким чином, щоб обрахувати суму заборгованості відповідача необхідно до суми використаних коштів додати суму нарахованих відсотків в межах строку дії договору та відняти сплачені відповідачем за весь період кошти. Тобто, 28549,29 грн. + 9929,08 грн. - 35465,38 грн. = 3012,99 грн.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до статей 525, 526, 527, 530, 625 ЦК України: одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України; боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок; якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з ч.ч.1 - 2 ст. 10561 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Стаття 611 ЦК України регламентує, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, дослідивши у сукупності подані позивачем докази по справі, суд дійшов висновку, що фактично отримані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті в строк, визначений договором, що свідчить про порушення його прав.

Тому, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми позики.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, враховуючи встановлені у справі обставини, вимоги чинного законодавства та судову практику, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 2014389810 від 28.12.2016 в розмірі 3012,99 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд доходить наступного.

Згідно з ч. 1, п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Представник позивача на обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав наступні копії документів, які знаходяться при матеріалах справи:

- договір № 01/05-23 про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2023 року укладений між адвокатським Бюро «Юлії Чміль» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» разом з Додатком №1 до нього;

- акт про надання правничої допомоги № 0710-25 від 07.10.20254 до договору про надання правової допомоги № 01/05-23 від 01.05.2023 в якому зазначено послуги та їх вартість, що становить 8500,00 грн.;

- ордер про надання правничої допомоги від 02.06.2025 року;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Вказані докази підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 8500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі №340/4492/22 дійшов висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Визначаючи у даній справі розмір судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу адвоката, за встановлених обставин, суд виходить з того, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до суми 3000,00 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Позивачем подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд».

При цьому, слід зазначити, що в ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в даній ситуації становить 3028,00 грн.

Проте, нормами ч.3 ст. 4 зазначеного Закону передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, в зв`язку з подачею позивачем позову через систему «Електронний суд» ними сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень статті 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи що позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в сумі 238,16 грн. (2422,40*3012,99/30646,06) слід стягнути з відповідача на користь позивача.

При складенні повного рішення, суд застосовує положення другого речення ч.5 ст. 268 ЦПК України та, зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі 1519/2-5034/11.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 2014389810 від 28.12.2016 в розмірі 3012,99 грн. (три тисячі дванадцять гривень 99 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 238,16 гривень та на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному пп.15.5 п.5 Розділу ХІІ Перехідні положення ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (ЄДРПОУ 43115064), місцезнаходження: 49001 Дніпропетровська область місто Дніпро вул. Січових Стрільців 9.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 10.03.2026.

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області В.В. Шульженко