Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №216/5729/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5729/25

Провадження № 2/216/678/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,

за участю: секретаря судового засідання: Авшаряна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа – приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович, про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

17 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 21 вересня 2021 року приватною нотаріускою Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було вчинено виконавчий напис № 7235, про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором, укладеним між позивачем та АТ «Альфа Банк» № 491023942 від 27.04.2020 на суму 17 327,30 грн під 39,9 % річних строком на 36 місяців. На підставі даного виконавчого напису приватним нотаріусом Лисенком Ю.О. 23.10.2021 відкрито виконавче провадження № 67242137.

Позивач вважає спірний виконавчий напис таким, що підлягає скасуванню, оскільки він не отримував жодних повідомлень від банку, він не погоджується із розміром заборгованості стягненої нотаріусом за виконавчим написом, що свідчить про спір про право. Посилаючись на вищевказані обставини позивач просив суд задовольнити позов.

30 жовтня 2025 року представник відповідача Матвійчук М.З. апелював до суду відзив на позов. Як на підставу заперечень посилався на те, що в обґрунтування безспірності вимог нотаріусу було надано перелік документів, що передбачено чинним законодавством України та підтверджують безспірність заборгованості за договором, які знаходяться в нотаріальній справі. Твердження повивача про те, що заборгованість не є безопірною помилкові, оскільки від дати надіслання вимоги про погашення заборгованості пройшло 30 днів, заборгованість позивачем не була погашена, тому вважає, що вимоги щодо вчинення виконавчого напису були безспірними. Вважає, що позивачем не надано будь-яких доказів на спростування суми боргу за кредитом, або ж порушення процедури вчинення оскаржуваного виконавчого напису. Просив суд відмовити в позові.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача, третя особа, у судове засідання не з`явилися, про час, день та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 21.09.2021 приватною нотаріускою Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було вчинено виконавчий напис № 7235, про стягнення з позивача на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 491023942 від 27.04.2020, за період з 02.06.2021 по 04.08.2021 в сумі 14 908,79 грн, в тому числі прострочена заборгованість за сумою кредиту – 1170,39 грн, прострочена заборгованість за комісією та процентами – 1328,06 грн, строкова заборгованість за комісією та процентами – 44,56 грн.

Вищевказаний виконавчий напис знаходиться на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю.О., що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2021 ВП № 67242137.

Наказом Міністерства юстиції України, відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 05.09.2022 № 7 на підставі підпунктів е, з, і, пункту 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат», у зв`язку з неодноразовим порушенням нотаріусом законодавства, яке завдало шкоди фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій, які встановленні рішенням судів, набранням законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні нею нотаріальних дій та неодноразовим порушенням нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України, анульовано свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 24.04.2009 № 7322 на ім`я ОСОБА_2 .

Статтею 18 ЦК України, визначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право винило в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником, що визначено Главою 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку – шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Таким чином, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, перевірці підлягає не лише додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі перевірці підлягають також і доводи боржника в повному обсязі, установлення та зазначення чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості, ці обставини встановлюються відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 05 липня 2017 року справа № 754/9711/14-ц.

В ході судового розгляду відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що нотаріусу було надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості позивача, зокрема оригінал кредитного договору, або його нотаріально посвідчену копію, виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості, строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором.

Отже, дослідивши обставини справи, перевіривши їх наданими належними та допустимими доказами, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та положень статті 141 ЦПК України, позивач звільнений від сплати судового збору при звернені до суду з позовом, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 81, 89, 128, 141, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа – приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович, про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватною нотаріускою Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною,зареєстрованого в реєстрі за № 7235 від 21 вересня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 14 908 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісім) грн 79 (сімдесят дев`ять) коп.

Стягнути з акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасникам справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.В.Онопченко