Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №216/3384/24 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3384/24

Провадження № 2/216/233/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Онопченка Ю.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідачки ОСОБА_3 ,

представниці відповідачки ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 24 листопада 2012 року. Від спільного шлюбу мають неповнолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.07.2015 з позивача стягнуто аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_5 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.06.2015 року і до повноліття дитини.

Рішенням Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.10.2020 року шлюб було розірвано.

Після розірвання шлюбу з відповідачем, ОСОБА_1 29.07.2022 року уклав шлюб з ОСОБА_7 . Позивач проживає у зареєстрованому шлюбі разом з ОСОБА_7 та усиновленою донькою ОСОБА_9 , з якими веде спільне господарство.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.08.2023 року ОСОБА_1 визнано усиновлювачем ОСОБА_10 , в зв`язку із чим ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_9 , яка перебуває на повному його утриманні, зареєстрована та проживає разом зі своїм батьком.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2024 позивач перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Під час перебування в рядах ЗСУ позивач продовжував утримувати неповнолітнього сина ОСОБА_5 та неповнолітню доньку ОСОБА_9 , дружину ОСОБА_7 , сплачувати комунальні послуги. Позивач також доглядає за своєю матір`ю ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є пенсіонеркою та постійно хворіє, купує ліки матері та допомагає сплачувати їй комунальні послуги.

Крім того, позивач сам хворіє та постійно повинен лікуватись, що підтверджується довідкою ВЛК від 08.04.2024 року. Крім того, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, що пов`язане із захистом Батьківщини.

На даний час в позивача виникли відповідні обставини, які є підставою для зменшення розміру стягнення аліментів згідно вищевказаного рішення суду. В зв`язку із чим просить зменшити розмір аліментів, що стягуються на користь відповідача до 1/6 частини.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримують, наполягають на їх задоволенні. Представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а саме спільного з відповідачем сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та усиновлену доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, на його утриманні перебуває мати яка є людиною похилого віку. У позивача змінився майновий стан через звільнення його із лав ЗСУ та встановленням ІІІ групу інвалідності. Працевлаштуватися він не може, через незадовільний стан здоров`я, його не беруть на роботу. Єдиним видом доходу є його пенсія яка складає приблизно 15 000 грн. Був вимушений брати кредит на своє лікування.

Відповідачка ОСОБА_3 заперечувала щодо задоволення позовних вимог, оскільки зменшення розміру аліментів , встановленого у частці від доходу, негативно вплине на інтереси дитини та погіршить її майновий стан. Вона працевлаштована та отримує заробітну плату в розмірі приблизно 8 000 грн, що не дає можливість забезпечувати дитину в повному обсязі.

Представниця відповідачки ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог, оскільки факт усиновлення позивачем іншої дитини не повинен порушувати право спільної дитини сторін на отримання мінімального розміру аліментів. При цьому, позивач не довів факту здійснення ним утримання усиновленої дитини. Крім того, позивач, як і його нова дружина, не працюють. Не зважаючи на встановлення ІІІ групи інвалідності позивачу, вона є робочою та її встановлюють особам із помірними порушеннями функцій організму, які можуть працювати в полегшеному режимі. Доводи позивача щодо перебування на його утриманні матері пенсіонерки не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не долучені докази такого утримання, не доведено відсутність доходу у матері, а також інших джерел її забезпечення, саму необхідність такого утримання з боку позивача. Крім того, позивач як на одну із підстав зменшення розміру аліментів посилається на необхідність сплати ним комунальних послуг, але він як військовослужбовець має пільги на сплату комунальних послуг в розмірі 75%. Позивачем не доведені витрати на лікування та йому як військовослужбовцю державою надані гарантії на безкоштовне лікування. В зв`язку із чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

У шлюбі народився син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 12).

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.07.2015 року з позивача ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки всіх видів заробітку(доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.06.2015 року і до повноліття дитини.

Відповідно посвідчення серії НОМЕР_3 виданого 09.12.2025 року Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААД №088667 з 03.09.2024 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням пов`язаним з проходженням військової служби. Дата чергового переогляду: 10.09.2025 року.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_4 , виданого Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 29 липня 2022 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_7 (а.с. 20).

Згідно рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 серпня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 оголошено усиновлювачем ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано внести відповідні зміни до актового запису № 146 про народження ОСОБА_10 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 17 жовтня 2023 року, виданого Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с. 22).

Відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з першого кварталу 2022 року по 2 квартал 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , був працевлаштований в ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» та отримував заробітну плату, проходив службу у Військовій частині НОМЕР_6 , де отримував грошове забезпечення.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною першою статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей,- непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина: наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

В частині другій статті 182 СК України зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.ч. 1,2, ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789-Х1І від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального Й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Погіршення або поліпшення стану здоров`я платника або одержувача аліментів враховується судом як підстава для зміни розміру аліментів.

Свідченням матеріального становища платника аліментів є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.

Таким чином, особа, яка сплачує аліменти платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

У розумінні статті 81 ЦПК України та статті 192 СК України саме позивачу необхідно доводити обставини змін у матеріальному становищі, сімейному стані, здоров`ї або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.

Аналогічний правовий висновок у міститься Постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 459/2189/18.

Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року в справі №759/10277/18 зазначив, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Підставою для зменшення раніше встановленого розміру аліментів є, зокрема, зміна матеріального або сімейного стану. Тобто, позивачем має бути доведено, що його матеріальний або сімейний стан з моменту встановлення судовим рішенням розміру аліментів до моменту звернення до суду із позовом про зменшення розміру аліментів змінився на стільки, що унеможливлює сплату ним аліментів у раніше визначеному розмірі.

Так, в даному випадку позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що стягнення саме такого розміру аліментів ставить позивача в скрутне матеріальне становище.

Незважаючи на те, що позивачу встановлено інвалідність третьої групи, за станом свого здоров`я він має змогу працювати в полегшених умовах.

Щодо доводів позивача, що він потребує додаткових витрат в зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, суд зазначає, що ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» державою гарантовано та забезпечується захист як соціальний так і правовий військовослужбовців, які набули інвалідність в зв`язку із проходженням військової служби, в тому числі в зв`язку із захистом Батьківщини, зокрема пільги у сплаті комунальних послуг, безкоштовного лікування зокрема санаторно-курортного, як одноразові так і інші виплати, тощо. Тому посилання позивача про те, що саме встановлена інвалідність стала наслідком додаткового матеріального тягаря є безпідставними. Крім цього доказів таких витрат позивач не надав.

Не заслуговують на увагу й аргументи позивача про наявність підстав для зменшення розміру аліментів внаслідок зміни його сімейного стану. Установлено, що 29 липня 2022 року ОСОБА_1 одружився з ОСОБА_7 . Разом з тим, сам факт укладення нового шлюбу не може свідчити про погіршення матеріального становища чоловіка, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження майнового чи фізичного стану нової дружини, які б переконливо свідчили про відсутність в останньої достатнього матеріального забезпечення та потребу в її утриманні. При цьому позивач у судовому засіданні пояснив, що його дружина наразі не працює за відсутності відомостей про її непрацездатність.

Позивач відповідно до рішення суду усиновив дитину дружини від нового шлюбу, яка, як зазначає позивач, також перебуває на його утриманні, однак сам по собі факт усиновлення іншої дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на утримання дитини від першого шлюбу, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Зміна у зв`язку з такими обставинами матеріального становища платника аліментів як підстава для зменшення стягуваних аліментів повинна бути істотною в такій мірі, що прямо впливає на неспроможність платника сплачувати аліменти в попередньому розмірі. Ці обставини підлягають належному доказуванню (постанова Верховного Суду від 16.09.2020 №565/2071/19). Однак таких доказів позивач не надав.

Суд також враховує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку на матір.

Щодо твердження позивача, що на його утриманні перебуває мати пенсіонер, суд не бере до уваги, оскільки остання перебуває на обліку в ПФУ та отримує пенсію за віком, інших належних та допустимих доказів того, що його мати потребує допомоги в зв`язку з низьким рівнем доходу позивачем не надано.

Отже, позивач не надав беззаперечних доказів того, що погіршення стану його здоров`я та зміни сімейного стану призвело до зміни його матеріального стану, порівняно із майновим станом на час ухвалення рішення про стягнення аліментів, та погіршення стану його здоров`я призвело до настільки істотних змін у його матеріальному стані, як платника аліментів, які перешкоджають йому сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку та доходів щомісяця на сина, а вжиті ним заходи щодо відновлення свого матеріального стану не призвели до позитивних наслідків.

Ураховуючи вищевикладене розмір аліментів на сина, що стягується за рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 липня 2015 року, в цивільній справ № 216/4253/15, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що у позивача погіршився стан здоров`я та сімейний стан без підтвердження погіршення його матеріального стану, не буде спрямоване на належне забезпечення найвищих інтересів дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені-вимоги чи заперечення або мають-інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи положення ч. 1 ст. З Конвенції про права дитини, ч, 7 та ч. 8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Таким чином, аналізуючи приведені докази та даючи їм оцінку, вирішуючи позов у межах заявлених вимог з урахуванням принципів розумності, справедливості, виваженості, пропорційності, виходячи з розумного балансу інтересів сторін, виходячи з найкращих інтересів дитини, які полягають в гарантуванні необхідного та достатнього рівня матеріального забезпечення, суд дійшов висновку про недоведеність заявлених вимог, у зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментіввідмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 11 березня 2026 року.

Суддя Ю.В. Онопченко