Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №187/372/26 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 187/372/26

3/0187/212/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 березня 2026 року

Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Караул О.А. розглянувши матеріали протоколу про адміністративне правопорушення, що надійшли із відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській областівідносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 за порушення ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

У протоколі серія ВАД № 958049 від 26.02.2026 року про адміністративне правопорушення встановлено, що 17.02.2026 року в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

ОСОБА_1 в судовому засіданні винним себе не визнав, суду пояснив, що він є сусідом ОСОБА_2 по дачним ділянкам. З нею у нього відбувається постійний конфлікт з приводу користування земельними ділянками. ОСОБА_2 встановила двохметровий паркан частково на його земельній ділянці, що і стало причиною конфлікту.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.ст. 245,251,252,280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, надано: протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД № 958049 від 26.02.2026; рапорт працівника поліції; заява про вчинене правопорушення від 17.02.2026 року від ОСОБА_2 та її письмові пояснення; письмові пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Диспозиція статті 173 КпАП України передбачає, що об`єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі альтернативні діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.

Ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, - є місце його вчинення, до якого законодавець відніс громадські місця.

Поняття «громадські місця» визначено у Законі України від 22.09.2005 року №2899-IV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», стаття 1 якого передбачає, що громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони.

У даній справі відсутні докази того, що ОСОБА_1 висловлювалася нецензурно в громадському місці, образливо чіплявся до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Більше того з вище досліджених доказів чітко слідує, що конфлікт стався на території приватних домоволодінь, що не відносяться до громадського місця.

Суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі та характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» №10 від 22 грудня 2006 року визначено, що при розгляді адміністративних та кримінальних справ про хуліганство необхідно встановити всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з`ясувати чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, а також з`ясувати причини й умови, що призвели до вчинення хуліганства.

Мотивом хуліганства є неповага до суспільства, однак причини вчинення таких дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість) чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.

Тобто з об`єктивної сторони хуліганство, незалежно від виду відповідальності, характеризується порушенням громадського порядку та має бути вчинено в громадському місці, а з суб`єктивної - умисною виною та мотивом явної неповаги до суспільства.

Велика Палата Верховного Суду в своїй Постанові від 03.07.2019 року справа №288/1158/16-к) зазначила таке: «15.За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікаціїїх як хуліганства».

З протоколу про адміністративне правопорушення взагалі не можливо встановити через який мотив Нагорний В.І. висловлювалася нецензурною лайкою, однак як слідує з письмових та усних пояснень останнього конфлікт стався через неприязні між ним та ОСОБА_2 стосунками протягом чотирьох років, через непорозуміння між ними щодо використання земельних ділянок. Таким чином даний мотив має чіткі ознаки цивільно-правових стосунків та не відноситься до очевидної неповаги до суспільства, громадського порядку чи спокою громадян.

Згідно ізп.15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року№10«Про судову практику у справах про хуліганство» - суди не повинні застосовувати заходи адміністративного стягнення, передбачені ст.173 КпАП, щодо осіб, дії яких містять ознаки злочинів (самоправство, завдання побоїв, заподіяння легких тілесних ушкоджень та ін.) або проступків, що не є дрібним хуліганством.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні дії, які згідно із ст.173 КУпАП становлять об`єктивну та суб`єктивну сторону даного правопорушення і матеріалами справи такі дії ОСОБА_1 не підтверджені.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо встановлено, що в діях особи відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що вони не доводять наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, тому провадження слід закрити з підстав, що передбачені ч.1 п.1 ст.247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. п. 1 ч. 1 ст. 247КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.

Суддя: О. А. Караул