Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №466/12338/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/12338/24 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г. Б.

Провадження № 33/811/1995/25 Доповідач: Белена А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі:

судді – Белени А.В.,

при секретарі Сабовій Х.О.,

з участю захисника-адвоката Юрчака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у режимі відео конференції справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою захисника – адвоката Юрчака В.В. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 01 жовтня 2025 року,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 01 жовтня 2025 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 496,20 грн.

Згідно з постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 03.12.2024 о 01 год. 06 хв. у м. Львові на вул. Шевченка, 390, керував транспортним засобом марки «AUDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 статтею 130 КУпАП.

На постанову судді захисник-адвокат Юрчак В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження; постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження зазначає, що розгляд справи проводився у відсутності ОСОБА_1 . Стверджує, що ОСОБА_1 не був повідомлений належними чином про дату, час і місце судового розгляду.

Звертає увагу, що постанова не могла бути прийнята 01.10.2025, позаяк до ЄДРСР така була надіслана судом 03.12.2025, що співпадає з останнім днем притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Зазначає, що ОСОБА_1 ознайомився з постановою 08.12.2025.

Враховуючи наведене, вважає, що строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних причин.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що у зв`язку з неповідомленням ОСОБА_1 про розгляд справи, останній був позбавлений можливості реалізувати права, закріплені в ст. 268 КУпАП.

Також вказує, що до ЄДРСР постанова була надіслана 03.12.2025, а саме в останній день притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, при цьому захисник сумнівається, що постанова винесена 01.10.2025.

Окрім цього, стверджує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а відтак не може бути суб`єктом інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Також звертає увагу, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23.01.2025 скасовано постанову серії ЕНА №3592539 від 03.12.2024 щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУаАП.

Зауважує, що свідок ОСОБА_2 підтвердив, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.

Звертає увагу на долучений до матеріалів справи відеозапис, на якому зафіксовано ОСОБА_1 , який перебував на задньому сидінні автомобіля, та ОСОБА_2 на передньому пасажирському сидінні. Жодного доказу керування ОСОБА_1 транспортним засобом у матеріалах справи нема.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Заслухавши пояснення захисника – адвоката Юрчака В.В. щодо поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 03.12.2024 серія ЕПР1 № 187421 (а.с. 1); відеозаписом події, що мала місце 03.12.2024 (а.с.4); рапортом поліцейського взводу 1 роти 3 батальйону 2 УПП у Львівській області Катерини Флисник від 03.12.2024 (а.с.3).

Надуманими є доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував.

Так, відповідно до поліцейського взводу 1 роти 3 батальйону 2 УПП у Львівській області Катерини Флисник від 03.12.2025, нею у складі екіпажу Омега – 606, було зупинено транспортний засіб AUDI А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який не подав світловий покажчик повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху. Після зупинки транспортного засобу працівники поліції зауважили як водій пересідає з водійського місця на пасажирське. Особу водія було встановлено, це – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході спілкування в останнього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу чи в медичному закладі, від чого ОСОБА_1 відмовився.

Обставини, викладені в рапорті поліцейського, підтверджуються долученим до матеріалів справи відеозаписом, з якого вбачається, що працівник поліції підходять до автомобіля, та звертається до особи в салоні автомобіля: «Чому пересідаємо?». У подальшому ОСОБА_1 стверджував, що незважаючи на те, що він є власником транспортного засобу, ні він, ні пасажир автомобіля не керували, а за кермом був його колегі, який вийшов з автомобіля та пішов додому. Водночас, працівниками поліції надано ОСОБА_1 для перегляду відео, на якому зафіксовано, як службовий автомобіль поліції рухається за транспортним засобом AUDI А6 аж до зупинки останнього, при цьому окрім ОСОБА_1 та пасажира ніхто з автомобіля не виходив. Окрім цього з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 всіляко намагається ухилитися від огляду на стан алкогольного сп`яніння, наполягаючи, що він не керував транспортним засобом,та зрештою відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, оскільки ним зафіксовані реальні дані, які не носять суб`єктивного характеру та дозволяють відновити послідовність подій, що дійсно відбулися, не можуть бути спростовані та мають істотне значення для розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції вимог ст. 268 КУпАП у зв`язку з розглядом даної справи без участі та належного повідомлення про розгляд справи ОСОБА_1 не заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів справи на розгляді у Шевченківському районному суді м. Львова справа перебувала з 05.12.2024.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У вказаній справі призначалися судові засідання на 21.01.2025, 11.02.2025, 24.02.2025, 18.03.2025, 04.04.2025, 12.05.2025, 01.10.2025, при цьому ОСОБА_1 та його захисник були присутні у судових засіданнях 11.02.2025, 24.02.2025, 18.03.2025, надавали пояснення, заявляли клопотання про допит свідків, які судом були задоволені. Водночас, починаючи з 04.04.2025 ОСОБА_1 у судові засідання не з`являвся, про поважні причини неявки суду не повідомляв.

Окрім цього, несвоєчасне внесення суддею рішення до ЄДРСР не свідчить, що таке не було прийняте 01.10.2025.

Незгода сторони захисту з оцінкою місцевим судом доказів у даній справі не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об`єктивно вказують на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Згідно з вимогами ст.ст. 33, 34 КУпАП суддя, при накладенні стягнення на ОСОБА_1 врахував характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність, і обґрунтовано визначив вид та розмір стягнення, що в повній мірі відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинені правопорушення, а також відповідає і меті виховання особи, що їх вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив :

Поновити захиснику – адвокату Юрчаку Владиславу Валентиновичу строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Юрчака Владислава Валентиновича залишити без задоволення.

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 01 жовтня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Альберт БЕЛЕНА