Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №466/3304/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3304/25

Провадження № 2/466/337/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого – судді Ковальчука О.І.

з участю секретаря Пилипців О.-І.І.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про зобов`язання дотримання правил добросусідства, відшкодування матеріальної та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ :

02.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про зобов`язання дотримання правил добросусідства, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, який в подальшому уточнив та в якому з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 07.08.2025 просить суд ухвалити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_2 припинити діяльність на сусідніх із його земельних ділянках, здійснення якої призводить та/або може призвести до завдання шкоди земельній ділянці позивача й розташованим на ній багаторічним насадженням; стягнути з ОСОБА_2 збитки, завдані пошкодженням та знищенням належних позивачу багаторічних насаджень, в розмірі 9 500 грн; стягнути з ОСОБА_2 відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 150 630 грн.; стягнути з ОСОБА_2 понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2806, 20 грн. та очікувані фактичні витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок в урочищі «Клепарів»: ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4610137500:10:004:0068, ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 4610137500:10:004:0069, належних позивачу на підставі Державних актів про право власності на земельну ділянку серія ЯД №473761 та серія ЯД №473762 (копії додаються).

Ділянки позивача призначені для ведення садівництва. Ділянки використовуються для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування декоративних пород кущів і квітів, зокрема з метою наступного продажу.

Користувачем земельної ділянки № НОМЕР_3 в СК «Райдуга» (урочище «Клепарів», ділянка № НОМЕР_3 , кадастровий номер 4610137500:10:004:0440) сусідньої з ділянками позивача, є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач). Особисті дані відповідача отримано з матеріалів перевірки ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області за зверненнями позивача від 22.11.2024 за № 27405, 26.11.2024 №27993 від 28.11.2024 за № 28437 щодо можливих неправомірних дій мешканця садівничого кооперативу (далі - СК) «Райдуга» урочища «Клепарів» на ім?я Роман (копія листа ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області від 17.12.2024 додається).

Власником згаданої ділянки №22, згідно з відкритими даними Державного земельного кадастру, є ОСОБА_3 (інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку додається). Місце реєстрації проживання або перебування ОСОБА_3 невідомі.

Починаючи з жовтня 2024 року і по теперішній час відповідач систематично (щонайменше 14 разів) порушував встановлені законом правила добросусідства, завдає позивачу майнової та моральної шкоди, що підтверджується наступним.

Епізод 1. У жовтні 2024 р. відповідач зламав на земельній ділянці позивача 3-4 гілки посадженого куща декоративної рослини форзиції і кинув зламані гілки кущів форзиції на ділянку позивача. Зламані відповідачем гілля позивач перекинув на його ділянку, щоби засвідчити, що він помітив скоєне ним правопорушення. Однак після цього відповідач знову перекинув це гілля на його ділянку, після чого позивач знову перекинув гілля на ділянку відповідача. Це перекидання гілля з ділянки на ділянку тривало 5 разів. Через два тижні після згаданої події гілля позивач помітив на своїй земельній ділянці ще 3 зламані кущі форзиції - загалом 4 зламані кущі форзиції (точка 2 на плані-схемі земельних ділянок, план-схема додається). Після цього, з метою безпеки, у середині жовтня - на початку листопада 2024 р. позивач переніс школку кущів форзиції і вейгели (всього 17 кущів віком 5-7 років) на сусідню з його земельну ділянку, посадивши її на межі між його та сусідньою ділянками (точка 3 на плані-схемі земельних ділянок, план-схема додається).

Епізод 2. У наступні дні в листопаді 2024 р. позивач накрив посаджене ним на земельній ділянці фігове дерево гілками сухої малини і лінолеумом (точка 1 на плані-схемі земельних ділянок, план-схема додається). У листопаді 2024 р. відповідач демонтував 2 секції свого паркану, що розмежовував їх з ним земельні ділянки. Як убачається з наведених далі фактів, ці дії відповідачем було вчинено з метою полегшити завдання шкоди рослинам на земельній ділянці позивача. Аби унеможливити завдання такої шкоди, на місці 2-ох демонтованих відповідачем секцій паркану позивач звів тимчасовий паркан із підручних матеріалів.

Епізод 3. Цього ж місяця, у листопаді 2024 р. відповідач зроблене позивачем щойно згадане господарське накриття відсунув вбік, а зведений тимчасовий паркан знищив. Надалі він повторював ці ж протиправні дії на ділянці ще 3 рази. Це підтверджує зроблений ним відеозапис оновленого паркана MOV 191, який додається. Після цього позивач прикрутив лінолеум на накриття рослин до паркана відповідача. Відповідач зроблене накриття розірвав і проламав.

Епізод 4. 22.11.2024 р. від 14:57 відповідач знищив (розбив) зведений позивачем на його земельній ділянці саморобний паркан, що підтверджує відеозапис MOV 191, який додається. Місце розташування паркану на його земельній ділянці та місце його знищення позначено точкою 1 на плані-схемі сусідніх земельних ділянок, яка додається. У розмові, яка відбулася з приводу протиправних дій відповідача між позивачем та ним, останній попередив про намір і надалі знищувати майно, заявивши про те, що цей паркан тут стояти не буде. Цього ж дня позивач відновив паркан, розбитий відповідачем, що підтверджує відеозапис MOV 192 від 22.11.2024 р., 16:49 (додається). 22.11.2024 позивач звернувся до ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області щодо можливих неправомірних дій мешканця садівничого кооперативу (далі - СК) «Райдуга» урочища «Клепарів» на ім?я Роман, що підтверджує згаданий вище лист ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області від 17.12.2024, який додається.

Епізод 5. 27.11.2024 р. о 12:43 відповідач знову продовжував ламати далі відновлений позивачем на ділянці паркан. Також він далі продовжував ламати на земельній ділянці кущі рослин форзиції. А саме: він знищив близько 70% гілок у 4 кущів форзиції, вирощуваних позивачем для продажу, що підтверджує відеозапис MOV 193 від 27.11.2024 р., 12:43 (відеозапис додається). Місце знищення паркану позначено точкою 1 на плану-схемі, який додається. Після цього епізоду позивач прибрав територію своєї земельної ділянки, що підтверджує відеозапис MOV 195 від 01.12.2024 р., 14:29 (додається).

Епізод 6. У період між 27.11.2024 р. та 04.12.2024 встановлений позивачем паркан відповідач знову зруйнував; розбив та розкидав рештки паркану по території позивача; відсунув на території позивача вбік належні речі, які знаходилися поблизу паркана (зокрема колоди обрізаних дерев, обрізані кущі, скло та ін.). Цей факт підтверджує зроблений 04.12.2024 р. о 17:00 відеозапис MOV 196 (додається).

Епізод 7. У період між 04.12.2024 р. та 05.12.2024 відповідач повторно пошкодив багаторічні рослини (кущі форзиції та айви) на земельній ділянці позивача. Місце вчинення відповідачем цих дій на його земельній ділянці та місце його знищення позначено також точкою 2 на плані-схемі сусідніх земельних ділянок, яка додається.

Епізод 8. У проміжок часу між 05.12.2024р. та 07.12.2024 відповідач знову пошкодив на земельній ділянці позивача декоративні рослини, зламавши гілки у 6-7 кущів форзиції та вейгели (5-7 річних). При цьому факти завдання пошкоджень рослинам відповідач приховав («замаскував») за допомогою спиляного й поламаного гілля (точка 3 на плані-схемі, який додається). 07.12.2024 з приводу факту повторного знищення паркана й перекидання гілок між позивачем та відповідачем сталася фізична сутичка (бійка). Після виклику з цього приводу співробітників Національної поліції відповідач плакав перед поліцією та казав, що він «господар», а я - «Плюшкін». Ці обставини підтверджує зроблений позивачем 07.12.2024 р. о 16:26 відеозапис MOV 200 (додається).

Епізод 9. 07.12.2024, після від`їзду співробітників Національної поліції, відповідач двічі погрожував й обіцяв надалі завдавати шкоду позивачу та майну, двічі поклявшись, що до кінця життя він не дасть [спокійно] жити. Перший факт цих погроз можуть бути підтверджені свідком - другом відповідача Володею. Висловлювання цих погроз удруге може бути підтверджене їхнім свідком - сусідом, із яким відповідач на своїй ділянці спільно розпивав горілку. З цього приводу 07.12.2024 позивач зателефонував слідчому Національної поліції за залишеним номером мобільного телефону. Слідчий пообіцяв прибути за викликом близько 16.00. Проте, коли позивач повторно зателефонував до нього ж о 16:20, телефонний виклик було заблоковано. 12.12.2024 на земельній ділянці позивача видимих нових пошкоджень не було, що підтверджує зроблений 12.12.2024 р. о 13:57 відеозапис MOV 202 (додається).

Епізод 10. У період між 12.12.2024 р. та 19.12.2024 р. відповідач повторно завдав ушкоджень декоративним рослинам (школці з кущів форзиції) на ділянці позивача, продовжив кидати гілля й омелу на цю школку. Це підтверджує зроблений відеозапис MOV 203 від 19.12.2024 р., 16:00 (додається).

Епізод 11. У період між 19.12.2024 р. та 20.12.2024 р. відповідач продовжував завдавати шкоду декоративним рослинам на ділянці позивача (пошкодив додатково ще 6-7 кущів школки форзиції і вейгели (кущі 5-7 річні)). Це підтверджує відеозапис MOV 209 від 20.12.2024 р., 15:38 (додається). Між 21.12.2024 р. і 22.12.2024р. позивач перебував на своїй земельній ділянці і нових пошкоджень рослин не зауважив.

Епізод 12. Між 22.12.2024 та 24.12.2024, приблизно за один день до Різдвяних свят, відповідач викорчував усю посаджену позивачем школку кущів форзицій і вейгели, які раніше він ламав. Ці вандальскі дії з боку відповідача тривали понад 2 тижні. Місце вчинення цих протиправних дій точка 3 на плані-схемі, який додається. Цей факт завдання шкоди підтверджує відеозапис MOV 210 від 02.01.2025 р., 15:28, який засвідчує шкідливі наслідки вчинених відповідачем протиправних дій (додається).

Епізод 13. У період між 02.01.2025 р. та 03.02.2025 р. відповідач продовжував зрізати і накидувати на земельну ділянку позивача гілляки горіха та яблуні, які обрізав на його ділянці. Також він продовжував розкидувати шматки дахівки, яка слугувала спорудженою перегородкою з огорожі паркану. Це підтверджує зроблений позивачем відеозапис MOV 211 від 03.02.2025 р. (додається). Місце вчинення цих протиправних дій знаходиться між точками 1 і 3 на плані-схемі, який додається.

Епізод 14. У період між 03.02.2025 р. та 05.03.2025 р. відповідач продовжував зрізати гілляки своїх дерев і кидати їх на його земельну ділянку. Факти вчинення відповідачем подальших порушень прав на земельній ділянці позивача будуть підтверджені доказами, які будуть надані додатково у підготовчому засіданні.

Відповідно до пунктів г), е) ч.1 ст. 96 Земельного кодексу (ЗК) України, землекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.

Згідно зі ст.104 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров?я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч.2 ст. 152 ЗК України).

Відповідно до пунктів б), г), д) ч.3 ст.152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі ст.9 Цивільного кодексу (ЦК) України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Протиправними діями відповідача позивачу завдано майнової шкоди.

Знищення й пошкодження вирощуваних позивачем для продажу декоративних рослин (кущів) завдало реальних збитків (пункт 1 ч.2 ст. 22 ЦК України), у розмірі 8550 грн., що підтверджується розрахунком (додаток 1). Ці ж дії відповідача позбавили позивача доходів, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене відповідачем (упущена вигода) (пункт 2 ч.2 ст. 22 ЦК України), в розмірі 320 грн, що підтверджується розрахунком (додаток 1).

Протиправними діями відповідача завдано позивачу моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (пункт 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України); у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої (пункт 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (пункт 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України); у приниженні честі та гідності фізичної особи (пункт 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Протиправна поведінка відповідача проти позивача та вирощуваних ним рослин завдала йому душевних страждань і переживань та викликала загострення перебігу захворювань і призвело до низки патологічних станів організму, діагностованих у 2024 - 2025 року, що підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 07.04.2025 (копія додається).

Називання позивача «Плюшкіним» (загальновідомим негативним персонажем твору ОСОБА_5 «Мертві душі», мешканцем російської імперії), на противагу називання відповідачем себе «господарем» позивач вважає протиправним приниженням честі, гідності та ділової репутації як людини, яка господарює на своїй земельній ділянці.

Загальний розмір моральної шкоди, завданої відповідачем у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, ушкодженням здоров`я, приниженням честі, гідності та ділової репутації позивач оцінює в 150 630 гривень, враховуючи, що згідно з ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом.

З врахуванням вищевикладеного, змушений звернутися до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві, заяві про зміну предмету позову та відповіді на відзив. Просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов заперечив, підтримавши письмовий відзив, долучений до матеріалів справи. Просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа у судове засідання не з`явилася повторно, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0600 га, у межах згідно з планом, яка розташована за адресою: м. Львів, ур. Клепарів, СК «Дружба-люкс», діл.№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , цільове призначення вказаної земельної ділянки для ведення садівництва, що підтверджується копіями Державних актів на право власності на земельну ділянку Серія ЯД №473761 від 19.04.2007 року та Серія ЯД №473762 від 19.04.2007 року (а.с.14-17).

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа є власниками суміжної земельної ділянки за адресою: м. Львів, ур. Клепарів, про що не заперечили учасники в судовому засіданні.

Відповідно до Акту, складеного головою кооперативу «Райдуга» ОСОБА_7 , з участю ОСОБА_2 , який обслуговує ділянку кооперативу «Райдуга» №22, ОСОБА_6 , якому належить земельна ділянка № НОМЕР_4 кооперативу «Райдуга», проведено обстеження земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 . В ході обстеження та порівняння реального стану насаджень на ділянці ОСОБА_1 виявлені наступні порушення та невідповідності: 1. Вказаний на схемі 2а кущ форзиції розташований на відстані 60см. Замість встановлених ДБН Б.2.2-12.2019 віддалі до межі суміжної ділянки – 1м.; 2. На даний момент гілка куща лежить на дерев`яному паркані, що сприяє його гниттю; 3. Вказаних на схемі під №2 (б та в) кущів форзиції немає, там ростуть кущі лохини, також розташовані на віддалі 50см.; 4. На місці вказаних на плані точкою 3, 17 саджанців кущів взагалі не виявлено (а.с.56-57).

Згідно з Актом кооперативу «Райдуга» від 03.10.2025 року, складеним членами комісії, зокрема головою ОСОБА_7 , членами ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , стосовно факту пошкодження рослин на території ділянки ОСОБА_1 в 2024р. Внаслідок огляду рослин, вивчення план-схеми місць пошкоджених і знищених квітучих кущів (доповнення до відео) в матеріалах позову пана ОСОБА_1 встановлено наступне: 1. На ділянці суміжній з ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (номер 33 кооперативу "Райдуга", яка належить ОСОБА_9 ) слідів 17 саджанців бульденес і вейгели не виявлено.2. Слідів руйнівних пошкоджень кущів вказаних на схемі пана ОСОБА_1 пунктами 2 не виявлено, кущі перебувають в хорошому стані, слідів від викорчуваних рослин не виявлено, цьогорічних насаджень на цих місцях

також не виявлено. 3. Експертного висновку і пояснень від пана ОСОБА_1 стосовного віку рослин, відсотків пошкоджень не було. 4. Мають місце відео-записи надані паном ОСОБА_1 з пошкодженнями гілок кущів товщиною 5-7мм та деяких стовбурів рослин. У відео-записах мають місце розходження стосовно дати проведення запису зі слів ОСОБА_1 та вказаних на файлі про внесення змін. Деякі записи про пошкодження внесені раніше ніж дати, які декларуються паном ОСОБА_1 . Комісія прийшла до висновку, вимоги ОСОБА_1 стосовно матеріальної шкоди, нанесеної рослинам не в повній мірі відповідають реальному стану речей. Вимоги ОСОБА_10 стосовно пошкоджених 17 саджанців на ділянці, що належить ОСОБА_11 взагалі оцінити неможливо, оскільки ділянка йому не належить і саджанців на даному місці немає (а.с.87-92).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Непорушність права власності закріплено і в статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом (ст. 43 ЗК України).

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно із ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно зі ст. 90, 91 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь - яких перешкод та порушень його прав на землю та відшкодування завданих збитків, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, щоб не створювати незручності сусідам.

Відповідно до пунктів "г", "е" частини першої статті 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Крім цього, згідно ДБН Б 22-12.2019 року та СНиП 2.07.01-89 - віддаль від будівель (туалет, господарське приміщення для зберігання майна, баня, гараж) до огорожі - 1 (один) метр, кущі- 1 м, дерева- 4-6 метрів.

Відповідно до ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», відстань від межі суміжної земельної ділянки до стовбурів дерев, які висаджуються, має бути не менше ніж 4-6 м в залежності від величини крони (але не менше 1 / 2 діаметру крони дерева), а до кущів 1 м.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Як передбачено ч. 1 ст. 103 ЗК України, власники та користувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Згідно до ст. 104 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Разом з тим, нормами статті 105 Земельного кодексу України встановлено, що у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Отже, з наведених вище актів та фотокопій, долучених учасниками справи встановлено, що відстань від межі суміжної земельної ділянки до кущів позивача є меншою ніж один метр, що суперечить нормам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій». А у відповідності до ст.105 Земельного кодексу України відповідач у даному випадку має право самостійно зрізати гілки кущів, які проникають на його земельну ділянку.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельній ділянці здійснюється шляхом, зокрема: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом способів.

Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства передбачено, що суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (Постанова КЦС ВС від 06.06.2019 № 468/1375/15-ц (61-12143св18).

За змістом статей 13, 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (статті 79, 79-1 ЗК України).

Статтею 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено обов`язки громадян, які пов`язані з бережливим ставленням до природи, її охорони та раціонального використання її багатств відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; одним з обов`язків є непорушення екологічних прав та законних інтересів інших громадян.

По обставинам даної справи судом встановлено, що підставою позову визначена неправомірність дій відповідача, яка полягає у протиправному, на думку позивача, використанні земельної ділянки а саме те, що вздовж між їхніми земельними ділянками, що є одночасно межею, посаджені та ростуть зелені насадження на відстані до огорожі відповідача менше як один метр.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Таким чином, законодавчо визначено коло осіб, які є сторонами у правовідносинах добросусідства - це власники земельних ділянок або землекористувачі.

Стороною позивача суду не надано належних та допустимих доказів про те, що саме відповідач якимось чином порушує права позивача як власника належної йому земельної ділянки, а саме затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо.

Крім того, згідно з вимогами статті 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо додержання громадянами правил добросусідства. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Так, позивачем не надано суду жодного акту обстеження земельних ділянок, який би фіксував недодержання відповідачем правил добросусідства чи нецільове використання земельної ділянки.

Результатів перевірок органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів суду також не надано, а отже не підтверджено недодержання правил добросусідства.

Матеріали справи не містять будь-яких висновків відповідних фахівців з цього питання.

Щодо звернень позивача до органів поліції щодо незаконних дій відповідача, то за наслідками розгляду заяв, така незаконність не встановлена, що стверджується наявною в матеріалах справи відповіддю (а.с.23).

Підставами для захисту права власності або права користування нерухомим майном у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо нерухомого майна, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі №761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду виклав у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18 та від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Оцінивши докази, суд вважає, що позивач не довів порушення його прав, оскільки не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилався в позові, а саме, що діяльність відповідача на земельній ділянці призводить та/або може призвести до завдання шкоди земельній ділянці позивача і розташованими на ній багаторічним насадженням, а отже не довів, що відповідач чинить перешкоди у користуванні його земельною ділянкою, а тому у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, то на думку суду такі вимоги також до задоволення не підлягають з врахуванням наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З врахуванням вищевикладених норм, суд приходить до висновку, що позивачем не надано в розпорядження суду жодного доказу щодо пошкодження чи знищення відповідачем багаторічних насаджень на суму 9500,00грн., а також не надано жодного доказу наявності вини відповідача у заподіянні вказаної майнової шкоди.

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування: моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Виходячи з положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 9 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної( немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином, суд вважає, що вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 150630,00грн. не підлягає задоволенню, оскільки позивачем у відповідності до вимог ст. 23 ЦК України, якою врегульовано відшкодування моральної шкоди, не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт завдання йому моральної шкоди діями відповідача, а також не наведено в судовому засіданні жодного аргументу та доказу, в чому полягає завдана йому моральна шкода та що така шкода перебуває в прямому причинному зв`язку з поведінкою відповідача.

Отже, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин, наданих сторонами доказів, показань свідків, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності протиправної поведінки з боку відповідача, шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між дотриманням правил добросусідства, погіршенням його стану здоров`я чи умов користування земельною ділянкою. За результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що право позивача відповідачем не порушено, відповідачем дотримано вимоги чинного законодавства щодо правил добросусідства. Спір зводиться до того, що між сторонами тривалий час існують неприязні стосунки, що і слугувало підставою звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Відтак, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б обґрунтовано підтверджували існування обставин, про які зазначає у позовній заяві у розрізі процесуального закону. Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновок суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати, понесені ОСОБА_1 відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про зобов`язання дотримання правил добросусідства, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення виготовлено 09 березня 2026 року.

Суддя О. І. Ковальчук