Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №452/4578/25 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Суд: Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 09 березня 2026 р.

Справа: №452/4578/25

Суддя: Кущ Т. М.

Справа №452/4578/25

Провадження №2/452/605/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кущ Т.М.,

при секретарі судового засідання Роман Л.І.,

за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області цивільну справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням осіб без їх виклику за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

03 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про розірвання шлюбу, який зареєстровано між сторонами 26 січня 2018 року у виконавчому комітеті Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області, відповідний актовий запис №1. Позивач вказала, що від шлюбу сторони не мають спільних дітей. Крім того, зазначила, що сімейне життя у сторін не склалося через розбіжність в характерах, відсутність спільних інтересів та взаєморозуміння, різні погляди на життя. Подружжя разом не проживає, фактично сім`я розпалась, сторони не підтримують шлюбних відносин та не ведуть спільного господарства, проте відповідач ОСОБА_2 відмовляється від звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану щодо вирішення питання про розірвання шлюбу добровільно в позасудовому порядку. За таких обставин позивач вимушена була звернутися до суду із відповідним позовом, посилаючись на те, що подальше спільне життя з відповідачем і збереження шлюбу є неможливим, оскільки суперечить її інтересам (а.с.2-4).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 січня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті з повідомленням сторін без їх виклику на 10 березня 2026 року об 11 год. 00 хв. (а.с.13).

Позивач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлена належним чином (а.с.15) заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не подавала, заяви про відкладення розгляду справи, відмови від позову чи залишення позову без розгляду, або інших заяв чи клопотань з процесуальних питань від неї до суду не надходило. Разом з тим, у п.2 позовної заяви ОСОБА_1 прохала суд проводити розгляд справи без її участі (а.с.3).

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений належним чином (а.с.16). При цьому, відповідач заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не подавав, правом подати відзив на позовну заяву не скористався, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходило.

Згідно ч.8 ст.178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Виходячи з положень ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи те, що справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також з урахуванням неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10.

Суд, з`ясувавши позицію позивача ОСОБА_1 , викладену нею в позовній заяві, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Із свідоцтва про шлюб вбачається, що сторони зареєстрували шлюб 26 січня 2018 року у виконавчому комітеті Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області, про що 26 січня 2018 року складено відповідний актовий запис №1 (а.с.5).

Від даного шлюбу сторони не мають спільних дітей (а.с.2-4).

З письмових пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що сімейне життя у сторін не склалося через розбіжність в характерах, відсутність спільних інтересів та взаєморозуміння, різні погляди на життя. Фактично сім`я розпалась, тривалий час сторони не підтримують шлюбних відносин та не ведуть спільного господарства, проте відповідач ОСОБА_2 відмовляється від звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану щодо вирішення питання про розірвання шлюбу добровільно в позасудовому порядку. При цьому, позивач вважає подальше спільне життя і збереження шлюбу між ними неможливим (а.с.2-4,6,7).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач ОСОБА_2 правом подати відзив на позовну заяву не скористався, будь-яких заперечень проти позову з посиланням на відповідні докази не надав, проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження не заперечував.

Таким чином, на переконання суду, відповідач ОСОБА_2 вищезазначені обставини у справі не оспорював, фактично їх визнав, тому у відповідності до вимог ч.1 ст.82 ЦПК України такі обставини не підлягають доказуванню.

Згідно положень статті 111 Сімейного кодексу України (далі – СК України) суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Позивач ОСОБА_1 за змістом позову прохала позов задовольнити та заперечувала проти надання подружжю строку для примирення (а.с.2-4).

Відповідач ОСОБА_2 клопотань про надання подружжю строку для примирення не заявляв.

За таких обставин суд вважає, що сторони не виявили бажання зберегти подружні відносини.

Спору про поділ спільного майна подружжя на час розгляду даної справи немає.

Відповідно до ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За такої сукупності обставин у справі суд дійшов висновку, що причини, які спонукали позивача ОСОБА_1 на розірвання шлюбу, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу між ними є неможливим, воно суперечить інтересам кожного з подружжя, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивач ОСОБА_1 у зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » (а.с.5).

Разом з тим, позивач ОСОБА_1 не зверталась до суду із заявою про відновлення свого дошлюбного прізвища.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_4 ».

Питання про розподіл судових витрат позивачем не порушувалось.

Керуючись стст.24,110-113 СК України, стст.12-13,76-82,141, 247,259,263-268,274,279 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Задністряни Самбірського району Львівської області (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 11 травня 2018 року, орган, що видав 4634, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Труханів Сколівського району Львівської області (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), зареєстрований 26 січня 2018 року у виконавчому комітеті Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області, відповідний актовий запис № 1 від 26 січня 2018 року, які не мають спільних неповнолітніх дітей.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 й надалі іменуватися цим самим прізвищем.

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 273 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.М. Кущ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua