Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №308/7400/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7400/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Наумової Н.В., за участі секретаря судового засідання – Передерій Є.В., розглянувши у окремому провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді заяву ОСОБА_1 , де заінтересована особа Міністерство оборони України військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою де заінтересована особа Міністерство оборони України військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, за якою просить: встановити юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 без реєстрації шлюбу у період з 2013 року по 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначила наступне.

Заявник, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , в м. Новоград-Волинський Житомирської області, що підтверджується копією паспорта гр-нки України серії НОМЕР_2 виданого Ужгородським MB УМВС України в Закарпатській області 30.05.2008року.

Була у шлюбі з ОСОБА_3 , який у 1992році розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_3 актовий запис №139.

З громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що жив біля неї по сусідству АДРЕСА_2 вони познайомилися, коли в 2013році вони разом з сестрою придбали будинок за адресою АДРЕСА_1 . Оскільки в будинку заявник мешкала одна (сестра з сім`єю проживає окремо) сусід спочатку приходив в гості, а з часом повністю перебрався жити до неї. Так вони почали жити разом: вели спільне господарство, мали спільний бюджет, перебували в інтимних стосунках, піклувалися один про одного - фактично виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка.

Про дані обставини проживання свідчать відповідні довідки по місцю їх співмешкання та ведення домашнього господарства, видані відповідними компетентними органами.

29.14.2015року ОСОБА_2 був мобілізований до АТО та заключив контракт з ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Влітку 2023року після поранення він повернувся до дому, а вже в грудні 2024 року був знову мобілізований. На початку лютого 2025 року заявник отримала сповіщення як дружина, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісті, мужньо виконавши військовий обов`язок. В сповіщенні було вказано, що воно є документом для звернення до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У відповідності до діючого законодавства та на виконання даного сповіщення 10.03.2025 заявник звернулась із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 та до командира військової частини за одержанням відповідних, офіційно встановлених виплат від держави як дружина зниклого безвісті, але їй було відмовлено, оскільки вона не являється офіційною дружиною ОСОБА_2 , а тому для захисту своїх порушених прав вона змушена звернутися до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 29.05.2025 року заяву було передано на розгляді судді Наумової Н.В.

За ухвалою від 29.04.2025 року судом було прийнято заяву до розгляду в порядку окремого провадження.

За ухвалою від 14.07.2025 року судом було витребувано за власною ініціативою від Ужгородської районної державної нотаріальної контори (м. Ужгород, вул. Собранецька, 47) Витяг (інформаційну довідку) із Спадкового реєстру щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що наявності/відсутності: заповіту/спадкового договору; спадкової справи/свідоцтв про право на спадщину.

24.09.2025 року на виконання ухвали суду були надані відповідні докази.

Заявник у судове засідання не з`явилась, хоча про час та місце судового розгляду була належним чином повідомлена. Представник заявника подала заяву від 19.01.2026 року про розгляд справи за відсутності заявника.

Представник заінтересованої особи – Міністерство оборони України військова частина НОМЕР_1 , в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.

Дослідивши всі матеріали справи та додатково подані, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується вимоги заявника, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, молодший сержант ОСОБА_2 з 23.02.2016 року по 18.02.2017 року перебував на військові службі в військовій частині польова пошта НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою від 18.02.2017 року № 431.

У період з 22.02.2016 року по 04.04.2017 року ОСОБА_2 безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_4 від 29.05.2017 року № 2077.

ОСОБА_2 було видане посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 .

Згідно довідки позаштатної постійно діючої військово – лікарської комісії КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» ОСОБА_2 20.09.2022 року отримав травму важкого ступеню і потребував відпустки за станом здоров`я на тридцять календарних днів.

Заявника ОСОБА_1 за сповіщенням сім`ї (близьких родичів) від 22.01.2025 року №1135 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , було сповіщено, що солдат ОСОБА_2 , 1986 р.н., стрілець санітар 2-го механізованого відділення 8-го механізованого взводу 6-ї механізованої роти НОМЕР_6 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти близько 07 години 55 хвилин «16» січня 2025 року відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність під час виконання бойового завдання пов`язаного із захистом Батьківщини, в районі населеного пункту Дачне Покровського району Донецької області, внаслідок удару FPV-дрону по позиції.

16.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату їй грошового забезпечення, включаючи додаткову винагороду передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168, а також виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, належні її чоловіку, проте отримала відмову.

Як стверджує заявник, громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жив біля неї по сусідству у АДРЕСА_2 , вони познайомилися, коли в 2013 році вони разом з сестрою придбали будинок за адресою АДРЕСА_1 . Оскільки в будинку заявник мешкала одна (сестра з сім`єю проживає окремо) сусід спочатку приходив в гості, а з часом повністю перебрався жити до неї. Так вони почали жити разом: вели спільне господарство, мали спільний бюджет, перебували в інтимних стосунках, піклувалися один про одного - фактично виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка у період з 2013 по 2025 роки.

На підтвердження вимог за заявою заявник надала суду роздруківку переписки у месенджері у червні 2017 року та у квітні 2022 року, фотознімки без дати та зазначення періоду їх створення, за якими неможливо достовірно встановити період їх спільного проживання.

З договору купівлі – продажу житлового будинку та земельної ділянки від 05.06.2013 року вбачається, що ОСОБА_1 дійсно придбала частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій він знаходиться. Право власності на ці об`єкти нерухомості було зареєстроване у встановленому законом порядку.

Заявником також надано суду Акт про фактичне проживання особи на території Баранинської сільської ради від 10.10.2025 року, з якого вбачається, що сусіди ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 2013 року проживав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Довідкою від 10.10.2025 року № 181/3 Баранинської сільської ради також підтверджується, що гр. ОСОБА_1 дійсно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , із мешканцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2013 року, який на момент видачі довідки рахується зниклим безвісті.

Згідно із частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до вимог статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Частини 1, 2 ст. 29 ЦК України визначають, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Як зазначено у Верховним Судом у постанові від 07.11.2018 у справі № 336/709/18-ц, згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

ВС зазначив, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч. 2 ст. 294 ЦПК України з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

З урахуванням викладеного та того факту, що заявник не надав суду жодних доказів на підтвердження факту відкриття спадкової справи за безвісно відсутнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та наявність/відсутність інших спадкоємців у нього, з метою перевірки цих фактів, без яких неможливий розгляд по суті вищезазначеної заяви заявника саме в окремому провадженні, судом за ухвалою від 14.07.2025 року було витребувано за власною ініціативою від Ужгородської районної державної нотаріальної контори (м. Ужгород, вул. Собранецька, 47) Витяг (інформаційну довідку) із Спадкового реєстру щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що наявності/відсутності: заповіту/спадкового договору; спадкової справи/свідоцтв про право на спадщину.

Суду надано Інформаційну довідку від 14.08.2025 року № 82204030 зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) з якої вбачається, що спадкові справи щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводились, свідоцтва не видавалися.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заявником надано достатньо доказів задля встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу у період з 2013 року по 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

З огляду викладене, суд вважає за необхідне всі судові витрати у цій справі покласти на заявника.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 76-82, 263-268, 315 – 319, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , де заінтересована особа Міністерство оборони України військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, - задовольнити.

Встановити юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу у період з 2013 року по 16 січня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Всі судові витрати у цій справі покласти на заявника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 11.03.2026 року .

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Н.В. Наумова