Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №201/15053/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/921/26 Справа № 201/15053/25 Суддя у 1-й інстанції - Гончаренко В.М. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Мезенцева Ігоря Олеговича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження на постанову Соборного районного суду міста Дніпра від 28 січня 2026 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Постановою Соборного районного суду міста Дніпра від 28 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та судового збору на користь держави у сумі 665,60 гривень.

Відповідно до постанови суду першої інстанції, 16 листопада 2025 року о 05 годині 20 хвилин, керуючи автомобілем «КІА», д/н НОМЕР_1 , під час зупинки співробітниками поліції в районі буд. № 22 по вул. Сергія Єфремова в м. Дніпрі перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода), після чого останній був доставлений до закладу охорони здоров`я, де ухилився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому порядку із застосуванням технічних засобів відеозапису, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

За змістом клопотання про поновлення пропущеного строку захисник посилаючись на поважність причин пропуску вказує, що розгляд справи відбувся за його відсутності та самого ОСОБА_1 . Постанова суду отримана захисником 10.02.2026, тобто після спливу строку апеляційного оскарження.

В обґрунтування апеляційних вимог вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому вона підлягає скасуванню.

Вказує, що огляд на стан сп`яніння на місці зупинки працівника поліції не пропонувався і не проводився, правові підстави для направлення водія на огляд у медичний заклад відсутні, оскільки ОСОБА_1 не відмовлявся від такого огляду на місці зупинки, чим порушено вимоги ст. 266 КупАП та Порядку №1103 від 17.12.2008. У матеріалах справи відсутнє направлення на проходження огляду на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я.

Захисник наголошує на відсутності підстав для проведення огляду, оскільки з відеозапису вбачається, що поліцейські не зазначили будь-які ознаки сп`яніння у особи, як відеозаписом так і іншими доказами наявність ознак сп`яніння не підтверджується.

Разом з цим, на думку захисника, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стверджує, що долученим до матеріалів справи відеозаписом не зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я. Наявні у справі рапорт та висновок закладу охорони здоров`я не є доказом вчинення правопорушення.

Зазначає, що вказана у протоколі суть адміністративного правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КупАП та Інструкції №1376 від 06.11.20215, у протоколі у графі 13 містяться виправлення, складення протоколу не зафіксовано на відеозаписі, свідки відсутні.

Також, захисник вказує, що ОСОБА_1 не роз`яснено права, матеріали справи не містять доказів того, що останньому пропонували здати аналізи, як передбачено Інструкцією №1452/735 від 09.11.2015, проте вказані обставини не можуть буди підставою для складення протокола про адміністративне правопорушення.

Позиції учасників апеляційного процесу.

У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник Мезенцев І.О. не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб (ч. 6 ст. 294 КУпАП).

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування

практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Скорик проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

Розглянувши клопотання захисника про поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає обґрунтованими його доводи, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання постанови суду особою, відносно якої розглянуто справу про адміністративне правопорушення. Постанова отримана захисником 10.02.2026. Враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, апеляційний суд вважає, що для забезпечення його права особи на апеляційне оскарження рішення суду, необхідно задовольнити клопотання та поновити строк апеляційного оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги захисника апеляційний суд, доходить наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції не дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, не ґрунтується на доказах, долучених до протоколу та досліджених судом в суді першої та апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції поклав в основу свого рішення про доведеність винуватості ОСОБА_1 такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 514545 від 16.11.2025; рапорт інспектора патрульної поліції; матеріали відеозапису з портативних відеореєстраторів патрульних поліції.

Перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції такий висновок суду вважає необґрунтованим, оскільки він не підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи та вважає його передчасним і таким, що зроблений на підставі неповного з`ясування обставин справи та неповноти судового розгляду.

Положеннями статті 266 КУпАП визначено, що особи, які керують транспортними засобами ... і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами .... та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вказані положення Закону повністю узгоджуються з вимогами Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі — Порядок) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України №1452/735 від 09.11.2015 року.

Відповідно до п. 6 розділу І, п. 12 розділу ІІ Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.).

Усупереч вищезазначеним вимогам закону, в матеріалах справи, які були надані на розгляд суду першої інстанції, на долученому відеозаписі працівників поліції, які документували подію правопорушення, відсутній факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 у вказані у протоколі час та місце, його зупинка працівниками поліції, порядок проведення огляду водія на стан сп`яніння, а свідки для проведення огляду не залучались.

Таким чином, твердження захисника про те, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом (на відеозаписі), у сукупності наявними матеріалами не спростовані, що свідчить про відсутність об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд наголошує, що визначальними для кваліфікації діяння за ст.130 КУпАП, є не тільки стан сп`яніння або відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, а й встановлення спеціального суб`єкта такого адміністративного правопорушення, оскільки суб`єктом може бути виключно та особа, яка керує транспортним засобом, тобто здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних його функцій, є водієм.

Отже, обов`язковому з`ясуванню підлягає факт керування особою транспортним засобом, з урахуванням диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому основною ознакою суб`єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, отже, зазначена обставина обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази керування вказаною особою транспортним засобом, як і факт зупинки транспортного засобу.

На долученому до матеріалів справи відеозаписі зафіксовано перебування ОСОБА_1 у медичному закладі з працівниками поліції та їх розмову.

Разом з цим, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 не роз`яснено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я відповідно до встановленого законом порядку. Не запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів та закладі охорони здоров`я. Не доведено й роз`яснення наслідків відмови від проходження встановленого законом огляду.

Також, відсутні докази на встановлення у особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ознак алкогольного сп`яніння, передбачених п. 3 розділу І Інструкції, тобто не повідомлено у зв`язку з чим у поліцейського є підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані сп`яніння.

В матеріалах справи відсутні як акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, так і направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в яких зафіксовано ознаки алкогольного сп`яніння.

Такі дії поліцейських суперечать вимогам ч. 5 ст. 266 КУпАП, якою встановлено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Водночас поза увагою суду першої інстанції залишилися вищевказані обставини щодо здійснення працівниками поліції дій, які суперечать Інструкції та ст. 266 КУпАП.

Аналізуючи докази, наведені в оскарженій постанові та досліджені в судовому засіданні, апеляційний суд не може дійти обґрунтованого висновку, який би спростовував версію захисту. Для доведення винуватості особи недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Апеляційний суд зважає на те, що Європейський суд з прав людини для застосування гарантій Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які стосуються кримінально-правових аспектів, напрацював три критерії, на основі яких провадження можна вважати „кримінальним“, а саме юридичну кваліфікацію відповідного правопорушення в національному законодавстві, саму природу такого правопорушення, а також характер і ступінь суворості покарання [рішення у справі „Engel and оthers v. the Netherlands“ від 8 червня 1976 року (заяви №№ 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), § 82, § 83].

ЄСПЛ у рішенні «Лучанінова проти України», № 16347/02, від 09 червня 2011 року, пункти 39, 40 ЄСПЛ, зазначив: «Суд зауважує, що заявницю було визнано винною у вчиненні дрібної крадіжки. Відповідно до частини 1 статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення за таке правопорушення передбачалось стягнення у вигляді штрафу або виправних робіт. З огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням, Суд вважає, що провадження, про яке йдеться, є кримінальним для цілей застосування Конвенції. Той факт, що стягнення, застосоване до заявниці Тростянецьким районним судом,- штраф - було згодом замінено на зауваження, не може позбавити правопорушення, про яке йдеться, притаманного йому кримінального характеру.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України) (п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010).

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення, який передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Наведені вище обставини свідчать про порушення поліцейським встановленого законом порядку огляду на стан сп`яніння, який викликає сумніви щодо об`єктивності дій уповноваженої посадової особи під час складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Вказані обставини суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тому її слід задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Мезенцева Ігоря Олеговича задовольнити та поновити йому строк апеляційного оскарження постанови Соборного районного суду міста Дніпра від 28 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Мезенцева Ігоря Олеговича задовольнити.

Постанову Соборного районного суду міста Дніпра від 28 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 ч. 1 за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. П. Піскун