Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №216/34/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/559/26 Справа № 216/34/25 Суддя у 1-й інстанції - Стартанович Д.В. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:

секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,

захисника особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності адвоката Неклеси М.М.,

апеляційну скаргу адвоката Неклеси М.М., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є громадянином України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір 605,60 грн. на користь держави,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2025 року встановлено, що 16 грудня 2024 року о 14 год 29 хв по мкрн. Військове містечко-35, 43а м. Кривий Ріг гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21053», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, про що складено відповідний протокол ЕПР1 №197823 від 16.12.2024. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат Неклеса М.М. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2025 року, оскільки з первинною апеляційною скаргою захисник звернувся в установлений законом 10-денний строк. Проте, постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.12.2025 року його апеляційну скаргу було повернуто, оскільки не було долучено договору або його витягу щодо його повноважень на представлення інтересів ОСОБА_1 в апеляційній інстанції.

В апеляційній скарзі просить скасувати постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 , а провадження по адміністративній справі закрити, відповідно до п. 1 ст.247 КУпАП в зв`язку з відсутністю події і складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що в матеріалах справи відсутні об`єктивні дані на підтвердження того, що у працівників поліції була наявна, отримана у встановленому законом порядку, інформація відносно водія ОСОБА_1 , яка би підлягала перевірці, і могла бути згідно ст. 35 Закону Про поліцію підставою для зупинки транспортного засобу в даному випадку. Також у справі відсутні будь-які інші об`єктивні відомості про надходження працівникам поліції повідомлення про порушення ПДР України на автомобілі марки ВАЗ 1053, д.н.з. НОМЕР_1 .

Звертає увагу, що під час перегляду відеозапису, долученого до протоколу вбачається, що працівники поліції фактично не проводили огляд ОСОБА_1 . Відеозапис розпочинається з того, що (кліп – 1) працівники поліції зупинили автомобіль який заїжджав у двір та підійшли до нього, (14:32:50) ОСОБА_1 було висловлено вимогу пройти у встановленому законом порядку огляд на визначення стану сп`яніння, на що останній відповів відмовою, оскільки не зрозумів причину зупинки, (14:33:30 – 14:36:14) ОСОБА_1 зазначив що не відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння, (14:39:31) ОСОБА_1 знову запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер, на що водій відповів відмовою, разом з тим погодився на проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, (14:38:31 – 14:39:25) ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, (14:41:40) ОСОБА_1 погодився на проходження огляду в медичному закладі, на цьому відео обривається.

Окремо наголошує, що ОСОБА_1 не оглядався працівниками поліції візуально на наявність ознак на стан сп`яніння, зокрема щодо запаху з порожнини рота (не було прохання подихати), не перевірялась координація рухів, а мова у ОСОБА_1 чітка та зрозуміла. Порушень мовлення не вбачається. ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі, разом з тим представниками поліції навіть не вручили направлення на огляд.

Звертає увагу, що з відеозапису та з письмових матеріалів справи не вбачається роз`яснення працівниками поліції особі, відносно якої складається протокол, про відсторонення його від права керування транспортним засобом. Крім того, відсутній факт відсторонення водія від керування транспортним засобом, хоча саме така дія передбачається в разі складання на особу протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає, що з боку поліцейських не вчинено усіх належних дій не лише щодо процедури виявлення ознак сп`яніння, визначених у пункті 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а щодо роз`яснення ОСОБА_1 процедури проходження огляду як на місці, так і право пройти огляд у медичному закладі, у разі якщо водій не згоден з результатами огляду на місці чи відмовляється проходити такий огляд на місці.

Звертає увагу, що відеозапис не є безперервним і між зупинкою автомобіля та отриманням документів від ОСОБА_1 , питанням щодо проходження огляду на стан сп`яніння та підписом протоколу відеозапис постійно переривається, що в свою чергу дає підстави сумніватись щодо застосування тиску на водія під час огляду.

Зазначає, що Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції працівниками поліції не складалось.

Наголошує, що наявні у матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки свідчать лише про формальність зазначених у них обставин.

Просить врахувати допущенні працівником поліції порушення під час проведення процедури огляду водія на визначення стану алкогольного сп`яніння та визнати такий огляд водія на визначення стану алкогольного сп`яніння, у відповідності до ч. 5 ст. 266 КУпАП, незаконним та недійсним.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні захисник Неклеса М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити з підстав наведених в ній. Не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , належним чином повідомленого про місце, день та час судового розгляду.

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду з апеляційною скаргою, вислухавши пояснення захисника, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 18 листопада 2025 року. З матеріалів цієї справи вбачається, що вперше захисник Неклеса М.М. звернувся з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 в передбачений законом 10-денний строк. Проте, постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року апеляційну скаргу було повернуто адвокату Неклесі М.М., оскільки ним не було долучено до апеляційної скарги необхідні документи, які б підтверджували обсяг повноважень адвоката на складання та подання апеляційної скарги.

Повторно з апеляційною скаргою адвокат Неклеса М.М. звернувся через підсистему «Електронний суд» 18.12.2025 року з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції від 18 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 , додавши необхідні документи на підтвердження своїх повноважень в апеляційній інстанції.

Повторне подання апеляційної скарги у стислий строк після її повернення з усуненням недоліків свідчить про належну та добросовісну процесуальну поведінку апелянта.

Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання адвоката Неклеси М.М. та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 16 грудня 2024 року о 14 год 29 хв по мкрн. Військове містечко-35, 43-а м. Кривий Ріг гр. керував транспортним засобом «ВАЗ 21053», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме:

-відомостями викладеними у протоколі про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №197823 від 16.12.2024 р. який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений уповноваженою на те особою, в якому викладені фактичні обставини вчиненого правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП;

-відеозаписом з відеореестратора (боді-камери) інспекторів ПП, відповідно до якого ОСОБА_1 не менше трьох разів відмовився від проходження будь-якого огляду на встановлення стану алкогольного сп?яніння;

-рапортом працівника поліції, в якому викладені підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та обставини виявлення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

До матеріалів цієї справи долучено довідку відділення адміністративної практики ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Марухненко Д. від 17.12.2024 р., з якої вбачається, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП протягом року не притягувався, і має посвідчення водія серії НОМЕР_2 категорії «В, С».

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписам подій, що мали місце 16 грудня 2024 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).

Апеляційні доводи захисника про те, що матеріали цієї справи не містять доказів факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №197823 від 16.12.2024 року, складеного щодо ОСОБА_1 за порушення п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, спростовуються дослідженими відеозаписами, долученими до матеріалів справи. Цим же відеозаписом спростовуються апеляційні доводи сторони захисту щодо відсутності в матеріалах справи доказів правомірної зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Так, з відеозапису «WhatsApp» вбачається, що саме працівником поліції було зупинений транспортний засіб «ВАЗ 21053», номерний знак НОМЕР_1 за допомогою спецсигналу (відеозапис, починаючи з 0:00:55). Крім того, протягом всього часу спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 жодного разу не заперечував, що саме він керував вказаним транспортним засобом. На роз`яснення працівників поліції, що вони прослідували за ним, коли він їхав та не зупинився на вимогу працівників поліції засобами спецсигналу, не заперечував та пояснив, що не помітив їх та такої вимоги (відеозапис Clip-0, починаючи з 0:04:27).

Апеляційний суд вважає, що надані працівниками поліції відеозаписи, які містяться в матеріалах справи про адміністративні правопорушення, отримані з автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими. Доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.

Будь-яких беззаперечних доказів, які б спростовували встановлені фактичні дані під час судового розгляду, зокрема факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , стороною захисту надано не було. Тож, доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи доказів факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №197823 від 16.12.2024 року, вважаю необґрунтованими.

Будь-яких доказів оскарження дій співробітників поліції при складанні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надано не було. В установленому порядку водій ОСОБА_1 або його захисник дії працівників поліції не оскаржували. Під час апеляційного розгляду апелянтом доказів на підтвердження оскарження дій чи рішень працівників поліції за вказаних вище обставин також не надано.

Доводи сторони захисту, що наявні в матеріалах справи докази є неналежними, вважаю необґрунтованими.

Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладені ці дані судом в основу прийнятого рішення.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

Доводи апелянта про те, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія ОСОБА_1 , вважаю необґрунтованими. Так, з відеозапису вбачається, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 працівником поліції було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів (відеозапис Clip-0, починаючи з 0:03:50). Після чого працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатор «Драгер», на що ОСОБА_1 чітко та однозначно відмовився (відеозапис Clip-0, починаючи з 0:04:27) та почав сперечатися щодо підстав зупинки транспортного засобу під його керуванням. Потім погодився пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Коли був принесений газоаналізатор, водій ОСОБА_1 почав висловлювати незгоду з проходженням огляду на місці зупинки транспортного засобу. В подальшому працівником поліції було роз`яснено наслідки такої відмовити, а також роз`яснено положення п. 2.5 ПДР щодо обов`язку водія пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння при виявлені у нього ознак такого сп`яніння працівником поліції (відеозапис Clip-0, починаючи з 0:08:40).

При подальшому спілкуванні з ОСОБА_1 працівником поліції було ще раз висловлено вимогу пройти огляд на встановлення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та отримано від водія чітку та однозначну відмову (відеозапис Clip-0, починаючи з 0:10:49). На питання щодо проходження огляду на встановлення стану сп`яніння в медичному закладі, водій ОСОБА_1 спочатку погодився, проте в подальшому чітко відмовився та категорично заперечував проти проїзду до медичної установи для такого огляду (відеозапис Clip-1, починаючи з 0:05:08).

Тож, доводи апеляційної скарги захисника про те, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія на встановлення стану алкогольного сп`яніння, апеляційний суд вважає необґрунтованими та погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що зі змісту відеозапису чітко вбачається що поліцейським було дотримано встановлених законом вимог, та дії працівників поліції відповідали, встановленим у ст. 266 КУпАП вимогам.

Тож, під час апеляційного розгляду обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі судом встановлено не було, та стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом та причин такої зупинки транспортного засобу, як факту відсторонення від подальшого керування транспортним засобом або складання адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.

Отже, законність вимоги працівників поліції до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.5 ПДР.

Оскільки на відеозаписі, долученому до матеріалів цієї справи, зафіксовано чітку та однозначну відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, то наявність чи відсутність Направлення на огляд водія ніяким чином не спростовує його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк адвокату Неклесі М.М. на апеляційне оскарження постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу адвоката Неклеси М.М., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин