Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №214/6124/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/318/26 Справа № 214/6124/25 Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:

секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,

особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

та його захисника адвоката Дербіна Д.О.,

апеляційну скаргу адвоката Дербіна Д.О., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір 605,60 грн. на користь держави,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2025 року встановлено, що 18.06.2025 року о 18.49 год. по вул. Богдана Печенюка, 5 в м. Кривому Розі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «HYNDAI SONATA» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. На законну вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора Драгер та в закладі охорони здоров`я КП «КБЛПД» ДОР водій ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат Дербін Д.О. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2025 року, оскільки копію оскарженої постанови судді 1-ї інстанції ОСОБА_1 отримав 01.12.2025 року, а загальний доступ постанови забезпечений 24.11.2025 року. З врахуванням наведеного, вважає, що 10-денний строк на апеляційне оскарження постанови ним пропущений з поважних причин.

В апеляційній скарзі просить скасувати постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 , а провадження по адміністративній справі закрити, відповідно до п. 1 ст.247 КУпАП в зв`язку з відсутністю події і складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що оскаржена постанова судді є необґрунтованою, суддею було допущено порушення норм КУпАП щодо процедури розгляду справи як процесуального, так і матеріального права. Суддя неповно та однобічно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, не сприяв повному, всебічному та неупередженому її розгляду, позбавив права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на справедливий суд.

Зазначає, що оформлення матеріалів справи інспектором поліції відбувалось з грубим порушенням порядку складення та подальшого викладення фактів в протоколі. Вважає, що протокол не відображає всі обставини справи, та не відповідає вимогам ст. 130 КпАП України, ст. 266 КпАП України, наказу Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Звертає увагу, що судом першої інстанції та матеріалами справи не встановлено виконання ОСОБА_1 функцій водія транспортного засобу, не встановлено перебування ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу на місці для водія.

Вважає, що вищенаведене свідчить про відсутність події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Дербін Д.О. підтримали апеляційну скаргу захисника в повному обсязі, просили її задовольнити з підстав наведених в ній.

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду з апеляційною скаргою, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 19 листопада 2025 року. Розгляд справи відбувся за участю ОСОБА_1 . Проте, як вбачається з матеріалів цієї справи копію постанови суду 1-ї інстанції ОСОБА_1 особисто не отримував, як і його захисник. Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання адвоката Дербіна Д.О. та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 18.06.2025 року о 18.49 год. по вул. Богдана Печенюка, 5 в м. Кривому Розі керував транспортним засобом «HYNDAI SONATA» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. На законну вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора Драгер та в закладі охорони здоров`я КП «КБЛПД» ДОР водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме: даними, які містяться: в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №365908 від 18.06.2025 року, направленні КП «КБЛПД» ДОР від 18.06.2025 року; рапорті командира взводу №2 роти №2 батальйону № 2 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області (а.с. 3), відеозаписом оглядним в судовому засіданні, з якого встановлено, що було зупинено транспортний засіб «HYNDAI SONATA» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , поліцейський попросив надати водія водійське посвідчення, в ході розмови поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що вбачає в нього ознаки алкогольного сп`яніння, запропонував пройти огляд у встановленому законом порядку, на що останній відмовився, при цьому ОСОБА_1 зазначив, що він випив біля гаражу пляшку пива, транспортним засобом не керував. (а.с. 8).

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписам подій, що мали місце 18.06.2025 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).

Апеляційні доводи захисника про те, що матеріали цієї справи не містять доказів факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №365908 від 18.06.2025 року, складеного щодо ОСОБА_1 за порушення п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, спростовуються дослідженими відеозаписами, долученими до матеріалів справи.

Так, з відеозапису вбачається, що саме працівниками поліції був зупинений транспортний засіб «HYNDAI SONATA» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 за допомогою спецсигналу (відеозапис Clip-0 та Clip-1, починаючи з 0:00:08).

Апеляційний суд вважає, що надані працівниками поліції відеозаписи, які містяться в матеріалах справи про адміністративні правопорушення, отримані з автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими. Доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.

Будь-яких беззаперечних доказів, які б спростовували встановлені фактичні дані під час судового розгляду, зокрема факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , стороною захисту надано не було. Тож, доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи доказів факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №365908 від 18.06.2025 року, вважаю такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Будь-яких доказів оскарження дій співробітників поліції при складанні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надано не було. В установленому порядку водій ОСОБА_1 або його захисник дії працівників поліції не оскаржували. Під час апеляційного розгляду апелянтом доказів на підтвердження оскарження дій чи рішень працівників поліції за вказаних вище обставин також не надано.

Доводи сторони захисту, що наявні в матеріалах справи докази є неналежними, вважаю необґрунтованими.

Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладені ці дані судом в основу прийнятого рішення.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

Доводи апелянта про те, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія ОСОБА_1 , вважаю необґрунтованими. Так, з відеозапису вбачається, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 працівником поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів (відеозапис Clip-1, починаючи з 0:01:00). Після чого працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатор «Драгер», на що ОСОБА_1 спочатку намагався вирішити питання шляхом домовленості з працівником поліції, проте йому було роз`яснено наслідки таких дій та ще раз повідомлено, що ведеться відеофіксація (відеозапис Clip-1, починаючи з 0:01:36). Далі ОСОБА_1 поводився неоднозначно, то намагався піти, то переставити транспортний засіб, то наголошував, що випив алкогольний напій після зупинки транспортного засобу.

При подальшому спілкуванні з ОСОБА_1 працівником поліції було роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на встановлення стану сп`яніння, а також роз`яснено положення п. 2.5 ПДР щодо обов`язку водія пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння при виявлені у нього ознак такого сп`яніння працівником поліції (відеозапис Clip-3, починаючи з 0:01:02). ОСОБА_1 працівником поліції були оголошені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (відеозапис Clip-3, починаючи з 0:00:18).

В подальшому працівником поліції ще раз висловлено вимогу пройти огляд на встановлення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичній установі, на що водій ОСОБА_1 продовжив заперечувати факт керування ним транспортним засобом, ухиляючись від чіткої відповіді на вимогу працівника поліції.

Тож, доводи апеляційної скарги захисника про те, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія на встановлення стану алкогольного сп`яніння, апеляційний суд вважає необґрунтованими та погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що зі змісту відеозапису чітко вбачається, що поліцейським було дотримано встановлений порядок проведення огляду на стан сп`яніння, та дії працівників поліції відповідали вимогам, встановленим у ст. 266 КУпАП.

Тож, під час апеляційного розгляду обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі судом встановлено не було, та стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом та причин такої зупинки транспортного засобу, як і складання адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.

Отже, законність вимоги працівників поліції до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.5 ПДР.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді першої інстанції містить аналіз всіх наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк адвокату Дербіну Д.О. на апеляційне оскарження постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу адвоката Дербіна Д.О., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин