Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №205/7511/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/469/26 Справа № 205/7511/24 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Космачевської Т.В.,

суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 02 червня 2025 року у цивільній справі номер 205/7511/24 за позовною заявою Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на навчання,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська (Новокодацького районного суду міста Дніпра) звернулось Комунальне підприємство «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на навчання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03.10.2022 року на підставі наказу (розпорядження) №85-к відповідач був прийнятий на посаду учня водія тролейбусу. 12.01.2023 року на підставі наказу (розпорядження) №03 ОСОБА_1 був переведений на посаду кондуктора громадського транспорту таб. №14073. 25.01.2023 року на підставі наказу (розпорядження) №10 відповідач був переведений на посаду водія тролейбусу 3 класу.

03.10.2022 року між КП «Дніпровський електротранспорт» та ОСОБА_1 був укладений договір суб`єкта господарювання з працівником, відповідно до якого повна вартість професійного навчання складає 25994,66 грн. Починаючи з 03.10.2022 року по 12.01.2023 року відповідач пройшов навчання та здобув професію «Водій тролейбуса клас 3» та отримав свідоцтво про закінчення навчання №Р23002826.

21.03.2024 року на підставі наказу №018-к відповідач був звільнений з посади водія тролейбусу за власним бажанням. Витрати за навчання відповідач відмовився відшкодувати.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 25994,66 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 02 червня 2025 року позовні вимоги комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на навчання – задоволено.

Із вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 02 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 зазначає, що роботодавець змушував його виконувати роботу у неналежних умовах, які загрожували життю відповідача та життю інших громадян, чим порушив норми трудового законодавства та змусив його припинити продовження даних трудових відносин. Зокрема, через вину роботодавця, він керував транспортним засобом, який був несправним, про що ОСОБА_1 повідомляв роботодавця. Саме це стало причиною ДТП, в яке він потрапив через зношеність транспортного засобу та несправні гальма.

Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров`я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Працівник або інша особа не зобов`язані відшкодовувати роботодавцю витрати, пов`язані з навчанням, якщо вони не стали до роботи або були звільнені з роботи з підстав, зокрема, за власною ініціативою у зв`язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, колективних угод, колективного або трудового договору.

Від КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Повна вартість навчання складає 25994,66 грн. З відповідним кошторисом витрат відповідач був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис на цьому кошторисі.

Оцінюючи посилання відповідача на причини звільнення за власним бажанням через низьку оплату праці, невідповідність умов праці посаді, відсутності забезпечення ремонту та експлуатації рухомого складу, КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР зазначає, що відповідачем жодних доказів на підтвердження вказаних обставин до суду не надано. Окрім того, зазначені відповідачем причини не є поважними згідно з п. 3.2.2, 3.2.3. договору.

Що стосується доводів відповідача про те, що він виконував роботу у неналежних у мовах, що призвело до ДТП 08.11.2024 року, причиною якого стало зношеність транспортного засобу та несправні гальма. Дані факти не відповідають дійсності, оскільки причиною дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 08.11.2023 року у м. Дніпрі, на перехресті пр. Олександра Поля та вул. Ульянова є порушення п. 2.3 а), п. 3 б) правил дорожнього руху України з боку відповідача. Під час руху ОСОБА_1 , керуючи тролейбусом «ЮМЗ Т1-Р-2, д/н НОМЕР_1 , не стежив за технічним станом транспортного засобу, не реагував на зміну дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «КIA CEED», д/н НОМЕР_2 .

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю – доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 03.10.2022 року між КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради як замовником та ОСОБА_1 як виконавцем укладено договір суб`єкта господарювання з працівником, за умовами якого замовник доручає, а виконавець проходить підготовку за професією, спеціальністю, напрямом учень водія тролейбусу строком на 3,2 місяці (строк навчання) в Навчально-виробничому центрі КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради. Згідно з п. 2 договору повна вартість навчання складає 25994,66 грн згідно з відповідним кошторисом витрат на професійне теоретичне навчання за професією «Водій тролейбуса» та кошторисом витрат на професійне виробниче навчання за професією «Водій тролейбуса» (а.с. 4-5, 6, 7).

03.10.2022 року на підставі наказу (розпорядження) №85-к відповідач був прийнятий на посаду учня водія тролейбусу (а.с. 10).

12.01.2023 року на підставі наказу (розпорядження) №03 ОСОБА_1 був переведений на посаду кондуктора громадського транспорту, таб. №14073 (а.с. 11).

20.01.2023 року відповідач пройшов навчання та здобув професію «Водій тролейбуса клас 3», отримавши свідоцтво про закінчення навчання НОМЕР_3 (а.с. 24).

25.01.2023 року на підставі наказу (розпорядження) №10 відповідач був переведений на посаду водія тролейбусу 3 класу (а.с. 12).

21.03.2024 року на підставі наказу №018-к відповідач був звільнений з посади водія тролейбусу за власним бажанням (а.с. 13).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

З вказаними висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав встановлених статтею 11 цього ж кодексу.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 527 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 03.10.2022 року між КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради як замовником та ОСОБА_1 як виконавцем укладено договір суб`єкта господарювання з працівником, за умовами якого замовник доручає, а виконавець проходить підготовку за професією, спеціальністю, напрямом учень водія тролейбусу строком на 3,2 місяці (строк навчання) в Навчально-виробничому центрі КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради. Згідно з п. 2 договору повна вартість навчання складає 25994,66 грн згідно з відповідним кошторисом витрат на професійне теоретичне навчання за професією «Водій тролейбуса» та кошторисом витрат на професійне виробниче навчання за професією «Водій тролейбуса».

Відповідно до п. 2.2.5 договору виконавець зобов`язується відпрацювати на підприємстві після закінчення професійного навчання не менш ніж два роки з моменту отримання посвідчення водія.

Пунктом 3.2.2 договору виконавець відшкодовує замовнику витрати, пов`язані з його навчанням у разі порушення працівником в односторонньому порядку без поважних причин умов договору в повному обсязі в сумі, зазначеній в п. 1.2 цього договору, зокрема у разі звільнення протягом терміну обов`язкового відпрацювання, що визначений п. 2.2.5 цього договору, за власним бажанням без поважних причин або з ініціативи адміністрації за виключних випадків, передбачених пунктами 1 та 2 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до п. 3.2.3 договору відшкодування витрат здійснюється згідно вимог чинного законодавства України. Поважними причинами припинення навчання вважаються: переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання в даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю; прийняття на роботу за конкурсом; визнання учня за рішенням суду недієздатним чи обмежено дієздатним; подання довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією з висновком про умови і характер праці; призов на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; отримання повістки про призов на навчальні або перевірочні та спеціальні збори у Збройні Сили України згідно із Законом України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу»,; призов на військову службу під час мобілізації або залучення до виконання обов`язків посадами, передбаченими штатами воєнного часу, відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; інші причини, що не залежать від учня, підтверджені документально.

03.10.2022 року на підставі наказу (розпорядження) №85-к відповідач був прийнятий на посаду учня водія тролейбусу.

12.01.2023 року на підставі наказу (розпорядження) №03 ОСОБА_1 переведений на посаду кондуктора громадського транспорту таб. №14073.

20.01.2023 року відповідач пройшов навчання та здобув професію «Водій тролейбуса клас 3», отримавши свідоцтво про закінчення навчання НОМЕР_3 .

25.01.2023 року на підставі наказу (розпорядження) №10 відповідач переведений на посаду водія тролейбусу 3 класу.

21.03.2024 року на підставі наказу №018-к відповідач був звільнений з посади водія тролейбусу за власним бажанням.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_1 , добровільно підписуючи угоду від 03.10.2022 року, погодився на відпрацювання на підприємстві після закінчення професійного навчання не менш ніж два роки з моменту отримання посвідчення водія, погодився відшкодувати вартість свого навчання у разі відмови відпрацювати не менше двох років.

За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідачем не було дотримано вимог законодавства України та угоди від 03.10.2022 року в частині його зобов`язання відпрацювати після закінчення навчання два роки, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на навчання у розмірі 25994,66 грн.

Довід апеляційної скарги про незабезпечення позивачем безпечних умов праці відповідача як на причину звільнення останнього за власним бажанням, відсутності забезпечення ремонту та експлуатації рухомого складу, апеляційний суд відхиляє у зв`язку з його недоведеністю, оскільки відповідачем жодних доказів на підтвердження вказаних обставин суду надано не було.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують та переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 02 червня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді: