Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №202/7075/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3732/26 Справа № 202/7075/25 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради,

третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект-143»,

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 листопада 2025року, головуючий у суді першої інстанції Бєсєда Г.В., –

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У липні 2025року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали в суд позов проти Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з вимогою про визнання за ними права на приватизацію житлового приміщення – квартири АДРЕСА_1 та зобов`язання Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради прийняти пакет документів та провести дії по приватизації житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 на підставі Закону України «Про приватизацію».

Існування таких вимог позивачі обґрунтовували тим, що ОСОБА_1 постійно проживає та зареєстрована з 27 травня 1991року за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає та зареєстрована за цієї адресою з 02 жовтня 2007року.

З метою приватизації свого житла вони звернулися до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з відповідною заявою та необхідним для приватизації пакетом документів, однак відповідачем було прийнято рішення про відмову в наданні адміністративної послуги у зв`язку з ненаданням необхідних документів у повному обсязі.

Зазначають, що ОСОБА_1 у 1991році була надана окрема однокімнатна квартира малосімейного типу АДРЕСА_3 . З 27 травня 1991року вона зареєстрована на законних підставах у цьому житловому приміщенні та продовжує проживати в квартирі. 3 02 жовтня 2007року за цією ж адресою зареєстрована та постійно проживає ОСОБА_2 , яка є донькою ОСОБА_1 .

Іншого житла вони не мають, про що вказано в листі № 3177 від 03 квітня 2023року КП «ДМБТІ» ДМР та раніше в приватизації участі не брали.

Обґрунтовуючи безпідставність кожного пункту у відмові в наданні адміністративної послуги та відповідно приватизації квартири зазначали, що заява до органу приватизації була подана громадянкою, яка проживає та зареєстрована в житловому приміщенні ОСОБА_2 , більше того, ця заява була підписана також і ОСОБА_1 , як наймачем. Вказівка у заяві про бажання позивачів отримати у спільну часткову власність квартиру не є порушенням Закону.

Орган приватизації, відмовляючи з підстав неналежного засвідчення копій документів, не вказує у своєму листі яким саме чином і на підставі якого саме нормативно-правового акту встановлені вимоги до засвідчення копій документів, що подаються.

До пакету документів було надано відповідачу дві копії витягів з реєстру територіальної громади, якими підтверджується реєстрація позивачів у квартирі. При цьому інформація щодо реєстрації осіб у квартирі АДРЕСА_4 є і у розпорядженні відповідача, що підтверджують вказані вище витяги.

Згода на обробку персональних даних була надана в оригіналі та підписана, тому пункт шостий відмови вважають безпідставним.

Оригінал технічного паспорту на спірну квартиру в такому вигляді, який було виготовлено ФОП ОСОБА_3 , до того, ж орган приватизації у відмові не вказує, в якій саме частині технічний паспорт є неповним.

Довідка № 3177 від 03 квітня 2023року до заяви про приватизацію була надана в оригіналі, про що свідчить пункт 3 заяви.

Будинок АДРЕСА_5 за даними довідки № 3177 від 03 квітня 2023року зареєстрований за балансоутримувачем ОСББ «Проспект-143» на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2008року, записано до реєстрової книги 48 ЖЮ за реєстровим № 4790-94.

До передачі житлового будинку до ОСББ «Проспект-143» цей будинок було зареєстровано за міською радою (балансоутримувач ЗАТ «Градкомунсервіс») на підставі рішень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 23 травня 1996року № 700 та від 30 червня 1990року № 281/13, про що було видано реєстраційне посвідчення від 29 січня 1998року та записано в обліковій книжці № 7 ЖЮ за реєстровим № 292-20.

При цьому відсутні будь-які дані про зміну власника нерухомого майна.

ОСОБА_2 зверталася до відповідача з питанням надання довідки про невикористання житлових чеків та отримала лист від 16 серпня 2024року № 1/16-916 яким було відмовлено через те, що позивачка ОСОБА_2 не має змоги надати до органу інформацію про місце реєстрації в період з 1992року по теперішній час у місті Дніпрі, оскільки у Департаменті ведеться облік тільки приватизованих квартир за адресами.

ОСОБА_2 намагалася отримати потрібну інформацію про своє місце реєстрації до 2007року, для чого було зроблено адвокатський запит від 20 червня 2024року та отримана відповідь, що ОСОБА_2 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з 02 жовтня 2007року по теперішній час. Інших даних надано не було без надання довідки про попереднє місце реєстрації проживання, тому ОСОБА_2 не може отримати довідку про використання/невикористання житлових чеків.

З цією метою було зроблено адвокатський запит до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо надання даних про реєстрацію ОСОБА_2 за будь-якою адресою в період до 2007року, на що отримано відповідь листом від 04 червня 2025року № 5/5-150, де Департамент зазначив, що фактично не має інформації про первинну реєстрацію ОСОБА_2 до 02 жовтня 2007року.

Оскільки відсутня будь-яка інформація щодо наявності на праві власності будь-якого нерухомого майна у ОСОБА_2 , як на цей час так і в минулому, відповідно можна зробити висновок, що ця особа не приймала раніше участі у приватизації та житлові чеки для цієї цілі не використовувала.

Звертають увагу, що місцевими органами самоуправління не було створено належного механізму обліку осіб, які брали участь у приватизації раніше і використовували житлові чеки, що неправомірно покладає на громадянина тягар доводити органу приватизації питання використання чи невикористання житлових чеків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 листопада 2025року у задоволенні позову відмовлено.

Висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що позивачами не доведено вжиття всіх необхідних заходів для приватизації майна, передбачених законодавством. Подані позивачами докази не можуть свідчити про порушення їх прав з боку відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу

12 січня 2026року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 листопада 2025року.

В апеляційній скарзі заявники не погодилися з висновками суду та висловили вимогу про скасування рішення і задоволення позову повністю.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

14 січня 2026року судді ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Індустріального районного суду міста Дніпра цивільну справу; та 20 січня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 листопада 2025року.

09 лютого 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 11?? год 10 березня 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені судом першої інстанції в ході судового розгляду

Згідно листа Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» від 03 квітня 2023року № 3177 станом на 31 грудня 2012року в інвентаризаційній справі відомості щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , за гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4 , або будь-якою іншою особою, відсутні. Повідомлено, що житловий будинок літ. А-14 по АДРЕСА_6 , в який ввійшла квартира АДРЕСА_4 , зареєстрований за балансоутримувачем – ОСББ «Проспект-143» на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2008року, записано в реєстрову книгу 48 ЖЮ за реєстровим № 4790-94.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 10 червня 2024року щодо надання довідки про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду директор Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради повідомив у листі від 03 червня 2024року № 3/16-3076, що для отримання довідки про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду необхідно до заяви надати відомості про місце реєстрації у період з 1992року по теперішній час у місті Дніпрі, оскільки Департаментом ведеться облік приватизованих квартир за адресами. Відомості щодо приватизації відомчого державного житлового фонду в департаменті відсутні.

Розглянувши заяву ОСОБА_2 від 05 серпня 2024року щодо надання довідки про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду директор Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради повідомив у листі від 16 серпня 2024року № 1/16-916, що для отримання довідки про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду необхідно до заяви надати відомості про місце реєстрації у період з 1992року по теперішній час у місті Дніпрі, оскільки Департаментом ведеться облік приватизованих квартир за адресами. Відомості щодо приватизації відомчого державного житлового фонду в департаменті відсутні.

Згідно відповіді на запит адвоката Шустрова Є.Ф. про підстави реєстрації місця проживання ОСОБА_2 листом від 26 червня 2024року повідомлено директором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, що відповідно до даних реєстру територіальної громади міста Дніпра та картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 02 жовтня 2007року по теперішній час, при цьому не вбачається за можливе надати запитувану інформацію про підстави реєстрації осіб до 04 квітня 2016року.

Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради розглянута заява ОСОБА_1 від 05 квітня 2024року та за результатами розгляду направлено останній листа № 3/16-4162 від 16 серпня 2024року, в якому повідомлено, що 13 серпня 2024року у комп`ютерній базі департаменту відсутня інформація щодо передачі у власність шляхом приватизації квартири АДРЕСА_1 .

На адвокатський запит ОСОБА_5 від 23 вересня 2024року щодо надання довідок про невикористання житлових чеків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлено директором Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, що станом на 14 жовтня 2024року у комп`ютерній базі департаменту відсутня інформація щодо передачі у власність шляхом приватизації квартири АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 05 березня 2025року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 02 жовтня 2007року.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 12 березня 2025року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 27 травня 1991року.

Згідно довідки про склад сім`ї та зареєстрованих осіб № 2430 від 16 травня 2025року у квартирі АДРЕСА_1 , наймачем зазначеної квартири є ОСОБА_2 .

Із заявою про передачу в приватну спільну часткову власність квартири АДРЕСА_1 31 березня 2025року до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради звернулась ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

За результатами заяви про приватизацію квартири ОСОБА_2 10 квітня 2025року № 3/16-1801 Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради надана відповідь, в якій повідомлено, що в поданому пакеті документі: 1) заява на приватизацію не від наймача, оформлена неналежним чином у частині зазначення форми власності; 2) копії документів, що засвідчують особу та підтверджують громадянство України, копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї, не засвідчені належним чином; 3) копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї надані не в повному обсязі; 4) відсутня довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, також зазначена довідка не сформована в Електронній картотеці департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради; 5) відсутній документ, який підтверджує набуття ОСОБА_2 статусу наймача; 6) згоди на збір та обробку персональних даних (Закон України «Про захист персональних даних») засвідчені неналежним чином; 7) копія технічного паспорта на вищевказану квартиру надана не в повному обсязі та не засвідчена належним чином; 8) копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб про реєстрацію ОСББ, витягу з протоколу загальних зборів про вибори голови правління ОСББ, першої та останньої сторінки Статуту ОСББ, не засвідчені належним чином; 9) відсутній оригінал довідки № 3177 від 03 квітня 2023року, виданої Комунальним підприємством «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради; 10) відповідно до довідки № 3177 від 03 квітня 2023року, виданої Комунальним підприємством «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради, житловий будинок по просп. Слобожанському, в якому зареєстровано за ОСББ «Проспект-143» знаходиться вказана квартира; 11) відсутні відомості про реєстрацію та документи, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду ОСОБА_2 з 01 січня 1993року по 02 жовтня 2007року.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

У своїх висновках про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що право позивачів на приватизацію відповідачем порушено не було.

При цьому суд виснував, що позивачами не надано доказів, що вони виконали вимоги пункту 18 Положення № 396 та подали до відповідача усі необхідні документи для реалізації свого права на приватизацію, а саме не надано документи, що підтверджують: невикористання ними та членами їх сімей житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; набуття ОСОБА_2 статусу наймача. Також до заяв про приватизацію спірної квартири позивачами не було надано ордер.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково так як судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Спір у справі виник у зв`язку з відмовою органу приватизації позивачу у приватизації спірної квартири.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За правилами статті 345 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У частині третій статті 9 ЖК Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно із частиною одинадцятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009року № 396 (далі – Положення № 396 (тут і далі – у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» – це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме – від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995року, пункт 63).

Тож, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Вирішуючи спір у справі, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково – зазначити правові аргументи на їх спростування.

Суд першої інстанції вказані вимоги не виконав, не встановив всі обставини справи, які є обов`язковими для ухвалення правильного по суті спору судового рішення.

Висновки суду щодо обґрунтованості відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у приватизації зумовлені лише відсутністю в останніх документів, що підтверджують невикористання ними та членами їх сімей житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, а також ордеру на спірну квартиру.

Наведене свідчить, що суд не встановив усіх фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та передчасно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Апеляційним судом встановлено, що згідно листа Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» від 03 квітня 2023року № 3177 станом на 31 грудня 2012року в інвентаризаційній справі відомості щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , за гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4 , або будь-якою іншою особою, відсутні. Повідомлено, що житловий будинок літ. А-14 по АДРЕСА_6 , в який ввійшла квартира АДРЕСА_4 , зареєстрований за балансоутримувачем – ОСББ «Проспект-143» на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2008року, записано в реєстрову книгу 48 ЖЮ за реєстровим № 4790-94 /а.с.12/.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 вселилася до квартири АДРЕСА_1 , зареєстрована і постійно проживає в ній з 1991року, а позивачка ОСОБА_2 як член сім`ї наймача з 2007року, останні несуть витрати з її утримання, законність їх проживання відповідачем не оспорена, вимоги про усунення перешкод у користуванні спірним житлом відповідач протягом усього часу проживання позивачів не заявляв.

Окрім того, іншого житла позивачі не мають, що свідчить про те, що вони мають достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому їх «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції.

Згідно положень частини 10 статті 8 у прив`язці до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому посилання відповідача на те, що позивачі не мають права на приватизацію, оскільки не надали ордеру, є безпідставним.

При цьому необхідно врахувати, що зі зміною власника житлового фонду і категорії житла його статус як службового втрачено. Одночасно чинний ЖК УРСР не вимагає від наймача отримання іншого ордера з урахуванням природи останнього як підстави для вселення в житлове приміщення, оскільки наймач уже вселився у житлове приміщення на законній підставі і правомірно ним користується.

Ненадання заявником ордеру на квартиру не може бути єдиною підставою для відмови у приватизації житла.

Схожого за змістом правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24 лютого 2021року у справі № 296/4642/19 та від 26 лютого 2024року у справі № 344/12427/21.

Щодо надання документів, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

ОСОБА_2 зверталася до відповідача з питанням надання довідки про невикористання житлових чеків та отримала лист від 16 серпня 2024року № 1/16-916, яким було відмовлено через те, що позивачка ОСОБА_2 не має змоги надати до органу інформацію про місце реєстрації в період з 1992року по теперішній час у місті Дніпрі, оскільки у Департаменті ведеться облік тільки приватизованих квартир за адресами.

На адвокатський запит від 23 вересня 2024року щодо надання довідок про невикористання житлових чеків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлено директором Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, що станом на 14 жовтня 2024року у комп`ютерній базі департаменту відсутня інформація щодо передачі у власність шляхом приватизації квартири АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 05 березня 2025року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 02 жовтня 2007року.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 12 березня 2025року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 27 травня 1991року.

Згідно довідки про склад сім`ї та зареєстрованих осіб № 2430 від 16 травня 2025року у квартирі АДРЕСА_1 , наймачем зазначеної квартири є ОСОБА_2 .

Оскільки відсутня будь-яка інформація щодо наявності на праві власності будь-якого нерухомого майна у ОСОБА_2 , як на цей час так і в минулому, відповідно можна зробити висновок, що ця особа не приймала раніше участі у приватизації та житлові чеки для цієї цілі не використовувала.

Тож місцевими органами самоуправління не було створено належного механізму обліку осіб, які брали участь у приватизації раніше і використовували житлові чеки, що неправомірно покладає на громадянина тягар доводити органу приватизації питання використання чи невикористання житлових чеків.

Отже, апеляційний суд вважає, що позивачі виконали вимогу пункту 18 Положення № 396 щодо надання всіх необхідних документів для проведення приватизації спірної квартири.

Відповідно до частини десятої статті 8 Закону № 2482-XII органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018року у справі № 591/6623/16-ц (провадження № 61-21628св18) зазначено, що «Згідно частини десятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири – музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС».

Тож за наведених умов, дії Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради порушують конституційне право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на приватизацію житла у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» на органи приватизації покладено обов`язок дотримуватись виконання законодавства під час проведення приватизації громадянами житла.

Водночас апеляційний суд враховує, що такий спосіб захисту порушеного права як зобов`язання Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради як органу приватизації вжити заходів щодо приватизації спірної квартири є ефективним, оскільки такий обов`язок органу приватизації передбачений у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду». Тому, якщо зазначений орган зволікає з винесенням відповідного рішення, він має бути зобов`язаний розглянути заяву про передачу житла у приватну власність та вжити визначених законодавством заходів щодо його приватизації.

Про ефективність та належність визначеного позивачами способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать постанови Верховного Суду від 18 грудня 2018року у справі № 183/2859/16, від 19 червня 2019року у справі № 338/347/16-ц, від 30 вересня 2020року у справі № 754/6918/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018року у справі № 200/18858/16-ц.

Установивши, що орган приватизації зволікає з прийняттям рішення щодо права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на приватизацію житлового приміщення – квартири АДРЕСА_1 , апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про зобов`язання цього органу розглянути заяву про передачу житла у приватну власність та вжити визначених законодавством заходів щодо його приватизації.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 листопада 2025року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог про визнання дій Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради щодо відмови у приватизації квартири АДРЕСА_1 незаконними та зобов`язання Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради провести приватизацію квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 36,8кв.м, житловою площею 18,1кв.м, на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України).

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги висновок апеляційного суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останніми за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 3 028,00грн (1 211,20 + 1 816,80).

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 листопада 2025року – скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект-143» про скасування рішення та про визнання права на приватизацію – задовольнити частково.

Визнати дії Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради щодо відмови у приватизації квартири АДРЕСА_1 незаконними.

Зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради провести приватизацію квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 36,8кв.м, житловою площею 18,1кв.м, на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 3 028,00грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 березня 2026року.

Судді: