Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №204/235/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/308/26 Справа № 204/235/25 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Космачевської Т.В.,

суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 12 травня 2025 року в цивільній справі номер 204/235/25 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» про стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» про стягнення заробітної плати, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2024 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у справі №204/11899/22 стягнуто з ДП «КБ «Південне» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 грудня 2022 року по 26 липня 2023 року із розрахунку кількості робочих днів за цей період, виходячи з 5-денного робочого тижня ДП «КБ «Південне».

Наказом ДП «КБ «Південне» від 17 серпня 2023 року №1033-к з 27 липня 2023 року відповідачем відновлено їй табельний облік.

Зазначає, що оскільки наказом ДП «КБ «Південне» від 30 березня 2022 року №360 на підприємстві з 01 квітня 2022 року було оголошено простій, то вона також з 27 липня 2023 року по 31 травня 2024 року перебувала у простої, а відтак відповідач повинен їй оплачувати даний простій із розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). У період 2023-2024 років відповідачем було підвищено посадові оклади відповідно до затверджених Схем посадових окладів інженерно-технічних працівників (ІТП) та службовців ДП «КБ «Південне». Їй, як фахівцю І категорії, було встановлено оклад: з 01 квітня 2023 року – 8370,00 грн, з 01 квітня 2024 року – 11570,00 грн, з 01 квітня 2024 року – 13040,00 грн, але при цьому у період з 27 липня 2023 року по 31 травня 2024 року їй нараховувалася заробітна плата нижче ніж 2/3 встановленого окладу за посадою.

Позивачка просила суд стягнути з відповідача належну заробітну плату з 27.07.2023 року по 31.05.2024 року, з урахуванням наданого нею 01 травня 2025 року розрахунку заборгованості, в сумі 46068,64 грн з утриманням податків та зборів.

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 12 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» про стягнення заробітної плати – залишено без задоволення.

Із вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 12.05.2024 року у справі №204/235/25 повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, зробити розподіл судових витрат.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, при його прийнятті судом неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Щодо визначення режиму роботи працівника ОСОБА_1 відбулися наступні події: спочатку, наказами ДП «КБ «Південне» №251 від 09.03.2021 року та №662 від 31.05.2021 року з 01 червня 2021 року працівникам ( в тому числі і позивачці ОСОБА_1 ) було змінено режим роботи на неповний (одноденний) робочий тиждень. Пізніше, постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.10.2023 року у справі №204/11899/22 їй було визначено 5-денний робочий тиждень з 02.12.2022 року по 26.07.2023 року та в подальшому після поновлення позивачки на роботі, режим визначений Дніпровським апеляційним судом, вже не змінювався.

На виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 17.10.2023 року у справі №204/11899/22 наказом ДП «КБ «Південне» від 17.08.2023 року №1033-к (пункт 4) з 27.07.2023 року було відновлено табельний облік ОСОБА_2 , але про встановлення їй у період з 27.07.2023 року неповного (одноденного) робочого тижня в цьому наказі не йдеться. Тому, на думку позивачки, з 02.12.2022 року по 31.05.2024 року вона перебувала в трудових відносинах з ДП «КБ «Південне» на умовах 5-денного робочого тижня.

Враховуючи, що наказом ДП «КБ «Південне» від 30.03.2022 року №360 з 01.04.2022 року на підприємстві було оголошено простій (пункт 1, 4), ОСОБА_1 також з 27.07.2023 року по 31.05.2024 року перебувала в трудових відносинах з ДП «КБ «Південне» на умовах 5-денного робочого тижня та знаходилась у простої. За розрахунками позивачки за простій з 27.07.2023 року по 31.05.2024 року їй нараховувалася заробітна плата нижче ніж дві третини встановленого окладу за посадою фахівець І категорії,

Позовні вимоги у справі №204/235/25 не мають ніякого відношення до позовних вимог у справі №204/6338/24. На думку позивачки, надані відповідачем докази, а саме рішення Красногвардійського районного суду та постанова Дніпровського апеляційного суду у справі №204/6338/24 є неналежними доказами, тому вона заперечує проти них.

Від ДП «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити судове рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 12.05.2025 року у справі №204/235/25 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, судові витрати покласти на позивачку.

Наказом ДП «КБ «Південне» №251 від 09.03.2021 року встановлено працівникам підприємства з 01 червня 2021 року неповний (одноденний) робочий тиждень, ОСОБА_1 надала письмову згоду на продовження роботи зі змінами істотних умов праці згідно вищезазначеного наказу, що підтверджується листом ознайомлення працівників відділу №923 з наказом від 09.03.2021 року №251.

Наказом ДП «КБ «Південне» №662 від 31.05.2021 року змінено працівникам підприємства, що зазначені у додатку 1, з 01 червня 2021 року режим роботи на неповний (одноденний) робочий тиждень, (копія додається, додаток 3 до відзиву) З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена під особистий підпис, що підтверджується листом ознайомлення працівників відділу №923 з наказом від 31.05.2021 року №662.

Тобто, починаючи з 01.06.2021 року ОСОБА_1 працювала на умовах неповного (одноденного) робочого тижня.

Водночас наказом генерального директора №360 від 30.03.2022 року працівникам підприємства оголошено простій, в тому числі ОСОБА_1 , про що вона також зазначає в позовній заяві, а копію наказу №360 долучено до позовної заяви.

З 30.03.2022 року ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з підприємством на умовах неповного (одноденного) робочого тижня та перебувала у режимі простою.

Усі вищезазначені накази є чинними, актуальними, позивачкою не оскаржувались, а також нею було надано відповідні письмові згоди на зміну істотних умов праці.

Таким чином, простій позивачці має бути розрахований з урахуванням пропорційного зменшення посадового окладу до умов неповного робочого часу.

Позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідачем здійснювалася оплата часу простою у розмірі, меншому ніж 2/3 від її окладу, пропорційно до встановленої тривалості її робочого часу (одного дня на тиждень).

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю – доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2023 року у справі №204/11899/22 визнано незаконним та скасовано наказ ДП «КП «Південне» імені М.К. Янгеля» №1637-к від 01 грудня 2022 року «Про припинення трудового договору», яким ОСОБА_1 , табельний №23757, фахівця 1 категорії групи 1.1 сектору 1 відділу 923, звільнено з роботи 01 грудня 2022 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності працівників; поновлено ОСОБА_1 на посаді фахівця 1 категорії групи 1.1 сектору 1 відділу 923 ДП «КП «Південне» імені М.К. Янгеля»; стягнуто з ДП «КБ «Південне» імені М.К. Янгеля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 427388гривень 41 копійка, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті; стягнути з ДП «КБ «Південне» імені М.К. Янгеля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000,00 гривень; вирішено питання про судові витрати. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді фахівця 1 категорії групи 1.1 сектору 1 відділу 923 Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К. Янгеля» (а.с. 9-14).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року вищевказане рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2023 року змінено в частині правового обґрунтування задоволення позову, а в іншій частині – залишено без змін (а.с. 15-19зв).

Так, вказаним рішенням суду, з-поміж іншого, встановлено, що з 14 березня 2005 року позивачка працювала на підприємстві відповідача.

Разом з цим, встановлено, що наказами відповідача №251 від 09 березня 2021 року та №662 від 31 травня 2021 року з 01 червня 2021 року працівникам (в тому числі і позивачці ОСОБА_1 ) було змінено режим роботи на неповний (одноденний) робочий тиждень, згідно з табель-календарем підприємства.

В той же час, вказаним рішенням суду було встановлено, що відповідачем не надано доказів щодо встановлення ОСОБА_1 у період з 02 грудня 2022 року неповного (одноденного) робочого тижня, у зв`язку з чим суд розраховував кількість робочих днів за період з 02 грудня 2022 року по 26 липня 2023 року, виходячи з 5-денного робочого тижня.

Відповідачем на підставі вищевказаного рішення суду поновлено позивачку на посаді з 27 липня 2023 року наказом №1033-к від 17 серпня 2023 року (а.с. 29).

Наказом ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» від 27 травня 2024 року №857-к позивачку звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 72).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року у справі №204/6338/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, компенсації за невикористані дні відпустки та моральної шкоди залишено без задоволення (а.с. 46-48).

Так, зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що судом було встановлено, що наказом ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» №360 від 30 березня 2022 року та витягом з додатку №3 до такого наказу вбачається, що підприємством затверджено перелік працівників, яким оголошено простій з 01 квітня 2022 року, в тому числі ОСОБА_1 .

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року вищевказане рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року залишено без змін.

Наказом ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» №251 від 09 березня 2021 року встановлено працівникам підприємства з 01 червня 2021 року неповний (одноденний) робочий тиждень, а саме робочі дні: понеділок, згідно з табелем-календарем підприємства на 2021 рік, а також вівторки 01 червня 2021 року, 22 червня 2021 року та 29 червня 2021 року; неробочі дні – вівторок (крім зазначених вище), середа, четвер, п`ятниця; субота та неділя – вихідні (а.с. 48зв - 49).

З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 15 березня 2021 року, що підтверджується листом ознайомленням працівників відділу (ЛС/ЛСНД/цеху/сектору/групи/бюро) №923 з наказом від 09 березня 2021 року №251 (а.с. 50).

Наказом ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» №662 від 31 травня 2021 року внесено зміни до наказу ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» №251 від 09 березня 2021 року та встановлено працівникам підприємства з 01 червня 2021 року неповний (одноденний) робочий тиждень, а саме робочі дні: понеділок, згідно з табелем-календарем підприємства на 2021 рік, а також вівторки 01 червня 2021 року, 22 червня 2021 року та 29 червня 2021 року; неробочі дні – вівторок (крім зазначених вище), середа, четвер, п`ятниця; субота та неділя – вихідні (а.с. 50зв - 51).

При цьому, п. 2 цього наказу визначено працівникам ДП «КБ «Південне», які зазначені у додатку 2 до цього наказу, не змінювати режим роботи на режим роботи встановлений п. 1 наказу т.в.о. Генерального директора від 09 березня 2021 року №251.

З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 31 березня 2021 року, що підтверджується листом ознайомленням працівників відділу (ЛС/ЛСНД/цеху/сектору/групи/бюро) №923 з наказом від 31 березня 2021 року №251 (а.с. 61зв).

Наказом ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» №360 від 30 березня 2022 року завершено простій ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля 31 березня 2022 року, який був оголошений наказом №344 від 24 лютого 2022 року(а.с. 27).

Відповідно до схеми посадових окладів інженерно-технічних працівників (ІТП) та службовців міжпосадові коефіцієнти, тарифні ставки та оклади робітників підрозділів ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля»: з 01 квітня 2023 року посадовий оклад інженера, економіста, бухгалтера, юрисконсульта, перекладача, фахівця 1 категорії – 8370 гривень; з 01 січня 2024 року – 11570 гривень; з 01 квітня 2024 року – 13040 гривень (а.с. 24-24зв, 25-25зв, 26-26зв).

З розрахункових листів вбачається, що заробітна плата позивачці нараховувалася відповідно до відпрацьованого часу: у вересні 2023 року – 4 дні (32 години), у квітні 2024 року – 5 днів (40 годин), у травні 2024 року – 4 дні (32 години) (а.с. 21-22,101).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

З вказаними висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Аналіз частини третьої статті 32 КЗпП України свідчить про те, що під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти об`єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних і соціальних показників, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов.

Верховний Суд у постанові від 22 травня 2023 року у справі № 212/2542/22 дійшов висновку, що роботодавець вправі впроваджувати зміни в організації виробництва і праці як в цілому по підприємству, так і в окремих підрозділах, або по відношенню до окремих працівників, які вважає за доцільне для покращення ефективності своєї діяльності.

Приписами ст. 12 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці за час простою не з вини працівника належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Визначення простою наведено у ст. 34 КЗпП України. Відповідно до цієї норми простій – це призупинення робіт, спричинене відсутністю необхідних організаційних або технічних умов, невідворотною силою чи іншими обставинами.

На час простою не з вини працівника роботодавець має оформити акт простою (у довільній формі) та наказ про введення простою з обов`язковим зазначенням дати початку простою.

Простій не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), що передбачено ст.113 КЗпП України.

При цьому треба керуватись такими правилами: нарахування простою здійснюється лише з окладу (чистої тарифної ставки); працівникам з неповною зайнятістю розрахунок оплати простою обчислюється з тарифної ставки, розрахованої пропорційно до зайнятості; працівникам з погодинною оплатою праці час простою оплачується з розрахунку погодинної тарифної ставки; оплату за час простою не треба «дотягувати» до розміру мінімальної заробітної плати (МЗП), адже норма ст. 31 Закону «Про оплату праці» пов`язана з виконанням місячної (годинної) норми праці, а час простою належить до невідпрацьованого, але за неповністю відпрацьований час доплата до МЗП обчислюється пропорційно до виконаної норми праці, тому, якщо в місяці є оплата за відпрацьований час та за час простою, у порівнянні з МЗП за відпрацьований час оплату за час простою враховувати не треба; оплата за час простою не підлягає індексації (бо це виплата, що не є постійною та, знову ж таки, належить до невідпрацьованого часу); виплати за час простою підлягають оподаткуванню ПДФО і ВЗ та нарахуванню ЄСВ на загальних підставах, бо вони включаються до заробітної плати у складі додаткової зарплати.

Частиною 6 ст. 113 КЗпП України передбачено, що працівникам, які працюють на умовах неповного робочого часу, час простою не з вини працівника оплачується за години, які мали бути для працівника робочими, але виявилися годинами простою, з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2023 року у справі №204/11899/22 визнано незаконним та скасовано наказ ДП «КП «Південне» імені М.К. Янгеля» №1637-к від 01 грудня 2022 року «Про припинення трудового договору», яким ОСОБА_1 , табельний №23757, фахівця 1 категорії групи 1.1 сектору 1 відділу 923, звільнено з роботи 01 грудня 2022 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності працівників; поновлено ОСОБА_1 на посаді фахівця 1 категорії групи 1.1 сектору 1 відділу 923 ДП «КП «Південне» імені М.К. Янгеля»; стягнуто з ДП «КБ «Південне» імені М.К. Янгеля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 427388гривень 41 копійка, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті; стягнути з ДП «КБ «Південне» імені М.К. Янгеля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000,00 гривень; вирішено питання про судові витрати. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді фахівця 1 категорії групи 1.1 сектору 1 відділу 923 Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К. Янгеля».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року вищевказане рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2023 року змінено в частині правового обґрунтування задоволення позову, а в іншій частині – залишено без змін.

Так, вказаним рішенням суду, з-поміж іншого, встановлено, що з 14 березня 2005 року позивачка працювала на підприємстві відповідача.

Разом з цим, встановлено, що наказами відповідача №251 від 09 березня 2021 року та №662 від 31 травня 2021 року з 01 червня 2021 року працівникам ( в тому числі і позивачці ОСОБА_1 ) було змінено режим роботи на неповний (одноденний) робочий тиждень, згідно з табель-календарем підприємства.

В той же час, вказаним рішенням суду було встановлено, що відповідачем не надано доказів щодо встановлення ОСОБА_1 у період з 02 грудня 2022 року неповного (одноденного) робочого тижня, у зв`язку з чим суд розраховував кількість робочих днів за період з 02 грудня 2022 року по 26 липня 2023 року, виходячи з 5-денного робочого тижня.

Відповідачем на підставі вищевказаного рішення суду поновлено позивачку на посаді з 27 липня 2023 року наказом №1033-к від 17 серпня 2023 року.

Наказом ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» від 27 травня 2024 року №857-к позивачку звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року у справі №204/6338/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, компенсації за невикористані дні відпустки та моральної шкоди залишено без задоволення.

Так, зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що судом було встановлено, що наказом ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» №360 від 30 березня 2022 року та витягом з додатку №3 до такого наказу вбачається, що підприємством затверджено перелік працівників, яким оголошено простій з 01 квітня 2022 року, в тому числі ОСОБА_1 .

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року вищевказане рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року залишено без змін.

Наказом ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» №251 від 09 березня 2021 року встановлено працівникам підприємства з 01 червня 2021 року неповний (одноденний) робочий тиждень, а саме робочі дні: понеділок, згідно з табелем-календарем підприємства на 2021 рік, а також вівторки 01 червня 2021 року, 22 червня 2021 року та 29 червня 2021 року; неробочі дні – вівторок (крім зазначених вище), середа, четвер, п`ятниця; субота та неділя – вихідні.

З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 15 березня 2021 року, що підтверджується листом ознайомленням працівників відділу (ЛС/ЛСНД/цеху/сектору/групи/бюро) №923 з наказом від 09 березня 2021 року №251.

Наказом ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» №662 від 31 травня 2021 року внесено зміни до наказу ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» №251 від 09 березня 2021 року та встановлено працівникам підприємства з 01 червня 2021 року неповний (одноденний) робочий тиждень, а саме робочі дні: понеділок, згідно з табелем-календарем підприємства на 2021 рік, а також вівторки 01 червня 2021 року, 22 червня 2021 року та 29 червня 2021 року; неробочі дні – вівторок (крім зазначених вище), середа, четвер, п`ятниця; субота та неділя – вихідні.

При цьому, п. 2 цього наказу визначено працівникам ДП «КБ «Південне», які зазначені у додатку 2 до цього наказу, не змінювати режим роботи на режим роботи встановлений п. 1 наказу т.в.о. Генерального директора від 09 березня 2021 року №251.

З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 31 березня 2021 року, що підтверджується листом ознайомленням працівників відділу (ЛС/ЛСНД/цеху/сектору/групи/бюро) №923 з наказом від 31 березня 2021 року №251.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що після відновлення позивачки на посаді наказом ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» від 17 серпня 2023 року №1033-к з 27 липня 2023 року, їй було відновлено табельний облік. Проте, відсутні підстави вважати, що наказом №1033-к автоматично скасовано режим неповного робочого тижня, встановлений попередніми наказами, з якими позивачка була ознайомлена та не оскаржувала їх.

Наказом ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» №360 від 30 березня 2022 року завершено простій ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля 31 березня 2022 року, який був оголошений наказом №344 від 24 лютого 2022 року.

Відповідно до схеми посадових окладів інженерно-технічних працівників (ІТП) та службовців, міжпосадові коефіцієнти, тарифні ставки та оклади робітників підрозділів ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля»: з 01 квітня 2023 року посадовий оклад інженера, економіста, бухгалтера, юрисконсульта, перекладача, фахівця 1 категорії – 8370 гривень; з 01 січня 2024 року – 11570 гривень; з 01 квітня 2024 року – 13040 гривень.

З розрахункових листів вбачається, що заробітна плата позивачці нараховувалася відповідно відпрацьованому часу: у вересні 2023 року – 4 дні (32 години), у квітні 2024 року – 5 днів (40 годин), у травні 2024 року – 4 дні (32 години).

Перевіряючи наведені сторонами розрахунки, судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідачем виплачувалася позивачці оплата часу простою у розмірі більшому ніж 2/3 від її окладу, пропорційно до встановленої тривалості робочого (одноденного) тижня.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідачем здійснювалася оплата часу простою у розмірі, меншому ніж 2/3 від її окладу, пропорційно до встановленої тривалості її робочого часу (одного дня на тиждень).

Наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, висновків суду не спростовують та переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт

29).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 12 травня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді: