Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №202/432/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/927/26 Справа № 202/432/26 Суддя у 1-й інстанції - Шофаренко Ю. Ф. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є.,

за участю:

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,-

Садиленка О.Л.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,- ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Садиленка О.Л. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду міста Дніпра від 12 лютого 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до постанови Індустріального районного суду міста Дніпра від 12 лютого 2026 року встановлено, що 14.08.2025 року о 09 годині 10 хвилин ОСОБА_1 під час керування мотоциклом КОВІ 16075 ЗАО, рухаючись по вулиці Яскравій, 13 в м. Дніпрі, в порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху України, при виникненні небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості руху, аж до зупинки транспортного засобу та допустив зіткнення з транспортним засобом- автомобілем Suzuki NewSX4 р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали технічні ушкодження.

Постановою Індустріального районного суду міста Дніпра від 12 лютого 2026 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень та стягнуто судовий збір.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник Садиленко О.Л. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування посилається на такі обставини:

- в діяннях ОСОБА_1 відсутнє порушення приписів п.12.3 ПДР України;

- будь-які докази порушення водієм ОСОБА_1 приписів п.12.3 ПДР України відсутні;

- відповідні часові інтервали не підтверджуються жодними доказами чи матеріалами, що містяться в матеріалах справи, тому ОСОБА_1 надано звукозапис проведення відповідної слідчої дії;

- зазначає, що за наслідками розгляду Індустріальним районним судом міста Дніпра справи №202/8312/25 постановою від 01.09.2025 року ОСОБА_2 визнана винною у порушенні п.10.1. ПДР та притягнута до відповідальності.

Будучи увідомленою про місце та час розгляду справи, потерпіла ОСОБА_2 , до суду апеляційної інстанції не з`явилася, про причини суд не увідомила, у зв`язку з чим апеляційний розгляд проведено без її участі.

В суді апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги, просили їх задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку.

Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищевказані вимоги закону судом першої інстанції дотримано у достатньому обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи.

Як убачається з матеріалів справи, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується:

- схемою ДТП;

- висновком експерта №СЕ-19/104-25/43499-ІТ від 07.11.2025 року, в якому зазначено, що на підставі вихідних даних, наданих слідчим для проведення дослідження, «автомобіль Suzuki NewSX4 р.н. НОМЕР_2 з моменту зміни напрямку руху до моменту зіткнення з мотоциклом КОВІ р.н. НОМЕР_3 подолав відстань у 4,8 м. за час Т1 – 2,5 с., Т2 – 2,6 с., Т3 – 2,8 с.». Судовий експерт, підставивши відповідні вихідні дані у формулу виявив, що ОСОБА_1 мав достатні відстань і час для зупинки керованого ним мотоцикла, а відтак – дійшов переконання про наявність у діях останнього порушення приписів п. 12.3. ПДР та причинного зв`язку із настанням ДТП;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_1 , який зазначив, що побачив попереду себе автомобіль марки Suzuki р.н. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку з ввікненим показчиком лівого повороту, але через замалу швидкість авто, ОСОБА_1 вирішив обігнати його, внаслідок чого після здійснення маневру обгону, автомобіль повернув ліворуч і відбулося зіткнення;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 , яка зазначила, що йшла пішим ходом та побачила як автомобіль марки Suzuki р.н. НОМЕР_2 рухався із заздалегідь ввікненим показчиком лівого повороту, але при здійсненні маневру повороту ліворуч на прилеглу територію відбулося зіткнення з мотоциклом КОВІ, який здійснював маневр обгону.

Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі за змістом ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 12.3 ПДР України разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що в діях ОСОБА_1 відсутнє порушення вимог п. 12.3 ПДР України, колегія суддів вважає безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції досліджено сукупність доказів, зокрема схему дорожньо-транспортної пригоди, пояснення учасників ДТП, показання свідка ОСОБА_3 , а також висновок експерта № CE-19/104-25/43499-ІТ від 07.11.2025 року. Згідно із зазначеним висновком експерта встановлено, що автомобіль Suzuki New SX4 з моменту зміни напрямку руху до моменту зіткнення подолав відстань 4,8 м за час від 2,5 до 2,8 секунд, при цьому водій мотоцикла ОСОБА_1 мав достатній час та відстань для реагування на зміну дорожньої обстановки та можливість зменшити швидкість руху аж до зупинки транспортного засобу з метою уникнення зіткнення.

Таким чином, зазначений висновок експерта свідчить про наявність у ОСОБА_1 технічної можливості виконати вимоги п. 12.3 ПДР України, однак останній таких заходів не вжив, що й призвело до дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання захисника на те, що висновок експерта ґрунтується на недостовірних або непідтверджених вихідних даних, суддя вважає неогрунтованим. Як правильно зазначив суд першої інстанції, вихідні дані для проведення експертного дослідження були надані експерту постановою слідчого на підставі матеріалів досудового розслідування. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про їх недостовірність, стороною захисту під час розгляду справи не надано.

Також не спростовують висновків суду доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів порушення ОСОБА_1 вимог п. 12.3 ПДР України. Навпаки, такі обставини підтверджуються дослідженими судом доказами, зокрема показаннями свідка ОСОБА_3 , яка повідомила, що автомобіль Suzuki рухався із завчасно увімкненим покажчиком лівого повороту, а під час виконання ним маневру повороту ліворуч відбулося зіткнення з мотоциклом, який здійснював маневр обгону.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і посилання апелянта на те, що постановою Індустріального районного суду м. Дніпра від 01.09.2025 року ОСОБА_2 було визнано винною у порушенні п. 10.1 ПДР України. Сам по собі факт притягнення іншого учасника дорожнього руху до адміністративної відповідальності не виключає наявності порушення ПДР України з боку ОСОБА_1 та не звільняє його від обов`язку дотримуватися вимог ПДР України.

Наданий стороною захисту звукозапис не спростовує встановлених судом обставин та не впливає на правильність його висновків, оскільки фіксування слідчого експерименту здійснюється у відповідності до вимог ст. 107 КПК України, тоді як походження наданого суду апеляційної інстанції запису не підтверджено. Інших вихідних даних для проведення експертизи не надано та клопотання про її проведення не заявлено, тому висновки експертів, наявні в матеріалах провадження, не спростовані.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції, та незгоди з наданою їм оцінкою, однак не містять обставин, які б спростовували встановлені судом фактичні обставини справи чи свідчили про неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП повно, всебічно та об`єктивно з`ясував всі обставини справи, дослідив в судовому засіданні наявні у справі докази, дав їм належну правову оцінку та прийняв мотивоване законне рішення.

Тому, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Разом з цим, суд першої інстанції необґрунтовано застосував адміністративне стягнення стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.

Згідно із матеріалами справи ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, 14 серпня 2025 року. Отже, на час ухвалення судового рішення судом першої інстанції пройшов тримісячний строк накладення адміністративного стягнення. Відомості про закриття кримінального провадження для застосування ч.11 ст.38 КУпАП відсутні.

Пунктом 7 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Тобто, на момент винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, всі допустимі строки, визначені чинним КУпАП для накладення адміністративного стягнення, закінчились.

Отже, враховуючи те, що з дня вчинення адміністративного правопорушення та на момент розгляду справи закінчились строки, передбачені ч. 2 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення відносно ОСОБА_1 не може бути накладено, а провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає за необхідне закрити провадження за ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи закриття провадження у справі, підстави для стягнення судового збору, передбачені ст.40-1 КУпАП, відсутні.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу захисника Садиленка О.Л., в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Індустріального районного суду міста Дніпра від 12 лютого 2026 року – залишити без задоволення.

Постанову Індустріального районного суду міста Дніпра від 12 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 — скасувати в частині накладення адміністративного стягнення та стягнення судового збору.

Прийняти нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративногоправопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

На підставі п. 7 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ст.124 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Є. Джерелейко