Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №202/8344/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/767/26 Справа № 202/8344/25 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Кручок Н.В. на постанову Індустріального районного суду м. Дніпра від 14 жовтня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.,

за участю:

захисника в режимі відеоконференції Кручок Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови Індустріального районного суду м. Дніпра від 14 жовтня 2025 року водій ОСОБА_1 08 серпня 2025 року о 12 год. 30 хв. в м. Дніпрі по пр-т Слобожанському, 96а керував вантажним автомобілем Mercedes Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом Krone SD, д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки та під час об`їзду перешкоди, яку він виявив заздалегідь, здійснив зіткнення з автомобілем Mercedes Benz 500s, д.н.з. НОМЕР_3 ак, під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку з правого боку, чим порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Захисник Кручок Н.В. подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Індустріального районного суду м. Дніпра від 14 жовтня 2025 року, зазначивши, що розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 , про прийняття вказаної постанови він дізнався 24 січня 2026 року з листа Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Дніпропетровській області від 23 січня 2026 року, який надійшов на електронну пошту ОСОБА_1 . Також зазначає, що під час оформлення ДТП працівники поліції вилучили у ОСОБА_1 посвідчення водія та видали тимчасовий дозвіл від 08 серпня 2025 року, термін дії якого було продовжено у січні 2026 року до 08 березня 2026 року, що свідчить про те, що станом на початок січня компетентні органи поліції також не володіли інформацією про наявність постанови суду про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.

В апеляційній скарзі захисник Кручок Н.В. просить постанову суду змінити в частині призначеного покарання, призначивши йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_1 не заперечує своєї вини у вчиненому ним адміністративному правопорушенні і підтверджує обставини, зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення від 08 серпня 2025 року, однак, заперечує проти міри призначеного йому адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік. Вважає таке покарання надміру суворим і несправедливим, яке не відповідає характеру вчиненого правопорушення та особі правопорушника. Вказує, що ОСОБА_1 працює водієм автотранспортних засобів у ТОВ “І-Транс Лоджистік” з травня 2025 року, тому володіти правом керування транспортними засобами є життєво необхідним для ОСОБА_1 , оскільки завдяки даній діяльності він має змогу заробляти кошти і утримувати сім`ю. Дана робота є єдиним джерелом доходу ОСОБА_1 . Зауважує, що ОСОБА_1 раніше жодного разу не притягався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, і судом першої інстанції не встановлено жодних обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 у даній справі. Також зазначає, що ОСОБА_1 визнає свою вину у вчиненні правопорушення і щиро розкаюється, в результаті ДТП транспортні засоби отримали незначні механічні пошкодження, шкоди життю та здоров`ю фізичних осіб не завдано. У своїх письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи, ОСОБА_1 пояснив, що не бачив іншого учасника ДТП під час об`їзду перешкоди, очевидно, автомобіль іншого учасника ДТП потрапив у так звану “мертву зону”, тому ОСОБА_1 не помітив перешкоди, ДТП вчинив не умисно. Вважає, що дані обставини не були враховані судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови. Зазначає, що ОСОБА_1 не зміг надати особисто пояснення суду, оскільки з об`єктивних причин не був присутній під час розгляду справи, про що повідомляв суд завчасно.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 14 жовтня 2025 року за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності. З матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 02 лютого 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що справу було розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався 24 січня 2026 року, а також враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду та позицію колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 11 вересня 2019 року при розгляді справи №130/2448/16-к, відповідно до якої без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.

Згідно ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.

Обставини справи та висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП, в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги про зміну виду стягнення, апеляційний суд приходить до наступного.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 КУпАП обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення; втягнення неповнолітнього в правопорушення; вчинення правопорушення групою осіб; вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; вчинення правопорушення в стані сп`яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Санкція ст. 124 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Одним із видів покарань у розумінні ЄСПЛ є штрафи. Суворість цього примусового заходу оцінюється через його розмір, проте у визначенні правової природи такого заходу для ЄСПЛ важливішою є мета, з якою призначається штраф, ніж його розмір.

У рішенні по справі «Озтюрк проти Туреччини»(Ozturk v Turkey) Європейським судом з прав людини штраф у розмірі 60 DM був оцінений як покарання, з огляду на цілі його застосування.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На переконання судді апеляційної інстанції при визначенні виду і розміру стягнення суд не врахував у повній мірі характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та призначене судом ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк на 1 рік є занадто суворе.

Так, при призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд не врахував його щире каяття, відсутність потерпілого у ДТП та обставин, що обтяжують покарання, а також те, що шкода була завдана лише майну ОСОБА_2 , та відсутні відомостей про те, що останній раніше притягувався до адміністративної відповідальності.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, яка полягає виключно у порушенні вимог ПДР України без будь-яких наслідків у виді завдання матеріальної чи моральної шкоди.

Крім того, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 з 13 травня 2025 року працює на посаді водія автотранспортних засобів в ТОВ «І-ТРАНС ЛОДЖИСТІК», де характеризується позитивно, що підтверджується долученою до апеляційної скарги копією характеристики ТОВ «І-ТРАНС ЛОДЖИСТІК» від 28 січня 2026 року.

Враховуючи вищезазначене суд апеляційної інстанції вважає можливим змінити накладене адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, що відповідатиме меті адміністративного стягнення, буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, задовольнити, а постанову суду першої інстанції — змінити в частині накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвокату Кручок Н.В. строк на апеляційне оскарження постанови Індустріального районного суду м. Дніпра від 14 жовтня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Кручок Н.В. — задовольнити.

Постанову Індустріального районного суду м. Дніпра від 14 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП змінити в частині накладення стягнення.

Вважати, що на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

В іншій частині постанову суду залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду С.І.Крот