Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №204/2768/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 204/2768/25

Провадження № 2/202/518/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2026 року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Мартинюк С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про оспорювання батьківства,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року позивач в особі свого представника – адвоката Бартош-Стрєльникової Т.М. звернувся з позовом про виключення з актового запису № 1380 від 05.11.2015 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про нього як батька дитини.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 04 вересня 2015 року був укладений шлюб між ним і відповідачем ОСОБА_2 .

Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина – син ОСОБА_3 .

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2017 року шлюб з ОСОБА_2 розірваний.

За час спільного проживання між ним і ОСОБА_2 виникали сварки, відповідач неодноразово покидала спільну квартиру, проживала не вдома, у зв`язку з чим у нього виникли сумніви, що він є біологічним батьком дитини.

Наведене зумовило позивача звернутися з цим позовом, в якому просить виключити з актового запису № 1380 від 05.11.2015 року про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, відомості про нього як батька та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

Ухвалою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 20 березня 2025 року зазначену цивільну справу було передано за підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпра.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 01 травня 2025 року у справі відкрите загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання.

Під час підготовчого провадження відповідачем ОСОБА_2 був поданий відзив на позов, в якому вона позов не визнала, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року призначено у справі судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено Державній спеціалізованій установі «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», та провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 29 грудня 2025 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 03 лютого 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання 20.02.2026 сторони та представник третьої особи не з`явилися.

Представником позивача та відповідачем були надані заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) також надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини 4 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 268 ЦПК України).

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Судом установлено, що згідно зі свідоцтвом про народження, виданим Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції на підставі актового запису № 1380 від 05.11.2015 року, сторони, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є батьками малолітнього ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При вирішенні спору щодо батьківства позивача суд керується наступним:

Відповідно до статті 51 Конституції України, частини другої-третьої статті 5 Сімейного кодексу України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до пункту першого статті 7 Конвенції про права дитини дитина має бути зареєстрована відразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Європейський суд з прав людини у справі «Йевремович проти Сербії» від 17 травня 2007 року зазначив, що відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини.

Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Статтею 133 Сімейного кодексу України також визначено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 136 Сімейного кодексу України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Отже, сімейне законодавство України встановлює презумпцію батьківства, тобто батьком дитини вважається визначена законом особа, зокрема чоловік матері дитини, з яким вона перебуває у шлюбі. Презумпція батьківства може бути спростована за позовом заінтересованої особи.

Згідно з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальними правилами доказування, визначеними у статтях 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому відповідно до частин 1, 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1, 2 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд звертає увагу, що предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, яка записана батьком, і дитиною.

Водночас позивач, звернувшись із даним позовом, не надав доказів на підтвердження відсутності кровного споріднення між ним і дитиною ОСОБА_4 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Навпаки, згідно з висновком судово-медичної експертизи, яка була проведена у період з 01 до 12 грудня 2025 року на підставі ухвали суду експертом Відділу судово-медичної лабораторії ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», відповідно законам успадкування в генотипі дитини присутні тільки такі алелі, які виявляються у біологічної матері та біологічного батька.

Молекулярно-генетичним аналізом встановлено: у дитини серед досліджених локусів не виявлено алелів умовно батьківського (нематеринського) походження, які б не виявлялись у допустимого батька.

Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вірогідність того, що ОСОБА_1 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,99999%.

Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», неодноразово зауважував, що наразі ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (наприклад, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Калачева проти Російської Федерації» від 07 травня 2009 року).

Отже, відсутність кровного споріднення між позивачем і дитиною належними та допустимими доказами не доведена.

Суд ураховує, що відповідач народила сина у шлюбі з позивачем, який з 2015 року своє батьківство не оспорював, доказів відсутності кровного споріднення між ним і дитиною не надав.

У той час як його батьківство стосовно дитини підтверджується висновком експерта, складеного на підставі проведеного відповідного ДНК-тесту, який залишається єдиним науковим методом точного встановлення батьківства, тож підстав сумніватися в його правильності немає.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову відповідно до статті 141 ЦПК України понесені судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про оспорювання батьківства відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 05 березня 2026 року.

Суддя Наталія Марченко