Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №213/4884/25 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/4884/25

Номер провадження 2/213/143/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року місто Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Хмельової С.М.,

за участю секретаря Ємельянцевої С.М.,

за відсутності учасників справи,

розглянув заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по аліментах,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 та просить стягнути з нього пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 35 599,52 грн.

В обґрунтування позову вказує, що на підставі рішення суду від 04.08.2009 з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання дитини. Виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні в Інгулецькому відділі ДВС. Відповідач рішення суду в повному обсязі не виконує, тому утворилась заборгованість в розмірі 20 869,95 грн. На підставі ч.1 ст. 196 СК України нею нараховано неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 04.08.2009 по серпень 2024 року в розмірі 35 599,52 грн, які просить стягнути з відповідача на свою користь.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник позивачки надала заяву про розгляд справи без її участі. Просить позов задовольнити в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно і належним чином за зареєстрованим місцем проживання, однак повторно не з`явився в судове засідання, про причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань не направив. Відзив на позов до суду не надходив.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ст.280 ЦПК України.

18 вересня 2025 року позов надійшов до суду.

Ухвалою судді від 01 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалами суду від 26 листопада 2025 та від 24 грудня 2025 року витребувано докази.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками в свідоцтві про народження вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.16).

Рішенням виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради від 20.01.2010 №4 малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дитини позбавленої батьківського піклування. Встановлено опіку над останнім та призначено його опікуном ОСОБА_1 (а.с.9).

На виконанні в Інгулецькому відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №58489113 з виконання виконавчого листа №2-1397 від 09.11.2009 про стягнення з боржника ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , починаючи з 04.08.2009 і до повноліття дитини.

У зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищував суму відповідних платежів за 3 роки та станом на 16.10.2023 становив 295 447,41 грн, постановою державного виконавця від 08.11.2024 на боржника накладено штраф у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що склала 147 723,70 грн. Як зазначено у постанові, виконавчий лист №2-1397, виданий судом 09.11.2009, пред`явлено до примусового виконання 26.09.2019 (а.с.6).

ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11), мешкає зі своїм опікуном ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , що видно із акту, складеного мешканцями будинку та завіреного представником ТО «Сітісервіс-КР» від 21.06.2025 (а.с.8).

ОСОБА_3 в період з 01.09.2021 по 17.06.2024 навчався в Криворізькому професійному гірничо-металургійному ліцеї на денній формі навчання (а.с.7). Як видно із довідки від 11.06.2025 №125 ОСОБА_3 є студентом денного відділення Криворізького будівельного фахового коледжу з 02.09.2024 по 30.06.2026 і навчається за кошти державного бюджету (а.с.10).

Відповідач до вересня 2024 року не сплачував аліменти на утримання сина, внаслідок чого станом на листопад 2023 року виникла заборгованість у розмірі 295 447,41 грн. В період з вересня 2024 року по вересень 2025 року відповідачем було сплачено в рахунок погашення заборгованості по аліментам 126 932,25 грн. Станом на 09.02.2026 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП №58489113 становить 168 566,92 грн, що видно із розрахунку, наданого Інгулецьким відділом ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу суду.

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, здійсненого Інгулецьким відділом ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який додано до позову видно, що 168 620,65 грн – це заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів з урахуванням штрафу в розмірі 147 723,70 грн.

Відповідно до здійсненого позивачкою розрахунку неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів за період з 04.08.2009 по 31.08.2024 становить: 485,47 (сума аліментів) *1%*7333 (дні прострочення) = 35 599,52 грн.

Також встановлено, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем та 28.08.2025 переведений до військової частини НОМЕР_1 .

Викладеними обставинами відповідають правовідносини з приводу наслідків за прострочення сплати аліментів.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Тобто, в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

При цьому за змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 у справі №572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18): неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Отже стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Крім цього, у постанові у справі №362/4462/16-ц від 20.07.2020 Верховний Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов такого висновку: відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Позивачкою надано докази наявності у відповідача заборгованості по аліментам і положення ч.1 ст.196 СК України надає їй безумовне право на пред`явлення до суду позову про стягнення пені у розмірі 100 % заборгованості.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з її сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Встановлено судом, не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 09.11.2009 зобов`язаний до сплати аліментів на користь позивачки на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки з усіх його видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 04.08.2009 і до повноліття дитини. Виконавчий лист щодо стягнення аліментів пред`явлено до виконання 26.09.2019. Відповідач не виконував вчасно зобов`язання зі сплати аліментів та станом на 16.10.2023 (досягнення дитиною 18 років) заборгованість становила 20 896,95 грн. Відповідач свого розрахунку заборгованості не надав, вказану суму заборгованості не спростував.

Тобто, з вини відповідача, який належним чином не виконував свій обов`язок зі сплати аліментів на утримання сина, сплачуючи аліменти несвоєчасно, утворилася заборгованість по аліментам.

Належних доказів відсутності своєї вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів відповідач не надав. У той час як саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Відповідач не надав об`єктивних даних та доказів, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів у встановлений строк.

Оскільки встановлено, що відповідач не сплачував аліменти тривалий час, мав значну заборгованість із сплати аліментів, наявність будь-яких обставин, за яких можливо було б звільнити відповідача від неустойки за прострочення сплати аліментів суду не надано, тому суд вважає, що ОСОБА_2 повинен понести відповідальність, передбачену ст. 196 СК України, оскільки це буде відповідати, насамперед, інтересам дитини.

Норма статті 196 СК України не встановлює будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Разом з тим із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого органом ДВС на ухвалу суду встановлено, що після закінчення періоду стягнення аліментів, а саме в період з вересня 2024 року по грудень 2025 року відповідачем було сплачено в рахунок погашення заборгованості по аліментам 126 932,25 грн. Останній раз у вересні 2025 року в сумі 105,49 грн. Згідно розрахунку станом на 09.02.2026 заборгованість по аліментам становить 168 566,92 грн.

За розрахунком позивачки неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів склала 35 599,52 грн та була нарахована виходячи з таких даних: сума заборгованості 485,47 грн, кількість днів прострочення – 7333 (з 04.08.2009 по 31.08.2024).

Суд не погоджується з наведеним позивачем порядком розрахунку пені, який проведено всупереч ст. 196 Сімейного кодексу України, та без врахування правової позиції Верховного Суду щодо застосування ст. 196 СК України. Окрім того при розрахунку допущені деякі арифметичні помилки.

Оскільки сторони дії державного виконавця щодо обчислення та нарахування заборгованості по сплаті аліментів не оскаржували, з позовом щодо визначення розміру заборгованості по аліментам не зверталися, а тому суд виходить із розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем Юлією Терещенко (додаток 15 до Інструкції з організації примусового виконання рішень), яка містить відомості про суми аліментів, що підлягають стягненню, суми сплачені боржником, заборгованість за місяць та сукупний розмір заборгованості, а також про розмір заборгованості з урахуванням штрафу накладеного державним виконавцем.

При визначенні розміру неустойки за заборгованість, яка утворилася по сплаті аліментів на підставі виконавчого листа виданого Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №2-1397 від 09.11.2009 за період з 04.08.2009 по 31.08.2024, суд за формулою, наведеною ВП Верховного Суду, провів розрахунок, відповідно до якого за серпень 2009 року: нараховано аліментів -485,47 грн, сплачено аліментів – 0,00 грн, пеня нараховується за період з 04.08.2009 року по 31.08.2024 року включно, тобто за 5507 днів, і її розмір становить 26 734,83 грн; за вересень 2009 року: нараховано аліментів – 557,39 грн, сплачено аліментів – 0,00 грн, пеня за 5479 днів (з 01.09.2009 року по 31.08.2024 року включно) – 30 539,40 грн; за жовтень 2009 року: нараховано аліментів – 557,39 грн, сплачено аліментів – 0,00 грн, пеня за 5449 днів (з 01.10.2009 року по 31.08.2024 року включно) – 30 372,18 грн і так далі.

Таким чином, враховуючи розмір заборгованості відповідача по сплаті аліментів за період їх стягнення з 04.08.2009 по 16.10.2023, розмір нарахованої неустойки буде значно більший ніж визначений позивачкою.

Як передбачено ч.14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

При цьому, у разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Як видно із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, здійсненого Інгулецьким відділом ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який додано до позову та містить дані за період з 04.08.2009 по липень 2025 року, сума заборгованості в розмірі 168 620,65 грн - це заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів з урахуванням штрафу в розмірі 147 723,70 грн, який, як вказано вище, не береться не уваги при розрахунку пені.

Вказаний розрахунок суд приймає як належний та достовірний доказ, оскільки він містить дані про суму щомісячних аліментів, що підлягає стягненню, суми сплачені боржником, розмір заборгованості, а також загальну заборгованість з урахуванням штрафу.

Таким чином, заборгованість зі сплати аліментів, без урахування штрафу, становила 20 896,95 грн (168 620,65 - 147 723,70).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд наголошує на тому, що розмір пені не може бути більший за розмір фактичної заборгованості зі сплати аліментів.

З урахуванням того, що відповідачем не надано жодних доказів щодо поважності причин прострочення сплати аліментів, відсутності його вини у виникненні боргу, свого розрахунку пені не навів, та враховуючи положення ст. 196 СК України, відповідно до якої пеня нараховується у розмірі не більше 100 відсотків заборгованості, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментіву розмірі, 100 відсотків заборгованості із сплати аліментів за відрахуванням штрафу, накладеного державним виконавцем, а саме у розмірі 20 896,95 грн.

Отже, оцінив кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про охорону дитинства», ст. ст. 150, 151, 152, 155, 164-167, 194-196 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по аліментах – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 20 896 (двадцять тисяч вісімсот дев`яносто шість) гривень 95 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Дата складення повного тексту судового рішення – 10 березня 2026 року.

Суддя С.М. Хмельова