Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №515/1793/25 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1793/25

Провадження № 2/515/199/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 березня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участю секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») через свого представника Сімутіну А.А. звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості кредитним договором №6474252212 від 18 жовтня 2019 року. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 18 жовтня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінасових Рішень» (далі – ТОВ «ФК «ЦФР») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №6474252212, який підписано електронним підписом. 07 жовтня 2016 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та Акціонерним товариством «Таскомбанк» (далі-АТ «Таскобанк») укладено Договір факторингу №ТАСЦФР-10-2016, відповідно до якого до АТ «Таскобанк» перейшло право грошової вимоги по заборгованості за вказаним кредитним договором до відповідача. 2 грудня 2022 року між АТ «Таскобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу №HI/11/7-Ф у відповідності до умов якого позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 12 154,56 грн, з яких: 7 559,19 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 0,97 грн. загальна заборгованість по відсоткам; 4 492,32 грн. — загальна заборгованість по комісії; 0,00 грн. - загальна заборгованість по несанкціонованим овердрафтам; 102,08 грн. - пеня/штрафи.

Посилаючись на те, що відповідач отримавши кошти в борг, своїх зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі не виконав, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у вказаному розмірі, а також судові витрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2025 року визначено головуючого суддю Дем`янову О.А.

Ухвалою від 02 грудня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник позивача при подачі позову до суду у позовній заяві просив в разі розгляду даної позовної заяви в порядку загального позовного провадження, призначений розгляд справи здійснювати за відсутністю представника позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлявся запит до ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи – відповідача у справі ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області №5188/29361 від 19.11.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.44).

Відповідачу судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання направлялась ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, проте, до суду повернувся поштовий конверт з відміткою «Адресат відсутній» (а.с.48).

Згідно з ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «Відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18).

Отже, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи судом, своїм правом подати відзив у встановлений судом строк не скористався. Клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження до суду не надходили.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У зв`язку із не виявленням обставин, які перешкоджають проведенню судового засідання, враховуючи заяви учасників провадження, керуючись частиною першою статті 223 ЦПК України суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності учасників справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін, з ухваленням заочного рішення, у відповідності до ст.ст.280-282 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18 жовтня 2019 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № №6474252212 (а.с.4).

Згідно з п.1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Пунктом 1.2 кредитного договору сторони погодили наступні умови: тип кредиту – кредит, сума кредиту – 9358,98 грн, строк, на який надається кредит -24.

За змістом п.1.3 кредитного договору позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорті кредиту №4252212, який є невід`ємною частиною цього Договору.

З Паспортом кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 4252212 позичальник ознайомився перед укладанням кредитного договору, паспорт підписав (а.с.5-6).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору всі інші умови кредитного договору викладені в Паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ "ФК "ЦФР" та акція від 18.09.2019, які розміщені на сайті ТОВ "ФК "ЦФР" www.kreditmarket.ua та з якими Позичальник ознайомився до укладення цього Договору та до яких Позичальник приєднується підписавши цей Договір.

Пунктом 2.2. кредитного договору визначено, що цей Договір, Паспорт кредиту №4252212 та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ "ФК "ЦФР" редакція від 18.09.2019 складають єдиний кредитний договір. Позичальник підписавши цей Договір підтверджує, що свій примірник цього Договору отримав.

Перед укладанням кредитного договору ОСОБА_1 подав кредитодавцю Заяву-анкету на отримання кредиту та інших послуг в ТОВ «ФК «ЦФР», в якій зазначив свої анкетні дані, а також пунктом 6 Анкети-заяви підтвердив, що підписанням цієї заяви-анкети я також підтверджую, що ТОВ "ФК "ЦФР" у відповідності до вимог чинного законодавства, у чіткій та зрозумілій формі ознайомило мене з інформацією, вказаною в ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 6, 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 12. Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та іншою інформацією, необхідною мені для мого та добровільного вибору фінансової послуги. Анкета-заява підписана позичальником власноруч (а.с.7).

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628,629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Зважаючи на викладене, суд вважає доведеним факт укладення між відповідачем та первісним позикодавцем кредитного договору. Відповідачем не спростовано факту укладення кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в Договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). чином. Ч. 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

07 жовтня 2016 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено Договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, у відповідності до умов якого первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та Договорами забезпечення до них та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює Ціні договору у порядку та строки, встановлені цим Договором (а.с.14-15).

Згідно з п. 2.2 Договору про відступлення права вимоги Сторони погодили, що Первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор зобов`язаний набувати такі Права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей Позичальників.

Розмір Заборгованостей Позичальників, Права вимоги до яких відступається згідно Реєстру прав вимог, вказується у кожному окремому Реєстрі до цього Договору. Реєстр прав вимог складається Сторонами в паперовому та електронному вигляді (у форматі xls). Реєстр прав вимог на паперовому носії (з основною інформацією за Кредитними договорами) підписується уповноваженими представниками Сторін і скріплюється печатками Сторін. Реєстр прав вимог на електронному носії (з додатковою інформацією за Кредитними договорами) передається Первісним кредитором Новому кредитору і повинен повністю відповідати Реєстру прав вимог на паперовому носії в частині основної інформації за Кредитними договорами, підписаному Сторонами. У випадку розбіжностей між інформацією, що наведена у Реєстрі прав вимог на паперовому носії та Реєстру прав вимог на електронному носії перевагу має інформація Реєстру прав вимог на паперовому носії.

18.10.2019 року ОСОБА_1 надіслано Повідомлення про відступлення прав вимоги, яким позичальника повідомлено, що права вимоги за кредитним договором № 6474252212 від 18.10.2019 року укладеним між ним та ТОВ «ФК«ЦФР» будуть відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» (надалі Набувач) на підставі Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року (а.с.8).

2 грудня 2022 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №HI/11/7-Ф. (а.с.16-18).

У відповідності до умов Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «САПБ» Права Вимоги за Кредитними Договорами, Договорами Поруки в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги

Згідно п. 2.3 Договору факторингу Відступлення Права Вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за Кредитними Договорами та їх перехід від Клієнта до фактора відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Прав Вимог згідно Додатку №2, але не раніше здійснення оплати Фактором згідно п. 3.1 цього Договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до Позичальників стосовно Боргу та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Прав Вимог - підтверджує факт переходу від Клієнта до фактора Прав Вимоги Боргу та є невід`ємною частиною цього Договору.

На підтвердження факту сплати за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № HI/11/7-Ф від 02.12.2022 року позивачем надано Платіжну інструкцію №19084 від 02.12.2022 року, з якої слідує, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатив на розрахунковий рахунок АТ «ТАСКОМБАНК» кошти у сумі 1489798,65 грн, обумовлену сторонами у п.3.1 Договору факторингу (а.с.20).

Актом прийому-передачі Реєстру Прав Вимоги від 02 грудня 2022 року АТ «ТАСКОМБАНК» передало позивачу Реєстр Прав Вимоги кількістю 7276 шт, після чого, з урахуванням пункту 2.1. Договору факторингу № НI/11/7-Ф від «02» грудня 2022 року, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Боргу від Позичальників і фактор стає кредитором по відношенню до Позичальників стосовно їх Боргів (а.с.19).

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Суд зазначає, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11.09№ 755/2284/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) дійшов висновку про те, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи.

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

При цьому, пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника про рух коштів є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи.

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

При цьому, пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника про рух коштів є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20.

Також, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Крім того, в обов`язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, а і факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2020 року в справі № 194/1126/18.

За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.95 ЦПК України).

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Виходячи з наведених умов вказаного кредитного договору, кредитодавець зобов`язаний надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором.

Між тим, надані позивачем документи, ні прямо, ні опосередковано, не підтверджують факт отримання відповідачем від первісного кредитора коштів на підставі укладеного кредитного договору.

Згідно з Витягом з Реєстру Прав Вимог від 02 грудня 2022 року до ТОВ «ФК «ЄАПБ» від АТ «Таскомбанк» перейшло право вимоги по заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 6474252212 у загальній сумі 2154,56 грн, з яких: 7 559,19 грн. – загальна заборгованість по тілу кредиту; - 0,97 грн. - загальна заборгованість по відсоткам; - 4 492,32 грн. — загальна заборгованість по комісії; - 0,00 грн. - загальна заборгованість по несанкціонованим овердрафтам: - 102,08 грн. - пеня/штрафи (а.с.21).

Аналогічний розмір заборгованості вбачається із розрахунку заборгованості по кредитному договору № 6474252212 від 18.10.2019 року, укладеного з ОСОБА_1 станом на 05.12.2022 року (а.с.12-13).

Однак, будь-яких первинних бухгалтерських документів, які можуть бути доказами отримання ОСОБА_1 на його розрахунковий рахунок кредитних коштів та користування ними суду не надано, а розрахунок заборгованості самостійно не підтверджує зарахування коштів на його рахунок, відтак не може бути прийнятий судом, як доказ отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, відтак, наявності заборгованості за кредитом.

Із клопотанням про витребування із банківської установи доказів, у тому числі про відкриття банком розрахункового рахунку на ім`я ОСОБА_1 , випуск картки та рух коштів за цим рахунком, позивач не звертався.

У зв`язку із викладеним, суд вважає недоведеним факт надання відповідачеві кредитних коштів за спірним договором та, як наслідок, недоведеним є факт виникнення у ОСОБА_1 заборгованості за спірним договором перед первісним кредитором. У зв`язку із недоведеністю виникнення у ТОВ «ФК «ЦФР» права вимоги до відповідача, таке право відсутнє і у позивача на підставі договору факторингу.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст.12, ч. 2 ст.13 ЦПК України).

Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 2 ст.83, ч. 1 ст.84 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1ст. 81 ЦПК України).

Позивач з клопотанням про витребування відповідних доказів до суду не звертався.

Оскільки позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, саме він несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів відповідачу, тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з недоведеністю заявлених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13, 76-78,80-81, 83, 89, 95,141, 178,264, 274-279, 280-282,352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 10 березня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.С.Петлюри, 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ).

Суддя О.А.Дем`янова