Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №947/44793/25 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/44793/25

Провадження № 2/947/1016/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10.03.2026 м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі:

- секретаря судового засідання Дімової Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позиції позивача та відповідача, інших учасників справи

У грудні 2025 року до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі також – позивач), поданим в його інтересах представником ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 (далі також – відповідач) про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме: 150 100,86 грн майнової шкоди, з яких 144 100,86 грн різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, та 6 000 грн витрат, пов`язаних з оплатою послуг стоянки автомобіля, а також 50 000 грн моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що наразі майнова шкода (збитки), заподіяні внаслідок ДТП, які виразилися у вартості невідшкодованого прямого збитку в результаті пошкодження автомобіля та витратах позивача з оплати послуг стоянки, а також заподіяна йому моральна шкода, не відшкодовані. Вина відповідача у вказаній ДТП підтверджена постановою суду. Цивільно-правова відповідальність відповідача на час ДТП була застрахована у ПАТ НАСК «Оранта».

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Заяви та клопотання учасників справи

Не надходили.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 08.12.2025 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Судові засідання призначалися на 18.12.2025 та 05.02.2026.

Ухвалою суду від 05.02.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 05.03.2026.

У судове засідання 05.03.2026 позивач та відповідач, їх представники, належним чином повідомлені, не з`явилися, про причини неявки не повідомили. Представник позивача просив розглянути справу за їх відсутності, позов задовольнити.

Відтак,суд уважає за можливе провести судовий розгляд за наявними матеріалами та винести заочне рішення по суті спору. Будь-яких заперечень від позивача/відповідача про ухвалення заочного рішення у справі не надходило.

Фактичні обставини справи

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд доходить висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що відповідно до полісу страхування серії АТ № 005842822 ПАТ НАСК «Оранта» застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача та інших осіб, допущених до керування автомобілем марки «BMW 520», р.н. НОМЕР_1 , з такими умовами: страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю – 320 000 грн; за шкоду, заподіяну майну – 160 000 грн; франшиза – 2 500 грн.

Відповідно до постанови Київського районного суду м. Одеси від 18.09.2025 у справі № 947/27930/25 установлено, що 29.12.2024 о 18 год 40 хв, ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «BMW 520», р.н. НОМЕР_1 , на перехресті доріг вулиці Левітана з вулицею Люстдорфська дорога в м. Одесі, не зупинився на жовтий сигнал світлофору та продовжив рух по перехрестю, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «Nissan Leaf», н.з. НОМЕР_2 . За наслідками ДТП ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження.

Кримінальне провадження № 120241622480001413 від 30.12.2024 за ч. 1 ст. 286 КК України постановою слідчого СВ ВП № 1 ОРУ № 1 ГУНП в Одеській області Войнова Р.В. закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Дані про проведення судово-медичної експертизи відсутні.

Висновки інших експертиз до матеріалів справи не долучалися.

Відповідно до висновку транспортно-товарознавчої експертизи № 42/25-Е від 04.08.2025, проведеної судовим експертом ФОП ОСОБА_6 на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Nissan Leaf», н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка мала місце 29.12.2024, становить 286 323 грн. Оплата послуг експерта підтверджена платіжною інструкцією від 16.06.2025 на суму 4 500 грн.

На підставі страхового акта № ОЦВ-ЗГ-24-15-27009/2 від 03.10.2025 ПАТ НАСК «Оранта» прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування у зв`язку з пошкодженням його автомобіля в розмірі 142 222,14 грн. Здійснення оплати підтверджено випискою про рух коштів за картковим рахунком позивача № НОМЕР_3 за 03.10.2025, відкритому в АТ «Універсал Банк».

Застосовані норми права

Надаючи правову кваліфікацію встановленим обставинам, суд зазначає, що спірні правовідносини з приводу відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП за участі застрахованих транспортних засобів, врегульовані положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі також – Закон № 1961-IV), а також приписами ЦК України.

При цьому, застосовуючи правові норми до спірних правовідносин та визначаючи їх зміст шляхом тлумачення, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), відповідно до якої національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (п. 45, рішення ЄСПЛ від 06.12.2007, справа «Воловік проти України», заява № 15123/03).

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону № 1961-IV).

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону № 1961-IV).

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір

збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 1 ст. 1192 ЦК України).

Водночас, приписами ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З кумулятивного аналізу приписів Закону № 1961-IV та норм ЦК України логічно випливає, що обов`язок особи, відповідальність якої застрахована, щодо відшкодування шкоди потерпілій особі носить субсидіарний (додатковий) характер. При цьому особа, відповідальність якої застрахована, як винуватець ДТП, здійснює виплати на користь потерпілої особи в розмірі фактично понесених витрат на відновлення транспортного засобу без врахування фізичного зносу тільки у разі, якщо вони перевищують страхову суму (максимальний розмір страхового відшкодування заподіяної майнової шкоди з урахуванням фізичного зносу) та за наявності доказів її фактичного розміру.

У цій частині норми Закону № 1961-IV щодо відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою відповідальність, є спеціальними нормами відносно приписів норм ЦК України та підлягають переважному застосуванню до спірних правовідносин.

Мотиви прийнятого рішення

У цій справі позивач просить відшкодувати завдані збитки з урахуванням розміру сплаченого страхового відшкодування. Відтак суд вирішує спір в межах заявлених позовних вимог.

Отже, виходячи з фактичного розміру заподіяних збитків, суд проводить такі обрахування.

1. Позивачеві частково відшкодовано страховою компанією 142 222,14 грн за полісом обов`язкового страхування.

Водночас страхова компанія свої зобов`язання перед позивачем в межах ліміту страхового відшкодування не виконала у повному обсязі. Розмір відшкодування, який підлягає додатковому стягненню зі страхової компанії становить 17 777,86 грн (страховий ліміт 160 000 грн – 142 222,14 грн). Однак позовні вимоги до страхової компанії не заявлялися.

При цьому, розмір ПДВ може бути відшкодований страховою компанією після надання документів позивачем, які підтверджують придбання запчастин та робіт у платника ПДВ по факту їх здійснення.

2. Оскільки відповідач несе субсидіарну відповідальність, він повинен відшкодувати збитки, не покриті полісом, в розмірі 126 323 грн (286 323 грн – 160 000 грн)

3. До визначеного розміру майнової (шкоди) збитків, які підлягають відшкодуванню відповідачем, необхідно додати розмір франшизи (2 500 грн). Отже загальний розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, становить 128 823 грн.

Щодо додаткових витрат.

До вартості матеріального збитку, який визначається під час оцінки, не включаються витрати власника КТЗ, пов`язані з транспортуванням, зберіганням КТЗ, оплатою за експертні дослідження, поштовими витратами, з викликом сторін для технічного огляду КТЗ та іншими витратами. У разі визначення вартості матеріального збитку враховується фактичний технічний стан складових частин КТЗ до події (ДТП, страховий випадок, стихійне лихо, протиправні дії, розукомплектування тощо) (п. 8.4. «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (в редакції наказу від 24.07.2009 № 1335/5/1159).

Отже, відшкодування додаткових витрат, які безпосередньо перебувають у причинному зв`язку з ДТП та процесом відновлення пошкодженого автомобіля, стягуються додатково з винуватця ДТП в порядку ст. 1166, 1187, 1192 ЦК України.

Водночас, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону № 1961-IV).

Оскільки полісом обов`язкового страхування покриваються витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки, відтак вартість оплати за послуги стоянки автомобіля після ДТП в розмірі 6 000 грн також підлягають стягненню зі страхової компанії (160 000 грн - 142 222,14 грн – 6 000 грн = 11 777,86 грн (залишок за пролісом)

Щодо відшкодування моральної шкоди

Обґрунтовуючи наявність та розмір заподіяної моральної шкоди внаслідок ДТП позивач зазначив, що з вини відповідача пошкоджено його автомобіль. Пошкодження є суттєвими, відтак автомобіль тривалий час не міг використовуватися за призначенням. Позивач щоденно зазнає моральних переживань та душевних страждань, пов`язаних із пошкодженням його автомобіля, порушенням звичайного та притаманного йому способу життя, що змушує його користуватися громадським та іншим транспортом, замість власного автомобіля, що ускладнює можливість нормально спланувати свій робочий та особистий час.

Будь-якого відшкодування зі сторони відповідача він не отримав.

Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини (ч. 1 ст. 1167 ЦК України)

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 5, 9 постанови Пленуму).

Відтак, оцінюючи глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, спричинених наслідками ДТП, ступінь вини відповідача, його відношення до вчиненого, поведінку після ДТП, зокрема, щодо невідшкодування навіть частково заподіяної моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд уважає за необхідне зменшити заявлену потерпілим суму на відшкодування моральної шкоди та визначити її в розмірі 15 000 грн.

Саме такий розмір, на думку суду, відповідає фактичним обставинам справи, є справедливим та домірним заподіяній моральній шкоді, не буде містити для відповідача надмірного тягаря та не призведе до безпідставного збагачення потерпілої особи.

Відповідно до приписів ст. 261 Закону № 1961-IV, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому – фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Оскільки моральна шкода спричинена не ушкодженням здоров`я, а пошкодженням автомобіля позивача, остання підлягає стягненню виключно з відповідача, а не зі страхової компанії в частині.

Висновки суду

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 2 ст. 13, ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Проаналізувавши заяви по суті справи та надані учасниками докази на їх підтвердження, у поєднанні із застосованими нормами права, враховуючи мотиви, покладені в основу рішення, суд доходить висновку, що позивачем частково доведено перед судом належними та допустимими доказами розмір завданої шкоди (збитків) у результаті ДТП та підставності їх відшкодування відповідачем.

Установлений судом розмір відшкодування моральної шкоди, на думку суду, не становить для відповідача надмірного тягаря, є справедливим та співмірним із заподіяною шкодою.

Іншого перед судом не доведено.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, рішення від 10.02.2010).

Отже суд, надавши відповідь на основні аргументи сторін, які відноситься до предмету спору, та обґрунтувавши прийняте рішення, не вбачає за необхідне надавати відповідь на кожний детальний аргумент, указаний в заявах по суті справи, які не стосуються предмету спору.

Судові витрати

За приписами ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 143 823 (128 823 + 15 000 грн), що становить 71,87 % від ціни позову 200 100,86 грн (150 100,86 грн + 50 000 грн), відтак судові витрати, які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача становлять 1 150,50 грн витрат зі сплати судового збору та 3 234,39 грн витрат на залучення експерта.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_1 завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди майнову шкоду в розмірі 128 823 грн, моральну шкоду в розмірі 15 000 грн, 1 150,50 грн витрат зі сплати судового збору та 3 234,39 грн витрат на залучення експерта.

3. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП невідомий, місце реєстрації: невідоме).

Суддя: К. А. Цирфа