Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №148/2337/25 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2337/25

Провадження №2/148/128/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

25 лютого 2026 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,

за участю секретаря Семенової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони перебували у шлюбі та від даного шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина повністю знаходиться на утриманні позивачки. На даний час позивачка не працює і у неї немає можливості повністю забезпечити фізичний та духовний розвиток дитини.

Відповідач не надає матеріальної допомоги сім`ї, не займається вихованням дитини, добровільно аліменти не сплачує, тому позивачка звернулася з даним позовом до суду в якому просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивачки, аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення даного позову і до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчить довідка про доставку смс-повідомлення на номер телефону вказаний у позовній заяві, відомостей про причини неявки суду не надала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини своєї неявки суд не повідомив, у встановлений судом строк відзив не подав.

За таких обставин, суд ухвалив, розглянути справу заочно за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 25.05.2024 Тульчинським відділом ДРАЦС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 25.05.2024. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с. 8).

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00052225689 від 05.07.2025, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , зареєстрували шлюб 21.03.2013 за актовим записом № 27 у Відділі ДРАЦС реєстраційної служби Тульчинського районного управління юстиції у Вінницькій області (а.с. 12, 13).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 10.07.2013 Відділом ДРАЦС реєстраційної служби Тульчинського районного управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та її батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 14).

Згідно довідки № 10150 виданої 10.09.2025 головним спеціалістом відділу ЦНАП Тульчинської міської ради, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та разом з нею зареєстрована та проживає її донька ОСОБА_3 , яка знаходиться на її утриманні (а.с. 16).

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ ( 78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 2 та 3 ст. 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сум за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Судом встановлено, що дитина проживає з матір`ю - позивачем у справі, тому аліменти необхідно стягувати на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму ВСУ № 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення в Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого та рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Визначаючи розмір аліментів, які мають стягуватись з відповідача, судом враховано інтереси дитини, а також, оскільки відповідач у судове засідання не з`явився, ним не надано відомостей про його стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, відсутність у нього інших утриманців, беручи до уваги дані обставини, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти в заявленому позивачем розмірі - 1/4 частину його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В свою чергу, належним чином повідомлений відповідач, не надав суду доказів на спростування позиції позивача щодо заявленого розміру аліментів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та захисту прав малолітньої дитини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених нею межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Оскільки, позовну заяву пред`явлено до суду 11.09.2025, тому відповідно, починаючи з цієї дати суд присуджує аліменти.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

За п. 3 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ ( 78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, ст. 51 Конституції України, п. 17 постанови Пленуму ВСУ № 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", ст. 180 – 183, 191 СК України, ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, ст. 263-265, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В :

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована, за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки зі всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.09.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуто Тульчинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: