Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №126/212/26 — Бершадський районний суд Вінницької області

П О С Т А Н О В А

Справа № 126/212/26

Провадження № 3/126/227/2026

"10" березня 2026 р. м. Бершадь

Суддя Бершадського районного суду

Вінницької області

Губко В. І.

розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності не притягувалася ,

за ч.1 ст. 184 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 674705 від 26.01.2026, 27.12.2025 близько 12 год. в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 неналежним чином виконувала батьківські обов`язки щодо забезпечення належних умов виховання сина ОСОБА_2 ,2017 р.н., внаслідок чого останній наніс тілесні ушкодження ОСОБА_3 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину свою не визнала, пояснила, що належним чином виконує батьківські обов`язки. Обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності. Просила закрити провадження в справі.

Заслухавши пояснення особи, яка притягаються до адміністративної відповідальності та дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, що тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не вважається будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Обов`язок батьків, а також осіб, що їх заміняють щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст.150 Сімейного Кодексу України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства».

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Разом із цим, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення неможливо встановити, які саме із покладених на ОСОБА_1 обов`язків нею не виконувалися та в чому полягало ухилення нею від виконання зазначених обов`язків.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Із матеріалів даної справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 мала умисел ухилятися від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо належного виховання дитини та що вона передбачала і свідомо допускаю шкідливих наслідків, бажала їх настання.

Вищевикладене свідчить про те, що органом уповноваженим на складання протоколу, не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини пом`якшуючі або обтяжуючі відповідальність, чи заподіяна шкода, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року в справі № 177/525/17(2- а/177/23/17) вказав, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням вимог статей 245, 251, 252 КУпАП, ст. 62 Конституції України поза розумним сумнівом не доведена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо недоведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в діях останньої наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7, 184, 247, 251, 279, 280, 283, 284 КУпАП,суд

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Бершадський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В. І. Губко