Вирок від 09 березня 2026 р. у справі №754/18471/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/523/26

Справа№754/18471/25

Вирок

Іменем України

10 березня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - ОСОБА_1

за участю секретаря: - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025105030000739 від 10.09.2025 щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань, Черкаської області, громадина України, військовослужбовця військової служби за призивом під час мобілізації, який обіймає посаду солдата оператора-сапера ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 27.06.2025 вироком Центрального районного суду м. Дніпра, за ч.1, ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 (два) роки:

за участю: сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порушення вимог ст. ст. 3, 6, 13, 19 та 20 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», будучи раніше судимим 27.06.2025 вироком Центрального районного суду м. Дніпра, за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на 2 (два) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням (іспитовий строк 2 (два) роки), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, тобто діючи умисно, з особистих мотивів, з метою незаконного придбання та зберігання психотропної речовини для її подальшого вживання, 10.09.2025, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 15 год. 20 хв. перебуваючи у лісосмузі по проспекту Лісовому у місті Києві знайшов та підняв 1 ( один ) пакет з прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовим замком, в середині якого знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обсяг якої заборонений - PVP, маса PVP в речовині становить 0,648 г, тим самим незаконно придбав психотропну речовину, яку в подальшому поклав до пачки з під цигарок та сховав під футболку, в яку був одягнений, тобто почав незаконно зберігати при собі психотропну речовину без мети збуту.

У подальшому, продовжуючи свої протиправні дії, усвідомлюючи їх суспільно небезпечний характер, тобто діючи умисно, за невстановленого досудовим точного часу, але не пізніше 15 годині 20 хвилин 10.09.2025, ОСОБА_3 , зберігаючи при собі психотропну речовину без мети збуту, переніс останню за адресою: АДРЕСА_2, де був зупинений оперуповноваженими працівниками поліції.

У цей же день, тобто 10.09.2025 о 15 годині 20 хвилин працівниками відділу поліції № 1 Деснянського УП ГУНП у місті Києві, в ході відпрацювання ввіреної території за адресою: АДРЕСА_2, було затримано в порядку ст. 298-2 КПК України ОСОБА_3 , та під час проведення особистого обшуку виявлено та вилучено з пачки з під цигарок, яка була схована під футболку, в яку він був одягнений, 1 (один) пакет з прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовим замком, в середині якого знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений - PVP, маса PVP в речовині становить 0,648 г, яку ОСОБА_3 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що восени 2025 року у Деснянському районі м. Києва по вул. Лісовій підібрав пакет з психотропною речовиною та поклав її у пачку цигарок, розумів, що це заборонена речовина, підібрав для власного вжитку. В подальшому був зупинений працівниками поліції. Усвідомив вчинене, зробив для себе відповідні висновки, про вчинене дуже жалкує. У вчиненому щиро кається.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та не оспорює фактичні обставини, пояснивши при цьому, що він правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує про визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду не має сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченому порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує, щодо такого порядку судового розгляду, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статею.

Як обставину, яка згідно ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття у вчиненому.

Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлені.

Прокурор в судовому засіданні просив визнати винним ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 309 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Центрального районного суду м. Дніпра від 27.06.2025 та остаточно призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі. При цьому прокурор просив урахувати таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття, та відсутність обставин, що обтяжують покарання та застосувати до ОСОБА_6 положення ст. 58 КК України та замість позбавлення волі призначити службове обмеження на той самий строк.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненому злочину визнав в повному обсязі, під час судового розгляду надавав чіткі та послідовні показання, не намагався приховати певні обставини, у зв`язку із чим судовий розгляд справи був проведений у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, розкаявся у вчиненому.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що .

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 65 КК України та особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, який раніше судимий, є військовослужбовцем, посередньо характеризується за місцем служби, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення і призначає йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_3 кримінальне правопорушення у даному кримінальному провадженні скоїв після постановлення щодо нього вироку Центрального районного суду м. Дніпра від 27.06.2025, а відтак покарання йому слід призначити за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

На думку суду, саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення як обвинуваченим, так й іншими особами нового злочину, досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України.

Відповідно до ст. 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

У відповідності з ч. 2 ст. 58 КК України із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання ().

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , обіймає посаду солдата оператора-сапера ІНФОРМАЦІЯ_2, посередньо характеризується за місцем служби, враховуючи обставини справи та особу винного, суд уважає за необхідне на підставі ст. 58 КК України замінити призначене йому покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження на той самий строк з відрахуванням у дохід держави 15 відсотків з його грошового забезпечення.

При цьому суд уважає, що з огляду на продовження воєнного стану в Україні, високої необхідності держави у військовослужбовцях, саме таке покарання надасть можливість обвинуваченому продовжувати проходити військову службу, та шляхом відрахування в дохід держави частини його грошового забезпечення принести більшу суспільну користь.

На думку суду, саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку ст. 100 КК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, а саме витрати на проведення судових експертиз, у розмірі 3565 гривні 60 копійки стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.

Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись ст. ст. 349, 368, 370 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Центрального районного суду м. Дніпра від 27.06.2025, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 58 КК України замінити ОСОБА_3 покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України у виді 2 років службового обмеження для військовослужбовців та із суми грошового забезпечення ОСОБА_3 відраховувати в дохід держави 15 % (п`ятнадцять) відсотків.

Стягнути зі ОСОБА_3 процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 3565 гривень 60 копійок.

Речові докази: психотропну речовину PVP масою - 0,648 г, яка зберігається в камері речових доказів Деснянського УП ГУ НП в м. Києві (квитанція №000479) - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя ОСОБА_1