Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №372/6618/25 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/6618/25

Провадження 2-а-7/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Рабчуна Р.О.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2025 року позивач ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний Суд», в особі представника адвоката Соларьової Дар`ї Володимирівни, звернувся до Обухівського районного суду Київської області з вказаним позовом. В обґрунтування позову вказав, що 03.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову № 2456/1. Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. у зв`язку з тим, що позивач не прибув за викликом до ТЦК та СП.

З такою постановою позивач не згодний, оскільки пройшли строки, передбачені ч. 9 ст. 38 КУпАП, з огляду на те, що за даними реєстру він нібито порушив правила військового обліку 20.12.2024 року, а тому строк притягнення закінчився 20.03.2025. Крім того, щодо неявки за повісткою зазначає, що перебував на примусовому психіатричному лікуванні у КНП КОР «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання». Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про поновлення строку для звернення до суду. Враховуючи вищевикладене, позивач просить скасувати спірну постанову, провадження у справі закрити на підставі п.п.1,7 ст. 247 КУпАП.

Ухвалою суду від 27 листопада 2025 року вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 79459858, відкритому 29.10.2025 державним виконавцем Васильківського відділу державної 1 виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лось Вікторією Олександрівною про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 34 000 грн. на виконання постанови № 2456/1 від 03.07.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, до завершення розгляду судом справи та набранням рішенням законної сили. (а.с. 85-87).

Ухвалою суду від 27 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 88-89).

07 січня 2026 року на адресу Обухівського районного суду Київської області через підсистему «Електронний Суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який він мотивує тим, що вимоги заявлені в позовній заяві є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а постанова винесена позивачем є законною. Позивач не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначених в повістці. Крім того, зазначає, що позивачу направлялась повістка шляхом засобів поштового зв`язку через АТ «Укрпошта», однак останній не з`явився. Тому просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 103-114).

22.12.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний Суд» представником позивача було направлено відповідь на відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх доводів, вказує, що 17.12.2025 позивач отримав відзив відповідача, поданий з пропуском установленого судом строку. Крім того, відзив не містить дати його складання та до нього не додано довіреність представника, який його підписав.

Відповідач зазначає, що правопорушення вчинено 10.12.2024, однак протокол складено лише 19.06.2025, а постанову винесено 03.07.2025, тобто зі значним пропуском строків. Також позивач не з`явився за викликом, оскільки перебував на примусовому лікуванні у психіатричному закладі з 25.09.2022 по 24.12.2024, що підтверджується медичними документами (а.с. 96-102).

Суд, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтується позов, а також вивчивши відзив на позовну заяву, встановив наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін у спрощеному порядку, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом досліджуються саме представлені сторонами письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилається кожна з них, інших суду не представлено.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 9, 244 КАС України, виходить з такого.

Відповідно до протоколу № 763 від 19.06.2025 року « ОСОБА_1 не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк та місце зазначені в повістці (згідно даних АІТС «Оберіг» порушник військового обліку з 20.12.2024), чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Порушення встановлено на момент доставки гр. ОСОБА_2 працівниками Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_4 19.06.2025 (а.с. 20).

У поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що «Я, ОСОБА_1 , не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , так як знаходився на примусовому лікуванні. У психіатричному відділенні примусового лікування № 13».

На підтвердження вказаного, ОСОБА_1 надав на ознайомлення представникам ІНФОРМАЦІЯ_4 виписку із історії хвороби № 2728.

Як вбачається з виписки із історії хвороби № 2728 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , поступив в КНП КОР «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання» 25.09.2022, а виписаний тільки 27.12.2024 року (а.с.10).

Згідно рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 17.04.2018 року ОСОБА_1 призначено примусове лікування з посиленим наглядом. З 25.09.2022 для продовження лікування ОСОБА_1 був направлений до КНП КОР «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об?єднання».

Ухвалами Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2024 року були змінені ПЗМХ у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом на АППЛ (амбулаторне примусове психіатричне лікування) (а.с. 24-25).

Таким чином, ОСОБА_1 не міг отримати повістку ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також не міг прибути за викликом, оскільки перебував на примусовому психіатричному лікуванні до 27.12.2024.

Однак, вже в постанові № 2456/1 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП зазначено, що « ОСОБА_1 після направлення повістки рекомендованим листом «Укрпошти» № 0610211957444 від 27.11.2024 не з`явився в термін вказаний в повістці без поважних причин, чим порушив ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (додаток 2 п. 1.2 до Переліку)».

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що строк притягнення до адміністративної відповідальності вже минув на момент винесення оскаржуваної постанови.

Відповідач обґрунтовує свої дії належним оповіщенням позивача про виклик до ТЦК та СП.

Згідно з ст. 9, 77 КАС України розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, вільності та свободи у поданні суду доказів в обґрунтування свої вимог та заперечень та доведенні перед судом в їх переконливості; однак, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Відповідно до частин 1, 4 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Судом встановлено, що датою скоєння правопорушення, яке відповідачем інкримінувалося позивачеві є дата неявки до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою, тобто, - 10.03.2025 року відповідно до повістки № 0610211957444, що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, на момент винесення оскаржуваної постанови тримісячний строк накладення адміністративного стягнення закінчився.

Незважаючи на це, відповідачем поза строками накладення адміністративного стягнення, а саме, - 03.07.2025 було винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення.

Крім того, відповідач не звернув увагу, що позивач не міг прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 через наявність поважної причини, а саме, проходження примусового лікування, що вказує на відсутність складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв не в межах та не в спосіб визначений законом, що призвело до притягнення позивача до адміністративної відповідальності поза межами строків накладення адміністративного стягнення та за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Зважаючи на це, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 2456/1 від 03.07.2025, винесена відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень, підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

При цьому, суд зауважує, що вимога позивача щодо визнання протиправною постанови є безпідставною, оскільки, такий спосіб захисту як визнання протиправними дій та рішення під час оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності частиною третьою статті 286 КАС України не передбачений.

Отже, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 6, 19, 77, 90, 159, 241-246, 268-272, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 від 03.07.2025 року № 2456/1 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у виді штрафу в 17 000 грн. 00 коп. та закрити провадження у справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого ним судового збору в розмірі 1211,20 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.О. Рабчун