Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №706/749/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/351/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №706/749/25 Орендарчук М.П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Черкаси :

Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

судді-доповідачаНовікова О. М.,

суддів:Василенко Л. І., Карпенко О. В.,

за участю секретаря Костенко А. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гонди Олега Юрійовича на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 13 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівна, про зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в :

У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів про зняття арешту з майна, накладеного постановою про арешт майна боржника № 77593269 від 28.03.2025 приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни, а саме - з права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 71246885000:02:001:0052, яка розташована за адресою; Черкаська область, Христинівський район, в адмінмежах Пеніжківської сільської ради.

В обґрунтування позову вказала, що 20.09.2016 укладено Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Сторонами договору виступили: Орендодавець - ОСОБА_2 та орендар - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 .

Згідно з умовами договору, орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 3,1127 га., з кадастровим номером 71246885000:02:001:0052, розташовану за адресою; Черкаська обл., Христинівський р., в адмінмежах Пеніжківської сільської ради. Даний договір було укладено строком на 15 років.

Позивач укладав договір оренди землі з ОСОБА_3 , виходячи з особистої довіри саме до цієї особи та її добропорядності як орендаря, оскільки умови оренди повністю задовольняли власника землі. Однак, у зв`язку з тим, що у ОСОБА_3 , виникли обставини, що унеможливили подальше використання безпосередньо ним земельної ділянки за призначенням, це зумовило ініціативу позивача щодо дострокового розірвання договору оренди.

На сьогоднішній день договір оренди землі між позивачем та ОСОБА_3 , є розірваним за згодою сторін, що підтверджується відповідною додатковою угодою від 13.02.2025 року та Актом приймання-передачі земельної ділянки.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 13.11.2025 позов задоволено.

Знято арешт з нерухомого майна, накладеного згідно з Постановою про арешт майна боржника № 77593269 від 28.03.2025 року приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59234354 від 28.03.2025), а саме - з права оренди земельної ділянки з кадастровим номером номером 7124685000:02:001:0052, розташованї за адресою; Черкаська область, Христинівський район, в адмінмежах Пеніжківської сільської ради, яка належить ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , судовий збір в розмірі 1211,20 грн., по 605,60 грн. з кожного.

Рішення суду обґрунтовано тим, що приватний виконавець не мав права накладати арешт на право оренди земельної ділянки боржника орендаря (не власника земельної ділянки) та застосовувати такий захід примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки шляхом проведення електронних торгів, оскільки під час виконання рішення суду арештованими та реалізованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику.

Судом враховано, що додаткова угода про дострокове розірвання договору оренди землі від 13.02.2025 року є чинною, підписана сторонами договору і сторонами договору не заперечується про розірвання договору оренди то доводи відповідача, що додаткова угода є фраудаторним правочином, тобто укладеним з метою нанести шкоду кредитору, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і не здатні вплинути на рішення суду.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та стягнути з неї на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що арешт права оренди земельної ділянки було накладено в межах виконавчого провадження про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 8 116 490 грн. На момент арешту право оренди на земельну ділянку було зареєстроване за ФОП ОСОБА_3 , тому такий арешт накладено приватним виконавцем законно і в межах діючого законодавства.

Крім того вказано, що додаткова угода, якою розірвано договір оренди землі є фраудаторним правочином, укладеним з метою нанести шкоду кредитору і дії позивача та ОСОБА_3 по укладенню додаткової угоди в даному випадку є фіктивними та здійснені для уникнення відповідальності ФОП ОСОБА_3 від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Позовна заява фактично спрямована на позбавлення ФОП ОСОБА_1 можливості реалізувати виконання рішення суду через виконавче провадження, оскільки зняття арешту позбавить виконавця інструментів впливу на боржника та унеможливить виконання судового рішення.

Також вказано на помилковість застосування судом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 904/968/18, оскільки вони зроблені з урахуванням іншого матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, тому не може бути застосованим до правовідносин у даній справі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, не з`явились. Відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.03.2024 у справі №925/1467/22 стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - 8 116 490 грн. 00 коп. боргу, 121 747 грн. 35 коп. судових витрат.

Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 у справі №925/1467/22 заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 100 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 31 067 грн. 40 коп. витрат на проведення експертизи.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 року, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.03.2024 року та на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 року задоволено частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.03.2024 року у справі № 925/1467/22 залишено без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 у справі №925/1467/22 скасовано в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 70 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В решті додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 у справі №925/1467/22 в частині стягнення 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 31 067,40 грн витрат на проведення експертизи залишено без змін.

20 березня 2025 року Господарським судом Черкаської області було видано Накази того ж дня 20 березня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяною Петрівною відкрито виконавче провадження № 77593269.

20 березня 2025 року Господарським судом Черкаської області було видано Накази того ж дня 20 березня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяною Петрівною відкрито виконавче провадження № 77593269.

28.03.2025 року приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни винесла постанову про арешт майна боржника № 77593269 та прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59233971 від 28.03.2025, якою арештовано право оренди та в послідуючому виставлено на земельні торги.

Між тим, 20.09.2016 було укладено Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Сторонами договору виступили: Орендодавець – ОСОБА_2 та орендар - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 .

Згідно з умовами договору, Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 3,1127 га, з кадастровим номером 71246885000:02:001:0052, розташована за адресою: Черкаська обл., Христинівський р., в адмінмежах Пеніжківської сільської ради. Даний договір було укладено строком на 15 років.

13.02.2025 сторонами договору було укладено Додаткову угоду про дострокове розірвання договору оренди землі від 20.09.2016 року.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (із змінами та доповненнями) визначено, що державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки є речовим правом, відмінним від права власності на земельну ділянку, та відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» таке речове право відноситься до об`єктів звернення для стягнення при примусовому виконанні судових рішень.

Згідно ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом (ч. 5 ст. 93 ЗК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 135 ЗК України передбачено, що звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Стаття 5 Закону № 1404-VIII визначає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно до абзацу 7 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки відносяться до речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX ч. 5 ст. 93 ЗК України викладено у такій редакції:

«5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством».

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» від 02.05.2023 № 3065-IX ч. 5 ст. 93 ЗК України викладено у такій редакції:

«5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством».

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в межах державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у межах такого партнерства/концесії)».

Згідно договору оренди землі від 20/09/2016, а саме підпункту а п. 34 (а.с. 5) передбачено право сторін розірвати договір за взаємною згодою.

Як вбачається з додаткової угоди про дострокове розірвання від 13.02.2025 (а.с. 8 зворотна сторона) ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 дійшли згоди розірвати договір оренди землі від 20.09.2016 з моменту підписання додаткової угоди та погодили, що у сторін відсутні претензії один до одного по умовам виконання зобов`язань по договору.

Додаткова угода була підписана сторонами 13.02.2025, крім того сторонами в цей же день підписано акт прийому-передачі, що є додатком до додаткової угоди, згідно якого орендар ФОП ОСОБА_3 повернув, а орендодавець ОСОБА_2 прийняла земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 3,1127 га з кадастровим номером 7124685000:02:001:0052, що розташована за адресою: Черкаська обл., Христинівський р-н, в адмінмежах Пеніжківської сільської ради.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент розгляду справи про зняття арешту з майна додаткова угода від 13.02.2025 про дострокове розірвання договору оренди землі від 20.09.2016 є чинною і приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Т. П., накладаючи 28.03.2025 арешт на право оренди земельної ділянки у виконавчому провадженні № 77593269, не звернула уваги, що на вказану дату договір оренди між сторонами був розірваний і у ФОП ОСОБА_4 було відсутнє право оренди відносно спірної земельної ділянки.

Дана обставина спростовує доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що арешт в межах виконавчого провадження було накладено законно і в межах діючого законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що додаткова угода від 13.02.2025 про дострокове розірвання договору оренди є фраудаторним правочином та містить ознаки підробки, оскільки була укладена «заднім числом» колегія суддів відхиляє, оскільки в підтвердження вказаних доводів скаржником не було надано жодних належних та допустимих доказів. Суд не може керуватися лише припущеннями сторони про дату укладення договору.

Зокрема, під час розгляду справи у ній не заявлявся зустрічний позов з вимогою про визнання додаткової угоди недійсною, також скаржником до матеріалів справи не було надано судового рішення в іншій справі, яким додаткова угода від 13.02.2025 є недійсною, отже на даний час діє презумпція правомірності договору.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, враховуючи вищевикладене, те, що під час виконання рішення суду арештованими та реалізованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику, а також те, що договір оренди, на який накладено арешт як на право оренди боржника (орендаря) розірвані на момент накладення такого арешту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки в зв`язку з припиненням договірних відносин, право оренди на земельну ділянку більше не належить ФОП ОСОБА_3 , відповідно арешт на речове право має бути знято.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про помилковість застосування судом висновків Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 заслуговують на увагу, однак не є процесуальною підставою для зміни чи скасування рішення суду з вищевикладених мотивів, приведених вище в постанові апеляційного суду.

Так, посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020, щодо відсутності компетенції у приватного виконавця накладати арешт на право оренди земельної ділянки та звернення стягнення на нього за виконавчими провадженнями відносно боржника орендаря, приведені в мотивувальній частині рішення районного суду є не правозастосовними до даних правовідносинах у зв`язку з кардинальною зміною правового регулювання питання оборотоздатності права оренди земельної ділянки після 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/968/18 від 18.03.2020 керувалась чинним на той час законодавством, що регулювало земельні правовідносини в частині купівлі-продажу права оренди. На момент прийняття постанови приватного виконавця 17.10.2018, яка була предметом розгляду у справі № 904/968/18, право оренди земельної ділянки було об`єктом оборотоздатності саме для власника земельної ділянки, що випливало з ч. 5 ст. 93 ЗК України. Велика Палата формувала правовий висновок з урахуванням чинної на той час матеріально-правової бази в правовідносинах, що розглядаються.

Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021 та № 3065-ІХ від 02.05.2023 до ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу України були внесені зміни, що дозволяють право оренди земель сільськогосподарського призначення відчужувати або передавати в заставу її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.07.2024 у справі №904/9875/21, від 04.12.2024 у справі № 875/3625/21, від 17.02.2025 у справі № 904/1615/22, вказано, що враховуючи положення ч.5 ст. 93 ЗК України в редакції ЗУ № 1423-ІХ від 28.04.2021 від 02.05.2023 № 3065-ІХ, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача (орендаря) земельної ділянки, дії державного (приватного) виконавця щодо накладення арешту на майнові права оренди земельних ділянок є правомірними та спрямовані на забезпечення виконання рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними в апеляційній скарзі доводами, не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 35, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 13 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складено 09 березня 2026 року.

Судді: