Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №712/7014/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/238/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/7014/25 Категорія: 305030000 Пономар В.О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року Черкаський апеляційний суд у складі колегії

суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,

за участю секретаря Костенко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Горобця Сергія Олександровича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 жовтня 2025 року у справі за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури Торопчина Станіслава Олеговича в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації та Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, -

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури Торопчин С.О., який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації та Черкаської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою державної власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що прокуратурою, у порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено факт порушення вимог земельного законодавства, який полягає у безоплатному використанні відповідачем земельної ділянки площею 1,2226 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів.

Вказує, що на зазначеній ділянці розташований об`єкт незавершеного будівництва - цех № 45 Черкаського заводу телеграфної апаратури, який був приватизований і за договором купівлі-продажу від 07.02.2019 року перейшов у власність ОСОБА_1 .

Право власності на цей об`єкт зареєстровано в день укладення договору. Проте право користування земельною ділянкою, на якій розташоване майно, відповідач не оформив та фактично користується нею з 07.02.2019 року без сплати орендної плати.

За даними Черкаської міської ради, за період з 07.02.2019 до 01.04.2025 кошти за користування земельною ділянкою не сплачувалися, внаслідок чого утворилася заборгованість перед місцевим бюджетом у сумі 1 384 724,91 грн.

Прокурор посилається на практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці державної чи комунальної власності, є фактичним землекористувачем і зобов`язаний сплачувати плату за користування землею. До моменту укладення договору оренди такі кошти вважаються безпідставно збереженими.

На підставі викладеного, прокурор, діючи в інтересах Черкаської обласної військової адміністрації та Черкаської міської ради, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської міської ради кошти безпідставно збережені у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,2226 га, кадастровий номер 7110136700:05:003:0078, що розташована по АДРЕСА_1 в сумі 1384724,91 грн, а також судові витрати.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 жовтня 2025 року позов задоволено повністю.

Стягнуто ОСОБА_1 на користь Черкаської міської ради безпідставно збережені грошові кошти в розмірі орендної плати за користування у період з 07.02.2019 до 01.04.2025 земельною ділянкою площею 1,2226 га, кадастровий номер 7110136700:05:003:0078, що розташована по АДРЕСА_1 в сумі 1 384 724, 91 грн.

Компенсовано Черкаській обласній прокуратурі за рахунок держави, в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 18 130,70 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що, після набуття права власності на об`єкт нерухомості, відповідач ОСОБА_1 не оформив право користування земельною ділянкою, на якій він розташований, договору оренди не укладено, заяв про надання землі у власність або користування не подавав, проте фактично користується з лютого 2019 року.

Прокурором під час розгляду справи доведено, що відповідач використовує земельну ділянку комунальної власності без оформлення договору оренди, тому позивач має право на компенсацію розміру недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою у відповідності до положень ст. 1212 ЦК України.

Розрахунок суми безпідставно утриманих коштів в розмірі 1384724,91 грн. визнано судом обґрунтованим і відповідачем такий розрахунок не спростований.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим через неправильне застосування матеріального і процесуального права щодо дотримання строків позовної давності. Суд першої інстанції безпідставно відхилив заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, невірно витлумачив правові наслідки запровадження воєнного стану та не надав належної оцінки відсутності в позивача будь-яких доказів поважності причин пропуску строку.

Судом першої інстанції не враховано того факту, що відповідач придбав об`єкт незавершеного будівництва – цех № 5 Черкаського заводу телеграфної апаратури, тобто вказаний об`єкт не набув статусу нерухомого майна як об`єкт цивільного права та до цього часу його не використовує, таким чином і не користується земельною ділянкою на якій і розташований вказаний об`єкт.

Судом першої інстанції проігноровано той факт, що речові права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 належали Черкаській обласній державній адміністрації, а передані Черкаській міській раді лише у липні 2025 року. Таким чином, відповідач не мав можливості укласти договір оренди землі на дану земельну ділянку, так як на той момент не було визначено її статусу в розумінні суб`єкта, який мав би право укладати від імені власника відповідний правочин.

Окрім цього, судом першої інстанції проігноровано й той факт, що Черкаська міська рада не є належним позивачем. Зокрема, міська рада у своєму листі від 14.05.2025 року на запит Черкаської обласної прокуратури вказувала, що у неї відсутні повноваження на стягнення відшкодування за користування земельними ділянками державної власності.

Звертає уваги, що відповідач не уникав встановлення правових відносин щодо користування земельною ділянкою, а навпаки ініціював процес укладення договору, передбачений чинним земельним законодавством України.

Так, 21.05.2021 року відповідач звертався до Черкаської обласної державної адміністрації із заявою про укладення договору оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , на підставі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна на даній земельній ділянці.

Більш того, відповідач вчинив усі дії які залежали від нього як набувача нерухомого майна, з метою оформлення законних прав на землю. Укладення договору оренди не відбулося не з вини відповідача, а у зв`язку з бездіяльністю або зволіканням органу, уповноваженого укласти відповідний договір – у цьому випадку Черкаської обласної державної адміністрації.

Однак, не маючи укладеного договору та рахунку, відповідач у такий спосіб був позбавлений можливості сплачувати відповідну орендну плату за землю та податок.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Черкаської обласної прокуратури зазначено, що доводи викладені у скарзі про помилковість визначення прокурором Черкаської міської ради в якості позивача, не обґрунтованості наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі Черкаської міської ради та Черкаської обласної військової адміністрації, пропущення строків позовної давності не мають жодного правового підґрунтя.

Вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Черкаської міської ради зазначено, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду.

Вказано, що суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності, оскільки строки позовної давності за спірними вимогами не сплинули у зв`язку з продовженням їх перебігу під час дії карантину та зокрема зупиненням під час діє воєнного стану.

Фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів тягне відповідальність за ст. 1212 ЦК України, незалежно від зміни власника або наявності з боку користувача земельної ділянки.

Черкаська міська рада є належним позивачем, що представляє інтереси територіальної громади та законно вимагає стягнення безпідставно утриманих коштів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо правомірності визначення Черкаської міської ради позивачем.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 та пп. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України, плата за землю є місцевим податком, а згідно з п. 19 ст. 64 Бюджетного кодексу України належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів територіальних громад.

Тому несплата плати за землю безпосередньо порушує майнові інтереси територіальної громади м. Черкаси, представником якої є Черкаська міська рада, і надає їй право на судовий захист такого інтересу.

Належність земельної ділянки до державної власності у спірний період (до підписання акту приймання-передачі 04.07.2025 та реєстрації 21.07.2025 права власності за Черкаською міською радою) не усуває інтересу територіальної громади, пов`язаного із зарахуванням плати за землю до місцевого бюджету за місцем розташування ділянки.

В зв`язку з вищевикладеним суд першої інстанції вірно зазначив, що Черкаська міська рада є належним позивачем у справі як представник територіальної громади – отримувача надходжень від плати за землю та суб`єкт, чиї бюджетні права порушено внаслідок безоплатного фактичного користування земельною ділянкою.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України, прокурор має право звернутися до суду в інтересах держави у випадку, коли захист цих інтересів не здійснюється або здійснюється неналежним чином уповноваженими органами.

Предметом спору є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою державної власності, розташованою в межах м. Черкаси.

Плата за землю належить до місцевих податків (п. 10.1.1, п. 265.1.3 ПК України) і є доходом загального фонду місцевого бюджету (п. 19 ст. 64 БК України).

Отже, несплата такої плати порушує як інтереси держави, пов`язані з управлінням землями державної власності, так і інтереси територіальної громади м. Черкаси, яка недоотримує кошти місцевого бюджету. Це свідчить про наявність охоронюваного законом публічного інтересу, що потребує представництва прокурора.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Черкаської обласної військової адміністрації та Черкаської міської ради щодо вжиття заходів стосовно оформлення права користування землею або стягнення належних коштів.

Листом Черкаської обласної державної адміністрації від 17.04.2025 року № 01/01-35/4655 підтверджено, що орган не здійснював жодних дій щодо стягнення коштів або укладення договору оренди, а також не заперечує проти представництва прокуратурою її інтересів.

Листом Черкаська міська рада від 14.04.2025 року № 7370/10304-01-11 повідомила, що не має можливості самостійно звернутися до суду через належність ділянки до державної власності, і просила прокуратуру здійснити представництво її інтересів.

На підставі викладеного, прокурором доведено наявність умов, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» - компетентні органи не вжили заходів захисту у розумний строк.

В зв`язку з вищевикладеним, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що прокурор обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації та Черкаської міської ради, оскільки компетентні органи протягом тривалого часу не вжили заходів щодо усунення порушень законодавства та відновлення майнових прав держави і територіальної громади.

Щодо суті спору.

Судом першої інстанції встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:05:003:0078, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,2226 га, знаходиться об`єкт незавершеного будівництва - цех № 45 з підвалом, 2Б, пд та огорожа, 11–12.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 07.02.2019 право власності на зазначений об`єкт зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від тієї ж дати, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу (реєстраційний № 880).

Як вбачається із Витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка має цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, форма власності державна.

Після набуття права власності на об`єкт нерухомості відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, на якій він розташований, договору оренди не укладено, заяв про надання землі у власність або користування не подавав, проте фактично користується нею з лютого 2019 року.

Відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки підтверджуються витягами з технічної документації: станом на 04.02.2021 - 6 627 592,34 грн; станом на 26.11.2024 - 8 811 767,24 грн; станом на 11.04.2025 - 9 868 704,94 грн.

Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів здійснено з урахуванням ставки 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки відповідно до п. 289.2, 289 ПК України.

Як вбачається з листа виконавчого комітету Черкаської міської ради від 14.04.2025 № 7370/10304-01-11, відповідачем, за період з 07.02.2019 по 01.04.2025, не сплачувалась орендна плата за користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим територіальна громада м. Черкаси недоотримала кошти в сумі 1 384 724,91 грн.

Рішенням Черкаської міської ради від 09.11.2021 № 13-27 надано згоду на прийняття у комунальну власність земельної ділянки 7110136700:05:003:0078, акт приймання-передачі між Черкаською обласною державною адміністрацією та Черкаською міською радою відповідно до вимог ст. 117 ЗК України підписано 04.07.2025 та 21.07.2025 зареєстрована право комунальної власності на земельну ділянку.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пунктом в) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому орендна плата справляється у грошовій формі.

У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 288.5 статті 288 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Зазначений правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19 (провадження № 61-2105св20).

У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 вересня 2018 року у справі № 925/230/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 виклала правовий висновок про те, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомо ще за часів Давнього Риму (superficies solo cedit - будівництво приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він передбачений як потребами обороту, так і загалом самої природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктах нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка,

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто, крім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, інакше вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об`єкт, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на її території будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем цієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна, а відносини з фактичним користуванням земельною ділянкою без оформлення права на цю ділянку (без укладення) договору оренди тощо та недотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом умовними.

Подібні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17.

Таким чином, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у собі вартість, яка має заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути таку вартість власника земельної ділянки на підставі положення частини першої статті 1212 ЦК України.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору про притягнення до власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положення статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правової підстави земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичне користування земельною ділянкою 2) площу земельної ділянки 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки) 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Така правова позиція викладена у постанові ВС від 02.07.2024 року (справа 644/8837/19, провадження № 61-12714св23).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у випадку використання земельної ділянки комунальної власності без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному ст. 1212 ЦК України.

Наданий позивачем розрахунок розміру безпідставно збережених коштів судом першої інстанції визнано обґрунтованим та не спростовано відповідачем шляхом надання свого розрахунку. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки такий розрахунок здійснений із врахуванням Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Мінагрополітики від 25 листопада 2016 року № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», рішеннями Черкаської міської ради від 13 травня 2010 року № 5-656 «Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси», від 13 травня 2010 року № 5-657 «Про плату за оренду землі», від 27 червня 2019 року № 2-4690 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», від 24 грудня 2024 року № 70-3 «Про бюджет Черкаської міської територіальної громади на 2025 рік».

Що стосується строків позовної давності.

Статтею 256 ЦК унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».

Надалі, з метою удосконалення норм ГПК України, ЦПК України, КАС України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», в якому зокрема зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Отже, у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають відповідні строки, у тому числі передбачені положеннями статті 257 ЦК України. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19, відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року.

Законом України від 15 березня 2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Отже, строк позовної давності в силу положень пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину та воєнного стану в Україні.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові ВС від 13.11.2024 (справа №383/1645/23, провадження №61-12645св24).

Таким чином, позовна давність для пред`явлення позовних вимог у цій справі станом на день звернення позивача до суду (травень 2025 року) не спливла, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину, який був введений з 12.03.2020 року та продовжувався до 30.06.2023 року. Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності, продовжується на строк дії воєнного стану в Україні.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстави для захисту порушених прав позивача шляхом задоволення позову.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення районного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Горобця Сергія Олександровича - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10 березня 2026 року.

Судді