Додаткове рішення від 04 березня 2026 р. у справі №569/10465/24 — Рівненський апеляційний суд

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/10465/24

Провадження № 22-з/4815/27/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді : Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Сивоглаз Світлана Станіславівна

розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне заяву представника ОСОБА_2 адвоката Веремчука В.В. про ухвалення додаткового рішення у справі №569/10465/24,

в с т а н о в и в :

В червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Сивоглаз Світлана Станіславівна про усунення від права на спадкування.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 липня 2025 року залишено без змін.

При прийнятті постанови Рівненського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року не вирішено питання про розподіл судових витрат, що потребує ухвалення додаткового рішення.

16 лютого 2026 року представник ОСОБА_2 адвокат Веремчук В.В. подав клопотання про ухвалення додаткового судового рішення, в якому просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

04 березня 2026 року від ОСОБА_1 надійшло заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просила відмовити у задоволенні заяви щодо ухвалення додаткового рішення.

Перевіривши доводи заяви, апеляційний суд вважає, що заява підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що 18 липня 2024 року між відповідачем та адвокатом Веремчуком В.В. було укладено договір про надання правничої допомоги та 26 січня 2026 року укладено додаткову угоду до договору про надання послуг професійної правової допомоги від 18 липня 2024 року.

Повноваження адвоката Веремчука В.В. підтверджуються долученим до справи ордером АС № 1162307 від 04.11.2025 року на надання правничої (правової) допомоги.

Зазначені документи є належними доказами, які підтверджують наявність договірних відносин між адвокатом та відповідачем, факт надання юридичних послуг.

27.01.2026 року у відзиві на апеляційну скаргу представником відповідача був вказаний попередній розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести в зв`язку із розглядом справи у розмірі 20 000 грн. Окрім цього заявлено, що докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у справі будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

На підтвердження витрат на правничу допомогу адвокат надав: копію договору про надання послуг професійної правової допомоги від 18 липня 2024 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; копію додаткової угоди до договору про надання послуг професійної правової допомоги від 18 липня 2024 року; копію детального опису виконаних адвокатом робіт від 16 лютого 2026 року та копію прибуткового касового ордеру від 26 січня 2026 року на суму 20000,00 грн.

Тобто, докази розміру витрат, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи, були подані в порядку встановленому частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, у тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Згідно з статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що у суді апеляційної інстанції представник відповідача – адвокат Веремчук В.В. подав лише відзив на апеляційну скаргу та брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке в загальному тривало 40 хвилин (судом було оголошено перерву).

Окрім цього, як вбачається з наявного в матеріалах справи детального опису виконаних робіт та наданих послуг від 16 лютого 2026 року, адвокатом в апеляційній інстанції були надані такі послуги: надання консультацій та роз`яснень; вивчення актуального законодавства/узагальнення актуальної судової практики по правовому питанню; підготовка відзиву на апеляційну скаргу.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що такі послуги як консультування клієнта, вивчення актуального законодавства, підготовка відзиву на апеляційну скаргу фактично дублюють одна одну, є подібними та зводяться до єдиної дії - формування правової позиції для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зазначив, «…надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною…».

Отже, правнича допомога адвоката полягала у складанні відзиву на апеляційну скаргу, з використанням незначної кількості нормативно-правових актів, стосовно яких існує судова практика. Текст обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу та вступного слова відповідача в суді першої інстанції є ідентичними.

Разом з тим, судом враховуються подані позивачем заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції, зокрема в частині того, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю виконаної роботи.

З огляду на викладене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі та проаналізувавши обсяг наданих адвокатом заявнику послуг (підготовка відзиву на апеляційну скаргу та участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції), колегія суддів вважає, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню частково на суму 2000,00 грн, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Таким чином, оскільки постановою Рівненського апеляційного суду апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, однак не вирішено питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, то наявні підстави для ухвалення додаткової постанови у цій справі та часткового задоволення заяви представника ОСОБА_2 адвоката Веремчука В.В.

Керуючись статтями 141, 270, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Заяву представника ОСОБА_2 адвоката Веремчука В.В. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000,00 грн витрат понесених ним на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 05 березня 2026 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді: Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.