Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №524/8701/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/8701/24 Номер провадження 22-ц/814/631/26Головуючий у 1-й інстанції Ковальчук Т. М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.

при секретарі Філоненко О.В.

за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» адвоката Горбенка П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду із зазначеною позовною заявою, у якій просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договорами: № 2630303874-104048 від 03 серпня 2021 року, № 4878341 від 08 серпня 2021 року, № 101572041 від 15 липня 2021 року, № 3965274259 від 02 березня 2021 року, № 002/6260818-СК від 15 квітня 2021 року у розмірі 146648,21 грн, 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору, а також 25000,00 грн витрат на правову допомогу.

Позовна заява мотивована тим, що 03 серпня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 2630303874-104048, за умовами якого останньому були перераховані кредитні кошти у сумі 2500,00 грн.

08 серпня 2021 року та 15 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 були укладені договори про споживчий кредит № 4878341 та № 101572041, за умовами яких останній отримав 4700,00 грн та 6000,00 грн відповідно.

02 березня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 3965274259, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 12383,82 грн.

14 квітня 2019 року АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № № 002/6260818-СК.

21 грудня 2021 року було укладено договір № 21-12/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2630303874-104048.

10 березня 2023 року було укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 2630303874-104048. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2630303874-104048.

29 листопада 2021 року було укладено договір № 29-11-102, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 4878341.

10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4878341.

30 листопада 2021 року було укладено договір № 30-11-65, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 101572041.

10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь, ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 101572041.

Між ТОВ « ФК « ЦФР » та АТ «Таскомбанк» укладено Договір Факторингу № 171221 від 17 грудня 2021 року, відповідно до умов якого, АТ «Таксомбанк» набуло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 3965274259.

21 грудня 2023 року було укладено договір № НІ/11/13-Ф, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 3965274259.

21 грудня 2023 року було укладено договір № HI/11/13-Ф, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №002/6260818-СК.

Загальна сума заборгованості за договором № 2630303874-104048 від 03 серпня 2021 року становить 19507,50 грн, з яких: 2500,00 грн - заборгованість за тілом кредитом, 17007,50 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Загальна сума заборгованості за договором № 4878341 від 08 серпня 2021 року становить 40814,80 грн, з яких: 4700,00 грн - заборгованість за тілом кредитом, 35785,80 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 329,00 грн - заборгованість за комісіями.

Загальна сума заборгованості за договором № 101572041 від 15 липня 2021 року становить 42682,24 грн, з яких: 4874,00 грн - заборгованість за тілом кредитом, 37208,24 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 600,00 грн - заборгованість за комісіями.

Загальна сума заборгованості за договором № 3965274259 від 02 березня 2021 року становить 19128,39 грн, з яких: 10684,33 грн - заборгованість за тілом кредитом, 1610,71 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 6833,35 грн - заборгованість за комісіями.

Загальна сума заборгованості за договором № 002/6260818-СК від 15 квітня 2021 року становить 24515,28 грн, з яких: 14600,00 грн - заборгованість за тілом кредитом, 9915,28 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Загальний розмір заборгованості за вищевказаними договорами становить 146648,21 грн, з яких: 37358,33 грн - заборгованість за тілом кредитом, 101527,53 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 7762,35 грн - заборгованість за комісіями.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 липня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договорами: № 2630303874-104048 від 03 серпня 2021 року, № 4878341 від 08 серпня 2021 року, № 101572041 від 15 липня 2021 року, № 3965274259 від 02 березня 2021 року, № 002/6260818-СК від 15 квітня 2021 року в сумі 82324 грн 16 коп., судовий збір у сумі 1699 грн 99 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 2245 грн 60 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Рішення оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Гонтар В.М.подавши апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині якою позов задоволено та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову в цій частині відмовити у повному обсязі.

Зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом користування апелянтом грошовими коштами та наявної заборгованості.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Представник також вказує, що витрати на професійну правничу допомогу позивача є необґрунтованими та завищеними, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, те що розгляд даної справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження. Проаналізувавши обсяг встановлених судом наданих адвокатом послуг, врахувавши те, що адвокат не брав участі в судовому засіданні, вважає, що вимога позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково на суму 1000,00 грн. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 03 серпня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики «Проста позика» № 2630303874-104048, за умовами якого відповідачу було надано позику у сумі 2500,00 грн (пункт 2.2 договору) строком на 20 днів зі строком повернення до 23 серпня 2021 року (пункт 2.3 договору).

ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» свої зобов`язання перед відповідачем за договором позики виконало та надало кредит в сумі 2522,00 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» про зарахування 2500,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 з призначенням платежу № 2630303874-104048.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання утворилась заборгованість за договором № 2630303874-104048 від 03 серпня 2021 року у сумі 19507,50 грн, з яких: 2500,00 грн - заборгованість за тілом кредитом, 17007,50 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

21 грудня 2021 року укладено договір № 21-12/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 2630303874-104048.

10 березня 2023 року укладено договір № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 2630303874-104048. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2630303874-104048.

08 серпня 2021 року та 15 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договори про споживчий кредит № 4878341 та № 101572041 в електронній формі з використанням одноразових ідентифікаторів V90898 та W93001, за умовами яких останній отримав 4700,00 грн та 6000,00 грн відповідно з метою задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

Строк кредитування за договором про споживчий кредит № 4878341 від 08 серпня 2021 року - 30 днів із 08 серпня 2021 року, терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 07 вересня 2021 року; комісія за надання кредиту становить 329,00 грн, яка нараховується за ставкою 7 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом становлять 1240,80 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Строк кредитування за договором про споживчий кредит № 101572041 від 15 липня 2021 року - 30 днів із 15 липня 2021 року, терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 14 серпня 2021 року; комісія за надання кредиту становить 600,00 грн, яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом становлять 1800,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

На підтвердження факту укладення зазначених договорів позивач надав суду, зокрема: договір про споживчий кредит № 101572041 від 15 липня 2021, підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором W93001; договір про споживчий кредит № 4878341 від 08 серпня 2021 року, підписаний ОСОБА_1 одноразовий ідентифікатором V90898, паспорти споживчих кредитів, анкети-заяви, довідки про ідентифікацію особи; платіжні доручення № 53223971 (про перерахування 4700,00 грн), № 29929930 (про перерахування 6000,00 грн).

Факт підписання кредитного договору сторонами за допомогою електронних підписів підтверджується позначками у верхніх кутках на першому аркуші договору про споживчий кредит.

29 листопада 2021 року укладено договір № 29-11-102, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4878341.

10 січня 2023 року укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4878341.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4878341.

30 листопада 2021 року укладено договір № 30-11-65 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 101572041.

10 січня 2023 року укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь, ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників , в тому числі за договором № 101572041.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 101572041.

02 березня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 3965274259, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 12383,82 грн.

ОСОБА_1 підписано паспорт кредиту від ТОВ «Фінансова компанія Центр фінансових рішень» № 3965274259 та лист перевірки кредитної справи. Цей договір, паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФП» у редакції від 04 травня 2020 року складають єдиний кредитний договір. Позичальник, підписавши цей договір, підтвердив, що свій примірник цього договору він отримав.

Відповідно до кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у сумі 12383,82 грн строком на 36 місяців (пункт 1.2 кредитного договору) на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язався своєчасно погашати кредит, сплачувати проценту ставку за користування кредитом відповідно до паспорту кредиту № 5274259, який є невід`ємною частиною зазначеного договору.

На обґрунтування наведеного позивач надав виписку по особовому рахунку відповідача, надану АТ «Таскомбанк»; рух коштів також підтверджено банківською інформацією АТ «Укрсиббанк».

У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань, передбачених договором, відповідач, як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 02 березня 2021 року має перед ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» заборгованість у сумі 19128,39 грн, яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту у сумі 10684,33 грн, простроченої заборгованості за процентами у сумі 1610,71 грн та заборгованості по комісії у сумі 6833,35 грн.

На обґрунтування наведеного позивач надав виписку по особовому рахунку відповідача, надану АТ «Таскомбанк»; рух коштів також підтверджено банківською інформацією АТ «Укрсиббанк».

Між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» укладено договір факторингу № 171221 від 17 грудня 2021 року, відповідно до умов якого, АТ «Таксомбанк» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3965274259.

21 грудня 2023 року укладено договір № НІ/11/13-Ф, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 3965274259. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3965274259.

15 квітня 2019 року ОСОБА_1 підписав Заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/6260818-СК, якою дозволив відкриття поточного рахунку у гривні № НОМЕР_2 та зазначив суму бажаного кредитного ліміту 1000,00 грн. Як убачається з паспорту споживчого кредиту за карткою «Велика П`ятірка» сума/ліміт кредиту від 0 до 100000,00 грн (у залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит), строк кредитування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією, мета отримання кредиту - споживчі цілі, реальна річна процентна ставка 44,70%.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 002/6260818-СК від 15 квітня 2019 року загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 24515,28 грн, з яких: 14600,00 грн - заборгованість за тілом кредитом, 9915,28 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

На обґрунтування наведеного позивачем надано виписку по особовому рахунку відповідача, надану АТ «Таскомбанк»; рух коштів також підтверджено банківською інформацією АТ «Укрсиббанк».

21 грудня 2023 року укладено договір № HI/11/13-Ф, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 002/6260818-СК. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимог до відповідача за договором №002/6260818-СК.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції врахував правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12; Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 та додаткових постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

За змістом 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Уразі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналогічні положення містить норма ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (ст.1080 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За приписами п. 12 ч. 1 вказаної статті Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач укладав електронні договори та підписував їх у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кредитори виконали свої зобов`язання, зокрема передали відповідачу у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, який зазначений відповідачем.

Доказів того, що банківська картка з номером НОМЕР_3 та номер телефону НОМЕР_4 ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі, про що також зазначено у постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду по справі №200/564/7/18 від 16 вересня 2020 року.

Поряд з цим, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі №194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Виходячи з наведеного, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитних договорів та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

З наведеного вбачається, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів на власну користь та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги ОСОБА_1 , не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль