Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №753/3439/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3439/26

провадження № 2/753/6854/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В. розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА ГРУПА "ОБЕРІГ до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування та штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року до суду надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА ГРУПА "ОБЕРІГ до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування та штрафних санкцій.

Позивач обґрунтовує позов тим, що Відповідач, керуючи транспортним засобом без права керування, спричинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої було пошкоджено транспортні засоби третіх осіб, і здійснив виплату страхового відшкодування потерпілим. Просить позов задовольнити, стягнути з відповідача 256856,65 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 19.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 25.04.2023 сталася ДТП за участю транспортного засобу ГАЗ 3110, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 . Внаслідок пригоди пошкоджено транспортні засоби «KIA Forte» д.н.з. НОМЕР_3 та «VOLKSWAGEN Passat» д.н.з. НОМЕР_4 .

Постановами Дарницького районного суду м. Києва від 23.05.2023, 12.06.2023, 13.06.2023 р. Відповідач визнаний винним у порушенні правил дорожнього руху (ст. 124 та ч. 5 ст. 126 КУпАП), що підтверджує його цивільну відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана

неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної

особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана

внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на

загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого

відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

На момент ДТП транспортний засіб Відповідача був застрахований у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №EP-214240275. Відповідно до ст. 29 Закону України №1961-IV та пп. «б» пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 цього ж Закону, після виплати страхового відшкодування потерпілим страховик має право подати регресний позов до особи, що спричинила шкоду, якщо керування відбулося без права керування транспортним засобом відповідної категорії.

Позивачем здійснено страхове відшкодування потерпілим у сумі 177.881,97 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та відповідними заявами на виплату страхового відшкодування.

13.09.2024 р. та 17.09.2024 р. Позивачем було направлено Відповідачу досудові вимоги про виплату грошових коштів у порядку регресу, які залишилися без виконання. Відповідач прострочив виконання зобов`язання відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, оскільки не приступив до виконання вимоги у встановлений законом строк.

Відповідно до вимог статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інші доводи позивача, які наведені у позові в межах наданих позивачем доказів, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про відшкодування шкоди в розмірі 177.881,97 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних.

Право регресної вимоги страховика до винної особи виникає на підставі ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і має характер відшкодування шкоди, а не договірного грошового зобов`язання.

Нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідно до ст. 625 ЦК України застосовується до випадків прострочення виконання грошового зобов`язання, що виникає з договору або іншої підстави, де визначений строк виконання. У спірних правовідносинах між сторонами відсутнє договірне грошове зобов`язання, а обов`язок відповідача випливає з деліктних правовідносин.

Крім того, чинним законодавством, що регулює регресні вимоги страховика, не передбачено стягнення пені або інших штрафних санкцій із винної особи.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України в відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., що відповідатимуть принципу розумності та пропорційності.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА ГРУПА "ОБЕРІГ до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування та штрафних санкцій - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА ГРУПА "ОБЕРІГ виплачене страхове відшкодування в розмірі 177 881,97 грн. (сто сімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня 97 копійок), судовий збір в розмірі 2422,40 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10.03.2026

Суддя: Л.В. Комаревцева