Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №703/964/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Суд: Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 09 березня 2026 р.

Справа: №703/964/26

Суддя: Овсієнко І. В.

Справа № 703/964/26

3/703/528/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, що передбачені ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП,

у с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15.02.2026 серії ВАД №981070, ОСОБА_1 15.02.2026 близько 11-20 год за адресою власного проживання, що в АДРЕСА_1 , вчинив щодо своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме словесно ображав та шарпав за одяг, чим заподіяв шкоду фізичному та психологічному здоров`ю постраждалої особи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15.02.2026 серії ВАД №981266, ОСОБА_1 15.02.2026 близько 11-20 год за адресою власного проживання, що в АДРЕСА_1 , вчинив щодо тещі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме словесно ображав та шарпав за одяг, чим заподіяв шкоду фізичному та психологічному здоров`ю постраждалої особи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15.02.2026 серії ВАД №981267, ОСОБА_1 15.02.2026 близько 11-20 год за адресою власного проживання, що в АДРЕСА_1 , вчинив щодо тестя ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме словесно ображав та шарпав за одяг, чим заподіяв шкоду фізичному та психологічному здоров`ю постраждалої особи.

Органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, діяння ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15.02.2026 серії ВАД №981071, ОСОБА_1 15.02.2026 близько 11-20 год за адресою власного проживання, що в АДРЕСА_1 , вчинив щодо малолітньої дочки ОСОБА_5 , домашнє насильство фізичного характеру, а саме шарпав за руку, чим заподіяв шкоду фізичному здоров`ю постраждалої особи.

Органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, діяння ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судовому засіданні провину у вчиненні адміністративних правопорушень за обставин, вказаних в протоколах та письмових матеріалах справи, в цілому визнав. Пояснив, що проживає разом із дружиною та дітьми. 15.02.2026 в нього відбулася сварка із дружиною ОСОБА_2 з приводу дописів в соцмережах. Заперечував застосування щодо неї, будь-кого з інших членів сім`ї чи родичів фізичного насильства.

В судовому засіданні особа, постраждала від домашнього насильства, ОСОБА_2 пояснила, що проживає разом із чоловіком та дітьми. Мають трьох спільних дітей та двох дітей від її попереднього шлюбу, найстарший син – повнолітній. 15.02.2026 в неї із чоловіком виникла сварка з приводу соцмереж, чоловік ображав її лайливими словами, вдарив її по потилиці, а також тягав за одяг її батьків, грубо потягнув за руку та таким чином спричинив падіння малолітньої дочки на двері. На даний час помирилися, просила не накладати на ОСОБА_1 суворого стягнення.

Особи, постраждалі від домашнього насильства, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 ЄСПЛ визначив, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції, а у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Отже при розгляді справи про адміністративні правопорушення судом мають бути застосована процедура та дотримані гарантії прав осіб, прирівняні до таких під час кримінального провадження.

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина 2 вказаної статті передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Під фізичним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

За обставинами справи ОСОБА_1 притягується до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного із насильством в сім`ї, з об`єктивної сторони таке полягало, як вбачається із відомостей протоколів про адміністративне правопорушення, в фізичному та психологічному насильстві щодо дружини ОСОБА_2 , її батьків, осіб похилого віку, ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , а також малолітньої дочки ОСОБА_5 , 2018 року народження.

На доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суду надані наступні докази, досліджені безпосередньо під час судового розгляду:

- дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №981070 від 15.02.2026, що відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, відповідно до якого ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру щодо дружини ОСОБА_2 ;

- дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №981266 від 15.02.2026, що відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, відповідно до якого ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру щодо тещі ОСОБА_3 ;

- дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №981267 від 15.02.2026, що відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, відповідно до якого ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру щодо тестя ОСОБА_4 ;

- дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №981071 від 15.02.2026, що відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, відповідно до якого ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного характеру щодо малолітньої дочки ОСОБА_5 ;

- дані протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 15.02.2026, за яким ОСОБА_2 повідомила про вчинення 15.02.2026 ОСОБА_1 домашнього насильства фізичного та психологічного характеру щодо членів сім`ї та близьких родичів;

- дані рапорту працівника поліції відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, який зареєстрований в Журналі єдиного обліку під №3923 від 15.02.2026, за змістом якого до поліції надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про вчинення її чоловіком ОСОБА_1 насильства в сім`ї;

- дані термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №490797 від 15.02.2026, виданий працівником поліції з приводу вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства 15.02.2026 щодо дружини;

- дані форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 15.02.2026;

- письмові пояснення осіб, які постраждали від домашнього насильства, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 від 15.02.2026.

Відповідно до принципу «доведення поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Зазначені вище докази сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

При цьому суд відкидає пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 з приводу того, що він не застосовував насильства фізичного характеру щодо постраждалих осіб, оскільки відповідні доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які містять достатньо детальний та конкретизований виклад обставин вчинення правопорушень, зокрема завдання ударів ОСОБА_2 , поштовхів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також ривка за руку, внаслідок якого малолітня ОСОБА_5 втратила рівновагу та вдарилася об двері.

З урахуванням викладеного вважаю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, що передбачені ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідності ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи характер вчинених правопорушень, а саме вчинення таких щодо осіб похилого віку та малолітньої дитини, наявні відомості про особу порушника, який не працює, відсутність обставин, які пом`якшують або обтяжують відповідальність за вчинення правопорушення, оскільки вчинення такого щодо неповнолітньої особи є обставиною, що впливає на кваліфікацію відповідного діяння, за відсутності відомостей про факти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в минулому, вважаю, що для його перевиховання, стимулювання поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, найбільш доцільним є стягнення, з врахуванням ст. 36 КУпАП, в межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу.

Даний вид впливу суд вважає на даний час достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Дослідивши обставини вчинення адміністративного правопорушення, суд приходить до наступного. З об`єктивної сторони правопорушення виразилося у застосуванні порушником фізичного та психологічного насильства щодо членів сім`ї, в тому числі осіб похилого віку та малолітньої дитини, в спільному житлі, однак із матеріалів справи не вбачається, що вказаними діями заподіяно будь-яку суттєву шкоду потерпілим особам, зокрема тілесних ушкоджень, про що вони вказали у власних письмових поясненнях, а відомості про факти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в минулому – відсутні, при цьому всі діяння, вчинені ним в одному місці та в один час, відтак суд вважає їх наслідком однієї конфліктної ситуації.

За таких обставин на даний час не вбачається достатніх підстав призначати щодо ОСОБА_1 заходи, передбачені ч. 1 ст. 39-1 КУпАП.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» та в порядку ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Доказів, які звільняють ОСОБА_1 від сплати судового збору за розгляд справи про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять та ним не надані.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1, 2 ст. 173-2, ст. 283, 284 КУпАП України, суддя

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, що передбачені ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення із застосуванням ст. 36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень (отримувач коштів: ГУК у Черкаській області /тг м. Сміла 21081100, код ЄДРПОУ отримувача: 37930566, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA728999980313020106000023753, код класифікації: 21081100).

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

У разі несплати правопорушником штрафу у п`ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягнути подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя І.В.Овсієнко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua