Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №695/5173/25 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

Справа № 695/5173/25

номер провадження 2/695/990/26

09 березня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Ватажок-Сташинської А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Біліченко С.В.,

прокурора – Походенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Золотноша за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся керівник Золотоніської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (далі – позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначено, що у ході реалізації повноважень, визначених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Золотоніською окружною прокуратурою виявлено порушення чинного законодавства – факт самовільного зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 7121589700:03:001:0028, площею 4,6688 га, сільськогосподарського призначення. Відносно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення № 12/2024 від 17.09.2024 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, а саме самовільне зайняття земельної ділянки. На підставі протоколу, начальником відділу земельних відносин та екології виконавчого комітету Піщанської сільської ради 24.09.2024 винесено постанову №10/2024 про накладення на відповідача стягнення у виді штрафу у сумі 170 грн 00 коп., який згідно з квитанцією від 24.09.2024 сплачено відповідачем у добровільному порядку. Начальником відділу земельних відносин та екології виконавчого комітету Піщанської сільської ради, відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963, здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4,6688 га на суму 22 836 грн 75 коп., який відповідно до повідомлення від 24.09.2024 №2322/02-34 надіслано відповідачу. Відповідно до інформації виконавчого комітету Піщанскої сільської ради №2575/02-34 від 29.10.2025 шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення загального площею 4,6688 га на суму 22 836 грн 75 коп. відповідачем сплачена. Однак, у подальшому встановлено, що під час розрахунку шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, допущено арифметичну помилку а саме замість коефіцієнта функціонального використання земель 2,5 було застосовано коефіцієнт 1, тому 25.03.2025 начальником відділу земельних відносин та екології виконавчого комітету Піщанської сільської ради відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963, здійснено уточнений розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4,6688 га на суму 57 091 грн 88 коп., який відповідно до повідомлення від 25.03.2025 №749/02-34 надіслано відповідачу. Шкода у сумі 34 255 грн 13 коп., як різниця між нарахованою та сплаченою відповідачем 24.09.2024 сумою, станом на день звернення з даним позовом до суду добровільному порядку не сплачена.

Ухвалою суду від 28.11.2025 відкрито провадження у справі за даним позовом, постановлено здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач відзив на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження до суду не надала.

Прокурор у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у позовній заяві.

Піщанська сільська рада явку свого представника у судове засідання не забезпечила, відповідно до наявного у матеріалах справи клопотання позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу за відсутності свого представника.

Відповідач у судове засідання з розгляду справи, призначене на 09 год 40 хв. 29.12.2025 не прибула, надавши перед початком судового засідання заяву про відкладення судового засідання, у зв`язку із хворобою та з метою надання часу на укладення договору на отримання правничої допомоги.

Судове засідання з розгляду справи було відкладено до 09 год 30 хв. 23.02.2026.

У судове засідання 23.02.2026 відповідач не прибула, надавши заяву про відкладення судового засідання, у зв`язку із поганим самопочуттям.

Крім того, на адресу суду відповідачем було надано заяву від 04.03.2026, у якій також просить відкласти судовий розгляд справи у зв`язку із поломкою автомобіля, що унеможливило вчасне прибуття у судове засідання.

Відповідач відзив на позов не надала.

Частиною третьою ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, у судові засідання з розгляду справи не прибула, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась, хоча їй достеменно відомо про розгляд даної справи.

Належних доказів поважності причин відкладення розгляду справи відповідач суду не надала.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною третьою ст.131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки або не надання належних доказів неявки, вважається, що учасники судового процесу не з`явилися у судове засідання без поважних причин.

Суд також зауважує, що відповідно дост.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви), що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

З системного аналізу положень цивільно-процесуального законодавства, вбачається, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки відповідача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Крім того, суд звертає увагу, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, а відповідно до положень ст.275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі – Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Будь-яких заяв від відповідача по суті спору не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору.

Відтак, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, суд висновує, що відповідач вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, у силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

У зв`язку з неявкою відповідача та не надання доказів поважності причин такої неявки в судові засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди прокурора та за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості і достовірності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 17.09.2024 начальником відділу земельних відносин та екології виконавчого комітету Пішанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області відповідно до Порядку здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності на території Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, затвердженого рішенням сесії Піщанської сільської ради від 12.12.2023 №50-20/VIII, проведено обстеження земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована в адміністративних межах Піщанської ОТГ Золотоніського району за межами с. Шабельники з кадастровим номером 7121589700:03:001:0028 площею 4,6688 га, за результатами якого встановлено факт самовільного зайняття вказаної земельної ділянки, про що складено відповідний акт за № 26/2024.

Також, встановлено, що вищевказана земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, використовується ОСОБА_1 . Документи, що посвідчували б право приватної власності чи право оренди на вказану земельну ділянку, у ОСОБА_1 відсутні, що свідчить про її самовільне зайняття.

Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 12/2024 від 17.09.2024 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, а саме самовільне зайняття земельної ділянки.

На підставі протоколу, начальником відділу земельних відносин та екології виконавчого комітету Піщанської сільської ради 24.09.2024 винесено постанову №10/2024 про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у сумі 170 грн 00 коп., який згідно з довідкою про рух коштів за 24.09.2024 по 24.09.2025 сплачено у добровільному порядку.

Начальником відділу земельних відносин та екології виконавчого комітету Піщанської сільської ради, відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4,6688 га на суму 22 836 грн 75 коп., який відповідно до повідомлення від 24.09.2024 №2322/02-34 надіслано ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки про рух коштів за 24.09.2024 по 24.09.2025 шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4,6688 га на суму 22 836 грн 75 коп., ОСОБА_1 сплачена.

Однак, у подальшому встановлено, що під час розрахунку шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, допущено арифметичну помилку, а саме замість коефіцієнта функціонального використання земель 2,5 було застосовано коефіцієнт 1, тому 25.03.2025 начальником відділу земельних відносин та екології виконавчого комітету Піщанської сільської ради відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963, здійснено уточнений розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4,6688 га на суму 57 091 грн 88 коп., який відповідно до повідомлення від 25.03.2025 №749/02-34 надіслано ОСОБА_1 .

Шкода у сумі 34 255 грн 13 коп., як різниця між нарахованою та сплаченою ОСОБА_1 24.09.2024 сумою, станом на день звернення з даним позовом до суду у добровільному порядку не сплачена.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

З положень статті 123 ЗК України слідує, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

За приписами ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

У силу статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом п. б ч. 1 ст. 211 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

У статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» зазначено, що самовільне зайняття земельної ділянки – це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Верховний Суд в постанові від 20.02.2020 у справі № 1940/1655/18 дійшов висновку, що будь-які дії, спрямовані на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на неї або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки.

У ст. 56 Закону України «Про охорону земель» зазначено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно з законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно з ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів порушує зазначені державні інтереси, унеможливлює правомірне отримання коштів за таке користування та перешкоджає законному розпорядженню земельними ділянками.

Відповідно до абз. 2 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України – особами, що її заподіяли.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При вирішенні даного спору, суд зауважує, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

При цьому загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги.

Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Матеріалами справи підтверджується факт самовільного зайняття ОСОБА_1 частини земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 7121589700:03:001:0028, площею 4,6688 га, сільськогосподарського призначення.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає про таке.

Звертаючись з даним позовом, Черкаською обласною прокуратурою сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 3 028 грн 00 коп.

Відтак, враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури належить стягнути витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028 грн 00 коп.

Керуючись ст.4,12,81,89,141,178,223,247,265,268,274,279,354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов керівника Золотоніської окружної прокуратури (19702, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 153, код ЄДРОПУ 2911119), в інтересах держави в особі Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (19723, Черкаська область, Золотоніський район, село Піщане, вул. Шеремета Руслана, 98А, код ЄДРПОУ 26358963) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Піщанської сільської ради шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 34 255 (тридцять чотири тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська