Вирок від 09 березня 2026 р. у справі №571/961/25 — Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа №571/961/25

Провадження № 1-кп/571/65/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року с-ще Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області, у складі судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025181190000078 від 18.03.2025 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Хміль, Рокитнівського району Рівненської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта середньо освітою, не працюючого, розлученого, на утриманні 1 малолітня дитина, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,

учасники судового провадження: прокурор ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_6 , його законний представник ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 , представник ССД Рокитнвіської селищної ради ОСОБА_7 ,

встановив:

ОСОБА_3 обвинувачується в тому що, діючи умисно, систематично, в період часу з 04 серпня 2024 року по 17 березня 2025 року, вчиняв домашнє психологічне та фізичне насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_5 у присутності малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до фізичних, психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілих осіб.

Зокрема, 04.08.2024 близько 02 години, перебуваючи за місцем спільного проживання по АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 вчинив психологічне насильство відносно дружини ОСОБА_5 , яке виразилось у висловлюванні словесних образ щодо неї, погрозах фізичною розправою у присутності малолітнього сина. Після чого дружина викликала працівників поліції.

А також, 08.08.2024 близько 03 години, перебуваючи за місцем спільного проживання по АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 вчинив психологічне насильство відносно дружини ОСОБА_5 , яке виразилось у висловлюванні словесних образ щодо неї, погрозах фізичною розправою у присутності малолітнього сина. Після чого дружина викликала працівників поліції.

Крім того, 01.01.2025 близько 23 години, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 вчинив психологічне насильство відносно своєї дружини ОСОБА_5 , яке виразилось у висловлюванні словесних образ та погроз фізичною розправою щодо неї, в присутності малолітнього сина, у зв`язку із чим потерпіла знову викликала поліцію.

За кожним фактів вчинення домашнього насильства складено протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_3 : 04.08.2024 за ч. 2 ст. 1 73-2 КУпАП, 08.08.2024 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, 04.11.2024 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, 02.12.2024 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, 01.01.2025 за ч.3 ст. 173-2 КУпАП. За результатами розгляду яких останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства: у справі №571/1991/24 від 20.09.2024 за ч.2ст. 173-2 КУпАП, у справі №571/97/25 від 15.01.2025 за ч.3 ст. 173-2 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_3 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти тотожні та об`єднанні спільним умислом дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства відносно колишньої дружини.

Так, продовжуючи свої протиправні дії щодо вчинення домашнього насильства, 17.03.2025 приблизно о 22 годині ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем проживання колишньої дружини ОСОБА_5 , що розташоване по АДРЕСА_3 , перебуваючи в одній із кімнат квартири, в присутності малолітньої дитини, вчинив фізичне насильство щодо своєї колишньої дружини, яке виразилося в нанесенні двох ударів долонею правої руки в область обличчя та штовханні лівою рукою в праве плече, чим кривдник заподіяв потерпілій згідно висновку експерта № 49 від 20.03.2025 тілесне ушкодження у вигляді синця правого плеча, яке відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Вищевказаними систематичними насильницькими діями ОСОБА_3 завдав потерпілій ОСОБА_5 фізичних та психологічних страждань, призвів до розладів здоров`я та погіршення якості її життя, а малолітньому ОСОБА_3 завдав психологічних страждань та призвів до погіршення якості життя дитини.

Будучи допитаним в ході судового розгляду, в якості обвинуваченого ОСОБА_3 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав повністю та дав суду показання, що він дійсно, при зазначених в обвинувальному акті обставинах, неодноразово вчиняв відносно своєї дружини домашнє насильство психологічного характеру, однак до фізичного насильства не вдавався. Пояснив, що 17.03.2025 року він проживав окремо від сім`ї, на той час був розлучений з потерпілою. Ще не було 22 години, як він пішов до колишнього місця проживання, забрати свої інструменти, а потерпіла не впускала його додому, викликала поліцію. Під час цього зібрала його речі в пакет, а інструменти, куповані за його особисті кошти, не віддавала. Йому стало образливо та зачепило, що він зробив в цій квартирі ремонт, а його звідти виганяли. Хотів забрати телевізор, а потерпіла в цей час підійшла до нього та стала перешкоджати, він вдарив її по обличчю і відштовхнув від себе. Дитина знаходилася у квартирі разом із ними. На даний час розуміє, що вчинив неправильно. Причиною було зловживання ним спиртними напоями, а також те, що потерпіла у тих випадках, коли сама була неправа, не могла змовчати, тим самим провокуючи конфлікт. На даний час він перестав зловживати алкоголем і на таку поведінку дивиться тверезо, тому конфліктів між ними вже не виникає. Син його любить, горнеться до нього, хоча раніше побоювався.

Потерпіла ОСОБА_5 підтвердила, що між нею та обвинуваченим, який є колишнім чоловіком були конфлікти, сварки, проте зараз вони між собою у всьому розібралися та живуть разом. Він не п`є, страху у неї до нього не має, дитина радіє тату. Поліцію викликала, щоб дитини не бачила сварок і хотіла, щоб чоловік пішов від них. 04.08.2024 вночі, приблизно о 2-3 годині зверталась у поліцію, приїхали поліцейські, говорили з ним, писали пояснення, забирали чоловіка до його матері. Конфлікти виникали з різних ситуацій, обвинувачений перебував у стані алкогольного сп`яніння. На даний час живуть разом, до поліції не зверталась.

Обвинувачений просив, щоб ОСОБА_5 передала щось з речей. З цього приводу вони знову між собою посварилися. А 17 березня 2025 року, він ударив потерпілу один раз по обличчю, точніше по щоці і відштовхнув. Також вдарив рукою по її руці. Дитина в цей час була в кімнаті. Після її звернення, прийшли поліцейські та забрали ОСОБА_3 . А вона проходила СМЕ. Потерпіла пояснила, що конфлікти негативно впливають як на неї, так і на дитину, вони боялися ОСОБА_3 , того, що може повторитися сварка. Це був перший випадок, коли чоловік застосував силу до неї.

Вказані покази підтверджуються витягом ЄРДР та матеріалами реєстрації повідомлення чергової сестри ЦРЛ ОСОБА_8 про те, що на приймальний покій з тілесними ушкодженнями: ЗЧМТ та струс головного мозку звернулась ОСОБА_5 . Тілесні ушкодження наніс колишній чоловік ОСОБА_3 ( а.с. 1, 3 т.2);

18.03.2025 ОСОБА_5 звернулась із письмовою заявою в поліцію, в якій просить прийняти міри до колишнього чоловіка ОСОБА_3 , який систематично відносно неї вчиняє домашнє насильство та 17.03.2025 о 22 годині за місцем її проживання наніс тілесні ушкодження ( а.с. 4 т.2).

Факт звернення потерпілої в лікарню підтверджується довідкою Рокитнівської БЛІЛ, журналом реєстрації амбулаторних пацієнтів ( ас. 12-15 т.2).

Згідно висновку експерта № 49 від 20.03.2025 у ОСОБА_5 виявлено синець правого плеча, який зважаючи на його вид та колір утворився від щонайменше одноразової дії тупого предмета, приблизно за 3-4 доби до огляду. Розташування, розміри синця цілком відповідають таким, що утворюються при побитті. Отриманий синець за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень ( а.с. 19-20).

З огляду місця події від 20.03.2025 та фото таблиці встановлено, що місцем події є квартира АДРЕСА_4 ( а.с. 33-37 т.2).

Під час проведення слідчого експерименту потерпіла повідомила та відтворила за участю статиста обставини нанесення їй удару правою долонею руки по обличчю та лівою рукою обвинувачений штовхнув її, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження ( а.с. 39 – 43 т.2).

Дослідженим відео з службової боді камери працівника події встановлено, що подія відбувалася 13 березня 2025 року, після 22 години, на відео зафіксовано, як потерпіла, перебуваючи у другій кімнаті кричить, про що ОСОБА_3 буде її бити в її квартирі, з чого зрозуміло, що останній її вдарив. Вказану обставину підтвердив і обвинувачений під час дослідження відеодоказу. Подія відбувалася у квартирі за участю дитини.

Факт перебування раніше у сімейних відносинах доводиться наступним: рішенням Рокитнівського районного суду від 12.02.2025 шлюб між потерпілою та обвинуваченим розірвано ( а.с.52 т.2). ОСОБА_6 , який є потерпілим внаслідок вчинення кримінального правопорушення, є сином обвинуваченого та потерпілої, що підтверджується копією свідоцтва про народження ( а.с. 54 т.2).

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно постанови слідчого визнані потерпілими у даному кримінальному провадженні. Законним представником малолітнього потерпілого залучено його матір ( а.с. 55-58 т.2).

З висновку психолога ОСОБА_9 , який не є експертним висновком, вбачається, що дії кривдника призвели до негативних психоемоційних змін, що перешкоджає активному соціальному функціонуванню як особистості, психологічних страждань, погіршення якості життя, спричинили емоційну невпевненість та залежність, побоювання за свою безпеку ( а.с. 66-67).

Як вбачається із постанов Рокитнівського районного суду Рівненської області ( а.с 87-90 т.2) ОСОБА_3 був притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2, ч. 1 ст. 173-2, ч. 3 ст. 173-2 та ч. 1 ст. 173-8 КУпАП. Тобто, до вчинення кримінального правопорушення неодноразово вчиняв домашнє насильство відносно потерпілої, проте висновків для себе не зробив.

З огляду на досліджені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, відповідальність за яке передбачена ст. 126-1 КК України.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо колишнього подружжя та іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань потерпілих.

Відповідно до ст.65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (з наступними змінами), призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1КК України, згідно ст.12 КК України класифікується, як нетяжкий злочин.

Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує те, що він раніше судимий ( а.с. 146 т.2), не перебуває на обліку в органах пробації ( а.с. 142 т.2), на "Д" обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває ( а.с. 139,140 т.2), стверджує, що зробив для себе належні висновки, не зловживає алкоголем, примирився з потерпілою.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 є, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 66 КК України щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України є вчинення злочину відносно малолітньої дитини та в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Тому визначаючи міру і вид покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує встановлені судом обставини, думку прокурора, досудову доповідь та думку потерпілої, тому суд вважає необхідним та достатнім призначити покарання у виді громадських робіт в межах санкції ст.126-1 КК України, за якою кваліфікуються його дії, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, буде відповідати обставинам справи та вимогам закону

Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, до обвинуваченого не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368,370,371,373,374,394,395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити покарання у виді 240 ( двісті сорок) годин громадських робіт.

На підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок:

- пройти програму для кривдників на строк три місяці, виконання якої покласти на Рокитнівську селищну раду Сарненського району Рівненської області.

Роз`яснити обвинуваченому, що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст.91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не застосовувати.

Речовий доказ DVD -залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: