Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №538/2355/25 — Лохвицький районний суд Полтавської області

Єдиний унікальний номер № 538/2355/25

Провадження № 1-кп/538/64/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року м.Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілої - ОСОБА_4 ,

особи, відносно якої вирішується питання про

застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

законного представника - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12025175600000155, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 листопада 2025 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Васильківське, Петропавлівського району Дніпропетровської області, є громадянином України, має інвалідність ІІІ групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого, про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в:

16 грудня 2025 року до Лохвицького районного суду Полтавської області надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12025175600000155, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 листопада 2025 року, відносно ОСОБА_5 ,у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Судом встановлено, що 10 листопада 2025 року близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у приміщенні літньої кухні домогосподарства ОСОБА_8 , що за адресою: АДРЕСА_2 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій протиправний умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, наніс один удар кулаком правої руки у ділянку правого ока своїй співмешканці ОСОБА_4 , після чого остання встала із за столу та сіла у крісло, що розташоване поряд.

ОСОБА_5 продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , підійшов до останньої, коли вона сиділа у кріслі, повалив її на підлогу та наніс їй ще близько двох ударів ногами по спині.

Внаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_5 , згідно висновку судово-медичного експерта № 249 від 13.11.2025, спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді:

підшкірного крововиливу в ділянці верхнього та нижнього повік правого ока, підшкірного крововиливу в ділянці нижнього повіка лівого ока, які утворилися від дії тупого предмету, могли утворитися в строк, близький до однієї доби до моменту початку проведення експертизи, та оцінюються як такі, що носять ознаки легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, в діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки суспільно небезпечного діяння, яке має ознаки кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Крім того, під час досудового розслідування встановлено обставини, які дали підстави вважати, що ОСОБА_5 під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України перебував у неосудному стані.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 1041 від 08.12.2025 встановлено, що:

- ОСОБА_5 страждає стійким хронічним психічним розладом у виді помірної розумової відсталості (нерізко виражена імбецильність) з порушенням поведінки, які вимагають догляду та лікування;

- на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 страждав стійким хронічним психічним розладом у виді помірної розумової відсталості (нерізко виражена імбецильність) з порушенням поведінки, які вимагають догляду та лікування, перебував у стані простого алкогольного сп`яніння. За своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними;

-за своїм психічним станом на даний час ОСОБА_5 потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та просив застосувати відносно ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала позицію та думку прокурора.

Особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення вказаного клопотання.

Захисник ОСОБА_6 та законний представник особи, щодо якої застосовуються примусові заходи медичного характеру ОСОБА_7 просили задовольнити клопотання частково із застосуванням примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, виходячи із положень ст.ст. 93, 94 КК України, ст.ст. 512, 513 КПК України, роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», Закону України «Про психіатричну допомогу» приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінально-процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.

Статтею 513 КПК України імперативно передбачено, що під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Обставини вчинення ОСОБА_5 суспільно - небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, знайшли своє об`єктивне підтвердження під час судового розгляду, на підставі досліджених судом доказів, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025175600000155 від 12.11.2025; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11.11.2025;

показаннями потерпілої ОСОБА_4 ; висновком судово-медичної експертизи № 249 від 13.11.2025; слідчим експериментом із потерпілою ОСОБА_4 від 27.11.2025; висновком додаткової судово-медичної експертизи № 264 від 01.12.2025; показаннями свідка ОСОБА_9 ; слідчим експериментом із свідком ОСОБА_9 від 03.12.2025; висновком додаткової судово - медичної експертизи № 266 від 08.12.2025; слідчим експериментом із ОСОБА_5 від 01.12.2025.

Обставини вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому, вище досліджені процесуальні джерела доказів, а саме, документи, висновки експертів суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та враховує, що останні отримані у порядку встановленому КПК України, а безпосередніх порушень вимог КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено.

З урахуванням наведеного, суд керуючись внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення дійшов до висновку, що за обставин, викладених у клопотанні прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру, мало місце суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, яке було вчинено ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 1041 від 08.12.2025 ОСОБА_5 страждає стійким хронічним психічним розладом у виді помірної розумової відсталості (нерізко виражена імбецильність) з порушенням поведінки, які вимагають догляду та лікування; на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 страждав стійким хронічним психічним розладом у виді помірної розумової відсталості (нерізко виражена імбецильність) з порушенням поведінки, які вимагають догляду та лікування, перебував у стані простого алкогольного сп`яніння, за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; за своїм психічним станом на даний час ОСОБА_5 потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.

Згідно з положеннями ст. 19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру (ч. 2 ст. 19 КК України).

У відповідності до вимог ст.ст. 19, 94 КК України до осіб, визнаних судом неосудними, залежно від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння та ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб може бути застосована госпіталізація до закладів з надання психітричної допомоги зі звичайним, посиленим чи суворим наглядом або їм може бути надана у примусовому порядку амбулаторна психіатрична допомога за місцем проживання.

Відповідно до ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне правопорушення у стані неосудності.

Відповідно до ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом, зокрема до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Згідно пункту 3 наказу МОЗ України № 397 від 08.10.2001 року «Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади» вид примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості психічного захворювання в особи, тяжкості вчинення нею діяння з урахуванням її ступеня суспільної небезпечності.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п.5, 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», розглядаючи справи про застосування примусових заходів медичного характеру, суди повинні враховувати, що такі заходи, як надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним, посиленим або суворим наглядом, передбачені ст. 94 КК України, можуть застосовуватися до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння (злочини) в стані неосудності (обмеженої осудності) або вчинили злочини в стані осудності чи обмеженої осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання захворіли на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними.

Згідно ч. 1 ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

За приписами ч. 2 ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

З огляду на це, враховуючи вищевикладене, встановлено, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.125 КК України, у стані неосудності, що виключає можливість застосування до нього покарання, оскільки він за своїм психічним станом не міг усвідомлювати своїх дій та керувати ними, та потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України.

Речові докази у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст.395, 506, 508, 512-514, 516, 615 КПК України, ст.92-94 КК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12025175600000155, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 листопада 2025 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Васильківське, Петропавлівського району Дніпропетровської області, громадянина України, має інвалідність ІІІ групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого - примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення через Лохвицький районний суд Полтавської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя ОСОБА_10