Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №538/2364/25 — Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа № 538/2364/25

Провадження № 2/538/274/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання – Горілей Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця Полтавської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Волторніста Сергія Миколайовича до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Волторніст С.М. звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області із вищевказаним позовом, позовні вимоги мотивує тим, що позивачка у жовтні 1974 року переїхала із Донецької області до с. Млини Лохвицького району Полтавської області і почала проживати разом із своїм співмешканцем ОСОБА_2 у будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та який до цього належав її двоюрідній сестрі ОСОБА_3 . Позивачка провела капітальний ремонт даного будинку. За час проживання у будинку, позивачка вчасно оплачує всі комунальні послуги та інші обов`язкові платежі, в тому числі платежі за користування земельною ділянкою. Відповідно до рішення 3 позачергової сесії 22 скликання Гирявоісковецької сільської ради народних депутатів від 20.08.1994 року "Про передачу безоплатно у приватну власність земельних ділянок жителям сільської ради народних депутатів" позивачці, як власнику житлового будинку, передано у власність земельну ділянку загальним розміром 0,24 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на якій розташоване домоволодіння. При зверненні до Виконавчого комітету Лохвицької міської ради по питанню проведення реєстрації права власності на вищевказаний житловий будинок, позивачу було відмовлено у проведенні реєстрації права власності в зв`язку з поданням не повного пакету документів для проведення реєстраційних дій, а саме у зв`язку з відсутністю документу, який підтверджує речове право на земельну ділянку під об`єктом нерухомого майна. Враховуючи викладене, позивач просить суд винести рішення, яким визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, представник позивача через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримують повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, але направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, проти позовних вимог не заперечує.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов`язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд зазначає, що Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Судом встановлено, що позивачка у жовтні 1974 року переїхала із Донецької області до с. Млини Лохвицького району Полтавської області і почала проживати разом із своїм співмешканцем ОСОБА_2 у будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та який до цього належав її двоюрідній сестрі ОСОБА_3 .

Позивачка провела капітальний ремонт даного будинку. За час проживання у будинку, позивачка вчасно оплачує всі комунальні послуги та інші обов`язкові платежі, в тому числі платежі за користування земельною ділянкою.

Відповідно до рішення 3 позачергової сесії 22 скликання Гирявоісковецької сільської ради народних депутатів від 20.08.1994 року "Про передачу безоплатно у приватну власність земельних ділянок жителям сільської ради народних депутатів" позивачці, як власнику житлового будинку, передано у власність земельну ділянку загальним розміром 0,24 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на якій розташоване домоволодіння (а.с.12).

Відповідно до виписки з Погосподарської книги Гирявоісковецької сільської Ради народних депутатів за 1980-1982 роки підтверджується, що згідно погосподарського обліку в 1980-1982 роках за громадянкою ОСОБА_1 значиться житловий будинок з гсподрськими побудовами, який розташований в с. Млини, Миргородського району, Полтавської області (а.с.10).

На замовлення позивачки, ТОВ "Експертне бюро "Рідний дім" було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14-16).

Згідно Інформаційної довідки № 1421 від 28.08.2025 року, що на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 право власності в КП Лубенське МБТІ не зареєстровано (а.с.13).

При зверненні до Виконавчого комітету Лохвицької міської ради по питанню проведення реєстрації права власності на вищевказаний житловий будинок, позивачу було відмовлено у проведенні реєстрації права власності в зв`язку з поданням не повного пакету документів для проведення реєстраційних дій, а саме у зв`язку з відсутністю документу, який підтверджує речове право на земельну ділянку під об`єктом нерухомого майна (а.с.19).

Згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно володіла чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. У розумінні цієї статті володілець має бути визнаний таким, що добросовісно заволодів нерухомим майном, якщо не буде доведено, що він, набуваючи майно у володіння, знав або повинен був знати про незаконність такого набуття, зокрема про те, що особа, у якої він придбав майно, не мала права його відчужувати: тобто якщо не спростовується факт його добросовісності як обов`язкової умови володіння з метою набуття права власності.

Частиною 4 ст. 344 ЦК України визначено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 року можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статтей 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Як встановлено судом, з 1974 року позивачка користується вказаним майном, ніхто не звертався до неї з вимогою залишити житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач використовує будинок для постійного місця проживання, регулярно сплачує комунальні платежі, утримує будинок та прибудинкову територію в належному санітарно-технічному стані.

З огляду на вказані обставини, а саме факт добросовісного і відкритого користування ОСОБА_1 житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 з жовтня 1974 року, а також на те, що визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси осіб, є всі підстави для визнання права приватної власності за набувальною давністю за ОСОБА_1 на вказаний будинок, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 328, 344, 397 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 206, 258, 263, 265, 354 ЦПК України, Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 року, суд,-

в и р і ш и в:

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Волторніста Сергія Миколайовича до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності за набувальною давністю на житловий будинок (літ. А-1), загальною площею 46,3 кв.м., житловою площею 23,3 кв.м, з допоміжними господарськими будівлями: сарай (літ. Б), прибудова (літ. б), погріб (літ. В), вбиральня (літ. Г), огорожа (№1), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лохвицького районного суду Полтавської області В.А. Бондарь