Вирок від 04 березня 2026 р. у справі №526/3226/25 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/3226/25

Провадження № 1-кп/526/121/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2026 рокуГадяцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Гадяч кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025175560000148 відносно

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Новомихайлівка Новотроїцького району Херсонської області, зареєстрований в селі Римарівка Миргородського району Полтавської області та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, громадянин України, освіта середня, раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст. 309 КК України,

в с т а н о в и в:

1 епізод: навесні 2022 року ОСОБА_4 під час перебування в лісовому масиві, що поблизу с. Веприк, Миргородського (колишній Гадяцький) району, Полтавської області, виявив пакет вибухової речовини, яку тим самим незаконно придбав, а в подальшому і перевіз до будинку за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав без передбаченого законом дозволу.

24.09.2025 в період часу з 10 год. 41 хв. по 11 год. 22 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_4 , в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді від 22.09.2025, у будинку було виявлено та вилучено вибухову речовину з надписом «ТРОТИЛОВАЯ ШАШКА вес 400 г», яку останній незаконно придбав, перевіз та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Згідно висновку комплексної судово-вибухотехнічної експертизи №КСЕ-19/117-25/21354 від 26.09.2025 слідує, що наданий на дослідження предмет є вибуховою речовиною на основі тротилу, масою 400 грам.

2 епізод: на початку вересня 2025 року, ОСОБА_4 , під час перебування в лісосмузі, яка поруч з нещодавно викопаною водоймою (озеро), що поблизу вулиці Набережна Грунь в м. Гадяч, Миргородського району, Полтавської області, виявив ростучу рослину коноплі і усвідомлюючи, що ростуча рослина коноплі містить особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, зірвав з неї гілки з листям, тим самим незаконно придбав, для подальшого виготовлення та власного споживання без мети збуту.

Продовжуючи свої протиправні дії, діючи умисно, ОСОБА_4 вказані зірвані гілки з листям рослини коноплі, з метою їх висушування та подальшим вживанням, приніс за місцем свого проживання, що за адресою АДРЕСА_1 , де незаконно висушив та зберігав наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс загальною масою 169,242 г., для власного споживання без мети збуту.

24.09.2025 в період часу з 10 год. 41 хв. по 11 год. 22 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_4 , в ході обшуку у будинку на веранді було виявлено та вилучено подрібнені речовини рослинного походження зеленого кольору масою 162,348 г та на кухні в будинку масою 6,894 г, які згідно висновку судово-хімічної експертизи №СЕ-19/117-25/21340-НЗПРАП від 26.09.2025 – є канабісом - наркотичним засобом, обіг якого обмежено. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину, становить 6,894г, 162,348г.

Суд визнає винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України і кваліфікує його дії як носіння, зберігання, придбання вибухової речовини без передбаченого законом дозволу та за ч.1 ст.309 КК України і кваліфікує його дії як незаконне виготовлення, придбання, зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

В судовому засіданні ОСОБА_4 вину визнав, суду пояснив, що дійсно в лісі поблизу с. Веприк знайшов тротилову шашку, яку привіз додому та поклав у шафу. Також повідомив, що інколи він курить коноплю з метою знеболення. Восени він знайшов поблизу озера кущ коноплі, зірвав з нього частину, приніс додому, висушив та вживав шляхом куріння. Під час обшуку в нього виявили коноплю та тротилову шашку, про свої дії щиро жалкує.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, так як фактичні обставини справи ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню стосовно тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються і при відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує вимоги ст. 65 - 67 КК України, а також позиції та роз`яснення Верховного Суду України.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно роз`яснень п.п.1,3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись засад покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі № 1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує, що вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином і проступком та особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, щиро розкаявся, за місцем проживання характеризується негативно, тяжких наслідків від його дій не настало, тому вважає, що йому слід призначити покарання за сукупність кримінальних правопорушень остаточно у вигляді позбавлення волі.

Враховуючи конкретні обставини справи, відсутність тяжких наслідків, суд не вбачає достатніх підстав для направлення ОСОБА_4 в місця позбавлення волі і приходить до висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства в зв`язку з чим йому необхідно встановити іспитовий строк з метою випробування, так як саме таке покарання буде достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлено..

Суд також вважає, що з ОСОБА_4 слід стягти на користь держави витрати за проведені по справі експертизи.

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі та визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України та призначити покарання у вигляді 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно за сукупністю кримінальних правопорушень призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк – 1 рік.

На підставі п.п. 1,2 ч.1 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Стягти з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведені у справі експертизи в сумі 8022.60 грн.

Речові докази:

- речовину на основі тротилу, масою 400 грам (сейф-пакет 5839764) – знищити;

- канабіс загальною масою 169.242 грам (сейф-пакет Експертної служби МВС 6296049) знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча: ОСОБА_1