Вирок від 04 березня 2026 р. у справі №376/3194/25 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3194/25

Провадження № 1-кп/376/147/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2026 року м.Сквира

Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Сквира Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025111260000309 від 17.10.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, із вищою освітою, не депутата, не адвоката, одруженого, тимчасово непрацюючого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовозобов`язаного, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194; ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Київ, громадянина України, із вищою освітою, не депутата, не адвоката, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовозобов`язаного, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор – ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

захисник – адвокат ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що відповідно до «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України - зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку №2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.

Відповідно до Положення про дозвільну систему (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576 з наступними змінами) до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, серед іншого належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м за секунду, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали та речовини.

Згідно з Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 №622 завданнями органів поліції є запобігання порушенням порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм та швидкістю польоту кулі понад 100 м за секунду (далі - пневматична зброя) і холодної зброї (арбалети, луки з зусиллям натягу тятиви більше ніж 20 кг, мисливські ножі тощо (далі - холодна зброя), пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (далі - пристрої), та патрони до них, основних частин зброї бойових припасів до зброї і охолощеної зброї, вибухових матеріалів і речовин, попередження випадків їх втрати, крадіжок, використання не за призначенням та з протиправною метою.

Однак, у порушення вищевказаних вимог чинного законодавства, ОСОБА_3 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 17.10.2025, маючи умисел на зберігання та придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання від них суспільно-небезпечних наслідків, придбав 1 (один) корпус ручної осколкової наступальної гранати «РГД-5» та 1 (один) уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ, які в подальшому без передбаченого законом дозволу почав зберігати при собі до 02 год 23 хв 25.03.2024.

17.10.2025, в період часу з 02 год 23 хв по 05 год 36 хв, в ході проведення невідкладного обшуку легкового транспортного засобу - автомобіля марки «MITSUBISHI PAJERO», д.н.з. НОМЕР_1 (02 УДА 045), номер рами (шасі) НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що знаходився на автостоянці на 366-му кілометрі автодороги «Н-02» в м. Сквира Білоцерківського району Київської області, в салоні якого перебував ОСОБА_3 , під водійським сидінням було виявлено та вилучено 1 (один) корпус ручної осколкової наступальної гранати «РГД-5» та 1 (один) уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ, які останній придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Умисні дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що виразилися у зберіганні та придбанні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у невстановленому місці, але не пізніше 16.10.2025, у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виник умисел на здійснення підпалу майна ОСОБА_8 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Реалізуючи спільний умисел, діючи з корисливих мотивів, 16.10.2025, близько 22 години, ОСОБА_4 , за попередньою змовою з ОСОБА_3 , на автомобілі марки «MITSUBISHI PAJERO», д.н.з. НОМЕР_1 (02 УДА 045) номер рами (шасі) НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_7 , яким керував ОСОБА_3 , приїхали до приватного домоволодіння ОСОБА_8 , що за адресою: АДРЕСА_3 .

Продовжуючи реалізацію спільного умислу, направленого на пошкодження чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, ОСОБА_3 залишився в автомобілі, який знаходився на узбіччі автодороги Н-02 Сквира - Біла Церква перед в`їздом до м. Сквира Білоцерківського району, а ОСОБА_4 пішов до будинку ОСОБА_8 . Прийшовши до домоволодіння ОСОБА_8 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 із території вулиці, через паркан, закинув на територію двору домоволодіння ОСОБА_8 за вищевказаною адресою заздалегідь заготовлену скляну пляшку із невідомою рідиною, внаслідок чого відбулося загорання даної рідини на бетонованій площадці біля будинку, тобто вчинили всі дії, які вважали необхідними для доведення свого злочинного умислу, спрямованого на пошкодження майна ОСОБА_8 до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від їх волі, внаслідок значної відстані до будинку від місця, звідки було кинуто скляну пляшку із невідомою речовиною, після чого ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення.

Умисні дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що виразилися у закінченому замаху на умисне пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України.

Крім того, встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у невстановленому місці, але не пізніше 16.10.2025, у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виник умисел на здійснення підпалу майна ОСОБА_8 , що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_3 .

Реалізуючи спільний умисел, діючи з корисливих мотивів, 16.10.2025, близько 22 години, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_3 , на автомобілі марки «MITSUBISHI PAJERO», д.н.з. НОМЕР_1 (02 УДА 045) номер рами (шасі) НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_7 , яким керував ОСОБА_3 , приїхали до приватного домоволодіння ОСОБА_8 , що за адресою: АДРЕСА_3 .

Продовжуючи реалізацію спільного умислу, направленого на пошкодження чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, ОСОБА_3 залишився в автомобілі, який знаходився на узбіччі автодороги Н-02 Сквира - Біла Церква перед в`їздом до м. Сквира Білоцерківського району, а ОСОБА_4 пішов до будинку ОСОБА_8 . Прийшовши до домоволодіння ОСОБА_8 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 із території вулиці, через паркан, закинув на територію двору домоволодіння ОСОБА_8 за вищевказаною адресою заздалегідь заготовлену скляну пляшку із невідомою рідиною, внаслідок чого відбулося загорання даної рідини на бетонованій площадці біля будинку, тобто вчинили всі дії, які вважали необхідними для доведення свого злочинного умислу спрямованого на пошкодження майна ОСОБА_8 до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від їх волі, внаслідок значної відстані до будинку від місця звідки було кинуто скляну пляшку із невідомою речовиною, після чого ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення.

Умисні дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилися у закінченому замаху на умисне пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194; ч.1ст.263 КК України, щиро розкаявся та просив затвердити угоду про визнання винуватості.

31.10.2025 між прокурором ОСОБА_5 , обвинуваченим ОСОБА_3 , його захисником адвокатом ОСОБА_9 , з письмової згоди потерпілого ОСОБА_8 , була укладена угода про визнання винуватості.

Сторони дійшли згоди, що обставинами, які пом`якшують вину ОСОБА_3 згідно з ст.66 КК України є щире каяття.

Обставини, які згідно з ст. 67 КК України обтяжують вину ОСОБА_3 , -відсутні.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, зокрема, характер діяння, обстановки, способу, місця і часу його вчинення, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненому злочині, позитивно характеризується за місцем проходження військової служби, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, нагороджений Грамотою за високі показники під час навчання на курсах перепідготовки та підвищення кваліфікації осіб офіцерського складу призваних до ЗСУ за загальною мобілізацією.

Така угода відповідає вимогам ст. ст. 469, 472 КПК України. Угода про визнання винуватості містить положення про те, що сторони визнають правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194; ч.1ст.263 КК України, обвинувачений беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194; ч.1 ст.263 КК України, узгоджують покарання ОСОБА_3 :

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, у виді 3 років позбавлення волі;

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194; у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Крім того, сторони погоджуються на застосування статті 75 КК України та звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194; КК України, щиро розкаявся та просив затвердити угоду про визнання винуватості.

31.10.2025 між прокурором ОСОБА_5 , обвинуваченим ОСОБА_4 , його захисником адвокатом ОСОБА_6 , з письмової згоди потерпілого ОСОБА_8 , була укладена угода про визнання винуватості.

Сторони дійшли згоди, що обставинами, які пом`якшують вину ОСОБА_4 , згідно з ст.66 КК України є щире каяття.

Обставини, які згідно з ст. 67 КК України обтяжують вину ОСОБА_4 , -відсутні.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, зокрема, характер діяння, обстановки, способу, місця і часу його вчинення, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненому злочині, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Така угода відповідає вимогам ст. ст. 469, 472 КПК України. Угода про визнання винуватості містить положення про те, що сторони визнають правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, обвинувачений беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, узгоджують покарання ОСОБА_4 :

-покарання за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Крім того, сторони погоджуються на застосування статті 75 КК України та звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

В судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, які дали згоду на призначення цього покарання.

Відповідно до ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Статтями 470, 472 КПК України визначені обставини, що враховуються прокурором при укладенні угоди про визнання винуватості та основні вимоги до змісту.

Згідно з ст. 474 КПК України, якщо угоду досягнуто, то обвинувальний акт із підписаною між сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31.10.2025 між ним в присутності захисника ОСОБА_9 та прокурором.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 331.10.2025 між ним в присутності захисника ОСОБА_6 та прокурором.

Прокурор у судовому засіданні, вважає, що при укладенні угод про визнання винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дотримані вимоги КК та КПК України, просив угоди затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_3 , узгоджене в угоді покарання за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194; ч.1 ст.263 КК України :

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, у виді 3 років позбавлення волі;

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194; у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Застосувати статтю 75 КК України та звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 України :

-покарання за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Застосувати статтю 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Враховуючи вище викладене, заслухавши думку учасників кримінального провадження, які просили затвердити угоди про визнання винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вивчивши обвинувальний акт, перевіривши угоди про визнання винуватості, які відповідають вимогам ч. 4 ст. 469 КПК України та ст. 472 КПК України, з`ясувавши у обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та їх захисників, що вони розуміють викладені в ч. 4, ч. 6, ч. 7 ст. 474 КПК України обставини, зокрема те, що вони мають право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують та має права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадах, передбачених законом, або захищатись самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України у праві оскаржити вказаний вирок суду відповідно до положень статей 394 та 424 даного Кодексу: обвинуваченим, його захисником, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; - прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Крім того, у випадку укладення та затвердження даної угоди обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно ч. 2 ст. 473 КПК України відмовляються від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу; характер обвинувачення, щодо якого обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнають себе винуватими; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом, та переконавшись, що укладення даних угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з`ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребувати документи, в тому числі скарги підозрюваного чи обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх.

Суд вважає за необхідне винести у даному провадженні вирок відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким затвердити угоди про визнання винуватості, визнати останніх винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194; ч.1 ст.263 КК України, за викладених у вироку обставин, та призначити узгоджену сторонами міру покарання, яка відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, та санкції ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194; ч.1 ст.263 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови у цивільному позові.

Враховуючи те, що відпала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на майно, яке було накладено ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду від 21.10.2025 у справі № 376/3119/25, арешт на майно, суд вважає доцільним скасувати.

Цивільний позов не заявлений.

На підставі ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави підлягають стягненню судові витрати на залучення експерта.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 314, 368, 371-374, 475 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31.10.2025 між прокурором ОСОБА_5 , з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_3 , з іншого боку, за участю захисника - адвоката ОСОБА_9 .

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194; ч.1 ст.263 КК України, та призначити йому покарання:

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, у виді 4 -х (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_3 відповідно ст. 76 КК України обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України витрати на залучення експерта в розмірі 1782,80грн (одна тисяча сімсот вісімдесят дві гривні 80коп).

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31.10.2025 між прокурором ОСОБА_5 , з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_4 , з іншого боку, за участю захисника - адвоката ОСОБА_6 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, та призначити йому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_4 відповідно ст. 76 КК України обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Скасувати, накладений ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 21.10.2025 (справа №376/3119/25, провадження № 1-кс/376/401/2025), арешт на майно, зокрема на:

мобільний телефон чорного кольору в чорному чохлі; клаптик тканини білого кольору; пластикову пляшку; мобільний телефон «IPhone SE» imei: НОМЕР_3 ; газову запальничку; мобільний телефон «IPhone» корпус чорного кольору; відеокамеру «boko» із дротом зарядки; мобільний телефон марки «IPhone» корпус фіолетового кольору; картонний конверт із сім- картою: картонний конверт з номером телефону; картонний конверт з зазначеним номером; картонний конверт (стартовий пакет); предмет зовні схожий на корпус гранати РГД-5; предмет зовні схожий на підривач до ручних гранат; карта пам`яті, що були вилученні під час невідкладного обшуку легкового транспортного засобу - автомобіля марки «MITSUBISHI PAJERO» д.н.з. НОМЕР_1 (02 УДА 045) номер рами (шасі) НОМЕР_2 , 17.10.2025 року;

речі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: курточку чорного кольору фірми «Nike»; одну пару рукавиць із тканини чорного кольору; пов`язку зеленого кольору; носовичок із тканини фіолетового кольору; фрагмент аркушу паперу із зазначеним номером телефону « НОМЕР_4 »; одну пару взуття розміром 42,5 марки «Nike»; штани із джинсового матеріалу світло-синього кольору;

речі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: флісову курточку камуфляжного окрасу; флісову кофту камуфляжного окрасу; штани камуфляжного окрасу з ременем; шапку камуфляжного окрасу; одну пару взуття - берци.

Речові докази, а саме:

-легковий транспортний засіб -автомобіль марки «MITSUBISHI PAJERO», д.н.з. НОМЕР_1 (02 УДА 045), номер рами (шасі) НОМЕР_2 , - вважати повернутим власнику ОСОБА_7 ;

-ноутбук із зарядним пристроєм, мобільний телефон «IPhone -6», грошові кошти в загальній сумі 1150 доларів США,- вважати повернутими власнику ОСОБА_10 ;

- предмет зовні схожий на револьвер із сімома предметами схожими на набої до нього; грошові кошти в сумі 3206,50 (три тисячі двісті шість гривень) п`ятдесят копійок та 1 (один) долар США; посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 ; посвідчення преси на ім`я ОСОБА_4 ; - вважати повернутими обвинуваченому ОСОБА_4 ;

- грошові кошти в сумі 11 (одинадцять) доларів США та 5 (п`ять) Євро; мачете, карабін з брелком від авто, чотири браслети, - вважати повернутими обвинуваченому ОСОБА_3 ;

- курточку чорного кольору фірми «Nike»; одну пару рукавиць із тканини чорного кольору; пов`язку зеленого кольору; носовичок із тканини фіолетового кольору; фрагмент аркушу паперу із зазначеним номером телефону « НОМЕР_4 »; одну пару взуття розміром 42,5 марки «Nike»; штани із джинсового матеріалу світло- синього кольору, що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, -повернути обвинуваченому ОСОБА_4 ;

- флісову курточку камуфляжного окрасу; флісову кофту камуфляжного окрасу; штани камуфляжного окрасу з ременем, шапку камуфляжного окрасу, одну пару взуття – берци, що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, - повернути обвинуваченому ОСОБА_3 ;

-п`ять гіпсових зліпків слідів низу підошви взуття, які поміщені в окремі картонні коробки та знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, згідно квитанції № 3025311529046326, -знищити;

предмет зовні схожий на корпус гранати РГД-5; предмет зовні схожий на підривач до ручних гранат, клаптик тканини білого кольору; пластикову пляшку, що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, -знищити;

- мобільний телефон чорного кольору в чорному чохлі; мобільний телефон «IPhone SE» imei: НОМЕР_3 ; газову запальничку; мобільний телефон «IPhone» корпус чорного кольору; відеокамеру «boko» із дротом зарядки; документи; мобільний телефон марки «IPhone» корпус фіолетового кольору; картонний конверт із сім-картою; картонний конверт з номером телефону; картонний конверт з зазначеним номером; картонний конверт (стартовий пакет); карта пам`яті, що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, - повернути обвинуваченому ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд Київської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 1 ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуючий суддя ОСОБА_1