Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №365/502/25 — Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/502/25

Номер провадження: 2/365/39/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 березня 2026 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Хижного Р.В.

за участю

секретаря судового засідання Середи Н.В.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

13.06.2025 через систему «Електронний суд» уповноважений представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Пилипчук А.С. звернулася до Згурівського районного суду Київської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 10.07.2024-100001955 від 10.07.2024 у розмірі 37306,19 грн, а також сплачений судовий збір у розмір 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 10.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферта) № 10.07.2024-100001955, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі –14000,00 грн строком на 140 днів з дати його надання із процентною ставкою – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку користування кредитом. Комісія, пов”язана із наданням кредиту – 20 % від суми кредиту та дорівнює 2800,00 грн. Неустойка: 140 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов”язання незалежно від суми невиконання/неналежного виконання зобов”язання. За умовами договору спосіб перерахування коштів у рахунок на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № 4790-72ХХ-ХХХХ-9524. Відповідачем електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферта), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 14000,00 грн, а отже акцептовано умови договору. Позивач ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 37306,19 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12711,84 грн, по процентам в розмірі 15946,19 грн, комісії – 1648,16 грн, неустойки – 7000,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме проведена часткова сплата на суму 4400,00 грн 22.07.2024. Сплачена відповідачем сума врахована позивачем при розрахунку заборгованості.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначив, що став жертвою шахраїв, які обманним шляхом виманили у нього 55000,00 грн. Ніяких договорів з позивачем він не укладав, грошей не отримував. Йому взагалі не зрозуміло, як підтверджується укладення електронного кредитного договору, і що таке одноразовий ідентифікатор.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 20 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи по суті, встановлено відповідні строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалами Згурівського районного суду Київської області від 22 грудня 2025 року та 11 лютого 2026 року витребувано докази у АТ "Ощадбанк".

У судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» не з`явився, в позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, оскільки вважає недоведеним отримання ним кредитних коштів від ТОВ «Споживчий центр». Також йому не зрозуміло де ділися 14000,00 грн, які надішли на картку.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 10.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», укладено електронний кредитний договір № 10.07.2024-100001955, який складається із: пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті кредитодавця та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаному при його ідентифікації на сайті.

Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 10.07.2024-100001955 пройдену ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку (а.с. 10).

Відповідно до пункту 4.1. Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № 4790-72ХХ-ХХХХ-9524 (а.с. 15-18 – пропозиція про укладення кредитного договору (оферта)).

10.07.2024 відповідач ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, підтвердивши тим самим отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних умов кредитування (а.с. 21-22 – паспорт споживчого кредиту).

Кредитний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором Е674 (а.с. 23).

Відповідно до заявки та підтвердження укладення кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту – 14000,00 грн строком на 140 днів з дати його надання із процентною ставкою – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку користування кредитом, комісія, пов`язана з наданням кредиту 20 % від суми кредиту та дорівнює 2800,00 грн, неустойка: 140 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов”язання незалежно від суми невиконання/неналежного виконання зобов”язання (а.с. 18-19 – заявка, а. с. 19– відповідь, а.с. 22 – повідомлення).

10.07.2024 на виконання умов кредитного договору № 10.07.2024-100001955 здійснено переказ коштів у сумі 14000,00 грн на картку відповідача № НОМЕР_1 (а.с. 26).

Підтвердження належності картки відповідачу, а також зарахування на неї грошових коштів від ТОВ «Споживчий центр» у сумі 14000,00 грн повністю підвтердужється інформацією АТ «Ощадбанк» та виписками по рахунку відповідача № НОМЕР_2 (а.с. 136-177).

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 10.07.2024-100001955 від 10.07.2024, заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору складає 37306,19 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12711,84 грн, по процентам в розмірі 15946,19 грн, комісії – 1648,16 грн, неустойки – 7000,00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 10.07.2024 по 26.11.2024 (а.с. 9 – довідка-розрахунок).

Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, оскільки не погасив заборгованість за кредитом, що є порушенням законних прав ТОВ «Споживчий центр».

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 5 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію») .

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Як зазначено у статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оцінюючи докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Позивач ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 10.07.2024-100001955 від 10.07.2024 у розмірі 37306,19 грн.

Відповідачем ОСОБА_1 не надано до суду жодних доказів на спростування доводів позивача щодо нарахованої заборгованості за кредитним договором. Заперечення відповідача зводяться до небажання повертати кредитні кошти. Факт отримання відповідачем коштів від ТОВ «Споживчий центр» та користування ними повністю доведено дослідженими в ході судового розгляду доказами, зокрема випискою по рахунку. Посилання відповідача на те, що кошти він перерахував шахраям чи взагалі його нерозуміння куди поділися дані кошти не стосується предмету данного позову.

Судом встановлено, що 10.07.2024 між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 14000,00 грн шляхом перерахування коштів на банківську карту відповідача. Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, надавши відповідачу кредит на визначених умовах. Відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, чим порушує права позивача. Розмір заборгованості за основним боргом становить 12711,84 грн, за процентами – 15946,19 грн та комісією 1648,16 грн, що разом становить 30306,19 грн. Відповідач правильність розрахунку заборгованості в цій частині не оспорює.

Позивач також просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Законом № 2120-ІХ від 15.03.2022 року внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до п. 6-1 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Із зазначеного слідує, що законодавець звільнив позичальників від неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки у розмірі 7000,00 грн, оскільки вона нарахована у період дії в Україні воєнного стану, а відтак в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Враховуючи вищезазначене суд вбачає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за договором № 10.07.2024-100001955 від 10.07.2024 у загальному розмірі 30306,19 грн, з яких 12711,84 грн – основний борг, 15946,19 грн – проценти, 1648,16 грн – комісія.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

За подання позовної заяви майнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 27 – платіжна інструкція).

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (81,236357 %), у розмірі 1967,87 грн, решта судового збору залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 2, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 10.07.2024-100001955 від 10.07.2024 у розмірі 30306 (тридцять тисяч триста шість) гривень 19 копійок, з яких 12711 (дванадцять тисяч сімсот одинадцять) гривень 84 копійки – основний борг, 15946 (п`ятнадцять тисяч дев”ятсот сорок шість) гривень 19 копійок – проценти, 1648 (одна тисяча шістсот сорок вісім) гривень 16 копійок – комісія.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1967 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят сім) гривень 87 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий суддя Р.В. Хижний