Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №356/1049/25 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 356/1049/25

Провадження № 2/355/387/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» Анохіної Ольги Анатоліївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся представник АТ «Перший Український Міжнародний Банк» Анохіна О.А. з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 130493,54 гривень, а також понесені витрати по сплаті судового забору під час подачі позовної заяви до суду у розмірі 2422,40 гривень.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що АТ «Перший Український Міжнародний Банк» відповідачці ОСОБА_1 03 травня 2024 року на підставі кредитного договору № 1002200951901 видано кредит у сумі 100000 гривень.

Відповідно до п. 1 ст. 1050 ЦК України та абз. 2 ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач як кредитодавець має право вимагати повернення усієї суми заборгованості, якщо відповідач як позичальник прострочив сплату чергових платежів понад 1 місяць. Позивач направив письмо вимогу відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, тому позивач виконав свій обов`язок щодо претензійної роботи належним чином. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 03 липня 2025 року складає 130493.54 гривень, з яких: 99995.13 гривень - заборгованість за кредитом; 10.41 гривень - заборгованість процентами; 30488.00 гривень - заборгованість за комісією. Позивач направив письмову вимогу відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була. За п. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у кредитному договорі обов`язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності) включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії на графік платежів може не надаватися). Відповідно до умов кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачкою, зокрема, заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1002200951901 від 03 травня 2024 року сторони погодили, що позичальник зобов`язується сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості. Ці умови були узгоджені позичальником шляхом підписання відповідних документів. Підписавши вказану заяву позичальник беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, однак повідомив суд про можливість розгляду без його присутності позовні вимоги підтримує просить задовольнити. Проти винесення судом заочного рішення в справі не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася, повідомлялася належно про час, місце розгляду справи на 22 січня 2026 року на 09 годину 30 хвилин, поштовий конверт повернувся з довідкою про причину повернення, де було зазначено «за закінченням терміну зберігання», далі повідомлялася через веб-сайт Судової влади України на 12 лютого 2026 року на 09 годину 15 хвилин, на 03 березня 2026 року на 11 годину 45 хвилин. Причину неявки не повідомила, яку слід вважати не поважною. Відзиву стосовно заявлених позовних вимог надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З таких підстав суд вирішив розглядати справу заочно.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі.

Судом досліджені матеріли справи у повному обсязі, а саме:

Копію паспорта відповідача ОСОБА_1 , з якого слід, що вона є громадянкою України (а.с. 12).

Копію Заяви № 1002200951901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 03 травня 2024 року, відповідно до якої відповідач підписанням цієї Заяви беззастережно підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: www.pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті Договору комплексного банківського обслуговування, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь- які передбачені Договором комплексного банківського обслуговування послуги, зокрема і через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердила свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах. Відповідач просила надати їй Споживчий кредит на наступних умовах: 1. Найменування кредитного продукту Кредит на загальні цілі –GP Standard ВСЕЯСНО 2,22 (24) банківський переказ. 2. Цільове призначення: а) загальні споживчі цілі; б) сплата Разової комісії Банку. 3. Сума: 100000 гривень, в т.ч. на загальні споживчі цілі 100000 гривень, для сплати Разової комісії: 0,00 гривень. 4. Строк дії договору, за яким надається споживчий кредит, та строк, на який надається споживчий кредит (в місяцях): 24. 5. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 2,22 %. 6. Розмір процентної ставки:0,010 % річних, розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом складає 0,073 %. Тип процентної ставки: фіксована. Загальні витрати за споживчим кредитом: 53290,3 гривень. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою (53290,3 гривень (загальні витрати за споживчим кредитом)/100000 гривень (загальний розмір кредиту)/730 днів (строк кредитування у днях)х100 %. 7. Разова комісія: 0,00 % від суми кредиту + 0,0 гривень. 8. Схема повернення кредиту: ануїтетна (рівними платежами). 9. Спосіб надання Споживчого кредиту на загальні споживчі цілі: банківський переказ на рахунок НОМЕР_1 , в АТ «ПУМБ», код отримувача: 3697405361, отримувач: ОСОБА_1 . Підписано особистим підписом клієнта ОСОБА_1 (а.с. 8-9).

Копію Додатку № 1 від 03 травня 2024 року до заяви № 1002200951901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб – Графік платежів та обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що містить підпис відповідача ОСОБА_1 (а.с. 10).

Копію паспорта споживчого кредиту, з якого слід, що відповідачка була ознайомлена з умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацією щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту. Підписано ОСОБА_1 (а.с. 11).

Судом досліджена копія «Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб» (нова редакція діє з «24» лютого 2023 року.(а.с. 14-20).

Копію платіжної інструкції № TR.79202583.74437.13604 від 03 травня 2024 року, з якої слід, що АТ «ПУМБ» перерахувало ОСОБА_1 100000,00 гривень. Призначення платежу: надання кредитних коштів за договором № 1002200951901 від 03/05/2024 за позикою ОСОБА_1 . (а.с. 24)

Копію розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» за кредитним договором № 1002200951901 від 03.05.2024, станом на 03 липня 2025року (включно) заборгованість по сумі кредиту – 99995.13 гривень; заборгованість по процентам – 10.41 гривень; заборгованість по комісії – 30 488.00 гривень. Всього: 130493.54 гривень.(а.с. 25-26).

З копії Виписки з особового рахунку відповідача слід, що нею 03.05.2024 були отримані кошти у розмірі 100000,00 гривень.(а.с. 27).

Копію письмової вимоги (повідомлення), надісланої на адресу відповідача ОСОБА_1 , з якої слід, що сторона позивача повідомила відповідача про існуючу заборгованість та повернення заборгованості відповідно до укладеного договору (а.с. 21).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За правилами ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як слід з ч.1 ст. 207 ЦК України, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За ч.1 ст. 526 ЦК України слід, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як слід з ст.536 ЦК України, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

За ст. 625 ЦК України слід, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України слід, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України слід, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України слід, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За ч. 1 ст.1048 ЦК України слід, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1052 даного Кодексу передбачено, що у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, як було встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 уклала кредитний договір з позивачем, під час виконання своїх кредитних зобов`язань строки повернення кредитних коштів нею були порушені, своєчасно їх не повертає, чим спонукала звернутися позивача до суду щодо повернення кредитних коштів. Суд погоджується про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом в розмірі 100005 (сто тисяч п`ять) гривень 54 копійок. з яких : 99995 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 13 копійок - заборгованість за кредитом; 10 (десять ) гривень 41 копійок - заборгованість за процентами.

Суд не погоджується з позовними вимогами сторони позивача про стягнення комісії у розмірі 30488 (тридцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 00 копійок з таких підстав.

Стосовно цього питання у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зроблено правовий висновок: «10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (надалі також Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. З таких підстав в цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки стороною позивача був сплачений судовий збір у сумі 2422.40 гривень, було задоволено частину позовних вимог: зі 130 493.54 гривень позовних вимог, задоволено 100005.54 гривень (100005.54х100%):130 493.54=76,63%, судовий збір 2422,40 гривень задоволено 76,63%, (2422.40х76,63%):100%= 1856 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят шість) гривень 30 копійок, що підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2 ,4, 12, 13, 81, 89, 128, 141, 223, 229, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст.6, 205, 207, 526, 626, 628, 638, 639, 1048,1050,1052,1054 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги представника позивача Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» Анохіної Ольги Анатоліївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829; вулиця Андріївська, будинок 4, місто Київ, 04070) заборгованість у розмірі 100005 (сто тисяч п`ять) гривень 54 копійок. з яких :

-99995 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 13 копійок - заборгованість за кредитом;

-10 (десять ) гривень 41 копійок - заборгованість за процентами.

В іншій частині заявлених позовних вимог у сумі 30488 (тридцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 00 копійок відмовити як заборгованість за комісією за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829; вулиця Андріївська, будинок 4, місто Київ, 04070)понесені судові витрати по сплаті судового збору під час подачі позовної заяви до суду у розмірі 1856 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят шість) гривень 30 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення, шляхом направлення скарги через Баришівський районний суд.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 05 березня 2026 року.

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов