Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №686/7720/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/7720/24

Провадження № 22-ц/820/46/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.

секретар судового засідання Демчук В. М.,

за участю представника позивачки ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та заявою ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 серпня 2025 року (суддя Павловська А. А., повне судове рішення складено 15 серпня 2025 року) та на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2025 року (суддя Стефанишин С. Л.) у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проскурівська 45», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, заяви про приєднання до апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У березні 2024 року ОСОБА_4 , звертаючись до суду із вказаним позовом, з урахуванням заяви про зміну предмета позову зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . 01 березня 2024 року сталося залиття її квартири водою з вини відповідачів, які на даху будинку, що розташований над її квартирою, облаштувати літню терасу. Відповідно до акту про залиття від 01 березня 2024 року у зв`язку з протіканням води через дворик квартири АДРЕСА_2 , який розташований на даху будинку, прямо над місцями залиття у квартирі АДРЕСА_3 були ушкоджені водою шпалери, стеля. Квартира АДРЕСА_4 належить ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які мають нести відповідальність за завдані збитки. Внаслідок залиття квартири заподіяно майнову шкоду в розмірі 50000 грн. Крім того, заподіяно моральну шкоду, оскільки перенесла душевні страждання у зв`язку з пошкодженням майна, незручностями. Для відновлення порушеного права витратила багато часу та зусиль.

Тому позивачка просила стягнути з відповідачів на її користь на відшкодування матеріальної шкоди 50000 грн, на відшкодування моральної шкоди 25000 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2024 року позов в частині вимог до ОСББ «Проскурівська 45» залишено без розгляду. Залучено ОСББ «Проскурівська 45» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2024 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 серпня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири, у розмірі 50000 грн, моральну шкоду 5000 грн, судовий збір 1421,14 грн, а всього 56421,14 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У серпні 2024 року представник ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2025 року заяву задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18332,50 грн та витрати на проведення судової експертизи в сумі 10266,20 грн. В решті вимог заяви відмовлено.

ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням і додатковим рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду. Суд не взяв до уваги те, що квартира з терасою, яка знаходиться на частині даху будинку, набута у власність лише 27 березня 2024 року. Станом на час залиття квартири позивачки 01 березня 2024 року він не був власником квартири. ЖБК «Проскурів-Житлобуд» взяв на себе зобов`язання щодо введення в експлуатацію 128 квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та підвальним приміщенням паркінгу по АДРЕСА_5 і був відповідальним за відповідність даху будинку державним будівельним нормам та стандартам. Висновок будівельно-технічної експертизи ґрунтується на припущеннях. Експерт не врахував усі можливі фактори, що могли спричинити затоплення квартири АДРЕСА_3 , не дослідив усі конструктивні елементи покрівлі, зливні та каналізаційні системи будинку, їх відповідність проектній документації. При наданні висновку не враховано самовільне підключення труби з квартири позивачки до будинкової зливової системи та його наслідки, які ймовірно стали причиною останнього залиття. Такий висновок експерта не може бути беззаперечним доказом підтвердження його вини у залитті квартири ОСОБА_4 . Не погоджується з додатковим рішенням суду, вважає витрати на професійну правничу допомогу неспівмірними з позовними вимогами. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу фактично складає 30% від суми, присудженої судом.

У відзиві ОСОБА_4 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Відповідачі не довели, що шкоду завдано не з їх вини.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суд від 22 грудня 2025 року прийнято заяву ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 серпня 2025 року та додаткове рішення від 04 вересня 2025 року.

Апеляційна скарга та заява про приєднання до апеляційної скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пунктів 3 і 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що ОСОБА_4 з 19 червня 2017 року є власницею квартири АДРЕСА_1 , яка розташована на дев`ятому поверсі багатоквартирного будинку.

На підставі довідки про сплату членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі № 72 від 25 квітня 2017 року, виданої ЖБК «Проскурів-Житлобуд», 27 березня 2024 року за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зареєстровано право власності по 1/2 частині за кожним на квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 224,2 кв. м.

Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва складовою частиною квартири АДРЕСА_4 є тераса площею 15 кв. м.

Тераса відповідачів знаходиться на даху будинку над квартирою ОСОБА_4

01 березня 2024 року відбулося залиття водою квартири позивачки, про що комісією ОСББ «Проскурівська 45» був складений акт про залиття, згідно з яким у зв`язку з протіканням води через дворик квартири АДРЕСА_2 , який розташований на даху будинку, прямо над місцями залиття у квартирі АДРЕСА_3 на дев`ятому поверсі будинку були пошкоджені водою шпалери, стеля.

Відповідно до висновку експерта № 1192/024 від 01 травня 2025 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи найбільш імовірною причиною потрапляння води з даху будинку у квартиру АДРЕСА_1 є проникнення атмосферних опадів через дефекти покрівельного шару тераси квартири АДРЕСА_6 , зокрема, в місцях примикання до конструктивних елементів (оголовка вентиляційних каналів, перегородки, опори навісу). Можливими дефектами, що могли призвести до проникнення атмосферної вологи є: відсутність або пошкодження гідроізоляційних примикань у місцях стику з вертикальними елементами, неякісне виконання вузлів ущільнення при встановленні перегородки і опори навісу, тріщини або проломи у гідроізоляційному шарі, зумовлені температурними деформаціями (внаслідок відсутності деформаційних швів) або механічними навантаженнями. У зв`язку з виконанням після залиття, яке сталося 01 березня 2024 року, гідроізоляційних робіт, що змінили стан об`єкта, а також відсутністю протікань станом на період проведення експертизи, визначити точне місце і механізм проникнення води не є можливим. Розмір майнової шкоди, заподіяної власнику квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 внаслідок затоплення зазначеної квартири 01 березня 2024 року в цінах станом на 30 квітня 2025 року складає 52613 грн.

За змістом відповіді ОСББ «Проскурівська 45» від 07 серпня 2025 року після планового ремонту покрівлі даху кілька разів відбувалося залиття квартири АДРЕСА_3 різної інтенсивності в різних кімнатах (всі відомі залиття відбулися під площадкою на даху ОСОБА_3 окрім останніх двох).

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

При частковому задоволенні позову суд виходив з того, що шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

На підставі частин 1 і 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частинами 1 і 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода задана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до вимог частини 1, пункту 3 частини 2, частини 3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).

За змістом норми статті 1166 ЦК України юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка заподіювача шкоди, настання шкоди, причинний зв`язок між двома першими елементами і вина заподіювача шкоди.

При цьому на потерпілого покладається обов`язок доведення факту заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

На підставі частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Факт залиття квартири АДРЕСА_1 підтверджується актом про залиття від 01 березня 2024 року, який підписаний ОСОБА_2 .

Відповідачі не надали належних, допустимих і достатніх доказів того, що шкоди завдано не з їх вини.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що право власності на квартиру зареєстровано 27 березня 2024 року і відповідачі не можуть нести відповідальність за шкоду, заподіяну 01 березня 2024 року, не заслуговує на увагу з таких підстав.

Багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_5 прийнятий в експлуатацію 27 грудня 2016 року.

Право власності відповідачів на квартиру зареєстровано на підставі довідки ЖБК «Проскурів-Житлобуд» про сплату членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі № 72 від 25 квітня 2017 року.

За змістом акту прийому-передачі на квартиру від 26 лютого 2024 року квартира АДРЕСА_4 передана ЖБК «Проскурів-Житлобуд» ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Відповідачі проживають у квартирі, сплачують комунальні послуги.

Якщо квартира вже передана забудовником відповідачам і вони в ній проживають, саме вони мають нести відповідальність за шкоду, завдану позивачці.

Внаслідок затоплення квартири було пошкоджено майно ОСОБА_4 .

Як вбачається з наявного у матеріалах справи висновку експертного дослідження № 1192/024 від 01 травня 2025 року, складеного судовим експертом Власюком В.В., розмір майнової шкоди, заподіяної ОСОБА_4 внаслідок затоплення її квартири 01 березня 2024 року, в цінах станом на 30 квітня 2025 року складає 52613 грн.

Відповідачі не надали доказів на спростування розміру спричиненої позивачці майнової шкоди.

У межах заявлених позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь позивачки на відшкодування матеріальної шкоди 50000 грн.

Апеляційний суд погоджується з визначеним судом розміром морального відшкодування, що відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості з урахуванням характеру заподіяння шкоди, характеру та обсягу душевних страждань позивачки.

Апеляційна скарга та заява про приєднання до неї не містить посилання на докази, які б спростовували висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Питання про судові витрати вирішено судом першої інстанції відповідно до статей 137, 141 ЦПК України.

За клопотанням відповідача суд зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та визначив їх у розмірі 25000 грн та стягнув на користь позивачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог (73,33%).

Разом з тим, суд припустився помилки, стягнувши солідарно з відповідачів судові витрати.

Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції від 13 серпня 2025 року в частині солідарного стягнення з відповідачів судового збору необхідно змінити та визначити стягнення судового збору по 710,57 грн з кожного з відповідачів та відповідно зменшивши загальну суму, що підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 до 55000 грн. В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.

Додаткове рішення суду від 04 вересня 2025 року в частині задоволення заяви і стягнення витрат потрібно змінити, виключивши з тридцятого абзацу мотивувальної частини додаткового рішення посилання на солідарне стягнення з відповідачів судових витрат та виклавши абзац другий резолютивної частини додаткового рішення в новій редакції про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу по 9166,25 грн з кожного та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, по 5133,10 грн з кожного.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 просила стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді в розмірі 15000 грн.

На підтвердження вимог надала ордер серії ВХ № 1064936 від 18.03.2024, договір про надання правничої допомоги № 35 від 18.03.2024, укладений між позивачкою та адвокатом Керницькою О. В., додаток № 3 до договору про надання правничої допомоги від 18.03.2024, акт прийняття-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги № 35 від 18.03.2024, довідку про сплату коштів № 250 від 06.10.2025.

Професійну правничу допомогу ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції надавала адвокат Керницька О. В.

Відповідно до пункту 1, 2 додатку № 3 від 06 жовтня 2025 року до договору про надання правової допомоги, гонорар адвоката до п. 3.3. договору у межах представництва інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції у справі № 686/7720/24 складає 15000 грн.

Клієнт сплачує гонорар у розмірі, визначеної у пункті 1 цього додатку, протягом 60-ти банківських днів з дня ухвалення судом апеляційної інстанції рішення суду за результатами розгляду справи.

Згідно з актом прийняття-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 06 жовтня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 35 від 18 березня 2024 року адвокатом надані послуги: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення та додаткове рішення.

За змістом пункту 2 акта з урахуванням пунктів 3.3., 3.4. договору про надання правничої допомоги, укладеного між сторонами, та пункту 1 додатку до договору, винагорода адвоката за надання правничої допомоги клієнту у визначений період складає 15000 грн.

Сторони визначили, що правнича допомога за договором надана адвокатом в повному обсязі та відповідає домовленості сторін (пункт 5 акту).

Довідкою № 250 від 06 жовтня 2025 року підтверджується факт оплати клієнтом ОСОБА_4 гонорару адвоката готівковими коштами у розмірі 15000 грн та факт отримання вказаних коштів адвокатом Керницькою О. В.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

За змістом статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

На підставі частин 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов?язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді відповідачі не заявляли.

З урахуванням практики ЄСПЛ при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи складність справи, ціну позову, значення справи для сторін, виконану адвокатом роботу, наведені вище норми права, обґрунтованість витрат з урахуванням критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, колегія суддів вважає, що на підставі частин 2 статті 141 ЦПК України стягненню з відповідачів на користь позивачки підлягають витрати на професійну правничу допомогу по 7500 грн з кожного.

Керуючись статтями 374. 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та заяву ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 серпня 2025 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судового збору змінити, визначивши стягнення судового збору по 710,57 грн (сімсот десять грн 57 коп.) з кожного з відповідачів та відповідно зменшивши загальну суму, що підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 до 55000 грн (п`ятдесят п`ять тисяч грн).

В решті Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 серпня 2025 року залишити без змін.

Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2025 року в частині задоволення заяви і стягнення витрат змінити, виключивши з тридцятого абзацу мотивувальної частини додаткового рішення посилання на солідарне стягнення з відповідачів судових витрат та виклавши абзац другий резолютивної частини додаткового рішення в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_4 (місце проживання АДРЕСА_8 , РНОКППП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу по 9166,25 грн (дев`ять тисяч сто шістдесят шість грн 25 коп.) з кожного та витрати, пов`язані з проведенням експертизи, по 5133,10 грн (п`ять тисяч сто тридцять три грн 10 коп.) з кожного.».

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді по 7500 грн (сім тисяч п`ятсот грн) з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 березня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта