Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №950/1923/21 — Сумський апеляційний суд

Справа № 950/1923/21

Номер провадження 22-ц/816/1597/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі: (колегія суддів)

головуючого - Черних О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Криворотенко В.І., Замченко А.О.

секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4

розглянув в залі суду та в режимі відеоконференції з представником відповідачів - адвокатом Мартиненко В.І. та представником позивача - адвокатом Берестовською С.О. у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої звернувся адвокат Мартиненко Віталій Іванович на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 10 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Косолап В.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок пожежі,

УСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог позову

17 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок пожежі.

Свої вимоги обґрунтував тим, що він є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку «А» та надвірних споруд: веранди «а», «а1», «а2», гараж «Б». Зазначив, що відповідачі є його сусідами, проживають в господарстві АДРЕСА_1 і 17 серпня 2021 року, близько 17 год. 15 хв. на території їхнього домогосподарства сталася пожежа. Причина пожежі - гра малолітнього сина відповідачів з сірниками, внаслідок чого відбулось займання сіна, яке знаходилось у приміщенні їхньої літньої кухні, а в подальшому вогонь перекинувся на його домогосподарство.

В результаті пожежі було пошкоджене його майно, а тому просив суд стягнути з відповідачів заподіяну йому матеріальну шкоду на загальну суму 277303,62 грн.

Крім того, вказав, що йому також була заподіяна і моральна шкода, оскільки внаслідок цих подій стан його здоров`я погіршився, у сім`ї напружені стосунки, порушився звичайний устрій життя. Моральну шкоду оцінив в розмірі 30000,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 10 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок пожежі задоволено частково.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану пожежею в загальному розмірі 277303,62 грн. та 20000,00 грн. моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат, стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 12249,73 грн. з кожного

Рішення суду мотивовано тим, що в деліктних зобов`язаннях передбачена презумпція вини завдавача шкоди, і посилаючись на те, що відповідачами не доведено відсутності їх вини у пошкодженні майна позивача, суд прийшов до висновку, що обов`язок щодо відшкодування шкоди, заданої їх малолітньою дитиною покладається саме на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Крім того, суд прийшов до переконання, що позивачу з вини відповідачів спричинено моральну шкоду та давши оцінку доказам, з урахуванням всіх обставин, частково задовільнив позовні вимоги в цій частині - в розмірі 20000 грн.

Позовних вимог до відповідача ОСОБА_4 не було пред`явлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мартиненко В.І. вважає, що зазначене рішення є незаконним і необґрунтованим, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено причини виникнення пожежі. Суд першої інстанції зробив висновки на припущення, не з`ясувавши всіх обставин справи. Представник відповідача вважає, що суд першої інстанції, не маючи достатніх доказів прийшов до висновку, що причиною пожежі були пустощі сина відповідачів - ОСОБА_5 , пояснення якого також не були вислухані в судовому засіданні.

Вважає, що оскільки наявність вини в даному випадку є обов`язковою умовою для настання цивільно-правової відповідальності, що передбачено ст. 1166 ЦК України, а вину відповідачів не доведено, то підстави задовольняти позов у суду не було.

Зазначає, що у позивача не зареєстроване в установленому законом порядку право власності на новозбудоване нерухоме майно - сарай-гараж, а тому позивач має право на відшкодування лише вартості пошкоджених пожежею будівельних матеріалів.

Вказав, що суд першої інстанції, не звернув увагу на те, що «гараж-сарай» збудований позивачем з порушенням будівельних та протипожежних норм, що також могло вплинути на причинно-наслідковий зв`язок між подією - пожежею на господарстві відповідача, і наслідком - загорання на господарстві позивача, оскільки гараж позивача був побудований дуже близько до сараю ОСОБА_4 , це призвело до швидкого загорання, неможливості вчасно його погасити і в результаті пошкодження його майна.

Крім того вказав, що суд першої інстанції безпідставно частково задовільнив вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем суду не були надані докази завдання моральної шкоди відповідачами.

За наведених підстав, просив апеляційний суд скасувати рішення Лебединського районного суду Сумської області від 10.12.2025 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок пожежі відмовити повністю. Стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 4469,52 грн.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2026 року справу передано судді-доповідачеві - Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 21 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 21 січня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні

Короткий відзив на апеляційну скаргу

Представник позивача - адвокат Берестовська С.О., подала відзив на апеляційну скаргу, в якій не погоджується з доводами скаржника. Вказала, що рішення суду першої інстанціє є обґрунтованим, винесеним на підставі зібраних та досліджених судом доказів, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

Позиція апеляційного суду

У судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не з`явились, просили справу слухати у їх відсутність.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст.ст.371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які не з`явились, за присутності представника позивача- адвоката Берестовської С.О., відповідачки ОСОБА_3 та її представника - адвоката Мартиненко В.І.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, відповідачку ОСОБА_3., представника відповідача - Мартиненко В.І., представника позивача - Берестовську С.О. та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга представника відповідача - адвоката Мартиненко В.І. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки, площею 0,1873 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями договорів купівлі-продажу від 08.10.2004, посвідченими приватним нотаріусом Фурдиловим Ю.В. (т.1 а.с. 10, 12).

Згідно з копією технічного паспорту від 18.06.2015, до складу садиби за адресою: АДРЕСА_1 , входять: житловий будинок літ. «А», веранда «а», веранда «а1», веранда «а2», гараж «Б» (т. 1 а.с. 14-16).

Відповідно до акту про пожежу від 17.08.2021 складеного комісією у складі провідного фахівця відділу організації профілактичної роботи та заходів цивільного захисту Сумського РУП ГУ ДСНС України в Сумській області ОСОБА_6 , слідчого СВ відділення поліції № 3 ( м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Гусаченко І.А., ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , 17.08.2021 о 17-10 год за адресою: АДРЕСА_1 на об`єкті - господарча споруда сталася пожежа. Внаслідок пожежі пошкоджено: 1) господарчу споруду 3х4 м, прибудову до літньої кухні 4,8х3,1 м, речі домашнього вжитку; 2) покрівлю літньої кухні на площі до 16 м2 , покрівлю господарчої споруди 12,5х5,5 м, на площі до 120 м2, облицювання стін житлового будинку площею до 13,5 м2, пластикова фарба на підлозі площею до 69 м2 , а також майно: болгарка Сvaft-te, пральна машина «Лебідь», газонокосарка. Причина пожежі ймовірна: пустощі дітей з вогнем. Повідомлення про пожежу надійшло до пожежно-рятувальних підрозділів від ОСОБА_3 (т. НОМЕР_1 ) (т. 1 а.с. 18)

Згідно довідки складеної о/у СКП ВП № 3 (м.Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, погодженої начальником СКП ВП № 3 (м.Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області від 20.08.2021 «Про результати розгляду матеріалі зареєстрованих до ЄО відділення поліції № 3984 по заяві ОСОБА_1 » перевіркою було встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_3 із своїм малолітнім сином - ОСОБА_5 , 2015 року народження, і що останній їй повідомив, що граючи з сірниками він ненавмисно підпалив сіно, яке знаходилось в приміщенні літньої кухні їхнього господарства ( т. 1 а.с. 20)

Згідно звіту про причини виникнення пожежі, яка виникала 17.08.2021 в господарчій споруді 3х4 м, за адресою: АДРЕСА_1 , провідний фахівець відділу організації профілактичної роботи та заходів цивільного захисту Сумського РУП ГУ ДСНС України в Сумській області ОСОБА_6 прийшов до висновку, що найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі є пустощі дітей з вогнем. До звіту додано фототаблиця та диск ( т. 1 а.с. 79- 82) .

Згідно з копією технічного паспорту від 20.08.2019, до складу садиби за адресою: АДРЕСА_1 , входять: житловий будинок літ. «А1», веранда «а», погріб «п/г», сарай «Б.Д.Ж», літня кухня «В», убиральня «Г», гараж «Е» (т. 1 а.с. 156-157).

Згідно з повідомленням про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 24.07.2014 СМ062142050735 передбачається будівництво топкової, господарчого сараю та гаража в єдиному блоці в АДРЕСА_1 . Будівництво здійснюється на підставі будівельного паспорта від 15.07.2014 № 46/14 (т. 1 а.с. 194-195).

Згідно з висновком експертів за результатами комплексної судової будівельно-технічної, товарознавчої та автотоварознавчої експертизи від 22.09.2023 № 3868/3869/3870 вартість відновлювального ремонту пошкодженого пожежею гаража, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 становить 262440,00 грн.; вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту) від пошкодження внаслідок пожежі автомобільного причепу марки (моделі) ПГА1, 2006 року випуску, шасі № НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 складає 4294,38 грн.; вартість відновлювального ремонту газонокосарки електричної KRAISSMAN ER 1600/320, без урахування витрат на оплату відновлювальних робіт, становить 797,00 грн.; ринкова вартість пошкодженого майна чотирьох пневматичних шин 225/65R16С «Full Grip PT 925» у неушкодженому стані (до пожежі) складає 9372,24 грн.; ринкова вартість пошкодженого майна дверного глухого щитового полотна ДВП розміром 2000 х 900 м складає 400,00 грн. До висновку додана фототаблиця (т. 1 а.с. 226-261).

Відповідно до висновку комплексної будівельно-технічної та пожежно-технічної експертизи від 10.07.2025 № 1914/1915 (т. 2 а.с.129-143), експертами встановлено, що фактичні відстані від сараю-гаражу літ. «Б» у садибі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до сараю літ. «Б» у садибі ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) становлять 2,16 -2,10 м, що не відповідає встановленим протипожежним відстаням (8 м), які визначені у Додатку 3.1 (обов`язковий) п. 3.25а* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень», які діяли на 2015 рік. На момент проведення дослідження, невідповідності у технічній документації по сараю-гаражу літ. «Б» садиби по АДРЕСА_1 усунуто; зменшена протипожежна відстань (фактична відстань 2,16-2,10 м) від сараю-гаражу літ. «Б» у садибі ОСОБА_1 до сараю літ. «Б» у садибі ОСОБА_4 , обумовила фактичний процес поширення пожежі, яка відбулась 17.08.2021 із сараю у садибі ОСОБА_4 на гараж у садибі ОСОБА_1 . В ході дослідження експерт встановив, що сарай-гараж літ. «Б» садиби по АДРЕСА_1 запроектовано розмістити в глибині ділянки (двору) та проектна відстань від межі сусідньої ділянки 1 м, що відповідає п. 3.19, 3.24*, 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень».

Також експерт вказав, що з аналізу графічних даних технічних паспортів від 21.11.184 та від 18.06.2015 вбачається, що на території побудування досліджуваного гаражу-сараю літ. «Б» (2014 року побудови) раніше було розташовано сарай літ. «В» з погребом літ. «п/г» та сарай літ. «в» (1948 року побудови) (сторінка 8 висновку). Експертом встановлено, що у садибі ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) дерев`яний сарай 3 х 4 м (у якому згідно зі звітом про пожежу був розташований осередок пожежі) відсутній у технічній документації, тобто не інвентаризований. У технічній документації по сараю літ. «Б» садиби по АДРЕСА_2 , не відповідають фактичним даним в частині наявних споруд дерев`яного сараю 3 х 4 м та дерев`яного сараю (прибудова до літньої кухні) літ. «Д» у садибі ОСОБА_4 (сторінки 14, 15 висновку).

У своєму висновку експерти зазначили, що з аналізу наданої технічної документації побудований у 1978 році сарай літ. «Б» у садибі ОСОБА_4 навпроти сараю літ. «В» з погребом літ. п/г та сараєм літ. «в» (1948 року побудови) на місці яких побудовано сарай-гараж літ. «Б » у садибі ОСОБА_1 було також зведено на відстані менше 8 м (сторінки 22, 27 висновку).

Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 17.11.2023 про реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта (т. 2 а.с. 102-104) та витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (т. 2 а.с. 105-107).

В суді першої інстанції були допитані експерти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які, роз`яснюючи висновок № 1914/1915, підтвердили висновки в частині того, що сарай-гараж ОСОБА_1 побудував на тому ж місці, де раніше розташовувались сараї «В» та «в».

Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частинами першою та другою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Дійсно, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Позивач вказує, що шкоду заподіяно відповідачами солідарно, тому відсутність вини у заподіянні шкоди повинні доводити саме відповідачі.

Згідно з ч. 1 ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з`ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв`язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.

До істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, а відповідач має спростувати наявність своєї вини.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

За правилами частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними.

Зазначені висновки міститься у постановах Верховного Суду від 29.01.2025 у справі № 639/2659/22 та від 28.07.2025 у справі № 161/22270/23.

Відповідно до висновку експертів за результатами комплексної судової будівельно-технічної, товарознавчої та автотоварознавчої експертизи від 22.09.2023 № 3868/3869/3870 вартість відновлювального ремонту пошкодженого пожежею гаража, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 становить 262440,00 грн.; вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту) від пошкодження внаслідок пожежі автомобільного причепу марки (моделі) ПГА1, 2006 року випуску, шасі № НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 складає 4294,38 грн.; вартість відновлювального ремонту газонокосарки електричної KRAISSMAN ER 1600/320, без урахування витрат на оплату відновлювальних робіт, становить 797,00 грн.; ринкова вартість пошкодженого майна чотирьох пневматичних шин 225/65R16С «Full Grip PT 925» у неушкодженому стані (до пожежі) складає 9372,24 грн.; ринкова вартість пошкодженого майна дверного глухого щитового полотна ДВП розміром 2000 х 900 м складає 400,00 грн, всього на загальну суму 277303, 62 грн.

Суд першої інстанції під час розгляду справи прийшов до висновку, що відповідачами не доведено відсутності їх вини у пошкодженні майна позивача, а тому обов`язок щодо відшкодування шкоди, заданої їх малолітньою дитиною покладається саме на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і стягнув з останніх в солідарному порядку завдану позивачу матеріальну шкоду в розмірі 277303,62 грн.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги стосовно того, що шкода завдана не з вини відповідачів є безпідставними, оскільки спростовуються дослідженими в суді першої інстанції доказами:

відповідно до висновку комплексної будівельно-технічної та пожежно-технічної експертизи від 10.07.2025 № 1914/1915 (а.с 134 зворт) осередок пожежі був розташований в середині господарчої споруди АДРЕСА_2 , тобто в домогосподарстві, де проживають відповідачі;

згідно звіту про причини виникнення пожежі, провідний фахівець відділу організації профілактичної роботи та заходів цивільного захисту Сумського РУП ГУ ДСНС України в Сумській області ОСОБА_6 прийшов до висновку, що найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі є пустощі дітей з вогнем (т. 2 а.с.129-143);

згідно довідки складеної о/у СКП ВП № 3 (м.Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, перевіркою було встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_3 із своїм малолітнім сином - ОСОБА_7 , 2015 року народження, і що останній їй повідомив, що граючи з сірниками він ненавмисно підпалив сіно, яке знаходилось в приміщенні літньої кухні їхнього господарства. Відповідачі на спростування вини ОСОБА_2 , 2015 року народження, доказів не надали, а тому обов`язок щодо відшкодування шкоди, заданої їх малолітньою дитиною покладається саме на батьків - відповідачів у справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо порушення позивачем будівельних та протипожежних норм

Згідно з ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній станом на 15.07.2014 - дату видачі будівельного паспорта) забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 № 103 затверджено Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Згідно з п. 1.2, 1.3 Порядку (в редакції, чинній станом на 15.07.2014 - дату видачі будівельного паспорта) будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.

Параметри забудови визначаються з урахуванням державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Відповідно до п. 2.1 Розділу ІІ Порядку видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Згідно з п. 2.3 Розділу ІІ Порядку уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

При цьому, відповідно до п. 2.4, 2.5 Розділу ІІ Порядку пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (чинної на момент видачі будівельного паспорта) затверджено Перелік об`єктів, будівництво яких здійснюється після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, пунктом 2 якого до таких об`єктів віднесено господарські будівлі і споруди, зокрема гаражі, які розташовані на присадибних, дачних і садових земельних ділянках.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній станом на 17.11.2023 - дату реєстрації декларації про готовність до експлуатації гаража) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Згідно з ч. 6 указаної статті орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації. Рішення про реєстрацію або повернення декларації про готовність об`єкта до експлуатації може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права реєстрації декларації), або оскаржено до суду. Відомості про повернення декларації про готовність об`єкта до експлуатації підлягають внесенню до Реєстру будівельної діяльності.

Відомості про повернення ОСОБА_1 декларації про готовність до експлуатації об`єкта у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що з моменту закінчення будівництва та до моменту прийняття до експлуатації гаража, органи архітектури та містобудування не встановили порушень при його будівництві, зареєстрували дозвільні документи та дозволили його експлуатацію, тобто на момент розгляду справи були відсутні підстави не відносити такий гараж до об`єктів цивільних прав - нерухомого майна. Протилежний підхід становив би непропорційне втручання у право позивача на мирне володіння своїм майном та позбавлення його права на ефективний судовий захист права на відшкодування шкоди, завданої належному йому об`єкту нерухомого майна пожежею, яка сталася з вини відповідачів.

Колегія суддів погоджується і з висновками суду про те, що ОСОБА_1 не може самостійно відповідати за порушення будівельних (протипожежних) норм при будівництві гаража «Б» (на відстані менше 8 м до сусідньої будівлі ОСОБА_4 ), оскільки будівництво ним проведено на місці колишніх сараїв, які побудовані раніше, ніж будівлі у господарстві ОСОБА_4 , про що зазначено у висновку експертів та підтверджено ними у судовому засіданні. У свою чергу, ОСОБА_4 допущено порушення будівельних норм, оскільки споруда у якій сталася пожежа та яка у подальшому була знищена вогнем не була інвентаризована, тобто побудована без відповідного дозволу та з порушенням будівельних норм в частині дотримання протипожежних відстаней.

Отже, колегія суддів уважає, що доводи апеляційної скарги представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Мартиненко В.І. не спростували висновки суду першої інстанції.

Щодо стягнення моральної шкоди

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Стосовно визначення розміру компенсації для відшкодування моральної шкоди, колегія суддів бере до уваги правові позиції, викладені в Постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди» №4від 31.03.1995року.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами внесеними постановою№ 5від 25.05.2001року,«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості, а також майнового стану цивільного відповідача.

У п.5 зазначеної постанови роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Керуючись правовим підґрунтям, яке проаналізоване вище, беручи до уваги той факт, що позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в негативних емоціях та стресі, які він переніс під час пожежі, внаслідок пошкодження належного йому майна; додатковому емоційному навантаженні та необхідності витрачати додатковий час з метою відновлення порушених прав та відшкодування завданих збитків; неможливості користуватись належним йому майном через його значні пошкодження, понесенні незапланованих матеріальних витрат, що завдавало йому незручності у повсякденному житті, необхідність вишукування додаткового часу і додаткових зусиль для організації свого життя, відповідачі не вчинили дій щодо відшкодування спричиненої шкоди та не сприяли зменшенню негативних наслідків пожежі, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, щодо стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди, пов`язаною із знищенням майна внаслідок пожежі в розмірі 20000 грн є достатньою і справедливою компенсацією завданої моральної шкоди.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Мартиненка Віталія Івановича залишити без задоволення.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 10 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складений 10 березня 2026 року.

Головуючий О.М. Черних

Cудді: В.І. Криворотенко

А.О. Замченко