Постанова від 05 березня 2026 р. у справі №944/5741/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/5741/25 Головуючий у 1 інстанції: Поворозник Д.Б.

Провадження № 33/811/111/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Шпунта Мар`яна Богдановича на постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2025 року,

з участю захисника правопорушника ОСОБА_1

– адвоката Шпунта М.Б,

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави.

Конфісковано в дохід держави дизельне паливо, об`ємом 18505 л; бензин А-95, об`ємом 7649 л; паливний резервуар на бензинове паливо із пальним, об`ємом 10 т; паливний резервуар на дизильне паливо, ємністю 25 т з паливом; розливну колонку з двома пістолетами для заправки, які вилучені протоколом виявлення та вилучення від 10 жовтня 2025 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судового збору в дохід держави.

Згідно постанови судді, ОСОБА_1 10 жовтня 2025 року близько 19 год 30 хв, за адресою: АДРЕСА_1 , вів господарську діяльність без державної реєстрації, а саме здійснював продаж паливних матеріалів з метою одержання прибутку, чим порушив вимоги ст. 30 та ч. 2 ст. 19 Господарського Кодексу України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 164 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 – адвокат Шпунт М.Б. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, необгрунтованою, такою, що підлягає скасуванню. Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, а доказів протилежного, матеріали протоколу та справи не містять. Акцентує увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги ч.2 ст. 19 та ст. 39 Господарського Кодексу України, який втратив чинність 28 серпня 2025 року, на підставі Закону №4196 – IX від 09 січня 2025 року, тобто на момент інкримінованих ОСОБА_1 дій, норми, які вказані, як такі що порушені, вже втратили чинність, в силу чого порушені не могли бути.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Яворівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2025 року, мотивуючи тим, що в день прийняття рішення судом першої інстанції постанова не оголошувалася, а копію такої отримали 1 січня 2026 року; скасувати оскаржувану постанову, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, виступ захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Шпунта М.Б, про задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд вважає за можливе поновити строк апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду, та приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Так, ч.1 ст. 164 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності,якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Такий висновок суду підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 454173 від 10 жовтня 2025 року; рапортом ПОГ ВВГ Яворівського РВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Стасишин Л., письмовими поясненнями ОСОБА_1 , згідно яких він є співвласником АЗС, та йому відомо про відсутність документів для зайняття господарською діяльністю, з протоколом згідний; поясненнями ОСОБА_2 , даними в суді першої інстанції, відповідно до яких він здійснює господарську діяльність близько місяця, протоколом виявлення та вилучення дизельного палива 18505 л, бензину А-95 7649 л, паливного резервуару на бензинове паливо із пальним, об`ємом 10 т, паливного резервуару на дизильне паливо ємністю 25 т з паливом, розливну колонку з двома пістолетами для заправки, іншими доказами, наявними в матеріалах справи, яким суддя районного суду дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується апеляційний суд.

Підстави, які б давали можливість вважати їх сумнівними та неправдивими, відсутні.

Що стосується тверджень апелянта про те, що ОСОБА_1 не здійснював господарську діяльність, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки такі спростовуються вищенаведеними доказами.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Таким чином, покликання апелянта про те, що постанова не в повній мірі відповідає вимогам закону, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення на правопорушника ОСОБА_1 у виді штрафу з конфіскацією вилученого палива, резервуарів, колонки і пістолетів, накладене з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

поновити захиснику правопорушника ОСОБА_1 – адвокату Шпунту М.Б. строк на апеляційне оскарження постанови судді Яворівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Шпунта М.Б. – залишити без задоволення, а постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з конфіскацією в дохід держави дизельного палива, об`ємом 18505 л; бензину А-95, об`ємом 7649 л; паливного резервуару на бензинове паливо із пальним, об`ємом 10 т; паливного резервуару на дизильне паливо, ємністю 25 т з паливом; розливну колонку з двома пістолетами для заправки, які вилучені протоколом виявлення та вилучення від 10 жовтня 2025 року – без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.