Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №336/8060/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 03.03.2026 Справа № 336/8060/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдинийунікальний№336/8060/24 Головуючий у 1-й інстанції:Вайнраух Л. А.

Провадження №22-ц/807/636/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кухаря С.В., Полякова О.З., Пантюх Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум Запоріжжя» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум Запоріжжя», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум Запоріжжя», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування позову зазначено, що на розгляді в Шевченківському районному суді м. Запоріжжя знаходилось кримінальне провадження № 336/661/20 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Потерпілою у даному кримінальному провадженні, якій спричинено тілесні ушкодження, визнано ОСОБА_5 , якій незаконними діями обвинуваченого спричинено матеріальну та моральну шкоду. Також незаконними діями обвинуваченого, який скоїв кримінальне правопорушення відносно його родича, члена сім`ї, спричинено моральну шкоду сину потерпілої - ОСОБА_2 , а також матеріальну шкоду, адже технічно пошкоджено його автомобіль «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 (Литва).

Так, 31 грудня 2019 року, приблизно о 13 годині 25 хвилин, водій ОСОБА_3 , будучи офіційно оформленим робітником - водієм ТОВ «Вельтум Запоріжжя», керуючи підйомним механізмом, д.н.з. НОМЕР_2 , на вул. Магістральній в місті Запоріжжі, порушивши п. 10.1 Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення з автомобілем «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 (Литва), яким керував водій ОСОБА_2 , в якому в якості пасажира знаходилась ОСОБА_6 . Згідно з висновком судової медичної експертизи, пасажир ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: «Перелому діалізу правої плечової кістки, що кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я». Своїми діями відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України.

У лютому 2020 року справа надійшла до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, але, у зв`язку зі штучним затягуванням справи зі сторони обвинуваченого ОСОБА_3 , та, відповідно, спливом строку притягнення особи до кримінальної відповідальності, на підставі ст.284-288 КПК України, ст.44,49 КК України, ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.05.2024, яка набрала чинності, ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, кримінальне провадження закрито, цивільний позов залишено без розгляду, що згідно з приписами ч.7 ст.128 КПК України надає право потерпілій стороні пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно з Полісом NAO/4501793, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ТОВ «Вельтум Запоріжжя» була застрахована, страховик - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».

Майнову шкоду, завдану ОСОБА_1 діями ОСОБА_3 , яка складається із суми коштів, витрачених на придбання медичних препаратів та виробів медичного призначення частково відшкодовано страховиком ТОВ «Вельтум Запоріжжя». Однак, страховою компанією не відшкодовано суму добровільного пожертвування у відділення травматології міської лікарня N9 у сумі 2500, 00 гривень, яку позивачка вимушена була сплатити, просить стягнути її з ОСОБА_3 ..

Окрім майнової шкоди відповідно до тверджень сторони позивача ОСОБА_7 кримінальним правопорушенням завдано значної моральної шкоди, яку також частково відшкодовано страховою компанією, сума відшкодування склала 3 436,22 гривень. Однак, виплати страхової компанії не покривають тих витрат, які понесла ОСОБА_6 в реальному житті за період часу з 31 грудня 2019 року до 02 травня 2024 року, коли кримінальну справу було закрито, а також до теперішнього часу. Розмір грошового відшкодування, який буде достатнім для поновлення її моральних страждань, тобто для задоволення моральної шкоди, становить 500 000 гривень. Вказана моральна шкода полягає у тому, що внаслідок дій ОСОБА_3 наслідки ДТП є для позивачки психотравмуючими та обумовили порушення фізичної, психоемоційної та соціальної сфер існування, перешкоджали можливості активної і повноцінної життєдіяльності та викликали формування негативних психологічних переживань. Потерпіла перенесла фізичний біль, обумовлений спричиненими їй середньої тяжкості тілесними ушкодженнями, переживала емоційний стрес, у зв`язку з чим у неї виникала необхідність адаптуватися до нових, дискомфортних умов існування та життєдіяльності, а негативні наслідки вчинення злочину потягли за собою тривале нераціональне витрачання життєвого часу, обумовили необхідність залучення фізичних, душевних та матеріальних ресурсів на їх подолання і компенсацію. Крім того, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень позивачці встановлено третю групу інвалідності, а розгляд кримінального провадження тривав більше 4 років - з 04 лютого 2020 року до 02 травня 2024 року, винуватець розгляд справи затягував, не покараний.

Протиправними діями ОСОБА_3 відносно потерпілої ОСОБА_1 , відповідно до змісту позовної заяви, якій спричинено тілесні ушкодження, також спричинено моральну шкоду її сину - ОСОБА_2 , що прямо випливає з приписів ч.2 ст.23 ЦК України. ОСОБА_2 спостерігав страждання матері, її фізичний та психоемоційний стан, повністю обслуговував її у побуті та особистому догляді. ОСОБА_2 також переживає той факт, що кримінальне провадження розглядалось тривалий час, а винна особа не понесла покарання, крім того, він отримав травму грудної клітини, забій грудної клітки. На хвилювання позивача спричинило свій вплив і пошкодження приналежного йому транспортного засобу. Завдану моральну шкоду ОСОБА_2 оцінює у 300 000,00 гривень.

Окрім моральної шкоди, ОСОБА_2 внаслідок дій відповідача-1 спричинено матеріальну шкоду, адже був технічно пошкоджений його автомобіль «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 (Литва). ПрАТ СК «Арсенал Страхування» в межах свого ліміту відповідальності виплатила 42 573,00 гривень, визнавши транспортний засіб фізично знищеним, адже його ремонт є економічно необґрунтованим, а також за відрахуванням суми франшизи, яка дорівнює 2 000,00 гривень. Для визначення вартості відновлювального ремонту, який має намір здійснити позивач, проведено автотоварознавче дослідження, згідно зі звітом за результатами якого дана вартість становить 961 140,34 гривень, тобто, з урахуванням виплаченої страховою компанією суми, стягненню в рахунок завданої матеріальної шкоди з відповідачів підлягає залишкова вартість відновлювального ремонту - 918 567,34 гривень, сума франшизи – 2 000,00 гривень, вартість автотоварознавчого дослідження – 1 500,00 гривень, що в сукупності становить 922 067,34 гривень.

До складу витрат на правову допомогу у зв`язку із розглядом кримінального провадження та цивільної справи сторона позивача попередньо заявляє про стягнення витрат у сумі 35 708,00 гривень, зокрема, на виготовлення ксерокопій.

На підставі викладеного, позивачі просять стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у сумі 2 500,00 гривень та моральну шкоду у сумі 500 000,00 гривень, на користь позивача ОСОБА_2 майнову шкоду у сумі 922 067,34 гривень та моральну шкоду у сумі 300 000,00 гривень.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум Запоріжжя» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення, у сумі 200 000,00 гривень.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум Запоріжжя» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення, у сумі 100 000,00 гривень.

У задоволенні позову в частині позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум Запоріжжя» про відшкодування матеріальної шкоди -відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум Запоріжжя» в дохід держави судовий збір у сумі 3 211,20 гривень.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум Запоріжжя», пов`язані із залученням експерта, у сумі 4 800,00 гривень, - залишено за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вельтум Запоріжжя».

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум Запоріжжя» витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Вельтум Запоріжжя» на правову (правничу) допомогу у сумі 5 000,00 гривень.

В іншій частині понесені відповідачем витрати на правову (правничу) допомогу залишено за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вельтум Запоріжжя».

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2025 року змінити та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_8 та ТОВ «Вельмут Запоріжжя» солідарно на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 2500 грн та моральну шкоду в сумі 500 000 грн; ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 922 067,34 грн та моральну шкоду в сумі 300 000 грн. Стягнути солідарно з відповідачів всі судові витрати.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що діями ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_1 спричинено майнову шкоду, яка складається із суми коштів, витрачених для купівлі медичних препаратів та виробів медичного призначення, яку було частково відшкодовано СК Арсенал страхування. Однак, страховою компанією не відшкодовано сума добровільного пожертвування у відділення травматологічної міської лікарні №9 у розмірі 2500 грн, яку позивачка вимушена була сплатити у зв`язку з лікуванням тілесних ушкоджень, отриманих в результаті ДТП, яку має сплатити винуватець ДТП. Окрім майнової, потерпілій ОСОБА_1 , кримінальним правопорушенням завдано значної моральної шкоди, яку також частково відшкодовано страховою компанією Арсенал страхування, сума відшкодування склала 3436,22 грн. Однак, виплата страхової компанії не покривають тих витрат, які понесла ОСОБА_1 в реальному житті за період часу з 31.12.2019 до 02.05.2024, коли кримінальну справу було закрито, а також до теперішнього часу. Розмір грошового відшкодування, який буде достатнім для поновлення її моральних страждань, тобто для задоволення моральної шкоди, становить 500 000 грн. Злочинними протиправними діями ОСОБА_3 відносно потерпілої ОСОБА_1 , якій спричинено тілесні ушкодження, також спричинено моральну шкоду її сину – ОСОБА_2 , у зв`язку з протиправною поведінкою щодо членів сім`ї чи близьких родичів у спричинені фізичного болю та страждань, тілесних ушкоджень, яка складає 300 000 грн. Він спостерігав страждання матері, її фізичний та психоемоційний стан, здійснював повне побутове обслуговування та особистий догляд, а також зазнав хвилювань у зв`язку з пошкодженням належного йому транспортного засобу, мають виключно описовий та оціночний характер. Окрім моральної шкоди ОСОБА_2 злочинними діями ОСОБА_3 спричинено матеріальну шкоду, адже був технічно пошкоджений його автомобіль Форд, д.н. НОМЕР_3 (Литва). За проведеним авто товарознавчим дослідженням уповноваженою особою, відповідно до Звіту №53 від 28.06.2024, вартість відновлювального ремонту вказаного авто на теперішній час складає 961 140,34 грн. З урахуванням виплаченої страховою компанією суми – 42 573 грн, недоотримана сума вартості відновлювального ремонту складає 961 140,34 – 42 573 = 918 567,34 грн. Також до матеріальної шкоди слід додати розмір франшизи 2000 грн та вартість авто товарознавчого дослідження 1500 грн. Таким чином, сума матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_2 складає 922 067,34 грн, яка має бути відшкодована винуватцем ДТП.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог моральної шкоди, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вельтум Запоріжжя» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2025 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, та прийняти нове, яким у задоволені позовної вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум Запоріжжя» про стягнення моральної шкоди відмовити в повному обсязі.. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум Запоріжжя» витрати понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Вельтум Запоріжжя» на правову (правничу) допомогу у сумі 11 255,00 грн.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_9 жодних доказів на підтвердження обставин завдання їй моральної шкоди, останньою долучено не було, а тому заявлена моральна шкода належним чином необгрунтована і недоведена. Зазначені доводи ОСОБА_9 щодо спричинення моральних страждань її сину, не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, які б об`єктивно свідчили про наявність саме моральної шкоди, її обсяг,інтенсивність та причинно-наслідковий зв`язок між діями Відповідача і заявленими

стражданнями. Самі по собі загальні твердження та суб`єктивні переживання сторони без їх документального або іншого доказового підтвердження (зокрема медичних довідок,висновків спеціалістів, показань свідків, доказів звернення за психологічною допомогою тощо) не можуть вважатися достатніми для встановлення факту завдання моральної шкоди та визначення розміру її відшкодування. Таким чином, заявлене твердження Позивача про завданий кримінальним правопорушенням негативний вплив на життя в цілому залишається суто декларативним і не відповідає жодному стандарту доказування. Товариством були заявлені вимоги щодо стягнення суми витраченої на професійну правничу допомогу у розмірі 11 255,00 грн, у заяві про стягнення витрат на правничу допомогу, яка міститься у матеріалах справи, наведені витрати є цілком обґрунтованими та відповідають принципу розумності та допустимості.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_2 зазначають, що апеляційна скарга ТОВ «Вельмут Запоріжжя» не підлягає задоволенню, адже доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції в частині обгрунтованності позовних вимог щодо задоволення моральної шкоди, доведеності спричинення моральної шкоди особою, яка вчинила кримінальне правопорушення. Також апеляційна скарга не містить законних та обгрунтованих доводів стосовно покладення на позивачів судових витрат та витрат на правничу допомогу. При цьому, зазначає, що суд першої інстанції погодився з обгрунтваністю моральної шкоди, яку висловлено під час розгляду справи та вважає його доведеним. Також судом першої інстанції обгрунтовано вирішено питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, які оскаржує ТОВ «Вельмут Запоріжжя» в межах своєї апеляційної скарги. Суд справедливо вважав, що судові витрати, понесені ТОВ «Вельмут Запоріжжя» у зв`язку із залученням експерта у сумі 4800 грн слід залишити за відповідачем 2. При цьому, суд враховує критерії згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема те, що призначення експертизи на переконання суду, відповідало саме інтересам юридичної особи та саме її проведення призвело до відмови у задоволені позову в частині стягнення майнової шкоди. До того ж, відповідно до ухвали суду від 10.03.2025, призначено судову експертизу саме за клопотанням ТОВ «Вельмут Запоріжжя», та постановлено витрати по сплаті за проведення експертизи покласти на відповідача ТОВ «Вельмут Запоріжжя», з чим відповідач 2 погодився.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Вельмут Запоріжжя» зазначає, що апеляційну скаргу яка подана позивачами товариство не визнає, оскільки вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 922 067,34 грн гуртуються на суб`єктивному сприйнятті Закону позивачем ОСОБА_2 , і протирічать порядку відшкодування матеріальної шкоди. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 в розмірі 500 000 грн, а також моральної шкоди на користь ОСОБА_2 в розмірі 300 000 грн слід вважати недоведеними, оскільки доказів, що підтверджують розмір такої шкоди не надано ні в першій інстанції, ні разом із апеляційною скаргою.

ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а саме шляхом надсилання судової повістки – повідомлення в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою відповідального працівника апеляційного суду до апеляційного суду не з`явилася, будь –яких клопотань про відкладення розгляду справи суду не надала (т.2 а.с.150).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення моральної шкоди та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія ОСОБА_3 , що на відповідній правовій підставі керував підйомним механізмом, д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував у володінні роботодавця ТОВ «Вельтум Запоріжжя», тому відшкодовується саме володільцем джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.Станом на день події цивільна-правова відповідальність користувача транспортного засобу підйомним механізмом, д.н.з. НОМЕР_2 застраховано у ПрАТ «СК « Арсенал Страхування». 31 травня 2024 року виплачено ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у сумі 72160, 59 грн, яка включає відшкодування шкоди, пов`язаної із лікуванням, пов`язаної із стійкою втратою працездатності та моральної шкоди. Також здійснено сплату за пошкоджений автомобіль ОСОБА_2 у сумі 42573, 00 грн. Стосовно вимог ОСОБА_1 про стягнення вартості благодійного внеску, то суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 під час перебування на стаціонарному лікуванні здійснила саме добровільне пожертвування у відділенні травматології КНП « Міська лікарня № 9» ЗМР, тому зазначені витрати у сумі 2500 грн не є вимушеними або обов`язковими збитками в розумінні ст. 22 ЦК України. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення вартості відновлювального ремонту автомобіля, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", автомобіль «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 (Литва), належний позивачу, що не був розтаможений на території України та в належній спосіб не пройшов державної реєстрації, вважається технічно знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу перевищує його ринкову вартість, про що було зазначено у звіті транспортно-товарознавчої експертизи № 62 від 12 травня 2025 року. 31 травня 2024 року ОСОБА_2 погодився на суму страхового відшкодування та отримав узгоджену із страховиком відповідача ТОВ «Вельтум Запоріжжя» виплату у сумі 42573, 00 грн, тому намір позивача відновити транспортний засіб, не дивлячись на економічну необгрунтованість відновлювального ремонту, не може бути покладений в основу судового рішення, адже стягнення матеріальної шкоди в розмірі, що дорівнює дійсній вартості відновлювального ремонту не відповідатиме положенням чинного законодавства. Урахувавши фактичні обставини справи, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивачів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди достатньою та необхідною компенсацією завданої ОСОБА_1 моральної шкоди буде сума еквівалентна 200 000,00 гривень, а ОСОБА_2 – 100 000,00 гривень, відповідно. Зазначене відшкодування має бути стягнуто із врахуванням положень ст.1172 ЦК України з ТОВ «Вельтум Запоріжжя». Тобто, відповідач ОСОБА_3 в даному випадку не є належним та не має нести зобов`язання зі сплати моральної шкоди, при цьому, його роботодавець має право регресної вимоги до відповідача-1. В іншій частині вимоги позивачів про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають як такі, що не є обґрунтованими.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №336/661/20, пр.1-кп/336/82/2024 від 02.05.2024 року ОСОБА_3 слідчим Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області за погодженням із прокурором Запорізької місцевої прокуратури №3, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, за таких обставин.

31 грудня 2019 року, приблизно о 13 годині 25 хвилин, ОСОБА_3 за кермом підйомного механізму ASPM HIDRO-MAK SCK-14 (спеціальний вантажний-спеціальний сміттєвоз-С), реєстраційний номер НОМЕР_4 , здійснював рух по вул. Магістральній зі сторони автодороги Харків-Сімферополь в напрямку вул. Іванова в м. Запоріжжі в межах своєї смуги із пасажирами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

В той же час водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «FordMondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з пасажиром ОСОБА_1 в салоні здійснював рух по вул. Магістральній в районі прохідної казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» в попутному напрямку з водієм ОСОБА_3 та виїхав на зустрічну смугу руху, почавши виконувати маневр обгону підйомного механізму ASPM HIDRO-MAK SCK-14.

Водій ОСОБА_3 , який мав об`єктивну можливість своєчасно виявити автомобіль «FordMondeo», що при здійснення маневру обгону виїхав на зустрічну смугу руху, сам змінив напрямок руху вліво, виїхавши на зустрічну смугу руху в порушення вимог пункту 10.1 «Правил дорожнього руху України», відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого відбулось зіткнення лівої бічної частини підйомного механізму під керуванням ОСОБА_3 та правої задньої бічної частини автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , що потягло виїзд автомобіля під його керуванням за межі проїзної частини та зіткнення з електроопорою передньою частиною транспортного засобу та зупинення.

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог пункту 10.1 «Правил дорожнього руху України», за висновками інженерно-транспортної експертизи, перебуває у прямому причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому діалізу правої плечової кістки, які є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості, що не є небезпечними для життя в момент заподіяння, але потягли за собою тривалий розлад здоров`я.

Крім вказаної шкоди здоров`ю, потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці підборіддя з переходом в ліву щічну ділянку, на нижній губі, на передньо-внутрішній поверхні лівої гомілки в нижній третині, на передньо-внутрішній поверхні правої гомілки в нижній третині, які є легкими тілесними ушкодженнями.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років. Інкриміновані обвинуваченому кримінально карані дії утворюють диспозицію частини першої статті 286 КК України, яка в розумінні ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Згідно з даною ухвалою суд постановив звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності, кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрити, цивільний позов залишити без розгляду. Ухвала суду набрала законної сили 10.05.2024 року, веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/119064937 (т.1 а.с.12-13).

Згідно з випискою із медичної карти хворого №1639 ОСОБА_1 , остання з 06.05.2020 року по 18.05.2020 року перебувала у стаціонарі КНП «Міська лікарня №9» ЗМР, у травматологічному відділенні із діагнозом: незрощений перелам правого плеча, загроза перфорації м`яких тканин. ГХ 2ст, 2ст у зв`язку із травмою, отриманою 31.12.2019 року в результаті ДТП (т.1 а.с.19).

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААВ №093132 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням довічно, рекомендовано амбулаторне, стаціонарне лікування у травматології, невролога, санаторно-курортне лікування. Дата огляду 23.12.2020 року. Згідно з індивідуальною програмою реабілітації інваліда видно, що реабілітація пов`язана із травмою плеча, загальним захворюванням у зв`язку з ДТП (т.1 а.с.20,21).

Згідно з довідкою травмпункту від 31.12.2019 року, виданої ОСОБА_12 1966 року народження, КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР про встановлення діагнозу: констатовано загальну травму грудної клітини, забій грудної клітини, етанол не виявлений, показано амбулаторне лікування (т.1 а.с.25).

07.05.2020 року ОСОБА_12 під час перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні, здійснено добровільне пожертвування у відділенні травматології КНП «Міська лікарня №9» ЗМР, що видно з квитанції до прибуткового касового ордера №26 у сумі 2 500,00 гривень у копії (т.1 а.с.22).

Крім того, 28.06.2024 року ОСОБА_2 сплачено за автотоварознавче дослідження «FordMondeo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме 1 500,00 гривень на рахунок ФОП ОСОБА_13 (копія квитанції АТ «Акцент Банк» досліджена судом).

В товарному чеку від 03.07.2024 року на суму 708,00 гривень за виготовлення ксерокопій дані про платника відсутні.

21.05.2024 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку із завданням збитків транспортному засобу 31.12.2019 року, ДТП визнано страховим випадком, що визнається сторонами.

Згідно листа ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» від 31.05.2024 року за вих.№1155-24зп, адресованого ОСОБА_14 , страхова компанія розглянувши страховий випадок повідомила останнього, що цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу ASPM HIDRO-MAC SCK-14 р/н НОМЕР_2 станом на 31.12.2019 року застраховано у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» за полісом ОСЦПВВНТЗ NA0/4501793 від 20.09.2019 року. Також, страховиком повідомлено, що згідно ст.24 Закону, шкода, пов`язана з лікуванням потерпілої ОСОБА_1 , складає 18 648,37 гривень, згідно ст. 26 Закону, шкода, пов`язана зі стійкою втратою працездатності потерпілою ОСОБА_15 , складає 50 076,00 гривень (Інвалідність 3 група), а згідно ст. 26-1 Закону, моральна шкода, заподіяна потерпілій ОСОБА_1 , складає 3436,22 гривень. Згідно п.12.2 ст. 12 Закону, франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується. Отже, сума страхового відшкодування складає: 72 160,59 гривень. 31.05.2024 року, як видно з повідомлення, з позивачем погоджено розмір страхового відшкодування, виплата в розмірі 72 160,59 гривень здійснена 31.05.2024 року згідно страхового акту N? 109.00892624-1 на реквізити, що вказані у заяві на виплату від 21.05.2024 року (а.с.23).

Відповідно до листа ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» від 31.05.2024 року за вих.№1154-24зп, адресованого ОСОБА_14 , страховою компанією роз`яснено ОСОБА_2 , що відповідно до п.30.1. ст.30 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Так, з метою визначення розміру збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «FORD MONDEO», 2002 рік випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті вказаної вище ДТП, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» була розрахована та письмово погоджена з ОСОБА_2 ринкова вартість досліджуваного транспортного засобу до ДТП, яка складає 49 141,00 гривень. При цьому, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «FORD MONDEO», 2002 рік випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно ремонтної калькуляції, складає 567 467,65 гривень. Враховуючи зазначене вище, згідно з п. 30.1. ст. 30 Закону ремонт транспортного засобу «FORD MONDEO», 2002 рік випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 є економічно необґрунтованим. Тому, згідно з п. 30.2. ст. 30 Закону сума страхового відшкодування дорівнює різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також згідно зі ст. 12 Закону, сума страхового відшкодування зменшується на розмір франшизи, тобто: 49 141,00 гривень (ринкова вартість транспортного засобу, погоджена із позивачем) - 4 568,00 гривень (вартість пошкодженого транспортного засобу) - 2 000,00 гривень (франшиза) = 42 573,00 гривень. 31.05.2024 року з ОСОБА_2 , як видно з листа, погоджено розмір страхового відшкодування. Виплата страхового відшкодування в сумі 42 573,00 гривень здійснена 31.05.2024 року згідно страхового акту N109.00892024-1 на реквізити, що вказані позивачем у заяві на виплату від 21.05.2024 року (т.1 а.с.24).

Зазначені відомості підтверджені розрахунком ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», долученим до матеріалів справи. Суми отриманого страхового відшкодування сторонами визнаються, доказів щодо порушення страховиком порядку розрахунку витрат на лікування, у зв`язку зі стійкою втратою працездатності, моральної шкоди, а також розрахунку матеріальної шкоди матеріали справи не містять (т.1 а.с.124).

На підставі заяви ОСОБА_2 , на чому наголошує у своїх письмових поясненнях ПРАТ « СК» Арсенал Страхування» від 31.05.2024 року, адресованої Голові Правління ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», позивачем погоджено розмір страхового відшкодування у відповідності до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») в рахунок відшкодування завданої шкоди приналежному позивачеві транспортному засобу, у сумі 44 573,00 гривень. На проведенні експертизи пошкодженого транспортного засобу не наполягає, із розміром франшизи обізнаний. ОСОБА_2 також стверджує, що після виплати страхового відшкодування в розмірі узгодженої суми в передбачений Законом строк, претензій до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» мати не буде.

Згідно з дослідженим під час розгляду справи статутом ТОВ «Вельтум Запоріжжя», а саме п.4.2.1. предметом діяльності товариства є, зокрема, збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення будь-яких відходів, в тому числі побутових), а також здійснення будь-яких інших дій, пов`язаних з цим (т.1 а.с.164-185).

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_5 від 05.03.1987 року, Наказом №170-к від 19.10.2018 року ТОВ «Вельмут-Запоріжжя», ОСОБА_3 22.10.2018 року прийнятий водієм автотранспортних засобів 2 класу у відділ логістики, звільнений 08.12.2020 року за власним бажанням наказом №214-к від 08.12.2020 року (т.1 а.с.142).

За даними виробничої характеристики на ім`я ОСОБА_3 , яка наявна в матеріалах кримінального провадження, він є працівником ТОВ «Вельтум Запоріжжя», перебуває на посаді водія 2-го класу з 22.10.2018 року, характеристика засвідчена підписом начальника відділу логістики Н.Н.Краско.

Крім того, в матеріалах кримінального провадження наявні відомості щодо ОСОБА_3 за 2019 рік та 2020 рік щодо перерахування ТОВ «Вельтум Запоріжжя» внесків загальнообов`язкового державного соціального страхування. Зазначені відомості в сукупності підтверджують факт працевлаштування відповідача на ТОВ «Вельтум Запоріжжя» станом на дату ДТП.

Транспортний засіб «ASPM HIDRO-MAK SCK-14» (вантажний-спеціальний сміттєвоз згідно з матеріалами кримінального провадження), державний номерний знак НОМЕР_4 , на час події перебуває в оренді ТОВ «Вельтум Запоріжжя» (договір оренди транспортного засобу №АА9385 ТО) від 18.10.2018 року. Копія договору та акта прийому-передачі до цього договору від 18.10.2018 року наявні в матеріалах кримінального провадження.

Згідно з полісом №АО/4501793 від 20.09.2019 року на дату події відповідальність власника ТОВ «Вельтум Запоріжжя» або належного користувача підйомних механізмів «ASPM HIDRO-MAK SCK-14», тип С-2, державний номерний знак НОМЕР_4 , застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», страхова сума на одного потерпілого за шкоду життю і здоров`ю – 200 000,00 гривень, майну – 100 000,00 гривень, франшиза – 2 000,00 гривень (т.1 а.с.123).

Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу, укладеним 06.11.2018 року між UAB Lucsana та ОСОБА_2 , ОСОБА_2 придбано транспортний засіб «FordMondeo», державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 2 000 євро. Згідно з приміткою у договорі відповідно до Правил реєстрації моторних транспортних засобів та їх причепних пристроїв, новий власник транспортного засобу, зареєстрованого в Литовській Республіці, має провести перереєстрацію протягом 10 днів після того, як до ДП «Регітра» звернувся колишній власник, в іншому випадку його буде знято з обліку (т.1 а.с.26).

Позивач підтвердив під час розгляду справи в суді, що сплатив штраф у зв`язку із порушенням свого обов`язку щодо розмитнення та перереєстрації транспортного засобу у визначений законом строк. У справі міститься копія нотаріально посвідченого перекладу договору та довідки про зняття з обліку транспортного засобу №16137297 від 06.11.2018 року (приватним нотаріусом ЗМНО Бахматською Т.М. від 12.07.2022, р.№1946 та №1945) (т.1 а.с.27).

Згідно з наявними платіжними документами від 03.06.2024 року на рахунок ОСОБА_2 ПрАТ «СК Арсенал Страхування» здійснено страхову виплату згідно з Актом №109.00892024-1, вiд 31.05.2024, без ПДВ в сумі сумі 42 573,00 гривень; згідно з актом №109.00892624-1, вiд 31.05.2024, без ПДВ в сумі 72 160,59 гривень (т.1 а.с.119-120).

На підставі договору на проведення незалежної експертної оцінки колісного транспортного засобу №53 від 19.06.2024 року, ФОП ОСОБА_13 (оцінювачем) на замовлення ОСОБА_2 проведено оцінку автомобіля «FordMondeo», державний номерний знак НОМЕР_1 . Так, згідно зі звітом №53 від 28.06.2024 року, з метою визначення вартості відновлювального ремонту, вартість ремонтно-відновлювальних робіт – 42 525 гривень, необхідних для ремонту матеріалів – 57 590,48 гривень, складових, які підлягають заміні – 861 024,86 гривень, тобто загальна вартість відновлювального ремонту – 961 140,34 гривень станом на 27.06.2024 року. Огляд проводився в присутності ОСОБА_2 . Т.1 а.с.32-47).

Ухвалою суду від 10.03.2025 року клопотання представника відповідача ТОВ «Вельтум Запоріжжя» адвоката Балкового Р.Л. задоволено, призначено у цивільній справі судову транспортно-товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання: 1) яка середня ринкова вартість транспортного засобу «FORD Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_6 , який є не розмитненим на території України, без урахування аварійних пошкоджень на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 31.12.2019 року, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди? 2) яка залишкова вартість транспортного засобу «FORD Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_6 , який є не розмитненим на території України, з урахуванням аварійних пошкоджень на момент ДТП, яка сталась 31.12.2019 року, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди? Проведення експертизи доручити експерту спеціалісту-автотоварознавцю оцінювачу Лісовському О.В., який є суб`єктом оціночної діяльності. Для проведення експертизи надано матеріали даної цивільної справи №336/8060/24. Крім того, клопотання про витребування доказів повернуто позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без розгляду. Витрати по сплаті за проведення експертизи покладено на відповідача ТОВ «Вельтум Запоріжжя», попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків у відповідності до ст. 384, 385 КК України (т.1 а.с.193-196).

Крім того, на виконання ухвали суду ФОП ОСОБА_13 проведено транспортно-товарознавчу експертизу. Згідно з висновком №62 від 12.05.2025 року середня ринкова вартість автомобіля «FordMondeo», державний номерний знак НОМЕР_1 , який не є розмитненим на території України, без урахування аварійних пошкоджень, станом на 31.12.2019 року складала 32 156,62 гривень, утилізаційна вартість вказаного автомобіля з урахуванням аварійних пошкоджень станом на дату події – 5 889,69 гривень (т.1 а.с.206-219).

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивачів про відшкодування завданої майнової та моральної шкоди внаслідок вчиненого кримінального правопорушення. Підставою для звернення до суду відповідно до змісту позовної заяви стало завдання позивачам вказаної шкоди внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 з вини якого сталася ДТП, яка мала місце 31 грудня 2019 року.

Щодо позовних вимог про відшкодування майнової шкоди

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (частина перша статті 1172 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина друга та п`ята статті 1187 ЦК України).

Тлумачення статті 1187 ЦК України свідчить, що зобов`язання про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) викладено висновок, за яким: "аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм".

Застосування норми статті 1172 ЦК України можливе за наявності певних умов: як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина заподіювача шкоди у її спричиненні за виключенням визначених законом випадків), так і спеціальних умов (перебування заподіювача шкоди у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою-роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання заподіювачем шкоди своїх трудових (службових) обов`язків). При цьому, під виконанням працівником (заподіювачем шкоди) своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, необхідно встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно із частиною першою статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Статтею 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Порядок здійснення страхового відшкодування на території України визначено Розділом ІІІ Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За змістом статті 17 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 981 ЦК України договір обов`язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва поліса.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Згідно з абзацом першим пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України "Про страхування").

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.

Відповідно до пунктів 30.1, 30.2 статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який був чинним на час вчинення ДТП, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.10.2025 у справі №554/10794/20.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 11 січня 2023 року у справі № 211/3277/20, для визнання автомобіля фізично знищеним згода власника транспортного засобу фактично не потрібна, оскільки вказівку на це вилучено із вказаної статті Закону, а пункт 30.3 виключено.

Отже, є правильні висновку суду першої інстанції, що у страховика виник обов`язок з відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України судом першої інстанції враховано в цьому контексті й правові висновки, здійснені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц, пр. 14-316цс18, в якій вказано, якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Суд при розгляді вимог про стягнення матеріальної шкоди виходив з того, що за положеннями п.1.4 ст.1 Закону застрахованою є відповідальність страхувальника та інших осіб, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до п.36.1, 36.2 ст.36 Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими – прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

ОСОБА_2 заявив позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП його транспортному засобу, яка дорівнює 922 067,34 гривень та складається з вартості відновлювального ремонту у сумі 918 567,34 гривень, суми франшизи – 2 000,00 гривень, вартості автотоварознавчого дослідження – 1 500,00 гривень.

Суд першої інстанції встановивши, що цивільна відповідальність ОСОБА_3 на підйомний механізм ASPM HIDRO-MAK SCK-14, державний номерний знак НОМЕР_4 була застрахована ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», яке 03.06.2024 року відшкодувало ОСОБА_2 згідно з Актом №109.00892024-1, вiд 31.05.2024 року - 42 573,00 гривень (без ПДВ) страхової виплати за полісом страхування №АО/4501793 від 12.10.2019 року.

Сума, заявлена до стягнення ОСОБА_2 , визначена за результатами проведення незалежної експертної оцінки колісного транспортного засобу №53 від 19.06.2024 року, ФОП ОСОБА_13 (оцінювачем) на замовлення позивача, а саме автомобіля «FordMondeo», державний номерний знак НОМЕР_1 . Даний звіт не містить відомостей про вартість транспортного засобу до та після ДТП.

Поряд з цим, на виконання ухвали суду ФОП ОСОБА_13 проведено транспортно-товарознавчу експертизу. Згідно з висновком експерта №62 від 12.05.2025 середня ринкова вартість автомобіля «FordMondeo», державний номерний знак НОМЕР_1 , який не є розмитненим на території України, без урахування аварійних пошкоджень, станом на 31.12.2019 року складала 32 156,62 гривень, утилізаційна вартість вказаного автомобіля з урахуванням аварійних пошкоджень станом на дату події – 5 889,69 гривень. Отже ОСОБА_2 має право на виплату у сумі 26266, 93 грн ( 32156,62-5889.69).

При цьому експерт зазначив, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 358 422,94 грн, що є більше ніж його середня ринкова вартість 32 156,62 гривень. Якщо вартість відновлюваного ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним.

Враховуючи, що факт скоєння ОСОБА_3 ДТП є беззаперечно доведений, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з урахуванням висновку експерта, як різниця між вартістю пошкодженого автомобіля до та після ДТП, ОСОБА_2 має право на виплату у сумі 26266, 93 грн. При цьому, страхове відшкодування здійснено останньому в більшому розмірі у сумі 42573, 00 грн. ОСОБА_2 письмово у своїй заяві від 31 травня 2024 року повідомив, що експертизи не потребує, був достеменно обізнаний із тим, що приналежний йому транспортний засіб вважається фізично знищеним. Відповідно суд прийшов до вірного висновку, що не має законних підстав для стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_2 918567,34 грн вартості відновлювального ремонту фізично знищеного автомобіля.

Оскільки потреби у проведенні незалежної оцінки на замовлення ОСОБА_2 із врахуванням факту фізичного знищення транспортного засобу, стороною позивача не доведено, та оскільки страхова виплата в рахунок завданих збитків суттєво перевищує розмір виплати, яка мала бути сплачена, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідачів 1500, 00 грн вартості автотоварознавчого дослідження та суми франшизи у розмірі 2000, 00 грн, адже виплата здійснена в межах ліміту відповідальності страховика ( 100000, 00 грн).

При цьому, колегія суддів зауважує, що звертаючись із заявою до страховика про виплату страхового відшкодування, позивач визначив розмір такого відшкодування, вказавши його у заяві про погодження розміру страхового відшкодування, тобто погодився на відшкодування страховою компанією збитків саме у заявленому розмірі. Підписавши дану заяву ОСОБА_2 засвідчив, що після виплати страхового відшкодування у розмірі узгодженої суми у передбачений Законом строк – претензій до ПрАТ «СК Арсенал Страхування» - немає, із розміром страхового відшкодування згодний.

Отже, розмір страхового відшкодування визначено відповідно до вимог спеціального Закону, а тому страховиком в повному обсязі виконано свої обов`язки перед позивачем щодо здійснення страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 31.12.2019 року.

Ураховуючи зазначене, суд, дослідивши належним чином надані докази та встановивши дійсні фактичні обставини у справі, дійшов правильного висновку, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який не є розмитненим на території України, без урахування аварійних пошкоджень, станом на 31.12.2019 склала 32 156,62 грн, а страховою компанією сплачена страхова сума 42 573 грн є більшою за суму відновлювального ремонту, та з урахуванням того, що заявлена позивачем сума відновлювального ремонту становить більше ніж сума вартості автомобіля, тому відсутні правові підстави для стягнення солідарно з відповідачів ТОВ «Вельмут Запоріжжя» та ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 922 067,34 грн.

Доказів того, що залишки пошкодженого внаслідок ДТП належного позивачу ОСОБА_2 автомобіля передано відповідачам в матеріалах справи немає.

У постанові Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 211/3277/20 зазначено, що при ухваленні рішення про компенсацію шкоди за статтею 1194 ЦК України з урахуванням вимоги вищезгаданої статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в суду відсутні підстави зобов`язувати потерпілого передати залишки транспортного засобу особі, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (винному), Позивач не позбавлений можливості реалізувати залишки його транспортного засобу шляхом продажу технічно справних деталей та металобрухту.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 207/2838/15-ц.

Крім того, слушним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 2500 грн, сплаченої останньою 07.05.2020 року до лікарні під час перебування її в лікарні на стаціонарному лікуванні після дорожньо-транспортної пригоди, оскільки дана сума була сплачена стороною позивача як добровільне пожертвування у відділення травматології КНП «Міська лікарня №9» ЗМР, тобто, зазначена витрата не є вимушеними або обов`язковими збитками в розумінні ст.22 ЦК України. При цьому, доказів того, що зазначена суму була сплачена та пов`язана саме із лікуванням ОСОБА_1 стороною позивача не доведено, відповідно в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Позивачем ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі 500 000,00 гривень, водночас ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги про стягнення моральної школи у сумі 300 000,00 гривень у солідарному порядку з відповідачів.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див.: постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін "інші обставини, які мають істотне значення" саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у частинах першій, другій статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правомірність володіння ТОВ «Вельтум Запоріжжя» забезпеченим транспортним засобом на підставі договору оренди, водієм (належним користувачем) якого під час ДТП був ОСОБА_3 , що є працівником ТОВ «Вельтум Запоріжжя», тобто перебуває в трудових відносинах із відповідачем-2, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Як вірно зауважив суд першої інстанції відшкодована страховою компанією ОСОБА_1 сума - 3 436,22 гривень вочевидь не може покрити немайнових втрат потерпілої. При цьому, страховиком здійснено коректний розрахунок моральної шкоди, що перевірено судом під час здійснення провадження справи в суді.

Установивши, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_3 , який на момент дорожньо-транспортної пригоди був працівником ТОВ «Вельмут Запоріжжя», позивач ОСОБА_1 зазнала моральної шкоди, яка полягала у значній емоційній напрузі та стресу, фізичного болю і ушкодження здоров`я, які кваліфіковані судово-медичним експертом як ушкодження середньої тяжкості, складність та тривалість лікування, пов`язані із цим негативні зміни у житті позивача, у зв`язку з чим у неї виникала необхідність адаптуватися до нових, дискомфортних умов існування та життєдіяльності внаслідок отриманих тілесних ушкоджень позивачці встановлено третю групу інвалідності, а розгляд кримінального провадження тривав більше 4 років - з 04 лютого 2020 року до 02 травня 2024 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про перенесення позивачем ОСОБА_1 моральних страждань та існування правових підстав для відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначено судом з урахування засад розумності та справедливості стягнувши при цьому з ТОВ «Вельмут Запоріжжя» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000 гривень.

При цьому, встановивши, що причиною завдання моральної шкоди ОСОБА_2 є те, що останній спостерігав страждання матері, її фізичний та психоемоційний стан, повністю обслуговував її у побуті та особистому догляді. ОСОБА_2 також переживає той факт, що кримінальне провадження розглядалось тривалий час, а винна особа не понесла покарання, крім того, він отримав травму грудної клітини, забій грудної клітки. На хвилювання позивача спричинило свій вплив і пошкодження приналежного йому транспортного засобу. Наведене свідчить про завдання і йому моральної шкоди внаслідок дій ОСОБА_16 . За таких обставин, урахувавши фактичні обставини справи, характер, глибину і тривалість душевних страждань ОСОБА_2 , виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відшкодуванню ОСОБА_2 підлягає моральна шкода, завдана в результаті ДТП, у розмірі 100 000 гривень.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував факт відсутності грубої необережності потерпілих під час події, характер та обсяг страждань позивачів з урахуванням їх тривалості, істотності вимушених змін у життєвих обставинах. При цьому суд керується засадами розумності, пропорційності та справедливості.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги позивачів щодо необґрунтовано заниженого розміру моральної шкоди, колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21). Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи. Суд першої інстанції, правильно визначившись із характером спірних правовідносин, підставами для відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, надавши належну правову оцінку обставинам завдання шкоди, а також глибині моральних страждань, завданих позивачам у зв`язку отриманими фізичними травмами, тривалого лікування, психо-емоційному переживанню, догляд сина за матір`ю, тривалий розгляд справи, не покарання винного, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивачів відшкодування моральної шкоди, яку визначив для ОСОБА_1 у розмірі 200 000,00 грн, для ОСОБА_2 у розмірі 100 000,00 грн.

У скарзі представник відповідач ТОВ « Вельтум Запоріжжя, адвокат Балковий Р.Л. посилається на те, що на порушення статей 1167, 1168 ЦК України та принципу відшкодування завданої шкоди, суд першої інстанції своє рішення не мотивував, фактично обмежившись формальним підходом до розгляду справи; тобто повно та всебічно не встановив обставини справи, не врахував, що позивачі не надали до суду належних доказів.

Перевіряючи такі доводи ТОВ «Вельтум Запоріжжя, адвоката Балкового Р. Л, колегія суддів виходить з того, що розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнали потерпілі особи, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

У справі, яка переглядається, питання про відшкодування позивачам моральної шкоди завданої у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу сторони у позасудовому порядку не вирішили.

Законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а отже розмір грошового відшкодування моральної шкоди належить визначити суду.

Орієнтиром для суду у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань може слугувати, зокрема, висновок експертного дослідження, проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності такого висновку суд повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості.

Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про зменшення, визначеного позивачами розміру компенсації моральної шкоди на користь ОСОБА_1 з 500000, 00 грн до 200000, 00 грн на користь ОСОБА_2 з 300000, 00 грн до 100000, 00 грн, який відповідатиме глибині та тривалості моральних страждань позивачів і є ймовірною компенсацією їх втрат, з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Обставин неправильного застосування судом першої інстанції статей 1167, 1168 ЦК України апеляційний суд не встановив.

З огляду на те, що колегія суддів погодилася з визначеним судом першої інстанції розміром стягнутої на користь позивачів моральної шкоди, тому доводи апеляційної скарги ТОВ «Вельтум Запоріжжя», які зводяться до безпідставності та недоведеності позовних вимог в цій частині не заслуговують на увагу.

Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційних скарг, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, зводяться виключно до необхідності переоцінки судом доказів, яким судом першої інстанції надана обгрунтована оцінка викладена в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обгрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 9).

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум Запоріжжя» – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2025 року, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 09 березня 2026 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддя

Подліянова Г.С.Кухар С.В. Поляков О.З.