Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №741/1492/25 — Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/204/26

Єдиний унікальний номер 741/1492/25

РІШЕННЯ

іменем України

12 лютого 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Кузьменка І.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської міської громади в особі Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області, ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року представник позивача ОСОБА_2 , представляючи інтереси позивача ОСОБА_1 , звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області із цією позовною заявою. Позовні вимоги представник позивача мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Заповіту вона не залишила. На день відкриття спадщини ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 . Разом із матір`ю в будинку постійно проживав без реєстрації позивач ОСОБА_1 . Позивач прийняв спадщину в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом із матір`ю. У жовтні 2024 року позивач звернувся до нотаріуса з приводу оформлення своїх спадкових прав, але отримав відповідь про неможливість заведення спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини, а факт постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджується наявними документами.

У 1959 році в будинку АДРЕСА_1 позивач народився. У цьому ж будинку пройшли роки його навчання у місцевій школі, потім він повернувся додому після служби в армії та працював у колгоспі. Усередині 1990 років позивач поїхав на заробітки до росії, звідки повернувся у 2000 році після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На той час мати позивача вже страждала на хворобу серця, не могла повноцінно себе обходити та вести домашнє господарство, тому позивач залишився проживати з нею і на день смерті матері проживав разом з нею. Тобто, починаючи з 2000 року, позивач продовжує постійно проживати в будинку по АДРЕСА_1 й не має іншого житла. Питання реєстрації місця проживання за вищевказаною адресою в позивача після повернення із заробітків у 2000 році не виникало, а пізніше він уже не зміг зареєструватися в батьківському будинку, оскільки його власники померли, тому позивач вимушений був просити своїх друзів та знайомих зареєструвати його у своїх помешканнях.

Встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідно позивачеві для юридичного оформлення його спадкових прав.

Крім позивача, спадкоємцем першої черги за законом є його рідний брат ОСОБА_3 , який є громадянином рф і з яким позивач наразі зв`язку не підтримує, тому представник позивача звернувся до суду в порядку позовного провадження та просив винести рішення, яким установити факт, що ОСОБА_1 постійно проживав разом зі своєї матір`ю ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 26 серпня 2025 року відкрито провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 27 листопада 2025 року.

Ухвалою суду від 27 листопада 2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 12 лютого 2026 року.

У судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_1 підтримали позов з мотивів, викладених у його змісті, та просили його задовольнити.

Представник відповідача Носівської міської громади в особі Носівської міської ради в судове засідання не з`явилася, однак надіслала до суду заяву, у якій указала, що Носівська міська рада не заперечує проти задоволення позову, визнає заявлені позовні вимоги, просить розглянути справу без участі представника Носівської міської ради.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений.

Суд уважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дав показання, що він є жителем с. Володькова Дівиця Ніжинського району та з дитинства знає позивача та знав його покійних батьків. Свідок допомагав позивачу проводити поховання його матері ОСОБА_4 . Позивач проживав постійно разом з матір`ю ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 два останніх роки її життя, здійснював за нею догляд, вів господарство, також залишився проживати в цьому будинку і після смерті матері. Спорів між ОСОБА_1 та його братом ОСОБА_3 не було.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 дав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_6 .

Підстав для сумніву в достовірності таких показань свідків у суду немає.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, показання свідків, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд робить нижченаведений висновок.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України доказами у цивільному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Отже, у силу вимог ст. ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Вирішуючи вимогу про встановлення даного юридичного факту, суд виходить з того, що відповідно до роз`яснень, викладених у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Червоні Партизани Носівського району Чернігівської області померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 11).

Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, до складу якого входить житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на жилий будинок від 12 вересня 1988 року (а. с. 15).

Судом встановлено, що на день своєї смерті ОСОБА_4 була зареєстрована у АДРЕСА_1 , одна, що підтверджується копією довідки Носівської міської ради Чернігівської області № 124/1 від 31 січня 2024 року (а. с. 13).

Судом установлено, що спадкова справа до майна померлої ОСОБА_4 не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а. с. 46).

ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а. с. 12). Отже, відповідно до ст. 1261 ЦК України ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 .

Судом установлено, що ОСОБА_1 у 2024 році звертався до приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Бублика В.М. із заявою про реєстрацію заяви про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після померлої матері ОСОБА_4 . Однак нотаріусом роз`яснено, що після померлої ОСОБА_4 спадкова справа не заводилася, позивачем пропущено строк для прийняття спадщини, факт прийняття ним спадщини не встановлено, на підставі вищевикладеного відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину та у заведенні спадкової справи після смерті ОСОБА_4 .

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї.

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

У п. 23 Постанови № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Також передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з матеріалами справи на день смерті спадкодавець ОСОБА_4 була зареєстрована у АДРЕСА_1 . Із копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 (а. с. 8) убачається, що позивач з 14 по 18 серпня 2009 року був зареєстрований по АДРЕСА_2 , з 26 серпня 2009 року по 27 жовтня 2015 року – у АДРЕСА_3 , з 11 вересня 2019 по 08 листопада 2019 року – в АДРЕСА_4 . Відомості про реєстрацію місця проживання позивача станом на момент смерті його матері у суду відсутні. Однак, судом встановлено, що на день смерті матері ОСОБА_4 позивач постійно проживав разом із нею в будинку, розташованому в АДРЕСА_1 . Ці обставини підтверджуються показаннями допитаних у судовому засіданні свідків, сумнівів у достовірності яких суд не має, які повністю узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Отже, у силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_1 уважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Оскільки в позивача відсутні документи на підтвердження його спільного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини після смерті останньої, позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права на майно, яке залишилося після смерті його матері.

При винесенні рішення суд ураховує, що відповідачем Носівською ТГ в особі Носівської міської ради беззастережно визнано позовні вимоги ОСОБА_1 , бере до уваги те, що встановлення факту постійного проживання позивача разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, має для позивача юридичне значення, адже дозволить йому реалізувати своє право на спадкове майно, а також те, що позивач позбавлений можливості в іншому порядку, крім судового, встановити цей факт.

Отже, з огляду на вищезазначене, беручи до уваги всі обставини справи, докази, надані позивачем та безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд робить висновок, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1216-1218, 1261, 1266, 1268 ЦК України, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 273, 315, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Носівської міської громади в особі Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області, ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини задовольнити.

Установити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини після її смерті, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , без зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Носівська міська громада в особі Носівської міської ради Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061984, місцезнаходження: 17100, м. Носівка Чернігівської області, вул. Центральна, буд. 20;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин рф, місце проживання в рф невідоме, останнє відоме зареєстроване місце проживання в Україні: АДРЕСА_5 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 12 лютого 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА