Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №676/389/24 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/389/24

Номер провадження 2/676/101/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,

секретаря судового засідання Саламахи А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янець-Подільський справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу по договору позики та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики,-

встановив:

представник ОСОБА_1 адвокат Воєвідко М.Я. 18.01.2024 р. звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу по договору позики. В обгрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що 19.12.2023 р. ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 у простій формі договір позики, відповідного до якого надала відповідачу у позику кошти в сумі 40 000,00 Євро, які відповідач зобов`язався повернути до 05.01.2024 р., що підтверджується розпискою. Станом на 18.01.2024 р. ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за договором позики не виконує, часто ігнорує дзвінки. На переконання позивача відповідач не має наміру в добровільному порядку повернути кошт, що зумовило звернення до суду. Представник позивача просить суд винести рішення яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики в сумі 40 000,00 Євро. В суді позивач та її представник позов підтримали, просять його задовольнити. Суду позивач пояснила, що відповідач є її сусідом, кошти йому позичила, щоб він мав можливість купити собі житло за 30 тисяч Євро, 5 тисяч Євро розрахуватися з ОСОБА_3 та 5 тисяч Євро для ремонту, закупівлю обладнання; позичені відповідачу кошти частково мала від заробітку за кордоном оскільки працювала в Греції біля 30 років; однак він житло не придбав тому подали до суду, вона в той час перебувала за кордоном, в поліцію на дії ОСОБА_2 який є її сусідом не зверталася. Позов ОСОБА_3 позич та її представник не визнали, просять відмовити в його задоволенні за безпідставністю, з ОСОБА_2 перебуває в добросусідських відносинах як із сусідом, на її користь ОСОБА_2 також склав заповіт.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник в суді позов ОСОБА_1 визнали в повному обсязі. Суду відповідач пояснив, що дійсно звертався до позивача з проханням позичити його 40 000,00 Євро для придбання собі квартири, при передачі коштів були вдвох з позивачкою кошти були в купюрах по 500, 200, 100 Євро, мав повернути їх протягом місяця якби не придбав житло; планував повернути їй свою частку квартири, отримані кошти через кілька днів загубив на алеї коли йшов до центрального ринку щоб обміняти незначну суму валюти, по дорозі йому стало погано, втратив свідомість, гроші були із нив в пакеті, прийшов до свідомості вже в лікарні в реанімації та виявив відсутність грошей, в поліцію з приводу втрати грошей не звертався; судові справи на які посилається ОСОБА_3 є надуманими оскільки вони були створені штучно саме за його ініціативи. Відповідач та його представник в суді позов ОСОБА_3 не визнали, просять відмовити в його задоволенні за безпідставністю.

ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики. В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу по договору позики. В обгрунтвання позовних вимог представник позивача вказав, що про існування спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу по договору позики йому стало відомо з сайту Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області. Вважає, що договір укладений 19 грудня 2023 року між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою ухилитись від виконання судового рішення про стягнення заборгованості, без наміру створення правових наслідків, обумовлених договором позики; також вчиненней на на шкоду кредитору та всупереч такої засади цивільного законодавства як добросовісність, а тому є недійсним. На підтвердження того, що укладенний між відповідачами оспорюваний правочин від 19 грудня 2023 року, є фраудаторним правочином та вчинений боржником виключно на шкоду кредитору вказав на наступне: в лютому 2023 року ОСОБА_3 звернувся із позовом до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області про стягнення із ОСОБА_2 на його користь боргу за договорами позики; 29 січня 2024 року Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області була розглянута цивільна справа № 676/959/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу і винесено рішення яким позов було задоволено; як видно із договору позики укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 19 грудня 2023 року, так званий договір позики на суму 40 000 євро був укладений в період судового розгляду цивільної справи № 676/959/23 номер провадження 2/676/203/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, що вказує на те, що вчинення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору позики 19 грудня 2023 року було спрямовано на шкоду інтересам кредитору ОСОБА_3 з метою створення преференцій у задоволенні вимог певного кредитора - ОСОБА_1 на шкоду іншим кредиторам боржника - ОСОБА_5 , внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів; крім того, будучи допитаним в судовому засіданні під час справи № 676/959/23 відповідач ОСОБА_2 заперечував наявність в нього боргів перед третіми особами; представником відповідача адвокатом Твердуном М.М. в даній справі заявлялося клопотання про допит в якості свідка - ОСОБА_1 , яка проживає разом із ОСОБА_2 та підтримує з ним дружні стосунки, однак на час розгляду справи перебувала за кордоном в Греції. Дана обставина додатково наводить на сумнів щодо правдоподібності укладеного між відповідачами договору позики грошових коштів в сумі 40 000 євро 19 грудня 2023 року, оскільки ОСОБА_1 будучи обізнана із матеріальним становищем ОСОБА_2 , (відсутність в нього грошових коштів) знаючи про існування судового спору про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 315 000 грн та 20 000 доларів США, передає в борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 40 000 євро, достовірно знаючи про неможливість їх повернення. Крім того, відповідно до наявної інформації на сайті судової влади - Кам`янець-Подільський міськрайонний суд, між відповідачами ОСОБА_2 ОСОБА_1 існували різні спори в 2022 - 2023 роках в яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є сторонами як відповідачем так і позивачем, що вказує на існування між ними тривалих по часу спірних правовідносин, що також підтверджують сумнівність укладеного договору позики 19 грудня 2023 року між ними на суму 40 000 євро. Представник позивача просить суд винести рішення, яким визнати недійним договір позики від 19 грудня 2023 року на суму 40 000 євро укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В суді відповідач та його представник позов підтримали, просять його задовольнити. Суду представник позивача пояснив, що постановою Хмельницького апеляційного суду рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2024 року по справі № 676/959/23 залишено без змін, в зв`язку із касаційним оскарженням відповідачем справа перебуває на розгляді у Верховному Суді. Суду представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів, що в неї взагалі існували таки кошти станом на 19.12.2023 р., просить врахувати її майновий стан враховуючі отримані судом в ДПС відомості про її доходи, просить врахувати майновий стан відповідача який тривалий час ніде не працює, перебуває в складному матеріальному стані.

Ухвалою судді від 23.01.2024 р. позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

Ухвалою судді від 01.02.2024 р. позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу по договору позики в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.03.2024 р. було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про залучення його в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою судді Семенюк В.В. від 09.04.2024 р. було відкрито провадження у справі № 676/2040/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики.

Ухвалою суду від 10.04.2024 р. було повернуто ОСОБА_3 його клопотання від 10.04.2024 р. про зупинення провадження у справі № 676/389/24.

Ухвалою суду від 25.04.2024 р. по справі № 676/2040/24 було витребувано з матеріалів цивільної справи № 676/389/24 для огляду в судовому оригінал договору позики (борговий документ) від 19.12.2023 р. на суму 40000,00 євро.

Ухвалою суду від 26.04.2024 р. було зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 676/2040/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04.07.2024 р. ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26.04.2024 р. було скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження судового розгляду.

Ухвалою суду від 12.09.2024 р. по справі № 676/2040/24 за клопотанням представника позивача справу № 676/2040/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики об`єднано в одне провадження із справою № 676/389/24 за позовом за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики та об`єднаній справі присвоєно номер № 676/389/24.

Ухвалою суду від 19.02.2025 р. судом бул частково задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 адвоката Мельника А.І. про витребування доказів, витребувано з Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду технічний запис судового засідання по справі № 676/959/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в задоволенні клопотання в частині витребування з Кам`янець-Подільського ДПІ ГУ ДПС в Хмельницькій області додаткових доказів – відмовлено.

Ухвалою суду від 09.04.2025 р. було закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.02.2023 р. по справі № 676/865/23 було задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову до його подання та накладено арешт на 3/10 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з відповідними надвірними спорудами до нього по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0854 га кадастровий номер 6810400000:15:002:0178, за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.45-46 т.1).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією її паспорта громадянина України(а.с.4-6 т.1), 19.12.2023 р. на підставі письмової розписки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , передала йому у борг грошові кошти в сумі 40 000 Євро, який останній зобов`язався повернути в строк до 05.01.2024 р. при цьому зазначивши, що повернення боргу гарантує всім своїм нерухомим майном. Вказані обставини підтверджуються копією розписки(а.с.7 т.1) та її оригіналом (а.с.105 т.1).

В зв`язку із неповерненням боргу в строк зазначений у розписці 18.01.2024 р. представник ОСОБА_1 адвокат Воєвідко М.Я. звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу по договору позики.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 29.01.2024 р. по справі № 676/959/23 (а.с.41-43 т.1) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики позов було задоволено та стягнено з відповідача на користь позивача: 315000 грн. заборгованості за договором позики від 20.06.2019 р., 3% річнх в сумі 24918,74 грн., та інфляційні втрати в сумі 136558,04 грн.; 20000,00 доларів США заборгованості за договором позики від 10.08.2020 р. та 3% річних в сумі 989,09 доларів США; 12440,19 грн. судового збору.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09.04.2024 р. (а.с.76-78 т.2) рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 29.01.2024 р. по справі № 676/959/23 було залишено без змін.

На час розгляду справи цивільна справа № 676/959/23 перебуває на розгляді у Верховному Суді.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Верховний Суд у постановах від 20 серпня 2024 року у справі № 700/337/23 (провадження № 61-6444св24), від 10 липня 2024 року у справі № 201/3274/21 (провадження № 61-4014св23), від 16 червня 2021 року у справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20) виснував, що приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, в якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами (позиція Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 369/8077/19 (провадження № 61-21207св21)).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто правовим наслідком недійсності договору є за своєю суттю «нівелювання» правового результату, породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (див. постанови Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 201/3274/21 (провадження № 61-4014св23), від 22 листопада 2023 року у справі № 128/1878/20 (провадження № 61-2477св23)).

У ЦК України закріплений підхід, за якого оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки в разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що перебуває в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), виснувала, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Тобто Велика Палата Верховного Суду сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як:

- фіктивного (стаття 234 ЦК України);

- такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України);

- такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значущих дій.

У постановах Верховного Суду від 09 серпня 2024 року у справі № 361/155/21 (провадження № 61-3612св24), від 29 червня 2022 року у справі № 750/11492/19 (провадження № 61-4044св21) вказано, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Водночас та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

На переконання суду, враховуючи встановлені судом обставини, договір позики від 19.12.2023 р. має ознаки фраудаторного правочину оскільки він має на меті на уникнення відповідача ОСОБА_2 від виконання зобов`язання за рішенням суду на користь ОСОБА_3 по справі № 676/959/23 від 29.01.2024 р. яким було стягнено з відповідача на користь позивача: 315000 грн. заборгованості за договором позики від 20.06.2019 р., 3% річних в сумі 24918,74 грн., та інфляційні втрати в сумі 136558,04 грн.; 20000,00 доларів США заборгованості за договором позики від 10.08.2020 р. та 3% річних в сумі 989,09 доларів США; 12440,19 грн. судового збору. При цьому суд враховує, що фактично договір було укладено на стадії завершення розгляду справи № 676/959/23, позов до суду було подано за одинадцять днів до винесення рішення. При цьому суд звертає увагу, що по справі № 676/959/23 ухвалою суду про забезпечення позову було ще від 06.02.2023 р. було накладено арешт на 3/10 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з відповідними надвірними спорудами до нього по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0854 га кадастровий номер 6810400000:15:002:0178, за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 (а.с.45-46 т.1); в той же час в розписці від 19.12.2023 р. ОСОБА_2 вказав, що повернення боргу гарантує всім своїм нерухомим майном. Крім цього під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 та її представник не надали суду належних та допустимих доказів підтверджуючих факт наявності в неї такої значної суми коштів на час складення розписки та передачі їх відповідачу, згідно витребуваної судом в порядку ч. 7 ст.81 ЦПК України довідки про доходи ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 р. по 31.12.2023 р. за цей нею отримувалися незначні доходи у вигляді соціальних виплат з ДСНЗ. Критично суд також оцінює визнання відповідачем та його представником позову в суді, враховує пояснення відповідача в суді який пояснив, що кошти загубив в зв`язку із погіршенням стану на алеї коли йшов до центрального ринку(в центрі міста) при цьому в поліцію із заявою по факту зникнення(викрадення) коштів не звертався. Крім цього суд враховує, що дійсно в суді на розгляді протягом 2020-2023 років перебували справи за позовами сторін договору позики один до одного, що свідчить про існування між ними спорів та підтверджується витребуваними судом з архіву суду копіями процесуальних документів: рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 07.06.2022 р. по справі № 676/5856/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про виділ у натурі частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності(а.с.82-83 т.2), ухвала Хмельницького апеляційного суду від 16.03.2023 р. по цій же справі (а.с.85-86 т.2), ухвалою судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 12.03.2022 р. по справі № 676/135/22 про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно та перерахунок часток(а.с.87), ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 18.09.2023 р. по справі № 676/1422/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до Кам`янець-Подільської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно (а.с.88 т.2), ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 01.02.2023 р. по справі № 676/5191/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про знесення самочинного будівництва (а.с.89 т.2).

З врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики підлягає до задоволення, договір позики від 19.12.2023 р.на суму 40 000 Євро укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 який має ознаки фраудаторного правочину підлягає визнанню недійсним.

За вказаних обставин позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу 40 000 Євро по договору позики від 19.12.2023 р. задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 204, 215, 234, 536, 1046-1051 ЦК України, ст.ст. 13, 76, 81, 82, 141, 263-265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу 40 000 Євро по договору позики - відмовити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики задовольнити.

Визнати недійсним договір позики від 19.12.2023 р.на суму 40 000 Євро укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На рішення учасниками судового розгляду може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.03.2026 р.

Суддя Кам`янець-Подільського

міськрайонного суду Вдовичинський А.В.