Вирок від 09 березня 2026 р. у справі №674/2155/25 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/2155/25

Провадження № 1-кп/674/52/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 рокум.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дунаївці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025242000001755 від 24 вересня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кам`янець-Подільський Хмельницької області, українця, громадянина України, із вищою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

Постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30.09.2024, яка набрала законної сили 07.11.2024, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік.

Однак, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30.09.2024, якою його позбавлено права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 23.09.2025 близько 13 год. 30 хв., достовірно знаючи та усвідомлюючи, що він позбавлений права керувати транспортними засобами, на ділянці дороги Н-03 сполученням м. Житомир - м. Чернівці в межах села Міцівці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, керував транспортним засобом марки «ВМW» 350 D, д.н.з. « НОМЕР_2 », де був зупинений працівниками батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області за порушення правил дорожнього руху.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.

У судовому засіданні в ході допиту обвинувачений ОСОБА_5 винуватим себе в інкримінованому йому злочині визнав, разом з цим заперечив умисел скоєного, що свідчить про часткове визнання вини. Так,пояснив суду, що 23 вересня 2025 року він керував транспортним засобом «ВМW» 350 D, д.н.з. « НОМЕР_2 », який належить його матері, не маючи права керувати транспортним засобом, оскільки позбавлений права керування. Він проходив ВЛК в м.Хмельницькому після операції і повертаючись додому був зупинений працівниками поліції за перевищення швидкості. За не проходження ВЛК є також відповідальність, а тому був змушений їхати. На той час ходив погано, маршрутним транспортом їхати не міг, бо до зупинки йти 1200 метрів, він ходив дуже погано, йому потрібний був сторонній догляд, міг втратити свідомість, таксі в село не хоче їхати, а тому сів за кермо. Коли сідав за кермо усвідомлював, що він не має права керувати транспортним засобом, однак думав що за це буде адміністративна відповідальність, а не кримінальна.

Незважаючи на часткове визнання вини, оцінивши доводи обвинувачення, висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382КК України, ґрунтується на сукупності наведених нижче письмових доказів, досліджених судом:

- протоколу огляду місця події від 23 вересня 2025 року з фототаблицями до нього, згідно якого на ділянці автодороги Н-03 сполучення Житомир-Чернівці 235 км+500 м, що в межах с.Міцівці Кам`янець-Подільського району, на узбіччі дороги знаходиться службовий автомобіль працівників поліції «Рено 301», д.з.н. НОМЕР_3 та автомобіль «ВМW» 350 D, д.н.з. « НОМЕР_2 » біля якого знаходився ОСОБА_5 (а.п. 12-16);

- проколу огляду від 13 листопада 2025 року, а саме DVD-R диска, на якому зафіксовано відеозапис з нагрудної камери поліцейського, що 23 вересня 2026 року о 13 годині 29 хвилин працівником поліції зупинено автомобіль «ВМW» 350 D, д.н.з. « НОМЕР_2 », під керуванням обвинуваченого ОСОБА_5 , працівник поліції підходить до автомобіля «ВМW» 350 D, д.н.з. « НОМЕР_2 » та представляється водієві, повідомляє, що ведеться відео фіксація їх розмови та пояснив, що водій перевищив швидкість руху, а саме рухаючись в межах населеного пункту с. Міцівці, 235 км автодороги Н-03 зі швидкістю 95 км за годину при максимальній дозволеній 50. Далі поліцейський попросив пред`явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Водій ОСОБА_5 посвідчення водія не пред`явив, так як він позбавлений права керування транспортними засобами та повідомив, що він їде з м.Хмельницького з ВЛК після операції на голові, фізичного не може ходити, іншого виходу не було, а тому сів за кермо та поїхав (а.п.180-185);

- постанови Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2024 року ОСОБА_5 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян -17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік (а.п.118);

-постанови Хмельницького апеляціного суду від 07 листопада 2024 року постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2024 року відносно ОСОБА_5 залишино без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 – без задоволення ( а.п.143-147).

Наведені вище та досліджені в ході судового розгляду докази є належними і допустимими, оскільки отримані органом досудового розслідування згідно з вимогами Кримінального процесуального законодавства України та містять в собі фактичні дані, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті. У зв`язку з наведеним вище, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого в судовому засіданні доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 1 ст.382 КК України як умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

При призначенні покарання, суд згідно із вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, військовослужбовець, характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, інвалідності не має, не одружений, утриманців немає.

Обставин, які пом`якшують його покарання, згідно ст. 66 КК України в ході судового розгляду не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання згідно ст.67 КК України судом не встановлено.

Згідно з частиною другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

Враховуючи наведене, характер та ступінь тяжкості скоєного, особу обвинуваченого, обставини правопорушення, суд дійшов висновку, що до обвинуваченого слід застосувати покарання, яке суд вважає доцільним і достатнім для його виправлення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст.382 КК України.

Підстав для застосування до обвинуваченого більш тяжкого покарання, суд не вбачає.

Запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд вважає за можливе обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, і призначити покарання у виді штрафу в розмірі 700 (сімсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11900 (одинадцять тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку в день його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1