Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №607/8755/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.02.2026 Справа №607/8755/25 Провадження №2/607/1673/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

за участі сторін:

представника ТОВ «Факторинг Партнерс» – адвоката Бацюк О.М.,

представника ОСОБА_1 – адвоката Янчишина В.Й.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі у режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позик та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

28 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі – ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості:

– за договором позики № 2635761 від 30 червня 2021 року (далі – Договір № 2635761) у розмірі 172 824 грн, з яких: 12 000 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 160 824 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;

– за договором позики № 555152189309 від 20 липня 2021 року (далі – Договір № 555152189309) у розмірі 7 606,72 грн, з яких: 3 000 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 4 606,72 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;

Крім того, позивач заявив стягнення судових витрат, зокрема: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 25 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс» зазначило, що 30 червня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2635761, відповідно до якого останній отримав позику 12 000 грн зі сплатою процентів. Договір № 2635761 було підписано за допомогою інформаційної та телекомунікаційної системи. Позивач вказує, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якого в подальшому позикодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому цим договором.

29 грудня 2021 року було укладено договір факторингу № 29/12-2021 (далі – Договір № 29/12-2021), відповідно до якого ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 2635761.

10 березня 2023 року було укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги (далі – Договір № 10-03/2023/01), відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 2635761.

18 лютого 2025 року було укладено договір № 18-02/25 про відступлення прав вимоги (далі – Договір № 18-02/25), відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 2635761.

Таким чином, на думку позивача, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за Договором № 2635761.

20 липня 2021 року між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 555152189309, відповідно до якого останній отримав позику у сумі 3 000 грн з необхідністю сплати процентів. Вказаний договір було підписано за допомогою інформаційної та телекомунікаційної системи. Представник позивача вказує, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору, шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якого у подальшому позикодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором.

18 грудня 2023 року було укладено договір факторингу № 18/12-2023 (далі – Договір № 18/12-2023), відповідно до якого ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором № 555152189309.

Таким чином, позивач стверджує, що ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за Договором № 555152189309.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Від представника відповідача – адвоката Янчишина Володимира Йосифовича – через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 500 грн. Адвокат посилається на те, що за Договором № 2635761, строк позики становить 30 днів, тобто до 30 липня 2021 року, зі сплатою відсотків 1,99 %, а тому сума заборгованості становить 19 164 грн, з яких 12 000 грн – тіло кредиту та 7 164 грн – відсотки (12 000 грн з 1,99 % = 238,80 грн в день (238,80 грн * 30 днів = 7 164 грн). Стосовно Договору № 555152189309 представник позивача зазначає, що стандартна процентна ставка становить 2,60 % в день, строк кредитування 29 днів; загальна сума заборгованості складає 5 262 грн, з яких 3 000 грн – тіло кредиту, 2 262 грн – відсотки (3 000 грн * 2,60 % = 78 грн в день

(78 грн * 29 днів = 2 262 грн). У частині стягнення судових витрат на правничу допомогу адвокат зауважує, що вони є неспівмірними з обсягом наданих послуг.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій висловлено прохання позов задовольнити в повному обсязі.

Від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких адвокат просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 травня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 09 липня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» – адвокат Бацюк О.М. – в судовому засіданні позов підтримала з підстав, наведених позові та у відповіді на відзив, відтак просила його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Янчишин В.Й. – в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заповнив анкету клієнта-фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІТС), в якій міститься вся його інформація (а.с. 29 зворотна сторона – 30).

30 червня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2635761, шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором «t45080» (а.с. 21 – 24). Крім того, одноразовим ідентифікатором «t45080» відповідач підписав графік нарахування процентів за користування позикою (а.с. 25).

Відповідно до пунктів 2.2. – 2.8. Договору № 2635761 позика надається на умовах повернення, платності та строковості в національній валюті України – гривні. Тип позики: короткострокова; мета отримання позики: придбання товарів; сума позики 12 000 грн; строк позики – 30 липня 2021 року (30 днів); середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований 0,19900 від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики; середньоденний розмір процентів з користування позикою, базовий, фіксований: 1,99000 % від суми позики за кожен день; базова процентна ставка фіксована: 1,99000 % від суми позики за кожен день; розмір процентів на прострочену позику, фіксований 1,01 % від суми позики за кожний день; розмір процентних ставок, визначених пунктами 2.4. – 2.5. Договору № 2635761, є фіксованим та може бути змінений позикодавцем в односторонньому порядку лише за умови попереднього письмового повідомлення позичальника.

У розрахунку за Договором № 2635761 зазначено, що загальна вартість кредиту

12 716,40 грн, з яких: 12 000 грн – сума кредиту, 716,40 грн – проценти за користування позикою, реальна річна процентна ставка 102 % (а.с. 24 зворотна сторона).

Крім того, 30 червня 2021 року ОСОБА_1 було підписано паспорт позики електронним підписом одноразового ідентифікатора «w23104», де зазначені аналогічні умови Договору № 2635761 (а.с. 28, 29).

Крім того, долучено правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Маніфою» (а.с. 30 зворотна сторона – 34).

Також, 30 липня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 2635761, та графік обов`язкових платежів за додатковою угодою № 1 до Договору № 2635761, які підписані електронним підписом одноразового ідентифікатора «g57506», та сторонами було погоджено: продовжити строк позики на 30 днів до 29 серпня 2021 року; середньоденний розмір процентів 1,99000 %; всього до сплати 19 164 грн, з яких: 12 000 грн – сума позики, 7 164 грн – сума процентів (а.с. 26, 27).

Як вказано у листі ТОВ ФК «Вей Фор Пей» вих. № 5255-ВП від 31 жовтня 2024 року, адресованого ТОВ «Маніфою», між ними укладено угоду на переказ коштів № ВП-220319-6 від 22 березня 2019 року; 30 червня 2021 року було успішно здійснено переказ коштів на картку клієнта на суму 12 000 грн, маска картки № НОМЕР_1 , код авторизації 129056, номер транзакції в системі WayForPay – 0f3fd6c0-101e-4fe6-832d-a5278aeb5f33 (а.с. 47 – 49).

29 грудня 2021 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Маніфою» було укладено Договір № 29/12-2021 (а.с. 58 – 69), згідно з умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору право грошової вимоги у сумі 35 840 325,69 грн, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Платіжним дорученням № 316500005 від 29 грудня 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало ТОВ «Маніфою» суму 1 300 695,24 грн, призначення платежу: оплата лоту згідно Договору № 29/12-2021 від 29 грудня 2021 року без ПДВ.

Актом приймання-передавання реєстру боржників за Договором № 29/12-2021 від 29 грудня 2021 року передано право грошової вимоги щодо зобов`язання ОСОБА_1 від ТОВ «Маніфою» до ТОВ «Вердикт Капітал».

Згідно з витягу з реєстру боржників до Договору № 29/12-2021 від 29 грудня 2021 року передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 37 104 грн (а.с. 64).

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 2635761 станом на 29 грудня 2021 року ОСОБА_1 становить 37 104 грн (а.с. 49, 50).

У розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» вказано, що станом на 10 березня 2023 року заборгованість становить 172 824 грн, з яких: 12 000 грн – тіло кредиту, 25 104 грн – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги,

135 720 грн – нараховані відсотки (а.с. 54).

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір № 10-03/2023/01, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги до боржників (а.с. 65 – 67).

Актом прийому-передачі реєстру боржників відступлено права вимоги від 10 березня 2023 року до боржників у кількості 29 141 особу (а.с. 68).

29 грудня 2023 року було підписано додаткову угоду № 1 до Договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 березня 2023 року та внесено зміни в реєстр боржників в друкованому (підписаному) вигляді до Договору № 10-03/2023/01, яким під № 21217 передано право вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 15, 68, 69 зворотна сторона, 70).

У розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» вказано, що станом на 18 лютого 2025 року заборгованість становить 172 824 грн, з яких: 12 000 грн – тіло кредиту, 160 824 грн – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги (а.с. 55).

18 лютого 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір № 18-02/25 разом з додатками, яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників (а.с. 7 – 11).

Цього ж дня, між ними було підписано: акт прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за Договором № 18-02/25, акт прийому-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді за Договором

№ 18-02/25, реєстр боржників в друкованому (підписаному) вигляді за Договором № 18-02/25, за яким передано право вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 11, 12, 13, 14, 17).

18 березня 2025 року між сторонами було підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 12).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Факторинг Партнерс» його заборгованість станом на 16 квітня 2025 року становить 172 824 грн, з яких: 12 000 грн – тіло кредиту, 160 824 грн – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги (а.с. 56, 57).

20 липня 2021 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 555152189309 шляхом його підписання електронним підписом одноразового ідентифікатора (СМС-код) «2378» (а.с. 35 – 37). Крім того, електронним підписом одноразового ідентифікатора (СМС-код) «2378» відповідач підписав графік платежів, розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором (а.с. 38, 39).

Згідно пункту 1.1. Договору № 555152189309 позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у розмірі 3 000 грн на строк 29 днів; знижена процентна ставка, фіксована 1,10 % за день (400% річних); стандартна процентна ставка, фіксована 2,60 % за день (950 % річних) від суми позики.

Загальна вартість кредиту становить 3 953,52 гривні, з яких: 3 000 грн – сума позики, 953,52 грн – проценти.

Також, ОСОБА_1 було підписано електронним підписом одноразового ідентифікатора (СМС-код) «2378» паспорт позики від ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» (а.с. 40 – 42), а також електронним підписом одноразового ідентифікатора (СМС-код) «5591» відповідачем підписано загальні умови надання грошових коштів у позику ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» (а.с. 42 зворотна сторона – 46).

Довідкою про ідентифікацію по Договору № 555152189309 від 20 липня 2021 року, підтверджено факт підписання відповідачем цих договорів та додатків до них електронним підписом одноразового ідентифікатора (СМС-код) «2378» (а.с. 51).

Згідно з листом Ipay.ua вих. № 3162_240202175436 від 02 лютого 2024 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір на переказ коштів ФК-П-21/04-22 від 14 квітня 2021 року. Відповідно до цього договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 20 липня 2021 року о 14:42:08 на суму 3 000 грн, маска картки № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі Ipay.ua – 98594592, призначення платежу: зачислення 3 000 грн на картку № НОМЕР_2

(а.с. 51 зворотна сторона – 52).

У довідці за Договором № 555152189309 від 21 грудня 2023 року станом на 14 жовтня 2023 року розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 7 606,72 грн (а.с. 52, 53).

18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір № 18/12-2023, за яким первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 113 637 981,90 грн, а фактор зобов`язується здійснити фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту і стати новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками (а.с. 58, 59).

21 грудня 2023 року між вказаними контрагентами було укладено додатковий договір № 1 до Договору № 18/12-2023 (а.с. 60).

Реєстром боржників до Договору № 18/12-2023 від 22 грудня 2023 року, актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за Договором № 18/12-2023, від 22 грудня 2023 року, актом приймання-передачі реєстру боржників в паперовому вигляді за Договором № 18/12-2023, від 22 грудня 2023 року передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 555152189309 у розмірі 7 606,72 грн (а.с. 16, 60, 62, 63).

Платіжною інструкцією № 793 від 27 грудня 2023 року ТОВ «Факторинг Партнерс» перерахувало ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» суму 1 100 000 грн, призначення платежу: оплата за Договором № 18/12-2023 (а.с. 61).

Правовий статус позивача як фінансової установи, яка має право укладати кредитні договори підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Статутом ТОВ «Факторинг Партнерс» та Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи (а.с. 18 – 20).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі –

ЦК України).

Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (абзац перший). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (абзац другий).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У статті 639 ЦК України вказано: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга).

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі – Закон № 851).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII (далі – Закон № 675).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6).

Порядок укладення електронних договорів регулюється статтею 11 Закону № 675. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (частина перша статті 11 Закону № 675).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону № 675).

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наявні в матеріалах справи докази, досліджені судом у судовому засіданні, дають підстави для висновку про дотримання всіх встановлених законодавством вимог при укладенні договору між первісним кредитором та відповідачем у електронній формі, пропозиція (оферта) укласти електронний договір та її прийняття (акцепт) здійснені з дотриманням вимог статей 11 та 12 Закону № 675, що не дає підстав для сумніву в існуванні вільного волевиявлення сторін на укладення відповідного правочину.

2.2. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629)»

(абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року

№ 6-р(II)/2022).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що при укладенні між сторонами цієї справи кредитного договору було дотримано його письмової форми з погодженням усіх істотних умов, а отже, між ними виникли відповідні зобов`язання.

2.3. Згідно із частиною першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в аспекті цієї справи – ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія»).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Тож надані позивачем докази, наявні в матеріалах справи та досліджені судом, свідчать про досягнення згоди між контрагентами спірних договорів щодо істотних умов цих договорів, як того вимагають положення статті 638 ЦК України, та їх підписання відповідачем. Водночас ні відповідач, ні його представник зазначені обставини належними доказами не спростували. Відтак, на думку суду, доведеним є факт існування між первинними кредиторами та відповідачем договірних відносин позичальника і кредитора, отримання та користування кредитними коштами ОСОБА_1 .

2.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як було зазначено вище, 29 грудня 2021 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Маніфою» було укладено Договір № 29/12-2021. Актом приймання-передавання реєстру боржників за Договором № 29/12-2021, актом приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за Договором № 29/12-2021 та реєстром боржників до Договору

№ 29/12-2021, передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 . Витягом з реєстру боржників до Договору № 29/12-2021 від 29 грудня 2021 року передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 37 104 грн.

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір № 10-03/2023/01. Акт прийому-передачі реєстру боржників за якими відступаються за Договором № 10-03/2023/01 передано боржників у кількості 29 141 особу. 31 березня 2023 року було підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог. Також, 29 грудня 2023 року було підписано додаткову угоду № 1 до Договору № 10-03/2023/01 та внесено зміни в реєстр боржників в друкованому (підписаному) вигляді до Договору № 10-03/2023/01, яким під № 21217 передано право вимоги до ОСОБА_1

18 лютого 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір № 18-02/25. Цього ж дня, між ними було підписано: акт прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за Договором № 18-02/25, акт прийому-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді за Договором № 18-02/25, реєстр боржників в друкованому (підписаному) вигляді за Договором № 18-02/25, відповідно до якого передано право вимоги до ОСОБА_1

18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір № 18/12-2023. 21 грудня 2023 року між ними було укладено додатковий договір № 1 до Договору № 18/12-2023. Реєстром боржників до Договору № 18/12-2023, актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за Договором № 18/12-2023, актом приймання-передачі реєстру боржників в паперовому вигляді за Договором № 18/12-2023 передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 555152189309.

Відповідно до правової позиції, яка сформульована у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19), у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні, саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року (справа № 753/20537/18), від 21 липня 2021 року (справа № 334/6972/17), від 27 вересня 2021 року (справа № 5026/886/2012).

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти. Отже, з урахуванням наведеного необхідно констатувати, що ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом грошової вимоги до відповідача за Договором № 2635761 та Договором № 555152189309.

2.5. У частині розв`язання спору щодо сум нарахованих відсотків за Договором № 2635761 та Договором № 555152189309 суд зазначає, що позивачем не доведена обґрунтованість розміру заявлених вимог.

Кредитний договір за своєю суттю є строковим договором. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша); боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частина друга).

При цьому, статтею 611 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша).

Як судом було зазначено, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина перша статті 1048 ЦК України); якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України (стаття 1050 ЦК України).

Із Договору № 2635761 та паспорта позики № 2635761 від 30 червня 2021 року вбачається, що сторони погодили строк кредитування в кількості 30 днів, що також відповідає долученому до матеріалів справи графіку платежів, та загальній вартості кредиту, що становить 12 716,40 грн, з яких: 12 000 грн – сума кредиту, 716,40 грн – проценти за користування позикою.

30 липня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 2635761, графік обов`язкових платежів за додатковою угодою № 1 до Договору № 2635761, якими сторонами погоджено продовжити строк позики на 30 днів

до 29 серпня 2021 року, середньоденний розмір процентів 1,99000 %; всього до сплати 19 164 грн, з яких: 12 000 грн – сума позики, 7 164 грн – сума процентів.

Таким чином, зважаючи на те, що Договір № 2635761 укладено між ТОВ «Маніфою» та відповідачем ОСОБА_1 30 червня 2021 року, та був пролонгований ще на 30 днів – 30 липня 2021 року, строк кредитування завершився 29 серпня 2021 року.

Належних і допустимих доказів на підтвердження правильності та безспірності здійснення нарахувань відсотків за користування кредитними коштами після 29 серпня 2021 року позивачем суду не надано.

Крім цього, подальше нарахування ТОВ «Маніфою», ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» процентів за Договором № 2635761, тобто поза межами строку кредитування, є безпідставним, необґрунтованим і таким, що не відповідає його вимогам; до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження прав цих юридичних осіб на здійснення такої діяльності.

В аспекті Договору № 555152189309 та паспорта позики від ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» слід зазначити, що у цих документах встановлено, що сторони погодили строк кредитування в кількості 29 днів, що також відповідає долученому до матеріалів справи графіку платежів; загальна вартість кредиту становить 3 953,52 грн, з яких: 3 000 грн – сума позики, 953,52 грн – проценти за користування позикою.

Таким чином, зважаючи на погоджені умови Договору № 555152189309, укладеного між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та відповідачем ОСОБА_1 , строк кредитування за ним завершився 17 серпня 2021 року.

Належних і допустимих доказів на підтвердження правильності та безспірності здійснення нарахувань відсотків за користування кредитними коштами після 17 серпня 2021 року позивачем суду не надано. Тож подальше нарахування ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» процентів за Договором № 555152189309, тобто поза межами строку кредитування, є безпідставним, необґрунтованим і таким, що не відповідає його вимогам.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Частиною восьмою статті 18 цього Закону визначено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, при вирішенні спірних правовідносин суд зауважує на необхідності застосування положення contra proferentem (неоднозначні умови тлумачать проти того, хто їх запропонував).

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року (справа № 352/1950/15-ц) зроблено висновок, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину – це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2022 року (справа № 944/3046/20), вказано, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») – слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені», але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін».

Конституційний Суд України свого часу зазначав, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013).

Крім того, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) вказала, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 90).

При цьому цією постановою Велика Палата Верховного Суду встановила відсутність підстав для відступу від висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року, справа № 444/9519/12 та від 04 лютого 2020 року, справа № 912/1120/16 (див. пункт 91).

Ураховуючи ту обставину, що строк кредитування за вказаними вище договорами позик завершився 17 серпня 2021 року та 29 серпня 2021 року відповідно, у первісних позикодавців, як і у ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», було відсутнє право нараховувати відсотки за користування кредитом, а тому вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих після 17 серпня 2021 року та 29 серпня 2021 року відповідно, є необґрунтованими.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи наведене вище, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, доходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість за:

– Договором № 2635761 у розмірі 19 164 грн, з яких: 12 000 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 7 164 грн – заборгованість за нарахованими процентами;

– Договором № 555152189309 у розмірі 5 262 грн, з яких: 3 000 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 2 262 грн – заборгованість за нарахованими процентами.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача.

Оскільки позов задоволений частково, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0516070063 від 23 квітня 2025 року (а.с. 84), з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 327,93 грн (24 426 грн * 2 422,40 грн:

180 430,72 грн).

3.3. Щодо витрат позивача на правничу допомогу.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі – Закон № 5076) договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076 передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 5076 адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим – з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди – у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону № 5076).

За статтею 30 Закону № 5076: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (частина перша); порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги (частина друга); при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина третя).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) вказано, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини витрати можуть бути компенсовані лише за умови, що вони були фактично понесені, є необхідними та розумними за обсягом (див., зокрема, пункт 79 справи «Ніколова проти Болгарії»/Nikolova v. Bulgaria

від 25 березня 1999 року (заява № 31195/96).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року; так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

Для стягнення витрат на правову (правничу) допомогу ТОВ «Факторинг Партнерс» долучено договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року, укладеного між товариством та адвокатським об`єднанням «Лігас Ассістанс»; прайс-лист АО «Лігас Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги № 388 від 01 березня 2025 року; витяг з акту № 7 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2025 року (а.с. 79 – 83).

Крім того, представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Янчишин В.Й. заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що позов задоволений частково, а позивачем заявлено вимогу про судові витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 25 000 грн, на думку суду, з відповідача на користь позивача слід стягнути правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 3 384,40 грн (24 426 грн * 25 000 грн: 180 430,72 грн).

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 – 78, 141, 223, 244, 247, 258 – 268, 273 – 274,

352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позик – задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за:

– договором позики № 2635761 від 30 червня 2021 року у розмірі 19 164 (дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят чотири) гривні, з яких: 12 000 гривень – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 7 164 гривні – заборгованість за нарахованими процентами;

– договором позики № 555152189309 від 20 липня 2021 року у розмірі 5 262 (п`ять тисяч двісті шістдесят дві) гривні, з яких: 3 000 гривень – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 2 262 гривні – заборгованість за нарахованими процентами.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 327 (триста двадцять сім) гривень 93 (дев`яносто три) копійки.

5. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 3 384 (три тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 40 (сорок) копійок.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

7. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

9. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлено 23 лютого 2026 року .

Відомості про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ: 42640371, адреса місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , остання адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Т. І. Якімець